Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Волинської області - Сельское, лесное хозяйство и землепользование курсовая работа

Главная

Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Волинської області

Свинарство як прибуткова галузь тваринництва. Економічна характеристика господарства. Особливості годівлі поросят в ранньому віці. Вплив глини на життєздатність молодняку свиней. Характеристика поведінки піддослідних груп тварин. Зміна живої маси поросят.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство аграрної політики та продовольстваУкраїни
ЛьвівськИЙ національнИЙ УНІВЕРСИТЕТ ветеринарної медицини ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ім.С.З. Гжицького
Кафедра годівлі тварин і технології кормів
«Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»
АНАЛІЗ ГОДІВЛІ МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ В УМОВАХ ПП ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
1.1 Свинарство - прибуткова галузь тваринництва
1.2 Особливості годівлі поросят в ранньому віці
1.3 Глина - природне джерело мінеральних речовин
Розділ 2. Умови, матеріал та методика проведених досліджень
2.3 Природно-економічна характеристика господарства
Розділ 3. Результати власних досліджень
3.1 Зміна живої маси поросят впродовж проведення досліду
3.2 Вплив глини на життєздатність молодняку свиней
3.3 Характеристика поведінки піддослідних груп поросят
Розділ 4. Економічна оцінка результатів роботи
Мета тваринництва України забезпечити її громадян в достатній кількості продуктами харчування високої якості, а також сировиною тваринного походження. Щоб досягти поставленої мети, галузь потребує щорічного зростання чисельності поголів'я. Успішний розвиток тваринництва багато в чому залежить від одержання і збереження здорового приплоду. Однак частою причиною втрат молодняку є захворювання новонароджених.
Свинарство - одна з найбільш високоефективних галузей тваринництва. Збільшення виробництва та поліпшення якості свинини пов'язані з пошуком шляхів підвищення продуктивності тварин з врахуванням генетичних та пара типових факторів впливу. До останніх відносяться корми і годівля.
Організація повноцінної і якісної годівлі тварин має вирішальне значення в профілактиці порушень їхнього здоров'я. Але часто в умовах господарств неможливо суттєво змінити годівлю або ж покращити якість кормів. Тому важливим моментом у попередженні хвороб тварин в молодому віці є застосування біологічно активних та мінеральних речовин.
Збалансована годівля молодняку поросят дає змогу одержати міцних, здорових тварин батьківського та материнського стада, а також відгодівельних тварин, які в подальші періоди росту оплачуватимуть корми високими середньодобовими приростами.
Затримка в розвитку поросят внаслідок недостатньої годівлі або хвороби в ранні періоди їх індивідуального розвитку не може бути в подальшому повністю компенсована. Сповільнення росту тварин у ранньому віці спричиняє зміни в пропорції їх тіла в залежності від того, в якому періоді життя це проходило. Крім того, спостерігаються зміни в співвідношенні органів і тканини тіла тварин, а також у фізіологічних і біохімічних функціях організму. Більшість з цих змін не можуть бути компенсовані навіть при покращенні умов життя тварин і навіть в тому випадку, якщо жива маса в наступному вирівнюється.
Використання глини в годівлі поросят забезпечує організм тварин рядом мінеральних речовин: мікро- та мікроелементами, які особливо в ранньому віці тварин благотворно впливають на процеси життєдіяльності. Солі заліза, які містить у своєму складі червона глина, перешкоджають виникненню аліментарної анемії (недокрів'я), яка найбільш виразно проявляється при осінніх, зимових та ранньовесняних опоросах. Внаслідок усунення анемії одержують життєздатний молодняк, зменшується відсоток падежів.
Важливою передумовою одержання здорового молодняку поросят є виявлення потреб їхнього організму та їх забезпечення. Саме про це буде йти мова у випускній роботі.
свинарство порося тваринництво економічний
1.1 Свинарство - прибуткова галузь тваринництва
У різних регіонах нашої України свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва, яка забезпечує населення продуктами харчування і сировиною. Цінні господарсько-корисні ознаки свиней - висока відтворна здатність, скороспілість та оплата корму, високий забійний вихід і гарні смакові якості продуктів забою - гарантують їх перевагу у виробництві м'яса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Свині дуже плодючі. При задовільних умовах годівлі й утримання від свиноматки можна одержати два опороси на рік, а в кожному опоросі по 10-12 поросят [3, 13].
В даний час сільське господарство країни функціонує в нових ринкових умовах. Цей період характеризується реформуванням аграрного сектору та зміною форм власності, що передбачає пошук ефективних методів господарювання і поступову заміну ними застарілих механізмів.
Важливою складовою частиною агропромислового комплексу України є тваринництво. На його долю припадає близько 50% валової продукції сільського господарства. Забезпечуючи протягом року відносно рівномірне надходження продукції, тваринництво сприяє зглажуванню сезонності праці в сільському господарстві, більш повному використанню виробничих фондів і робочої сили, регулярному надходженню коштів від реалізації продукції цієї галузі.
У багатьох країнах світу в останні роки спостерігається динамічний розвиток свинарства як однієї з провідних галузей щодо забезпечення населення високоцінними продуктами харчування [30].
На думку посла Федеральної Республіки Німеччина в Україні Крістофа Вайля, Україна має всі передумови для розвитку цієї галузі. Свинарство для України - це галузь, що історично склалася і органічно вплітається в усю тваринницьку промисловість. Поки що доводиться говорити лише про відносну стабільність цього ринку. За останні роки загальне поголів'я свиней нараховує в межах 7,5 млн. голів [42].
На думку іноземних експертів, в Україні найближчі роки виробництво свинини зростатиме повільно, щоб задовольнити внутрішній попит країни. Українським експортерам доведеться поборотися за місце на ринку із такими головними експортерами свинини, як країни Євросоюзу, Канада, США та Бразилія. Рентабельність використання кормів - це найсерйозніший фактор успіху у виробництві свинини. Виробники мають оптимізувати годівлю, щоб зменшити витрати на корм. Продуктивність свиноматки - незмінний фактор, який впливає на прибуток за рахунок одержаного поголів'я поросят. Показник кількості поросят на свиноматку в рік має бути доведений до максимуму. З цієї точки зору надзвичайно важливою є якість управління, ветеринарні умови та умови праці. Керівники господарств мають мотивувати робітників дбайливо ставитися до тварин. Якщо досягти високої ефективності виробництва і взяти до уваги той факт, що в Україні з надлишком виробляється фуражного зерна, великим українським виробникам не потрібно буде боятися конкуренції і звичайно вони зможуть повністю задовольнити попит внутрішнього ринку [48].
Міжнародний ринок свинини надзвичайно конкурентний. На ньому переважають країни Євросоюзу, США, Канада та Бразилія. Вони домінуватимуть на ринку свинини і в найближчі роки, оскільки чітко розробили ланцюг взаємодії від виробника до забійного цеху і цеху технологічної обробки, далі до продажу гуртом та вроздріб. Так як основне місце на ринку займають потужні мережі торгівлі гуртом та вроздріб, то вони і визначають стандарти якості. По всьому світу у споживачів попитом користуються безпечні для здоров'я та чисті продукти [17]. Ось чому сертифікати та стандарти якості такі важливі.
Свинарство - найбільш скоростигла галузь тваринництва. Розведення свиней дозволяє в порівняно короткі терміни виробляти велику кількість м'яса. У свинині більше 40% сухих речовин, що дозволяє готувати з неї широкий асортимент консервованих продуктів. Характеризує ряд важливих біологічних особливостей, що відрізняються від інших видів. У свиней більш? високий забійнийвихід, ніж у інших видів сільськогосподарських тварин. Він у відгодованих свиней складає 75-82%, а в великої рогатої худоби 50-60%, у овець ще менше - 44-52% [45].
Свинарство, як значно прибуткова галузь тваринництва (з реальною можливістю одержати понад 2 опороси за рік від свиноматки і продажем кондиційних свиней на м'ясокомбінати у віці 150-160 днів), у багатьох країнах світу розвивається дуже динамічно, з постійним збільшенням як поголів'я свиней, так і їх продуктивності. У всіх розвинених країнах свинарство є галуззю, яка формує бюджет в зв'язку з експортом м'яса і високим попитом на цей вид продукції [25].
Однак, світовий досвід ведення свинарства показує, що максимальна економічна ефективність досягається при виробництві свинини в великих спеціалізованих підприємствах промислового типу при використанні всіх можливостей механізації та автоматизації технологічного процесу, організованого як безперервний потік.
На думку Гусакова В. (2003) перевага великого виробництва перед дрібнотоварним давно відомо. Це, перш за все можливість зниження собівартості продукції, підвищення її якості і прибутковості виробництва за рахунок концентрації, інтенсифікації та кооперації, застосування поточного методу організації виробничих процесів і регламентованого ритму, використання виробничого потенціалу тварин, приміщень устаткування і робочої сили з найбільшою віддачею [10].
У нашій країні більш поширені спеціалізовані господарства із замкнутим циклом виробництва, де в стаді наявні такі групи свиней: кнури-плідники, основні свиноматки, свиноматки що перевіряються, ремонтний молодняк, поросята на дорощуванні, поросята-сисуни, відгодівельні тварини.
Висока питома вага свинини в м'ясному балансі пов'язана з біологічними особливостями тварин цього виду: всеїдністю, багатоплідністю, скоростиглістю і хорошою ефективністю використання кормів, а також відмінними смаковими і дієтичними якостями м'яса [21].
Свині добре поїдають багато корму рослинного і тваринного походження, залишки технічних та харчові відходи кухонь та їдалень.
Для інтенсифікації свинарства необхідно спеціалізація галузі, будівництво нових, реконструкція існуючих свинарських підприємств із впровадженням на них сучасної технології. У зв'язку з цим, для таких свинарських підприємств розроблена промислова технологія виробництва свинини, яка дозволяє найбільш повно використовувати біологічні особливості свиней організовувати велику і, рівномірний протягом року, потокове виробництво м'яса, при механізації і часткової автоматизації виробничих процесів.
Потоковість виробництва свинини полягає в тому, що тварин переміщують з одних спеціалізованих виробничих приміщень в інші. Крім того, потокова технологія дозволяє при мінімальних капітальних вкладеннях збільшити виробництво продукції тваринництва, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці працівників. На фермах з потокової технологією створюється найбільш сприятливі умови для ефективного використання приміщень, машин, трудових і матеріальних ресурсів [45].
Підвищення продуктивності свинарства можливо перш за все при поліпшенні кормової бази і годівлі тварин.
Свині характеризуються раннім статевим і фізіологічним дозріванням - статеві клітини утворюються уже в 4-5-місячному віці, але використовувати їх для подальшого відтворення не можна. Зоотехнічною наукою і практикою доведено, що перший раз парувати свинок необхідно у віці 9-10-місяців при живій масі не менше 110-120 кг, а у племзаводах та племрепродукторах у 10-12 місяців при живій масі 140-150 кг. Від них можна отримати за порівняно короткий час велику кількість м'яса. Молодняк свиней при нормальних умовах годівлі та утримання у 6-7-місячному віці має живу масу 100 кг. При годівлі повноцінними концентрованими кормами свині на 1 кг приросту витрачають 3,5-4 кормових одиниць і менше [14].
Головними складовими елементами галузі свинарства є племінна база, технологія виробництва корму. Необхідно відновити систему розведення свиней, адаптувавши її до нових економічних умов, оскільки багато порід свиней знаходяться на межі зникнення [44]. Розвиток галузі на основі концентрації, спеціалізації та агропромислової інтеграції з впровадженням технологій промислового типу є закономірним процесом для всіх розвинених країн [30].
Заходи щодо підвищення якості продукції залежать від впровадження зоотехнічних методів з використанням новітніх наукових досягнень у розведенні, годівлі та утриманні свиней, а також поліпшення способів переробки свинини [35].
Однією з проблем підвищення ефективності виробництва свинини є введення системи розведення і гібридизації свиней, що дозволяє найбільш ефективно поширювати селекційні досягнення племінних господарств і створювати на їх основі великі масиви тварин, здатних стійко виявляти високу продуктивність в умовах інтенсивної технології [25].
При впровадженні в свинарстві промислової технології необхідно враховувати зональні особливості. Основна причина скорочення виробництва свинини в країні - його економічна недоцільність.
Свинарство - енергонасичена галузь тваринництва, тому подорожчання енергоносіїв призводить до зниження ефективності виробництва. Вихід з цієї ситуації можливий тільки при широкому використанні інтенсивних, ресурсозберігаючих технологій [44].
При налагодженій організації виробництва, застосуванні раннього відлучення поросят від кожної матки можна одержати по 2-2,3 опоросів за рік, тобто більше 2,5 т свинини. Основні труднощі, що перешкоджають впровадженню раннього відлучення, полягає не тільки в зниженні заплідненості і багатопліддя маток в подальших опоросах, але й ускладнення годівлі рано віднятих поросят. Вони обумовлені складністю визначення потреби молодняку в поживних речовинах, особливо на ранніх стадіях його росту та розвитку [14].
1.2 Особливості годівлі поросят в ранньому віці
Поживні речовини, які містяться в кормах, служать джерелом будівного матеріалу і енергії при формуванні клітин тіла тварин, особливо молодняку, а також відшкодовують затрати енергії в результаті життєдіяльності організму.
Серед факторів, які забезпечують підвищення продуктивності свиней, першочергове значення має повноцінна годівля. Відомо, що між окремими мінеральними та органічними речовинами, а також вітамінами існує тісний взаємозв'язок. Тому всмоктування і засвоєння організмом того чи іншого елементу, його дія і роль в побудові тканин, в обмінних процесах тварини залежать не лише від кількості, але й від співвідношення елементів між собою. Лопатина Н. (2006) додає, що при цьому надзвичайно важливо вишукувати та застосовувати в годівлі нетрадиційні кормові добавки [6, 28].
Дослідженнями встановлено, що молодняк свиней має більші потреби в повноцінній годівлі і складі незамінних амінокислот, ніж дорослі тварини [18].
З метою вдосконалення годівлі варто враховувати вікові фізіологічні особливості і потребу свиней. В період вирощування поросят спостерігається декілька критичних періодів, коли тварини особливо чутливі до несприятливих факторів навколишнього середовища. До таких критичних періодів належать перші години і дні життя поросят, 20-25-ті дні життя та період відлучення [12]. Для ефективного вирощування поросят-сисунів і молодняку після відлучення, необхідно забезпечити збалансовану годівлю, врахувавши фактори, які впливають на організм поросят. Схема живлення поросят в перші дні їхнього життя, коли формуються фізіологічні функції травного тракту, досить складна і потребує особливої уваги та догляду [34, 51].
Важливо, щоб порося впродовж першої години життя отримало першу порцію материнського молозива. Слабких поросят бажано підсаджувати до передніх сосків, оскільки вони виділяють більше молока [50].
Поросятам вже з 3-4-го дня життя необхідно давати воду. При відсутності вільного доступу до води вони п'ють сечу, що викликає шлункові захворювання. В кожному відділенні для підкорму повинні бути автонапувалки. При їх відсутності у відділенні для поросят ставлять корито з чистою водою, яку міняють 5-6 разів на добу. Молоко свині бідне на солі заліза, яке входить до складу гемоглобіну крові. Вже в перші дні життя вміст гемоглобіну в крові поросят швидко знижується. Для попередження анемії їм вводять залізовмісні препарати. За рядом наукових досліджень, на 1 кг живої маси поросята в середньому за першу декаду життя споживають 175-197 г материнського молока, за другу -120, за третю - 61-68, за четверту - лише 33-40 г, а потім все менше. В перші дні життя поросята ссуть матір дуже часто: маломолочних свиноматок через кожні 25-40 хв., більш молочних - через 1-2 год. За кожну годівлю порося висисає 15-25 г молока, більш енергійні - до 50-70 г. Для нормального розвитку поросяті в першу декаду потрібно за добу близько 300 г, а за другу - 400 г молока. При такому частому ссанні свиноматок краще всього утримувати в індивідуальних станках, забезпечуючи таким чином вільний підхід поросят в будь-який час. Якщо потребу поросят у поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100 %, то за другу декаду вона буде задовольнятися на 67,5 %, за третю - на 42, за четверту- на 25,6, за п'яту - на 14,4, за шосту - на 7,5%. Таким чином, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підкорму. Тому умовну молочність свиноматки визначають за масою гнізда поросят 21-денного віку. Молодняк, рано привчений до підкорму, краще розвивається, у нього вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення, посиленню секреторної діяльності і в кінцевому результаті поліпшенню використання кормів дорослими тваринами [9, 14].
Основними інгредієнтами раціонів для поросят-сисунів є материнське молоко, мінеральні корми - зола, вапняк, крейда, товчене вугілля, кісткове борошно, червона і жовта глина, коров'яче молоко по 50 г на добу на голову в 2-3 прийоми. З 5-го по 10-й день поросятам можна згодовувати по 100 г коров'ячого молока в два прийоми. Молоко повинно бути свіжим або сквашеним за допомогою ацидофільної кислоти. З 5-6-го дня поросятам дають підсмажені зерна кукурудзи, пшениці, гороху, ячменю. З 6-го дня зерно дають і у вигляді дерті, а з 8-10-го дня поросят можна привчати до сухого комбікорму. У другу декаду поросятам дають кашу з вівсяного або ячмінного борошна, приготовлену на збираному молоці. У кашу можна додавати в невеликій кількості вареної картоплі. В раціон поросят вводять соковиті корми, моркву, гарбузи, траву бобових чи борошно бобового сіна. Дуже добре згодовувати поросятам пророщене зерно, подрібнене конюшинове сіно. Корми для підгодівлі молодняку повинні бути різноманітними і доброякісними [15, 37].
Зипер А.Ф. (2003), Засуха Ю.В. та інші автори (2006) наголошують, що варто додавати до раціону ацидофілін для профілактики кишкових розладів і захворювань, оскільки він гальмує розвиток хвороботворних мікроорганізмів у шлунково-кишковому тракті, а також підвищує апетит до поїдання рослинних кормів. На перші 10 днів поросятам потрібно всього лише 2 кг ацидофільного молока на 1 голову. З третього дня і до кінця підсисного періоду, годівниці для поросят наповнюють крейдою, червоною глиною, деревним вугіллям. В цей період їм починають згодовувати підсмажене зерно ячменю. Автори підкреслюють, що вже з 6-7 дня поросят потрібно привчати до концентрованих кормів та сіна, а влітку - до свіжої зелені. З двотижневого віку ацидофільний кисляк з незбираного молока замінюють кисляком з відвійок. Крім мінеральних кормів, які згодовують їм з годівниць, з перших днів після народження і до відлучення поросятам дають розчин з 2,5 г залізного і 1 г мідного купоросу на 1 л води. Спочатку цим розчином змочують соски матки під час ссання, потім зволожують їм деревне вугілля, а з віком додають в суміш концентрованих кормів з розрахунку 10 мл розчину на одне порося в день. З п'ятиденного віку їх починають привчати до поїдання рибного або м'ясо-кісткового борошна, додаючи його до ацидофільного молока або в суміш концентрованих кормів. До місячного віку дозу м'ясо-кісткового або рибного борошна доводять до 100 г на голову [14, 15].
Важливим елементом годівлі поросят?є?протеїн,?з вмістом?незамінних амінокислот у повному обсязі та співвідношенні. В перші дні життя поросята з молоком матері одержують протеїн. Потім його надходження з материнським молоком знижується, а потреба поросят зростає. Однак, в даних раціонах нестача перетравного протеїну становить 16,5%, а незамінних амінокислот від 21 до 25%. У віці 10-20 днів нестача лізину, метіоніну, цистину відносно норми коливалася в межах 16,6-24,5%. У раціоні підсисних поросят 30-денного віку кількість цих компонентів знижується на 19,8- 28,1% відповідно норми годівлі.
Дослідженнями багатьох авторів встановлено, що збільшений вміст клітковини різко знижує перетравність раціону і його засвоюваність, а саме білкових компонентів. Оптимальна кількість її в раціонах не повинна перевищувати 5-7% [47, 29].
Вміст енергії в раціонах поросят після відлучення у віці 2-6 місяців має становити не менше 1,4 к. од. на 1 кг корму, а в кращому випадку і більше. Велику увагу приділяють мінеральній (особливо кальцій, фосфор ) і вітамінній годівлі молодняку (особливо вітамінів А, D і групи В ). Вказані елементи відіграють велике значення в перебігу багатьох біохімічних та фізіологічних процесах [18, 33].
Практикується два методи вирощування поросят-сисунів: під свиноматкою до 3-5 тижневого віку з послідуючим переходом на годівлю замінниками молока чи спеціально приготовленими комбікормами, а також під свиноматкою до 2-х місячного віку.
Вперше дні після відлучення поросят годують 4-6 разів на добу, потім поступово переводять на 2-3-кратне годування [4].
Таблиця 1. Рекомендована схема підгодівлі поросят-сисунів до 2-х місячного віку, г на голову на добу
Вміст клітковини в раціонах поросят - сисунів живою масою до 6 кг не повинно перевищувати 3,4%, 6-12 кг - 3,6%, 12-20 кг - 4,2% в сухій речовині. Велике значення має задоволення потреб поросят в макро- і мікроелементах. Встановлено, що поросятам живою масою до 6 кг необхідно кальцію 1,36%; до 12 кг - 1,14%; до 18 кг - 1%, фосфору відповідно 1,0; 0,9; і 0,83%; кухонної солі 0,3% від сухої речовини, заліза - 116 мг; міді - 17 мг; марганцю - 45 мг; цинку - 85 мг; йоду -0,3; кобальту - 1,1мг.
Для поросят - сисунів прийняті такі норми концентрації вітамінів в 1 кг сухої речовини: віт. А - 6,8 тис. МО; віт. Д - 0,7 тис. МО; віт Е - 45 мг; віт. В 1 - 3,4 мг; В 2 - 7 мг; В 3 - 23 мг; В 4 - 1,7 мг; В 5 - 45 мг; В 12 - 34 мг [2].
Важливість мінеральних речовин для росту і розвитку поросят виділяє Кабанов В.Д. (2003), але наводить дещо інші норми в потребі на 1 корм. од. поросятам: 7 - 8 г кальцію, 5 - 6 г фосфору, 3 г кухонної солі, 10 мг заліза, 10 мг міді, 40 мг марганцю, 50 мг цинку і 0,2 мг йоду [18].
Скорочення термінів підсисного вирощування поросят з традиційних 60 днів до 3-4 тижнів дозволяє підвищити інтенсивність використання маточного поголів'я і збільшити число опоросів на свиноматку в рік з 1,7-1,9 до 2,2-2,3.
Встановлено, що в 1 кг сухої речовини раціону для поросят - сосунів має міститися наступна кількість енергії, поживних і біологічно активних речовин (таблиця 2). Однак, при годівлі варто враховувати, що певна частина поживних речовин не засвоюється в шлунково-кишковому тракті свиней, а виділяється з калом, при цьому частина енергії втрачається. Отже, загальний склад поживності корму не може свідчити про його істинну цінність.
Таблиця 2. Поживна цінність 1 кг сухої речовини в раціоні поросят-сисунів
З метою одержання добре розвиненого здорового поголів'я свиней, важливе значення має організація якісної підгодівлі молодняку в ранньому віці. Починаючи з 3-го - 5-го дня життя поросят привчають до поїдання незбираного молока та комбікормів. На 6-й день після народження в літній період вводять до раціону подрібнену зелену масу бобових культур - конюшини, люцерни, люпину тощо. При застосуванні пізнього відлучення на 4-й тиждень життя поросятам по можливості починають згодовувати молоко знежирене.
Примірний раціон для поросят-сисунів на період з 1-го по 60-й день життя наведено в таблиці 3. В своєму складі він містить молоко незбиране та збиране, комбікорм стартер та комбікорм концентрат, зелені корми та пасовища.
Таблиця 3. Примірний раціон для поросят-сисунів, кг на одну голову на добу
Комбікорм-стартер, комбікорм-концентрат
1.3 Глина - природне джерело мінеральних речовин
Поживні речовини, які містяться в кормах, служать джерелом пластичного матеріалу і енергії для побудови клітин тіла тварини і заміщення затрат енергії в результаті його життєдіяльності. Свині із однокамерним шлунком потребують реалізації із кормових раціонів багатьох поживних речовин і в доступнішій формі, ніж жуйні тварини. Ця особливість свиней і їх потреба в протеїні, амінокислотах, жирних кислотах, вуглеводах і вітамінах повинні бути враховані при годівлі.
Відомо, що між окремими мінеральними речовинами, органічними поживними речовинами і вітамінами існує тісний взаємозв'язок. Тому засвоєння організмом того чи іншого, вплив його і участь в побудові тканин, в обмінних процесах тварини залежать не лише від кількості, а й від співвідношення елементів між собою і з іншими речовинами [6].
Мінеральні добавки істотно підвищують ефективність використання концентратів у тваринництві. Їх вартість становить 2-5% від загальної ціни раціону. Згодовування тваринам мінеральних преміксів дає змогу підвищити їх м'ясну, молочну, яєчну і вовнову продуктивність в середньому на 7-15% при зниженні витрат кормів на одиницю продукції на 6-12%, а також забезпечує високий ступінь збереження молодняку [20, 22].
Ефективний і зручний спосіб використання мінеральних добавок - збагачення ними комбікормів. До складу комбікормів мінеральні добавки вносять у вигляді окремих сполук: крейди, вапняків, кухонної солі, кісткового борошна, фосфатів, сполук сірки та магнію, сапропелів, цеолітів, алунітів, бентонітів тощо [27].
Україна має значні запаси природних мінералів, котрі доцільно використовувати як джерела життєво необхідних елементів мінерального живлення, а саме: цеоліти, бентоніти, глауконіти, вермикуліти, сапропелі, каоліни, алуніти та інші [3, 36, 39].
Дефіцит мінеральних речовин в раціонах сільськогосподарських тварин ставить перед зоотехнічною наукою і практикою низку завдань, направлених на пошук використання, поряд з традиційними кормами і добавками, ряду нових мінеральних кормів. При вирішенні даної проблеми можна використовувати дешевші добавки природного походження, такі як: бентоніт, сапропель, гумат натрію, цеоліт та інші. Всі вони можуть служити додатковим джерелом мінеральних речовин [22].
Глина широко використовується як добавка в як свиней, так і свійських птахів, з метою запобігання згубного впливу мікотоксинів на продуктивність. Дослідження вчених Університету Іллінойс (США) показали, що глина може полегшити діарею відлучених поросят, спричинену кишковою паличкою Escherichia coli. В багатьох країнах світу глину на рівні не більше 2% від готової кормосуміші використовують як послаблюючий засіб проти закрепів. Використання певних видів глини у кормах відлучених поросят викликає протидіарейний ефект [43].
Червона глина містить залізо. Може застосовуватися при відсутності в господарстві сірчанокислого заліза або одночасно з ним, як мінеральна підгодівля поросятам-сисунам проти недокрів'я (анемії) при осінніх, зимових та ранньовесняних опоросах. За даними інституту тваринництва, 1 кг глини містить в середньому 46 г окису заліза. Червону глину треба добувати в не заболочених місцях, не забруднених збудниками заразних хвороб. Глина з заболочених низинних місць або з домішками піску не годиться в якості мінеральної підгодівлі. Більш охоче поїдається свіжа глина, заготовлена в термін не пізніше ніж за 1 рік. Для підгодівлі глину в злегка змоченому вигляді ставлять в низьких коритцях для поросят-сисунів в спеціально відведених місцях, щоб вони мали вільний доступ до неї. Червона природна глина застосовується багатьма свиногосподарствами і з незмінним успіхом [5, 41, 51].
Червона глина використовується для підгодівлі поросят в якості джерела заліза і частково міді. Вона містить близько 4% заліза. Поросятам дають її досхочу. Беруть глину на благополучних в санітарному відношенні місцях, з глибини не менше 1 м. Поросята краще поїдають зволожену глину, ніж суху, тому перед дачею глини поросятам її рекомендується злегка змочувати [32].
Забезпечення тварин повноцінними раціонами або комбікормами, збалансованими не лише за основними поживними, а й біологічно активними речовинами, дає змогу знизити витрати кормів і краще їх використати. Важлива роль у цьому належить мінеральним сполукам, оскільки органічні речовини кормів краще використовуються організмом тварин при наявності достатньої кількості як макро-, так і мікроелементів [31].
Дослідженнями О.П. Дмитроченка (1975), В.І. Георгієвського (1979), Г.Т. Кліценка (2001), Б.Д. Кальницького (1985) встановлено важливе значення таких елементів, як заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту в стимулюванні росту і розвитку організму тварин, підвищенні їх продуктивності і покращенні якості тваринної продукції [7, 11, 20, 22].
Мінеральні добавки істотно підвищують ефективність використання концентратів у тваринництві. Їх вартість становить 2-5% загальної ціни раціону. Згодовування тваринам мінеральних преміксів дає змогу підвищити їх м'ясну, молочну, яєчну і вовнову продуктивність в середньому на 7-15% при зниженні витрат кормів на одиницю продукції на 6-12%, а також забезпечує високий ступінь збереження молодняку [3, 22, 20].
Мікроелементи займають важливе місце в годівлі тварин. Вони необхідні для росту і розмноження, впливають на функції кровотворення, ендокринних залоз, регулюють обмін речовин, беруть участь в біосинтезі білку, проникності клітинних мембрам, захисних реакціях організму, впливають на життєдіяльність мікрофлори шлунково-кишкового тракту тощо. Беручи до уваги рівень надходження мікроелементів з кормом, їх нестачу балансують добавками різного походження [26].
Доведено, що глина містить в собі всі необхідні тваринному організму, як і людині, мікро- та макроелементи, мінеральні солі, які добре засвоюються. Це кремнезем, фосфор, залізо, азот, кальцій, калій, магній та інші. Їх поєднання універсальні, властивості незрівнянні. Глина не може заподіяти шкоди, якщо застосовувати її в конкретних цілях, а тварини не з'їдять її понад норму необхідну організму. Особливо охоче підкормку поїдає молодняк з коритець. Цінною лікувальною властивістю глини вважають її абсорбуючі здібності.
Частка затрат на м
Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Волинської області курсовая работа. Сельское, лесное хозяйство и землепользование.
Мои Сильные И Слабые Стороны Сочинение
Реферат по теме Царство, разделившееся в себе (о россии и русских в новом зарубежье)
Курсовая работа по теме Пектин: химия, технология, применение
Отчет по практике по теме Основы деятельности юридического отдела ООО 'Новоком'
Снимщиков Дмитрий Владимирович Диссертации
Реферат по теме Зимний сад
Доклад по теме Час і причини появи козацтва
Доклад по теме Мубарак (Mubarak) Хосни
Реферат по теме История возникновения и развития российской прокуратуры
Курсовая работа по теме Особливості та принципи харчування довгожителів
Измерение Выталкивающей Силы Лабораторная Работа
Реферат: Методические рекомендации для преподавателя Дисциплина «Теория антикризисного управления предприятием» Специальность 080503 Антикризисное управление
Курсовая работа по теме Герменевтический аспект невербальных коммуникаций
Реферат по теме Беларусь на международной арене
Реферат: Быт европейских стран в эпоху Средневековья
Дипломная работа по теме Состав и деятельность комсомольской организации Новосибирской области
Контрольная работа по теме Понятие, цели и задачи аудиторской деятельности
Эссе Для Чего Нужно Заниматься Личными Финансами
Дипломная работа по теме Исковая форма защиты права в гражданском процессе
Эссе На Тему Библейская Мифология
О менталитете немецкого народа - Иностранные языки и языкознание реферат
Программное приложение "Компьютерная игра SUDOKU" - Программирование, компьютеры и кибернетика курсовая работа
Эмоции. Психологическая защита - Психология контрольная работа