Зламаний компа́с

Якщо людина політично не обізнана вирішить загуглити хто правий, а хто лівий, то побачить цю статтю на вікі. Вона повістю калькована з російського аналогу відрізняючись лише критичним додатком у дужках: "Існує загальна згода[джерело?][Чия?]". І дійсно, аргумент загальної згоди зазвичай використовують щоб вас обманути. Раніше "загальна згода" вважала землю пласкою и небо твердим. Нині "загальна згода" суттєво відрізняється за країнами, десь люди "погодились" на расові квоти, а десь на смертну кару з 9. Спростували маніпуляції, перейдемо до фактів.

Терміни "правий" і "лівий" у цьому контексті виникли під час Французької революції 1789 року, коли члени Національної Асамблеї розділилися на прихильників короля, тобто старого порядку (сиділи праворуч від голови асамблеї) і прихильників революції (що сиділи ліворуч від нього).

Це вже більше схоже на правду, та на причини поділу у світі на правих та лівих. Цікавою ілюстрацією є перехід Черчілля до опозиції, коли британські консерватори втрачали підтримку і він вирішив сісти до лейбористів. Тут зміна "права на ліво" було буквально зміною стільців. Чи змінив Черчіль свої ідеали за ці декілька кроків? Авжеж ні, звичайний опортунізм який демонструє що для втілення ідей у тогочасному політикумі потрібна не ідеологія, а посада.

Таким чином і було сформоване абсолютно стереотипне уявлення про політичний компас.

Ідеї про те, що комунізм та нацизм протиставлені один одному є лише продуктом пропаганди, спочатку Німецької, а потім радянської. У веймарській Німеччині скоріше працювала теорія підкови, де за владу бились два маргінальні формування нацистів та комуністів. Подивіться на представлений нижче політичний компас, що зустрічається найчастіше. Де радянський соціалістичний союз? -- зліва. А де націонал-соціалісти робітничої партії? -- правильно, вони так само зліва. Їх протиставлення спричинено саме поділом спільного електорального поля, коли Гітлер бився за голоси німецького робітника, йому дуже треба було довести що він відрізняється від комуністів, що він зможе захистити країну від людожерів зі сходу, що він захищає робітників краще ніж червоні захищають пролетаріїв.

Потім ці країни пречудово співпрацювали у 1939-41 роках, адже розуміли одна одну і не були обмежені ні мораллю, ні прагматичністю. А з 1945 вже радянський союз почав просувати свої побрехеньки. Знов соціалістична Німеччина стала капіталістичною та чужорідною для наших люмпенів. Навіть поняття нацизму було змінене на фашизм, адже коли ти союз соціалістичний, не дуже круто коли твій гірший ворог теж соціаліст. Цей мєм фашизму до-речі живе і досі.

Проте щось ми сильно заглибились в історичний екскурс, повернемося до сьогодення. А сьогодні ділення на правих та лівих формується так само як і сторіччя тому. В Ізраїлі лівими вважають тих, хто готовий вирішувати питання з арабськими поселеннями мирно та йти на територіальні поступки, праві ж займають більш жорстку позицію. У Європі "ультраправі" це популісти які відрізняються контактами з кремлем та маргінальністю у суспільстві. І така штука як популізм одразу перекреслює усі спроби раціонально класифікувати ідеології, що взяти з політика який каже одне а робить протилежне (typical).

У довгостроковій перспективі це взагалі сплутує усі карти, згадайте Гітлера що прийшов до влади як антипод совку, а сам побудував теж саме (ще й найдорожче вкрав, ГУЛАГ). Або Слободана Мілошевіча, який прийшов до влади як сербський націоналіст, та через його дії серби були виселені звідусіль, а сама Сербія стратила Косово. Проте повернемось до політичних координат.

У США, як у Великобританії, з двопартійною системою ділення на право та ліво стало синонімом партій що ділять парламент. Проте ці партії об'єднують ідеї що на політичному спектрі були б протилежні. Демократи в гонитві за політичною кон'юктурою за пів року переходять від ідей примусово забрати в усіх зброю -- нехай захищає поліція, до давайте заберемо фінансування у копів -- система ж расистська. З республіканцями все було б простіше, якби це був просто колективний Маккейн, але там президент Козир і ми знов у глухому куті.

Що ж використовувати?

Якщо ви все ж хочете мати вірний компас, то головне питання не в приладі, а в його використанні. Треба просто запам'ятати що є абсолютна свобода, яка закінчується лише там, де починається свобода іншого. А є її придушення, під різними приводами, яке "загально вважається" правим чи лівим, яке закінчується в крайньо-лівій точці КНДР де все що мають люди – це солнце чучхе.

А політична класифікація може бути будь-якою, ми ще не обговорили діаграму Нолана та теорію підкови, хоч через кукурудзу. І як з цим сперечатися?

Хіба представити свої координати в яких заблукає опонент.

Така вона, політична навігація, випадкова, більше пов'язана на особистісних інтересах ніж на політичній доктрині. Вірний шлях – це запам'ятати свої ідеали та завжди їх відстоювати. Ваша свобода належить лише вам, а все інше просто картинки.