знайомство з Морі

Дагер міцно вхопив розбійника за ногу і той з силою впечатався в дах. Раптом черепиця монастиря почала тріщати. Ще мить і вони оба полетіли сторчма полетіли додолу крізь покрівлю. Розбійник, відчайдушно волаючи раптом замовк та почав булькотіти опинившись у воді. Дагер приземлившись поряд з ним швидко окинув поглядом кімнату, повільно припіднявся і обперся об край ванної сівши зручніше. Опісля підняв руку вітаючись жестом та роблячи вигляд наче нічого не відбулось і так все задумано. Його погляду предстала благодатна картина. Перед ним у воді сиділа спантеличена монахиня, в чом богиня на цей світ послала. В цю мить біля нього в воду шубовснув його шолом.

Хоча вона й була дещо налякана несподіванкою проте здається зовсім не соромилась того що нага перед двома чоловіками. Скоро трохи оговтавшись вона піднесла руку до обличчя та протерла його приймаючи мокре волосся з очей. Після чого сильно  насупивши брови зжала перенісся пальцями.

— Я чула що настоятелька доручила вам спіймати злодія, проте чи не можна було уникнути подібних ситуацій. — в її голосі було добре чути роздратованість.

Раптоміз під води таки зміг вирватись розбійник і захлинаючись почав волати:

— Іменем богині благаю, допоможіть! — хрипко закричав злочинець, дивлячись на Морі з надією.

— Грішнику, гадаю тобі потрібно ще трохи освятитись в цілющих водах монастирю. — грізно мовила монахиня показавши пальцем на воду. Дагер зрозумівши натяк, піднявшись на ноги, відштовхнув розбійника назад у воду ступивши ногою аби той ще трохи побулькав. 

Морі повільно піднялась і з своєї сумки неподалік дістала флакончик. Показавши жестом аби дагер дістав з води бідолаху, бризнула трохи вмісту в обличчя розбійнику. Упевнившись що той паралізований дістала шолом з води, і з цікавістю оглядаючи його ледь помітно усміхнулась. Опісля нахилилась блище до Дагера і повільно провела пальцями по його обличчю. ЇЇ очі розширились та заблищали. На обличчі розпливлась маніакальна посмішка, от лайно, у цеї тьоті точняк з башкою не все окей. 

Проте одразу вона стала знову і притишеним голосом мовила.

— Думаю буде непросто впевнити настоятельницю що стара крівля монастирю САМА ПО СОБІ не витримала тяжкої долі. Тож я не буду здіймати тут галас, а ви пане в подяку за моє мовчання зустрінеться зі мною десь через годинку отут в корчмі неподалік, гаразд?

Дагер розуміючи що трохи вляпався і не бажаючи лишньої мороки показав великий палець угору. ”Згода”. Морі задоволено хмикнула і піднявшись з води підійшла до вікна з вітражу і відчинивши його махнула рукою, мовляв “Вимітайтесь!”

Під вікном його вже чекала Ханна. Настрій у неї був дещо припіднятий бо вся ця ситуації її дуже позабавила. Аби їй було не так весело Дагер закинув їй на спину непритомного бандюка. І вони повільним кроком попрямували до посту стражі. 

— Слухай но цей гамноїд усратись який тяжкий, неси ти його.

— “Лазити по дахах це твоя спеціальність малявка, раз мені довелось робити твою роботу зроби будь добра мою.”

— Агов! Хватить тут руками махати, забери його блять! Він обісцявся! 

Пісця цих слів ельфійна шмякнула ношу на землю. І прийнялась обтиратись.

— Чим вона його облила шо той аж в штани напрудив?! Бляха! Курва! Мені здається в рот попало!

Сторожа вже була знайома з негідником тому довго пояснювати щось не було великої потреби. Ханна так сяк відповіла на питання солдатів, і скоро вони були вільні. Хоча як “найманці” вони не брали контракт на ловлю злодія, капітан сторожі виділив їм невеличку премію. 

— Мати Лорія приглядувала за моїм сином коли той хворав, то ж не смійте брати з неї грошей. Ось вам трохи від мене як заохочення, якщо ви раптом матимите в планах ще попрацювати на користь безпеки нашого міста та громадян. Капітан трохи посміхнувся протягуючи невеличкий мішочок з монетами. Оченята Ханни одразу загорілись як тільки вона побачила срібняки. Здається в своєму збудженному мозку вона вже мала з десяток ідей куди й на що це потратить. Дагер не домовлявся з монахинею про фінансову нагороду, але якщо дають то чого б і не взяти.

Десь через півгодини ці оба вже топтались коло корчми шо неподалік монастирю. Ханна вмивалась в бочці з водою для пиття коней. Дагер мовчки сидів на лавочці під стіною задумавшись, прокручуючи в пам'яті своє минуле. Хоча з моменту його смерті пройшло чимало часу він пам’ятав усе своє життя “до” доволі чітко, за виключенням кількох днів після пробудження. Чи міг би хтось пояснити чому не маючи мізків і будучи буквально склетом, йому все ще були притаманні людям речі. Чому з усієї нежиті вік якийся особливий? Хоча, з іншого боку, а що дасть йому розуміння цих речей? Його колишня ціль, його місія не мала вже більше ніякого сенсу. На томість надія що йому вдастся все виправити жевріла недосяжною зіркою в глибокому нічному небі. Скільки зусиль йому треба прикласти аби щось змінити в цьому гнилому світі. Дивлячись на людей довкола він поміщав що тим абсолютно наплювати що хм лишилось жити від сили пів століття. Хоча багато хто й стільки не проживе. 

Допоки він був живий наставники направляли його, ціль життя була чіткою. Тепер же він відчував абсолютну порожнечу. 

Раптом його роздуми перервало натужне збуджене сопіння монахині що захватом оглядала його. Ханна стояла осторонь і абсолютно не розуміла як їй на це реагувати. 

Морі дістала невеликичкий записник і блискавично почала робити записи. Вона була настільки зацікавлена що геть забула про всілякі манери. І вже коли вона спробувала зняти з руки Дагера рукавицю він її хлопнув по рукам. 

Дівчина трохи зойкнула і зашарілась. 

— Я ВИБАЧАЮСЬ!… Вибачте будь ласка! Здаєтся я трохи захопилась. Просто коли я побачила шаш обладунок….! 

Дагер приклав палець до рота показуючи аби та перестала волати.