Про українських волонтерів

Сьогодні хотілося б привітати людей, думки про яких не дають занепадати духом – волонтерів. Справжніх волонтерів, а не тих, хто за ці роки зумів присмоктатися до годівниці, щоб разом з владою наживатися на армії. Якби ми жили у справедливому світі, український волонтерський рух 2014-го року мав би отримати Нобелівську премію миру. Без пафосу і перебільшень: історія не знає інших настільки масових поривів народного благородства.

Про настрої людей у 2014-му: нам, очманілим після перших великих боїв у травні 2014-го, прямо на трасі подарували позашляховик. Біля Золотоноші, на заправці, зупинилися ми і чоловік на тюнінгованому off-road L200. «Хлопці, а ви з війни?» Жодного разу після ми не зустрілися, він нічого не попросив взамін. Через рік у Широкиному цей позашляховик був розчавлений танком, але весь 2014-ий він проїздив на фронті. Та що там казати про машини, перші БТР та БРДМ нам подарували волонтери. Це були демілітаризовані цивільні версії таких машин, але важко порахувати скільки життів це врятувало.

Завжди з вдячністю згадую волонтерів Дніпропетровської лікарні Мечникова. Я був там точно не десятки, а добру сотню разів і коли б не приїжджав – вранці, вдень, вночі – вони завжди там є. І коли ми привозили поранених о другій ночі, і коли провідуємо тих, хто йде на поправку. Волонтери Мечникова, як ніхто інші, не просто в курсі справ усіх поранених. Вони беруть на себе побут, організаційні питання, харчування, фінансування. Цей вклад – неоціненний.

У найбільш гострі фази війни волонтери постачали усім – від екіпіровки до їжі. Бракує слів вдячності для наших жіночок з Вінниці та Харкова, які з перших днів війни кинули свою, непогану загалом, роботу та приїхали до нас готувати. Завдяки їм ми завжди їли нормальну їжу і хтозна, скільки така банальна, здавалося б, річ врятувала життів.

Усі ці люди змогли там, де повну імпотентність проявили державні інституції. Ціла державна машина не змогла, а в них вийшло. Краще, справедливіше. Хто б там що не казав, а волонтерство – прояв нашого, українського. Цей дух – те, на чому зараз ми будуємо свій рух. І будемо будувати нову державу.

Андрій Білецький, грудень 2018

Лідер Азовського Руху в телеграм: https://t.me/BiletskyAndriy