Інтерв'ю з Олею про токсичні стосунки

Що для тебе стосунки? Яке місце вони займають у твоєму житті?

Стосунки для мене як дружні, так і романтичні, в першу чергу - це підтримка, комфорт з людиною, з якою ти перебуваєш, розуміння й довіра. Вони займають в моєму житті вагоме місце, тому що в мене є кілька найкращих друзів, з якими я зі школи; в мене є друзі, з якими я вже почала дружити в університеті; і в мене є досить багато досвіду романтичних стосунків, як довготривалих, так і короткотривалих, як здорових, так і не дуже. 

Чи важливо нам мати партнера, на твою думку?

Я вважаю, що не настільки важливо мати партнера біля себе, скільки важливо мати людину, з якою тобі максимально комфортно. Люди - соціальні істоти, і кожній людині потрібен співрозмовник для підтримки та приємного часопроводження разом. І точно люди вільні в своєму виборі, чи мати партнера, чи ні. Не потрібно тягнутися до соціальних стандартів, до тих пунктів, що в тебе обов'язково має бути хлопець чи дівчина, інакше ти неповноцінний. Ні, насправді люди повноцінні як в стосунках, так і без них. 

Чи був у тебе досвід токсичних стосунків? На якому етапі ти зрозуміла, що ваші стосунки токсичні?

На жаль чи на щастя, у мене був досвід токсичних стосунків. Я зрозуміла, що вони токсичні, напевно, через півроку, тому що відчула, що шось відбувається не те, мені дуже погано, некомфортно з людиною. Загалом я знала цю людину досить давно, тому що ми були знайомі з дитинства. Я спочатку не підозрювала, що все буде не так класно, як я собі уявляла, бо це було моє перше підліткове кохання. І те, як воно відбувалося, залишило на мені досить великий слід. Зараз насправді через 4 роки мені досить важко згадувати про цей час, бо це травматичні спогади, які мій мозок вирішив просто витіснити для того, щоб було легше жити далі. 

Напевно, через півроку цих зустрічань я зрозуміла, що в цих стосунках я щастя не знайду, і це не та людина, з якою я би хотіла прожити все життя. Усі погані сторони людини почали відкриватися вже після того, як я намагалася закінчити ці стосунки. Там було дуже багато дивних і небезпечних подій, які змусили мене задуматися загалом, з ким я взагалі зустрічалася. Настав критичний момент, коли я зрозуміла, що мені максимально погано. Я себе не почувала захищеною. У мене дуже знизилась самооцінка, я стала набагато замкнутішою, втратила багатьох друзів. Після цього я в один день зібрала всі думки до купи і зрозуміла, що так далі бути не може. Як би сильно я не любила ту людину, але час з цим завершувати. 

Як проявлялися токсичні стосунки? Що ти робила, коли виявила, що ваші стосунки токсичні?

Із токсичними людьми не завжди одразу зрозуміло, з ким ти маєш справу. Увсе відкривається набагато пізніше, коли ти вже достатньо сильно прив'язався до особи. Загалом, якщо іти за пунктами, був буф і шантаж, були маніпуляції, коли перший раз я намагалася закінчити стосунки. Він казав: "Якщо ти мене кинеш, я піду в ліс повішаюсь, я буду різати вени". І він надсилав мені фото саморобної петлі, яку він зробив, його руки в крові. Я боялася того, що він може собі нашкодити, і я буду винна в цьому.  

Так само було багато випадків образ словесних і коли ми були на одинці, і в компанії. Він міг пускати дурні жарти, які мені були не приємними. Я закривалась, мовчала і не могла нічого сказати, бо я відчувала себе маленькою й незахищеною. Я боялася сказати криве слово, бо я не знала, що мої слова викличуть, яку реакцію: чи емоційну, чи словесну, чи фізичну. Ніколи не було зрозуміло, як ця людина відреагує на те, шо я буду говорити. 

Яка була реакція твого партнера?

Ці стосунки загалом тривали рівно до того моменту, доки я уже з кінцями не розібралась, шо я не хочу цього продовжувати, що я хочу все-таки розірвати це коло і вийти із нього. Я сама себе переконала, що людина собі нічого не зробить, вона просто мене шантажує і не варто вестися на її маніпуляції. І вже після того, як я закінчила, сказала що все, я більше не хочу з тобою бути, з тобою мати справу, я не хочу тебе взагалі знати, людина дуже змінилася і стала агресивною до мене, тобто я не могла спокійно вийти з під'їзду, бо він там сидів, чекав, поки я вийду. Я відмовлялась з ним говорити, я його всюди блокувала, не хотіла ні бачити, ні говорити, бо ці розмови ніколи ні до чого доброго не приводили. Поки ми були разом, було дуже сильне відчуття, що він мене ні в що не ставить. Зараз я розумію, що це виглядало так, що він на фоні мене стверджувався серед своїх друзів. А оскільки я не могла нічого відповісти, то так ось це "хіхіхаха" залишалося без відповіді, і я просто терпіла. 

Коли я гуляла вже після того, як ми розійшлися, і десь він був зі своїми друзями, випивав і мене бачив, він міг до мене підійти, вхопити мене за руку і казати: "Я не відпущу тебе, поки ти зі мною не поговориш, поки ти до мене не повернешся". Говорити з п'яною, агресивною людиною - це теж досить травматично. 

Я не говорила прямо партнеру, що ти токсичний, аб’юзер, і я іду від тебе, тому що я тоді ще таких слів навіть не знала. Нагадаю, що я виросла в маленькому місті на периферії, і в нас у нормі такі справи, тому це не було чимось дивним, і я насправді зрозуміла, який дикий треш відбувався тільки тоді, коли переїхала до Львова й осмислювала попередні події. 

Він себе не контролював, часто напивався, дзвонив до мене, говорив поза спиною багато жахливих, неправдивих речей, пускав багато пліток про мене. Був навіть такий момент, після однієї з таких неприємних розмов, коли я вже йшла й казала, що я більше з тобою говорити не буду, тому що розмови ні до чого не доводять, він, поки я йшла, мені в спину при всіх кричав *назва найдревнішої професії*.

Він говорив, що змінився, не буде жартувати, не буде нічого розказувати, він стане краще, буде працювати. Але коли я одного разу пішла і повернулася знову назад, це не спрацювало. І тоді я вже зрозуміла, що це вже той остаточний кінець, і людина не міняється так швидко.

Які висновки чи інсайти з'явилися після цього досвіду?

Напевно, найпершим і найосновнішим, що я зрозуміла після цих стосунків, це - не сидіти, не терпіти і не чекати, поки завтра стане краще, не мовчати, а говорити зі своїми друзями, зі своїми рідними, які зі сторони можуть побачити. Тому що люди, які знаходяться в аб’юзивних стосунках, часто не бачать, ким вони зараз є, і хто є їхнім партнером. Саме люди збоку можуть підказати. 

Наступне - те, що люди за місяць, за два, за три, за чотири, за півроку не змінюються кардинально. Вони не можуть себе перекроїти від початку до кінця. Боляче буде завжди, незалежно від того, якої якості були ваші стосунки. Коли їх час звершити - це завжди неприємно. Це лише треба пережити і все, далі буде краще на сто відсотків. І для того, щоб побачити цілу картину життя чи де ти живеш, в якому середовищі, потрібно переїхати, і тоді ти справді побачиш, де і з ким ти жив. 

Яку б модель поведінки ти порадила людям, які страждають від токсичних стосунків? 

Я не знаю, чи я можу скласти якусь певну модель поведінки конкретно в такій ситуації, але точно потрібно розказати людям, яким ти довіряєш про те, що відбувається, подзвонити в поліцію у випадку фізичного насилля, тому що це як мінімум потрапляє під Кримінальний кодекс України. І основне, напевно, це не боятися. Навіть якщо вони маніпулюють тим, що не зможуть жити без вас, а також на другий день підуть і накладуть руки, насправді токсичним людям дуже важлива своя персона, і вони не будуть заради когось отак просто закінчувати власне життя. Вони покричать, потупають ногами і заспокояться. Тому просто, якщо вони кажуть, що не можуть без вас жити, кажіть "окей", подзвоніть в поліцію чи в швидку допомогу і скажіть, що ця людина в скорому часі може зробити щось погане. І тоді спокійно ідіть, ними вже потурбуються інші. 

Після завершення таких стосунків, варто звернутися за психологічною допомогою, тому що люди-аб’юзери мають здатність дуже сильно внушати тобі почуття провини. Для того, щоб припинити токсичні стосунки, ніколи не думайте, що вони всі однакові. Насправді токсичні стосунки бувають різними. І коли ти з одних переходиш в інші, то можеш цього не бачити. Варто звернутися і пропрацювати цей момент в житті, щоб не було гірше.