Характеристика стилiв англiйськоi мови - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Характеристика стилiв англiйськоi мови

Схожі та відмінні риси різних стилів англійської мови: офіційно-ділового, публіцистичного, наукового, розмовного, художнього. Вивчення схожості та відмінності рис різних стилів англійської мови: публіцистичного та наукового, розмовного та художнього.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


«Характеристика стилів англійської мови»
На тему функціональних стилів англійської мови написана велика кількість праць визначних вчених, науковців, філологів, перекладачів та інших відомих діячів.
Зокрема, академік В.В. Виноградов у своїй книзі «Поэтика и её отношение к лингвистике и теории литературы» писав: «Будь-яке мовне явище може набути характер поетичного у певних творчо-функціональних умовах… Разом з тим поетичні засоби утворюють спеціальну систему, але опираються на системні відношення мови нехудожніх сфер.» [2, 60]
У книзі І.Р. Гальперіна «Очерки по стилистике английского языка» газетному стилю присвячений великий розділ частини про мовні стилі.
М.Д. Кузнец та Ю.М. Скребньов, автори «Стилистика английского языка», вважають, що об'єднувати специфічні риси мови газети у поняття газетний стиль неправомірно, так як при цьому ознаки функціонального стилю підміняються ознаками жанру.
Цілий ряд вчених зайнятий отриманням статистичних даних, які оцінюють вірогідність кожного елементу мовної структури в плані його функціонування у різних функціональних стилях. Серед них присутні: Євтушенко Л.І., Єфімов А.І., Задорнова В.Я., Мороховський А.Н., Разінкіна Н.М., Скребньов Ю.М., Чаковські М.С., а також іноземні вчені, зокрема Ronald L., Krannich, William J., Banis, Shiela T., Stanwell та багато інших.
Дана тема є досить цікавою, оскільки майже кожен день ми зустрічаємося із проблемою розмежування функціональних стилів. Функціональних стилі: науковий, художній, розмовний, офіційно-діловий та публіцистичний - є підсистемами мови, кожна з яких володіє своїми специфічними особливостями у лексиці та фразеології. Виникнення та існування функціональних стилів обумовлено специфікою умов спілкування в різних сферах людської діяльності. Слід мати на увазі, що стилі розрізняються не лише можливістю чи неможливістю вживання тих чи інших елементів та конструкцій, але й їхнім частотним співвідношенням. Спеціальний технічний термін, наприклад, може зустрітися і у розмовному стилі, але вірогідність його появи тут зовсім інша, ніж у технічному тексті, так як терміни для розмовного стилю не характерні.
Класифікація функціональних стилів - проблема складна та спірна. Сама їхня система у різних мовах різна та історично змінна.
Назва «функціональний стиль» є дуже влучною, так як специфіка кожного стилю витікає із особливостей функцій мови у даній сфері спілкування.
Актуальність теми визначає мету та завдання.
Мета курсової роботи полягає у дослідженні схожих та відмінних рис різних стилів англійської мови. Для досягнення мети слід вирішити такі завдання :
- розглянути окремо кожен стиль, а саме: науковий, художній, розмовний, офіційно-діловий та публіцистичний;
- дослідити особливості кожного стилю англійської мови;
- визначити основні функції стилів;
- представити у практичній частині курсової роботи особливості виразових засобів кожного стилю;
Дана курсова робота складається із вступу, теоретичної та практичної частин, висновків, додатків та бібліографії, яка нараховує 35 джерел інформації.
1 . Схожі та відмінні риси різних стилів англійської мови
Мова як явище соціальне виконує різні функції, пов'язані з тією чи іншою сферою людської діяльності. Серед різних функцій, передбачених у мові різними теоріями, виділяються, зокрема:
1) спілкування (комунікативна функція);
2) повідомлення (інформативна функція);
3) вплив (емоційна, волюнтативна функція).
Для реалізації цих функцій у мові склались і оформились окремі різновиди мови, котрі характеризуються наявністю у кожній з них особливих лексико-фразеологічних, а частково і словотвірних та граматичних засобів, переважно використовуваних у даному різновиді мови. [2, 125]
Варіанти, чи різновиди літературної мови, обумовлені різними сферами спілкування, називаються функціональними стилями мови. Назва «функціональний стиль» є дуже влучною, оскільки специфіка кожного стилю витікає із особливостей функцій мови у даній сфері спілкування. Слід мати на увазі, що стилі розрізняються не лише можливістю чи неможливістю вживання тих чи інших елементів та конструкцій, так і їх частотним співвідношенням. Спеціальний технічний термін, наприклад, може зустрітися у розмовному стилі, але вірогідність появи його тут зовсім інша, ніж у технічному тексті, так як термін для розмовного стилю не характерний. [4, 15]
У відповідності з вищеназваними функціями для більшості сучасних мов можна виділити наступні функціональні стилі:
- розмовний (де домінує комунікативна функція);
- науковий (домінує інформативна функція, що має когнітивний характер);
- офіційно-діловий (домінує інформативна функція, обумовлена даною сферою комунікації);
- публіцистичний (домінують інформативна та волюнтативна функції);
- літературно-художній (домінує емоційно-волютативна функція, яка приймає вигляд поетичної функції). [2, 85]
Перший стиль протиставний всім іншим за ознакою «книжності-некнижності», що пов'язане із розмежуванням усної та письмової форми мовлення. [2, 89]
Зрозуміло, що всі функції мови взаємодіють між собою. Так, у публіцистичному стилі, однак релевантною ознакою є функція повідомлення та функція впливу, поетична функція літературно-художнього стилю має під собою валютативну основу, яка складається із індивідуальних творчих потенцій; у науковому стилі мови інформативна функція спирається на ще одну дуже важливу функцію мови - когнітивну, безпосередньо пов'язану із діяльністю свідомості. [14, 201]
Поєднання мовних функцій, характерне для різних функціональних стилів, показане у таблиці (дод. 1). «Характерне» не означає обов'язкове, а говорить лише про домінування тих чи інших елементів у названих стилях. [2, 90]
стиль англійський художній розмовний
Офіційно-діловий стиль (ОДС) - функціональний різновид мови, який служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності. [16, 82]
Основне призначення - регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах та обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях. [16, 83]
Мовленню у сфері управління притаманна низка специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління - організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні та регламентуються чинними правовими нормами. [17, 100]
Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому. [16, 85] Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є конкретна адресність інформації.
Суттєвим фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуацій. Управлінська діяльність - це завжди «гра за правилами». Як наслідок цього повторність управлінської інформації приводить до регулярності використання весь час однакових мовних засобів.
Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це, у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:
Специфіка ОДС полягає в певних стильових рисах, що притаманні лише йому, а саме:
v нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
v точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
v документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
v наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;
v сурова регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.
Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових, (управлінських) документах. [5, 28]
Традиційними ознаками досконалості офіційно-ділового стилю є:
ь дотримання основних загально-мовних і функціонально-стилістичних мовних норм;
ь слова й вирази, що безпосередньо пов'язані з думкою, повинні стояти в тексті якнайближче;
ь дотримання максимально чіткого, послідовно-лаконічного і граматичного зв'язку між реченнями, що містять окремі судження;
ь вставні речення, застереження, супровідні твердження, усілякі відхилення від основної думки повинні значно поступатися своїм обсягом перед викладом основної думки. [16, 29]
У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформувалися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:
1) широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології;
2) наявна фразеологія повинна мати специфічний характер;
3) обов'язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;
4) синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;
5) наявність бухгалтерських та наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постійності дії;
6) чітко регламентоване розміщення та будова тексту; обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися бланками);
7) до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним та підрядним зв'язком, натомість, широко використовуються безсполучникові, прості поширені речення (кілька предметів при одному присудку і навпаки, кілька додатків при одному з головних членів речення, тощо). [19, 40]
ОДС має такі функціональні підстилі:
- Законодавчий - використовується в законодавчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується у Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.
- Дипломатичний - використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах та ін.
- Юридичний - використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслуговує і регламентує правові та конфліктні відносини:
Ч між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності;
Ч між підприємствами, організаціями та установами;
Ч між державою та приватними особами;
Ч між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності та приватними особами;
Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах, повідомленнях та ін. [23, 18]
- Адміністративно-канцелярський - використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві. Він обслуговує та регламентує:
Ч службові (офіційні) відносини між підприємствами одного й різного підпорядкування;
Ч службові відносини між структурними підрозділами одного підпорядкування;
Ч службові відносини між приватною особою та організацією, установою, закладом і навпаки;
Ч приватні (неофіційні) відносини між окремими громадянами;
Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дорученнях, розписках та ін.
Публіцистичний стиль мовлення представляє собою функціональний різновид літературної мови і широко вживається у різних сферах суспільного життя: в газетах і журналах, на телебаченні та радіо, в публічних політичних виступах, у діяльності партій та суспільних об'єднань. Сюди ж треба додати політичну літературу для масових читачів та документальне кіно.
Публіцистичний стиль також називають газетно-публіцистичним, газетним стилем, суспільно-політичним стилем. Назва «газетний стиль» пояснюється історією утворення даного стилю: його мовленнєві особливості оформилися саме у періодичних виданнях і перш за все в газетах. Але сьогодні цей стиль функціонує не лише у друкованих, але й у електронних засобах масової інформації. Друга назва - суспільно-політичний стиль - більш точно вказує на тісний зв'язок цього стилю із суспільним та політичним життям, але тут слід згадати, що даний стиль обслуговує і неполітичні сфери спілкування: культуру, спорт, діяльність суспільних організацій (екологічних, правозахисних та ін.). Назва публіцистичного стилю тісно пов'язана із поняттям публіцистики, яка є вже не лінгвістичним, а літературним, оскільки характеризує змістовні особливості творів, що відносяться до неї.
Найважливішими функціями публіцистичного стилю є інформаційна та впливова. [2, 68]
Інформаційна функція властива усім стилям мови. Специфіка інформаційної функції в публіцистичному стилі залежить від характеру інформації, її джерел та адресатів. Інформація у публіцистичних текстах не лише описує факти, але й відображає думку, настрій, містить коментарі та роздуми авторів. Це відрізняє її від наукової інформації.
Функція впливу є для публіцистичного стилю системоутворюючою, саме вона виділяє цей стиль серед інших різновидів літературної мови.
Окрім інформаційної та впливової, тексти публіцистичного стилю, виконують і всі інші властиві мові функції:
Комунікативність публіцистичного стилю полягає в тому, що його тексти створюються для максимально широкої аудиторії. Комунікація передбачає і зворотній зв'язок - відповідь адресата. Для даного стилю зворотній зв'язок найбільш явно відбувається у ситуації публічної дискусії. Для газети зворотнім зв'язком є листи читачів, відповіді високопоставлених осіб, статті, що присилають у відповідь на попередні публікації. [10, 12]
Експресивна функція дозволяє мовцю висловити свої почуття. Публіцистичний текст зазвичай яскраво відображає особистість автора, відрізняється яскраво вираженим та емоційно забарвленим відношенням автора до викладених фактів.
Естетична функція публіцистичного тексту представляє собою установку автора на те, щоб повідомлення своєю формою в поєднанні зі змістом задовольнило естетичне почуття адресата.
Публіцистичний стиль представлений різними жанрами, котрі мають різні задачі в процесі спілкування та функціонують в різних умовах. До публіцистичних жанрів відносяться газетні політичні інформації, передові статті, замітки, фел'єтони, памфлети, лірико-публіцистичні статті, а також лозунги, заклики, звернення до громади країни, рецензії на фільми та вистави, сатиричні замітки, начерки, огляди, тобто всі жанри масової комунікації, а також усна форма мови - публічні виступи на суспільно-політичні теми. У зв'язку із багатогранністю жанрів характеристика публіцистичного стилю викликає немало труднощів.
При кількісно-якісній характеристиці газетної лексики дослідники відмічали великий процент власних імен: топонімів, антропонімів, назв інституцій та організацій і таке інше, більш високий у порівнянні з іншими стилями процент числівників і взагалі слів, які відносяться до лексико-граматичного поля чисельності, та надлишок дат. З точки зору етимологічної, характерним є надлишок інтернаціональних слів та схильність до нововведень, котрі дуже швидко перетворюються у штампи: vital issue, free world, pillar of society, bulwark of liberty, escalation of war. [2, 78]
Розглядаючи лексику в денотативному плані, більшість авторів відмічають велику кількість абстрактних слів, хоча інформація, як правило, конкретна. [2, 79]
Специфічна побудова англійських газетних заголовків слугує різним цілям: вони повинні змусити читача зацікавитись заміткою та забезпечують компресію інформації.
1. Italy's radio, TV workers on strike.
2. Apollo trail-blazers back relaxed and joking.
3. Back to work - to kill the bill.
4. Ugly noises from Los Angeles mayor's nest.
5. Convict sentenced to life for coffin girl kidnap.
У першому прикладі заголовок коротко передає зміст інформації. Специфічна лише короткість - випущення дієслова, вживання абревіатури літер. Ніяких попередніх знань ситуації від читача не вимагається. В другому прикладі, навпаки, читач безумовно знайомий із ситуацією, він очікує новин про подробиці повернення американських космонавтів, жартівний епітет дуже багатий конотаціями; третій заголовок добре запам'ятовується завдяки римі та ритму, і це важливо, так як стаття під ним - агітаційна. Вона закликає до боротьби проти біла, що обмежує право забастовок. Четвертий дає дуже туманне уявлення про тему статті, але орієнтує читача по відношенню до описаних фактів. Останній заголовок розрахований на прихильників сенсаційних подій. Суть справи вміщена в одному реченні і передана точно, але досить загадково і змушує прочитати статтю про те, що злочинець, який втік із в'язниці викрав дочку якогось мільйонера з метою отримати за неї викуп. Дуже характерне використання атрибутивного ланцюжка, зміст якого зрозумілий лише коли прочитаєш статтю.
Відмінні риси кожного стилю залежать від його спеціального призначення і тієї комбінації мовних функцій, яка домінує в процесі комунікації. Тобто, від сфери спілкування. Згідно таблиці (дод. 1) єдиною функцією наукового стилю є функція інтелектуально-комунікативна, додаткові функції є факультативними. [20, 15]
Таким чином, науковий стиль характерний текстами, які призначенні для повідомлення точних свідчень з будь-якої спеціальної сфери та для закріплення процесу пізнання. [20, 16]
Найбільша особливість цього стилю, хоча і не єдина - використання спеціальної термінології. Кожна галузь науки виробляє свою термінологію у відповідності з предметом та методом своєї роботи. Свою спеціальну термінологію мають і різні галузі культури, мистецтва, економічного життя, спорту і т.д. [20, 17]
Науковий текст, чи усно представлена наукова доповідь, чи лекція відображають роботу розуму і адресовані розуму. Тобто, вони повинні відображати і задовольняти вимоги логічної побудови та максимальної об'єктивності викладу. [14, 21]
Стилеутворюючими факторами є необхідність зрозумілості та логічної послідовності викладу складного матеріалу, велика традиційність. Необхідність повноти викладу призводить до широкого використання різних типів визначень. Специфічними для технічних текстів, особливо для таких, де йдеться про оснащення, прилади є препозитивні означу вальні групи: hydrogen-ion-potential recorders, automatic gyrocompass shipsteering systems, anti-aircraft fire-control systems, automatically controlled oil-cracking stills. [14, 22]
В основному домінують складнопідрядні речення. Зв'язок між системами всередині речення, між реченнями всередині абзаців і абзацами всередині частин виражені експлеційно, що викликає велику кількість різноманітність сполучників та сполучникових слів: that, and that, than, if, so, or, nor… і т.д. [14, 23]
Для наукового тексту характерні подвійні сполучники: not merely…but also, whether…or, both…and, as…as. У багатьох наукових текстах зустрічаються також подвійні сполучники, на зразок: thereby, hereby, therewith, які в художній літературі вже стали архаїзмами. Порядок слів здебільшого прямий. [14, 23]
Важливу роль у розкритті логічної структури цілого відіграє поділ на абзаци. Кожен абзац починається із ключового речення, яке викладає основну думку. Для підсилення логічного зв'язку між реченнями використовуються такі спеціальні сталі вирази, як: to sum up, as we have sun, so far we been considering. З такою ж метою можуть вживатись і прислівники: finally, again, thus. Вживання їх у науковому тексті специфічне, тобто сильно відрізняється від вживання їх у художній прозі.
Авторська мова побудована у першій особі множини: we are coming to realize, we have taken it to be, the tube has shown us, we are beginning to see, we deal with, we are now speaking.
Експресивність у науковому тексті не виключається, але вона специфічна. Домінує кількісна експресивність: very far from conservative, much less limited, almost all of which, very effective, much the same, most essential, very diverse sorts, long before the war. Образна експресивність зустрічається переважно під час створення термінів. Спершу образний термін закріплюється у термінології надалі і, отримавши дефініцію, стає прямою назвою наукового поняття. [4, 15]
Логічне підкреслення може бути, наприклад, виражене лексично: note that…, I wish to emphasize…, another point of considerable interest is…, an interesting problem is that of…, one of the most remarkable of…, phenomena is…, it is by no means trivial… Всі ці вирази є стійкими для наукового тексту.
Загальна характеристика лексичного змісту (складу) наукового тексту включає наступні риси6 слова вживаються або в основних прямих, або в термінологічних значеннях, але не у експресивно-образних. Окрім нейтральних слів та термінології вживаються так звані книжні слова: automatum - automata, perform, cardinal, comprise, susceptible, analogous, approximate, calculation, circular, heterogeneous, initial, internal, simultaneous. [4, 18]
Переважання у науковому стилі іменних, а не дієслівних конструкцій дає можливість більшого узагальнення, виключаючи необхідність вказувати час дії. За цієї ж причини у науковому стилі помітна перевага надається пасиву, де необов'язково вказується діяч, і не особовим формам дієслова. Замість I use the same notation as previously пишуть: The notation is the same as previously used. Широко вживаються безособові форми: it should be borne in mind, it may be seen і конструкції з one: one may write, one may show, one may assume, one can readily see. [4, 18]
Всі автори майже одностайно виділяють у розмовному стилі літературно-розмовний та фамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виокремлення третього стилю - просторіччя - є дуже спірним.
Стилеутворюючими факторами для розмовного стилю є функції мови, які реалізуються у розмовному мовленні, при чому, в розмовній мові реалізуються усі функції мови, за винятком естетичної.
Дуже важливу роль відіграють соціолінгвістичні фактори, тобто прийняті норми мовної поведінки.
Компресія проявляється на всіх рівнях - вона може бути фонетичною, морфологічною, синтаксичною і у всіх випадках підкорюється законам теорії інформації в тому розумінні, що компресії підлягають семантично надлишкові елементи. [2, 83]
Фонетична редукція допоміжних дієслів є характерною особливістю англійської розмовної форми: it's, it isn't, I don't, I didn't, you can't, you've, we'll і т.д. У тих випадках, коли скорочені форми дієслова have I've та he's опиняються недостатніми для передачі значення «мати, володіти», використовується конструкція з дієсловом get: I've got, he's got; ця ж конструкція виконує і модальну функцію, властиву have + Infinitive: I've got to go now.
Нівелювання різниці між shall та will при вираженні майбутнього сприяє широкому вживанню та застосуванню форми `ll. Цей тип компресії однаково поширений у всіх під стилях розмовної мови, лише з тією різницею, що у діалекті та просторіччі частково збереглися архаїчні форми контрактації, а саме ha'. [2, 84]
Скорочені структурні варіанти перфект них форм із випущенням допоміжного have для літературно-розмовного стилю не характерні та можливі лише у фамільярно-розмовному та просторіччі. Наприклад: «Seen any movies?» - I asked. [2, 84] «Been travelling all the winter - Egypt, Italy and that - chuckled America! I gather.» [2, 85]
В обох прикладах випущенні не лише допоміжні дієслова, але й особисті займенники. Пришвидшений темп мови призводить до випущенні семантично надлишкових не наголошуваних елементів, у даних прикладах це займенники 2-ї та 1-ї особи - присудкові речення. Присутність обох співрозмовників робить їх називання зайвим. [2, 85]
На рівні лексики компресія проявляється у переважному вживанні одно морфемних слів, дієслів із пост позитивами: give up, look out, абревіатур: frig, morg, vegs, еліпса типу: mineral waters > minerals чи інших видів еліпса: «Morning!», слів широкої семантики: thing, stuff, транзитивному вживанні неперехідних дієслів: go it і т.д. Для синтаксичної компресії особливо характерний еліпс.
Синтаксична специфіка розмовної мови полягає у тому, що більш вагомою одиницею, ніж речення, у ній, як у мові діалогічній, є сполучення ряду реплік, пов'язаних структурно-семантичною взаємо обумовленістю. Цей зв'язок реплік є причиною розповсюдженості односкладних речень. Наприклад: 1) поєднання запитання-відповідь: «When do you begin?» - «To-morrow», said the Rataclike. 2) поєднання, утворене повторенням: «There's-some-talk-of-suicide», he said. James's jaw dropped. - «Suicide! What should he do that for?» 3) поєднання, утворене підхватом: «So you would naturally say». - «And mean». 4) поєднання синтаксично паралельних реплік: «Well, Mr. Desert, do you find reality in politics now?» - «Do you find reality in anything, sir?» [2, 86]
Повтори-оклики виражають насмішку, іронію, обурення і набагато рідше позитивну реакцію. Можливий повтор-перепитування: «What do you call it?» - «Call it? The big field.» [2, 87]
Специфічну та дуже важливу роль відіграють у цьому стилі контактновстановлююча та емотивна функції. Вони відображаються у суспільстві у вигляді прийнятих у колективі норм та формул ввічливості та повинні вивчатися у соціолінгвістиці. Мова повинна бути тактовною, не занадто впевненою, не занадто категоричною та жорсткою і разом з тим не байдужою до співрозмовника. Звідси різноманітність форм ввічливої модальності, що може бути виражена інтонаційно, лексично, морфологічно та синтаксично. Розглянемо приклади цих функцій у літературно-розмовному стилі на матеріалі дієслова do. Для того щоб виразити, наприклад, деяку невпевненість під час відповіді та готовність прийняти зауваження чи думки співрозмовника, дієслово do може бути використане у стверджувальному реченні: «What has happened to your strange neighbour?» - «I did here he'd gone to Australia» [2, 31]
Do часто використовується у репліках легкого звинувачення, захоплення, дратівливості, а також, якщо мовець хоче, щоб співрозмовник виявив своє розуміння, згоду, довіру: Stanton: I'm sorry, Olwen. I'd rather anything had happened than that. You do believe that, don't you? (Looks at here appealingly but gets no response). [8, 31]
У наведених прикладах інтелектуально-логічна функція не зникає, але виступає у сполученні з емоційною, контактовстановлюючою і нерідко, як у останньому прикладі, волюнтинативною. Прийнято вважати, що у цих конструкціях do служить для підсилення. [8, 32]
Емоційне та контактовстановлююче do може бути підтримане сполученням з такими словами як: actually, in fact, indeed, really, undoubtedly та дієсловом seem. [8, 32]
Емоційна функція є причиною великої кількості у розмовній мові різного роду підсилювачів, які можуть виступати у різних сполученнях, і є різними для літературно-розмовного та фамільярно-розмовного стилів. Так, наприклад, у фамільярно-розмовному стилі how, when, where, who, which, what, why сполучаються із словом ever, або суфіксом - ever, або з такими виразами: on earth, the devil , the hell і т.ін. Наприклад: «Whatever are you doing?» Такий тип емфази можливий лише у запитальних чи окличних реченнях. Емоційність при цьому, зазвичай, має негативний характер, тобто пов'язана із дратівливістю, нетерпінням, звинуваченням.
Позбавлені емоційності лише такі підсилювачі: after all, actually, really, not really, certainly, surely і т. п. [2, 88]
У фамільярно-розмовному стилі з його емоційністю та емфатичністю сполучається і багато нецензурних слів чи їх евфемізмів: damn, dash, beastly, confounded, lousy. Вони можливі у реченнях будь-якого типу, факультативні за своїми синтаксичними зв'язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, так і позитивні емоції і оцінки: damned pretty, damned nice, beastly mean, damn decent. [2, 88]
Варіантом фамільярної розмовної мови є так звана дитяча мова baby-talk із її специфічною лексикою, найбільш помітними особливостями якої є велика кількість звуконаслідуваних слів: bow-wow (a dog) та слів із зменшувальними суфіксами: Mummy, Daddy, Granny, pussy, dearie, lovey, doggy, naughty, pinny та ін. [2, 82]
Характерною особливістю є зміна власних займенників повнозначними словами. Звертаючись до дитини, замість you говорять baby, Johnny, etc. [2, 89]
Стиль художньої літератури (інші назви: художній, художньо-белетристичний) являє собою складний сплав у якому відображається все багатство літературної мови. Тут можливі поєднання елементів усіх стилів, а також діалектів, жаргонізмів та інших складників, якщо це вмотивоване потребами мистецького зображення дійсності. У цьому стилі вирізняються засади організації мовних засобів прози, поезії та драматургії, кожна з яких у свою чергу характеризується розмаїттям жанрових особливостей. Та попри жанрові відмінності художньо-белетристичний стиль є цілісною категорією літературної мови, оскільки всі його різновиди об'єднуються виконуваною ним спільною функцією впливу.
Якщо порівняти арсенал виражальних засобів художнього стилю і деяких жанрів публіцистики, то виявляється, що тут є багато спільного, проте вони відрізняються своїми завданнями, сферою застосування, обсягом використовуваних слів та конструкцій. Так, наприклад, введення в мову художнього твору суспільно-політичної лексики і фразеології, вимагає від письменника добре розвиненого чуття художньої міри, знання найтонших нюансів, що виникають у слові від зміни контексту. Відомо, що невмотивоване переміщення мовних засобів з одного стилю в інший - функціонально далекий - сприймається як різкий дисонанс або як засіб комізму. В образній, емоційно насиченій мові, поезії не тільки таке переміщення, а навіть поодинокі стилістичні вади у використанні лексики знижують, а то й зовсім зводять нанівець худо
Характеристика стилiв англiйськоi мови курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Любовь К Родителям Сочинение
Мини Сочинение Отношение Автора К Героям Дубровского
Реферат: Экспресс - анализ основных финансовых показателей деятельности предприятия
Реферат Рецензия По Истории
Курсовая работа: Экономический потенциал ООО "Гефест-Ростов"
Отчеты По Практике По Географии
Курсовая Работа На Тему Место И Роль "Психологической Педагогики" В Системе Современного Научного Знания
Контрольная Работа По Английскому 11 Класс
Дипломная Работа Стимулирование Персонала
Реферат: Windows NT - OC нового поколения. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Из Истории Географического Изучения Территории России
Реферат: Стабилитроны
Смерть Чиновника Сочинение
Реферат: Образ Петра I в творчестве А.С. Пушкина. Скачать бесплатно и без регистрации
Понятие Организации В Менеджменте Реферат
Сочинение На Тему Обломов И Обломовщина
В Чем Заключается Смысл Жизни Сочинение Егэ
Сочинение Три Памятника Сходство И Различие
Сочинение: Тема любви в романе И. А. Гончарова Обломов 2
Дипломная работа: Осуществление субъективных гражданских прав
Институт государства и проблемы обновления промышленной политики в Украине - Государство и право контрольная работа
Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами - Государство и право доклад
Учет материалов - Бухгалтерский учет и аудит реферат