🐵 Від жахливої лабораторії до власного острівця: історія життя мавпочки Ванілли

🥹 Це Ванілла, вона шимпанзе, їй 29 років, і вона нарешті побачила небо. На відео, опублікованому заповідником Save the Chimps, самка виглядає абсолютно здивованою. «Вона неймовірно рада тому, що зненацька здобула свободу», — говорить Ден Метьюз, директор заходів і спеціальних проектів заповідника.
✊ Ми хочемо поділитись біографією цієї мавпочки. Ця розповідь має щасливий кінець, якого немає у багатьох інших подібних історій. Але кожне окреме життя варте боротьби, і історія Ванілли показує, проти чого та за що необхідно боротись!

🤗 Мавпячі обійми

💁 Ваніллі 29 років, і вона пережила сумнозвісну Лабораторію експериментальної медицини та хірургії приматів (Laboratory for Experimental Medicine and Surgery in Primates, LEMSIP), що знаходилася в Таксідо, штат Нью-Йорк. Тепер, після прибуття у заповідник та року адаптації, вона живе під відкритим небом у Форт-Пірс, Флорида.

🤗 Ден Метьюз додає, що спочатку вона навіть не наважувалась виходити: «Дуайт, альфа-самець групи, до якої долучилася Ванілла, вмовив її вийти своїми розкритими обіймами. На відео ви бачите, що вона йде до нього, щоб обійнятись. Це її перший вихід у двір, не обмежений площею три метри та решітками з усіх сторін.»

😲 На відео мавпочка дивиться вгору із захватом, так само, як би це робила людина, що відкрила для себе щось дивовижне. «Шимпанзе мають 98.8% схожості ДНК із людиною, — нагадує Метьюз. — Тепер, коли Ванілла вийшла назовні, вона майже не повертається до своєї хатини. Вчора вона засмагала на одному з відкритих майданчиків.»

🍌 Після десятиліть ув’язнення, Ванілла живе хорошим життям у місці, яке Метьюз називає "найдикішим пенсійним містечком Флориди".

💉 Народжена для катування

⛓ Ванілла народилася в неволі в лабораторії LEMSIP. Одразу ж після народження її забрали від рідної матері.

📺 «Це була жахлива лабораторія, зоозахисники десятиліттями протестували проти неї. Джейн Гудолл називала це місце пекельною дірою, — розповідає Метюз. — Шимпанзе там постійно дивилися телевізор та ніколи не бачили сонячного світла. Сепарацію [відділення самки від її дитини] здійснювали тому, що матері так захищали своє потомство, що було б важко проводити експерименти на дитинчатах».

🦠 Наприкінці 1990-х років лабораторія спеціалізувалася на дослідженні ВІЛ та гепатиту. «Ванілла була однією з останніх на кому могли проводити тестування Дослідники брали кров та робили біопсію. Вони заражали мавп різними інфекціями, проте я не знаю чи заражали вони саме її».

🔬 LEMSIP, афілійована з Медичною школою Нью-Йоркського університету, була заснована аж у 1965-му році. Тож слова про «десятиліття протесту» сказані не просто так. На піку активності там утримувалось 300 шимпанзе та ще близько 300 інших мавп. Як шимпанзе, так й інші примати піддавались інтенсивним біомедичним дослідженням у сферах репродукції, переливання крові та трансплантації, лікування залежностей, гепатиту В та ВІЛ.
Тварини жили в піднятих над землею сітчастих клітках та постійно зазнавали жорстокості.

👃 «Вони використовували сітку, щоб чистити клітки поливаючи їх зі шлангу, — пояснює Метьюз. — Тоді відходи виходять крізь сітку, збираються на підлозі та потім змиваються далі. Таким чином вони можуть ніколи не випускати шимпанзе за межі клітки для прибирання. Для лабораторії це зручно, для шимпанзе — жорстоко. У цих істот чутливий нюх, а вони змушені були їсти та спати над фекаліями».

Шість кліток стояли вздовж протилежних стін будівлі без вікон — клітки були підняті над землею для простоти очищення. Шимпанзе могли бачити одне одного, але були занадто далеко щоб якось контактувати. Відкритих територій для утримання чи прогулянок не було. Коли я вперше опинився у СНІД-центрі, це було жахливо — зайшов незнайомець, і шимпанзе почали кричати, плюватись та кидатись фекаліями. Це було приміщення із шлакоблоків, тож коли вони справді старались — тарабанили прутами кліток — то створювали оглушливий звук. Шимпанзе не хотіли бути там...» — Майкл Ніколс, книга Brutal Kinship

📦 Мавпи страждали не тільки від смороду та обмеженого простору кліток. Зокрема, директор лабораторії, доктор Ян Мур-Янковський заборонив виводити тварин з будівлі, бо вважав необхідним обмежити їхній контакт із зовнішніми мікробами. Дорослі тварини не мали жодних розваг. Самок постійно запліднювали, але дитинчат забирали від матерів якомога раніше, близько однорічного віку, щоб привчати їх до процедур.

⚖️ На початку 1990-х років Міністерство сільського господарства США (USDA) звинуватило Нью-Йоркський університет у 378 порушеннях Закону про добробут тварин. Звинувачення стосувались позбавлень питної води та інших випадків жорстокого поводження із тваринами в інших лабораторіях університету.
🧐 Цікаво те, що свідчення до USDA про проблеми лабораторій дав сам доктор Мур-Янковський, після того, як університет утримав гроші, призначені для збільшення кліток шимпанзе. Він вже на той момент мав певні етичні розбіжності з керівництвом. Ще у 80-х він пропустив до друку в Журналі медичної приматології лист іншої докторки, Ширлі МакҐріл, із критикою вилову диких шимпанзе для дослідження гепатиту фармацевтичною компанією Imuno AG. Компанія подала до суду по справі наклепу, але після 7-річного процесу, 2 мільйонів доларів, що довелося витратити відповідачам, та апеляції у Верховному суді США, Мур-Янковський виграв і обвинувачення були зняті. Але, все-одно, після серії скандалів та ситуації з USDA, університет звільнив Мур-Янковського із посади директора лабораторії.

😤 Невдовзі керівництво оголосило про закриття і самої лабораторії. Мавп вирішили відправити до Фонду Коулсона (The Coulston Foundation) — ще більшого дослідницького центру.
Водночас цей фонд звинувачували не тільки у майже аналогічних випадках жорстокого поводження, але й у спричиненні смерті, тобто ненавмисного вбивства принаймні п’яти тварин. Серед яких троє шимпанзе загинули в жовтні 1993 року, коли обігрівач вийшов з ладу та підняв температуру в "камері зберігання" шимпанзе до 140 градусів (прим.: в джерелі не вказано шкалу, але припустимо що це по Фаренгейту: 140°F це 60°C).

🤯 Але! Виконуючий обов’язки директора лабораторії LEMSIP, ветеринар доктор Джим Махоні, зумів розмістити 109 шимпанзе та 100 інших мавп у заповідниках по всій Північній Америці! А вже у 2002-му році більшість шимпанзе із лабораторії, відправлених до Фонду Коулстона, були врятовані Save the Chimps, які купили банкрутуючий центр та припини його діяльність, врятувавши звідти всіх тварин.
Цей неймовірний розвиток подій дозволив врятувати багато мавп, хоча невідома кількість тварин залишились ув’язненими в клітках інших лабораторій.

💁 Здавалося б, Ваніллі та її сестрі Шейк пощастило — завдяки доктору Махоні вони вони відправились у Wildlife Waystation, некомерційний притулок на півночі Лос-Анджелеса.
Але все було не так ідеально...

🐾 На крок ближче до волі

🤔 Отже, Ванілла пережила лабораторію та опинилася у некомерційному притулку. Звісно, це був крок вперед у порівнянні з LEMSIP: в притулку не проводили експериментів та не штрикали мавп голками. Але до ідеалу було далеко...

😔 «У керівників того місця були добрі наміри, проте сам притулок перетворився на звалище кинутих тварин, — продовжує Ден Метьюз. —Ванілла жила із п’ятьма іншими шимпанзе у вольєрі розміром із гараж. Огорожа та стеля вольєру була зроблена з решіток, підлога — просто земля та бетон. Тварин ніколи не випускали за межі вольєрів, а навколо завжди було багато людей — волонтерів та відвідувачів, що викликало стрес у мавп. Звісно це краще, ніж в лабораторії, але це далеко не природні умови для шимпанзе.»

🌫 Заклад, у якому, як повідомлялося, також були розміщені ведмеді, леви та вовки, розташовувався у Південній Каліфорнії, в схильному до лісових пожеж районі. Час від часу задимлення ставало настільки серйозним, що тварин доводилося евакуйовувати.

😢 У 2017-му році частина території згоріла в лісовій пожежі. Два роки потому, притулок Wildlife Way Station припинив свою діяльність. Департамент риби та дикої природи Каліфорнії почав співпрацювати із Альянсом заповідників північноамериканських приматів (North American Primate Sanctuary Alliance), щоб нарешті знайти для Ванілли та Шейк щасливий дім.

🏝 Власний острівець

Ванілла з її сестрою Шейк, а також ще п’ятеро шимпанзе переїхали в Save the Chimps — некомерційний приватний заповідник, розташований на території, що колись була забрудненим апельсиновим гаєм у штаті Флорида. Територія складається із 12 штучних островів розміром у три-п’ять акрів, кожен острів оточений водою.
Метьюз пояснює, що ділянки оточили водою спеціально: «це створює для шимпанзе природній бар’єр. Вони бояться води та не йдуть у неї. Тому вони залишаються на острові та не сидять у клітках.»

😀 Ванілла прибула до притулку у липні 2022-го року.
🫂 «Вона провела кілька місяців на карантині, разом з іншими новачками. Тоді стало зрозуміло, що вона гарно вписується в компанію інших шимпанзе. В той момент ми знайомили її та цю групу із різними островами, щоб дізнатись де вони краще впишуться. Нам здалося, що її гарно прийняли на острові Air Force, котрий зветься так через нащадків шимпанзе із NASA та Повітряних сил США, що живуть там. Це було в квітні. Спершу Ванілла проводила час у кімнаті догляду, поки опікуни не вирішили, що вона готова виходити назовні.»

🎨 Це був довгий шлях від перегляду ТБ та смердючої камери. Зараз Ванілла, яка любить відпочити на природі, шукає стратегічно приховану їжу, гойдається на мотузках і, за наявності натхнення, має змогу помалювати.

⏳ «У Ванілли довге майбутнє — вона може прожити тут ще 30-40 років, — говорить Метьюз. — Вона, здається, радіє, що має власний світ, що нарешті в неї з’явилось щось близьке до природного довкілля. Її це захоплює.»

❓ Чим можна закінчити цю розповідь?

🥲 Можна додати в неї ложку дьогтю. Лабораторії реформовують, а не повсюдно знищують; тварини не в дикій недоторканій Природі, а на виділеному та побудованому людьми місці, де за ними слідкують та опікають люди; у більшості випадків, лише великі організації здатні рятувати великих тварин та допомагати їм адаптуватись...

🤨 Можна бути реалістами. І згадати, що лісові пожежі та спустелення відбуваються через глобальні процеси, і навіть тисяча врятованих із лабораторій мавп не вплинуть на зміну клімату та руйнацію біосфери загалом. І що жодна вільна тварина не врятує весь світ від шестерень техноіндустріальної системи, що перемолотить всю дикість навкруги.

🤷 І це все так. Ми в жодному разі не забули, в якому небувалому пеклі ми знаходимось, і що у нас є глобальні проблеми та всесвітні виклики. І навіть у цієї історії немає дикого кінця, де б Ванілла адаптувалась до дикого життя та повернулася в джунглі (як кажуть в заповіднику, це просто неможливо). І ми не побачимо її в лісі у самостійному житті.

🪱 Але кожну тварину, кожну живу істоту має бути визволено. І тільки завдяки визволенню від експлуатації інших кожен із нас зрозуміє важливість власного визволення.

🐵 Бо якщо ти емпатуєш милій шимпанзе, котра тепер вільна робити що їй захочеться, то чому б тобі не звільняти від експлуатації інших тварин? І, врешті-решт, чому б не звільнитись самому? 🙃

По матеріалам: New York Post, Project R&R, Save the Chimps, The New York Times.