ТОП-10. Брудний бізнес по-українські

ТОП-10. Брудний бізнес по-українські


Політичний рух "Традиція і Порядок" розпочинає публікувати матеріали про аморальний бізнес в Україні. Для початку ми склали ТОП-10 найбільш одіозних дільців, які надто далеко зайшли в своїх компромісах із совістю.


1. Сергій Курченко. Сфера інтересів: енергетичний бізнес, політика, фінансування тероризму.


Сергій Курченко – український король фінансових схем та “гаманець” біглого президента Януковича. Про олігарха вперше заговорили ще в 2012 році. Саме тоді стало відомо, що його група компаній «Газ Україна» заробляє на продажі зрідженого газу державного підприємства «Укргазвидобування». Компанія продавала газ для населення мережам автозаправних станцій. Також компанія Курченка обходила податки на внутрішньому ринку, користуючись схемою фіктивного експорту-імпорту. Згодом компанія Курченка викупила Одеський нафтопереробний завод у російського «Лукойл», стала власником близько 150 автозаправних станцій в Україні, зокрема великої мережі газозаправних станцій Sparschwein у Німеччині. Улітку того ж року бізнесмен придбав «Український медіахолдинг» (УМХ) — найбільший в Україні. На гребні успіху олігарх заснував компанію “ВЕТЭК”, клуб “Металіст” і «Брокбізнесбанк». Проте все це поринило в небуття після втечі Януковича, сам Курченко залишив Україну.


Проте бізнесмен не розгубився та знайшов себе у бізнесі на крові: сьогодні Сергій Курченко монополіст на енергетичному ринку невизнаних республік, за підтримки ФСБ РФ він контролює ключові підприємства на окупованому Донбасі. Ключове підприємство в сепаратистській історії Курченка - компанія "Газ Альянс", яка зареєстрована в Росії. Саме через це підприємство відбуваються поставки на ЗАТ "Внешторгсервис" (м. Цхінвалі, окупована Південна Осетія), яке, в свою чергу, експортує продукцію на територію ЛДНР.


За новими схемами Курченка, українське вугілля з окупованих територій продають як російське та поставляють не лише в Росію та її псевдореспубліки: на сьогодні відомо про поставки в Польщу, Туреччину та Румунію. Звісно, така діяльність була б неможливою без підтримки російських силовиків. Бізнес олігарха кришує керівництво ФСБ. Саме цим пояснюється військовий переворот, що відбувся в так званій “ЛНР”, контрольованій Плотницьким. Останній намагався “оподаткувати” бізнес Курченка, спираючись на підтримку російського ГРУ, однак прорахувався: позиції ФСБ виявились сильнішими, Плотницький був вимушений тікати до РФ.


На сьогодні Сергій Курченко має власний “офшор”, міцну монополію та абсолютну підтримку силовиків, він грає першу скрипку в політиці республік. Таким чином Сергій Курченко продовжує свою антиукраїнську діяльність, не забуваючи про наповнення гаманця. Йому вигідна ця війна, і він готовий на будь-що задля максимізації прибутків.


2. Олександр Третьяков. Сфера інтересів: гемблінг, політика.


Продовжує наш антисписок Олександр Третьяков – король лотерейного бізнесу, за сумісництвом народний депутат України. За даними ЗМІ, він щомісяця отримує більше 90 млн гривень від брудного бізнесу. Вперше Олександр Третьяков засвітився в шахрайському скандалі ще в далекому 2006 році. Тоді Третьяков був фігурантом справи Вищого суду в Лондоні: Борис Березовський звинувачував його в крадіжці 40 млн долларів США, які були отримані Третьяковим із коштів, що було виділено на президентську кампанію Віктора Ющенка. Після цього Третьяков намагався створити собі образ опозиціонера та заперечував будь-який зв’язок із підприємницькою діяльністю. Звісно, що з темними справами він не зав’язав. Більш того, Третьякову вдалося закріпитися в якості монополіста на лотерейному ринку. Раніше в цій сфері працювали три компанії - УНЛ (Українська національна лотерея), "Патріот" і М.С.Л. (Молодьспортлото). Але з 2015 року М.С.Л. і "Патріот" потрапили в санкційний список і втратили ліцензію. Таким чином компанія УНЛ стала абсолютним монополістам на ринку. На фоні класичних лотерей, найбільш відомим читачу брендом став “Фаворит-спорт”, який також працює по ліцензії УНЛ, та офіційно вважається державною лотереєю тото.

Цікаво, що в держреєстрі зазначено, що намагаючись відхреститись від брудного бізнесу Третьяков навіть передав компанію в офшор «Hong Kong Rui Bo», який спеціалізується на номінальному управлінні компаніями.

Проте, Третьяков видав себе сам: у 2016 році, під час обшуку в УНЛ співробітниками СБУ, він особисто приїхав визволяти компанію.


3. Максим Поляков і Максим Кріппа. Сфера інтересів: гемблінг, дейтінг, еротичні чати та політика.


Максиму Полякову, здається, вдалося долучитись до всіх аморальних сфер діяльності. Тепер він британський і американський громадянин, і намагється створити собі імідж новатора та популяризатора сучасних технологій. Для позитивного піару Поляков використовує бренд Noosphere Ventures. Проте, інноваційні технології та лекції про майбутнє IT є лише прикриттям. Заробіток Полякова - онлайн-казино та сайти інтернет-знайомств.

Першим гемблінговим проектом Полякова став сайт Murka, який працює з 2009-го року. Згодом, сайти Полякова почали розмножуватись як комахи: Joycasino, Casino-X, Renatus, Betcore, Steamwarship, Komar Games і сотні інших. Найбільш успішною стала угода з російським брендом ігрових автоматів «Вулкан». Проблема була тільки в нелегальному статусі бізнесу в Україні. Аби уникнути блокування, Поляков створив десятки схожих сайтів, в назві яких присутнє слово “вулкан”.


Партнером Полякова по “Вулканах” став Максим Кріппа, персона не менш одіозна. Зокрема, проти нього було відкрито кримінальне провадження саме за організацію азартного бізнесу. Аби в подальшому уникунти спілкування з представниками закону, він вступив в партію «Самопоміч» і навіть балотувався до Київради. Не потрапивши до високих кабінетів, Кріппа вирішив підзаробити. В 2015 році він організовує фіктивний продаж місць у партії на наступні парламентські вибори. В бізнесовому тандемі Поляков-Кріппа його завдання - контроль українських офісів онлайн-казино, передусім компанії EvoPlay, дейтінгових агенств і порно-чатів Полякова. Тільки в дейтінгових компаніях Easy Date та Together Networks Limited працює більше 1000 співробітників. І це лише розробники. Скільки неповнолітніх дівчат анонімно працюють веб-моделями в порно-чатах Полякова залишається таємницею. Так, так, Поляков і Кріппа були спіймані на експулатації дітей у порно. Тільки цією весною правоохоронці виявили два таких чати: в Кривому Розі та селищі Вольноє, що неподалік; раніше подібні “студії” було виявлено в Запоріжжі та Дніпрі. Дівчат заманювали обманом і високою зарплатнею, а потім шантажували, погрожуючи опублікувати відеозаписи. Цікаво, що в компаніях навіть не переймлися конспірацією: еротичні веб-студії знаходились безпосередньо в офісах Easy Date та Together Networks Limited. І дійсно, нащо ховатися? Максим Кріппа знову вирішить всі проблеми завдяки налагодженим відносинам із київськими правоохоронцями.


4. Георгій Ложенко. Сфера інтересів: гемблінг.


Георгій Ложенко також представляє сферу азартних ігор. Він директор одного з найбільших операторів лотерей в Україні, його компанія «М.С.Л.» має близько 2000 точок продажу, а грошовий обіг складає 240 млн.гривень на місяць. І це в умовах напівлегальної діяльності та тиску з боку громадськості, адже в період з 2015 по 2018 року компанія функціонувала незаконно – все через те, що “М.С.Л.” потрапила під санкції РНБО. Причиною стали зв’язки з російським олігархом Фрідманом та “Альфа-банком”. Гроші, отримані в гральних закладах виводились у Росію через головного акціонера "МСЛ" Михайла Фрідмана, а згодом могли бути використані для підтримки терористів ЛДНР. Після введення санкцій монополію на лотерейному ринку отримала компанія “УНЛ” Третьякова. Однак, в 2018 році санкції з М.С.Л. офіційно знято та компанія знову може здійснювати діяльність у повному обсязі.


5. Едуард Швіндлерман. Сфера інтересів: беттінг.


Компанія Швіндлермана Pari Match працює в Україні з 1994 року, орієнтована на російськомовні країни колишнього СРСР. В Україна Pari Match не внесено до списку лотерей, проте компанія з такою ж назвою наявна в держреєстрі юридичних осіб. Серед видів її діяльності зазначено проведення азартних ігор. Саме тому букмекерська контора заперечує свою роботу в Україні, адже фактична вона поза законом. При цьому Pari Match в невизначеному статусі виступає спонсором ряду спортивних структур, серед яких футбольна «Прем'єр-ліга» та Федерація хокею України, а в серпні 2016 року компанія стала титульним спонсором Чемпіонату України та генеральним спонсором національної збірної з баскетболу. Однак, довго приховувати незаконну діяльність неможливо: з постанови Печерського районного суду відомо, що 15 жовтня 2015 року було проведено обшук за місцем проживання одного з засновників букмекерської контори. Під час обшуків були виявлені документи, які свідчать про організацію та проведенні азартних ігор під логотипом "Парі Матч". До цього Швіндлерман заявляв, що компанія пішла з українського ринку після заборони гемблінга та не має жодного відношення до сайту Pari Match. В свою чергу, Генпрокуратура також порушила справу проти Pari Match.


За даними слідства, група зловмисників організувала схему виведення коштів, що проходять через букмекерську контору в Росію. Для відмивання використовувався рахунок в «Альфа-банку». Цей потік оцінюють в 20 млн гривень щодоби. Загальний обсяг відмитих коштів - 350 млн доларів в рік. Незважаючи на зазначенні факти, “Парі Матч” продовжує завойовувати український ринок беттінгу. За даними ЗМІ, «Парі Матч» також володіє ліцензіями на букмекерську діяльність в Республіці Білорусь, Російській Федерації та Казахстані.


6. Григорій Чарний. Сфера інтересів: секс-послуги.


Громадянин Ізраїлю Григорій Чарний, також відомий під кличкою "Вася". В його сферу інтересів входить ринок сексуальних послуг, як в Україні, так і за її межами. В арсеналі короля борделів є все: гроші, кримінальна криша та зв’язки з правоохоронцями. Ще в 2011 році Чарного пов'язували з тодішнім начальником Департаменту по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми Юрієм Кучером. На сьогодні тільки в Києві підприємець контролює близько 30-40 борделів. Його оціночний дохід лише зі столичних точок становить близько третини мільйона доларів на місяць. Крім цього, Чарний володіє борделями в Росії, Чехії та Ізраїлі. Але постмайданна політична криза відкрила бізнесмену нові можливості. В 2015 році Чарний відкриває свій заклад у самому сердці Києва - в "Арені" на Бессарабській площі. Номінально це стриптиз-клуб із нейтральною назвою "Дарлінг", а фактично завуальований будинок розпусти.


7. Дмитро Нагута. Сфера інтересів: фінансові піраміди, шахрайство в особливо великих розмірах.


Хмельничанин Нагута починав свій кримінальний шлях сотником у піраміді Мавроді -“МММ”. Отримавши специфічні навички та сколотивши команду аферистів, він заснував власну фінансову піраміду. Не маючи за плечима ні гучного бренду, ні достатнього капіталу для створення нового, Нагута привласнив ім’я британського інвестфонду Helix, відкривши в Україні компанію-клон «Хелікс-Кепітал Україна». Аби підтримувати легенду про надійність “інвесткомпанії”, Нагута не нехтував замовними статтями в солідних виданнях: «Гроші», «Кореспондент» і навіть «Форбс Україна». Затрати повернулися з лишком: завдяки піраміді аферисту вдалося ошукати 250 тисяч українців на суму більш ніж 50 млн гривень.


Для відмивання таких коштів у Хмельницкому функціонувало цілих 6 фірм: ТОВ "Джой Ленд Хмельницький ", ГО" Дитяче спортивне об'єднання "Хелікс-Спорт", ТОВ "Хелікс Фемелі ", ТОВ" Центр сертифікації та лабораторних експертиз ", ТОВ" Перфект Лайф "і ТОВ" Телерадіокомпанія "Піраміда".


На сьогодні СБУ затримало трьох засновників фірми Helix в Україні - Дмитра Нагуту, Романа Фелика і Богдана Воронцова, яких тепер судять по обвинувачені у шахрайстві в особливо великих розмірах. Злочинцям загрожує до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.


8. Григорій Козловський. Сфера інтересів: контрафактна продукція, контрабанда.


Наступний у нашому списку контрабандист і депутат Львівської міської ради Григорій Козловський, добре знаний у регіоні як ресторатор та власник готелів. Насправді ж він нажив свої статки виробництвом контрабандних цигарок. Політик володіє двома тютюновими фабриками, де й виробляють контрабандні цигарки. Основний продукт - цигарки «Джин Лінг» схожі на Camel. Активна діяльність із виготовлення контрабанди, за інформацією видання, Козловському вдається через сприяння силовиків, яку він налагодив ще за часів Януковича. “Кришували” цигарковий бізнес Козловського та компанії керівники УБЕЗу, начальники обласної міліції, генерали з центрального апарату МВС і навіть особисто Віталій Захарченко - міністр внутрішніх справ часів Януковича. Бізнес-партнерами одіозного депутата є депутати львівської міськради Петро Адамик та Андріян Гутник, кримінальний світ представляє Олександр Свіщов - Сєдой, а також Юра Циркуль та Юра Музикант.


9. Руслан Сольвар. Сфера інтересів: контрабанда, браконьєрство.


Бізнесмен починав свій шлях з сільського господарства та перевезень залізницею. Проте він швидко зрозумів, що в чесний спосіб великих грошей не зробиш. Ще будучи народним депутатом VII скликання, Руслан Сольвар досить тісно спілкувався з сином Віктора Януковича, активно просував інтереси «Партії регіонів», ставши одним з «смотрящих» так званої «Сім'ї», перейшовши надалі до фінансових кіл Кличка.


Частину своїх статків він побудував на махінаціях із заниженням вартості перевезень для своїх компаній «Фреш лайн» і «Метрудтранс» в обхід “Укрзалізниці”, що стало можливим завдяки сприянню міністру Борису Колеснікову. Для оптимізації схем, Сольвар навіть призначає свою людину на пост гендиректора Українського транспортно-логістичного центру (УТЛЦ). Крім цього, народного депутата Руслана Сольвара підозрюють у причетності до незаконної вирубки лісу на Закарпатті. Нагадаємо, політичний рух “Традиція і Порядок” виступає проти вирубки українських лісів і провела низку успішних акцій проти лісових браконьєрів.


10. Вадим Альперін. Сфера інтересів: контрабанда.


Нещодавно ім’я Вадима Альперіна пролунало на всю Україну в зв’язку зі спробою дати співробітнику НАБУ 800 тисяч доларів хабара. Схоже, що підприємцю було що приховувати. Статки Альперіна оцінюють щонайменше в мільярд доларів. Це імперія, яка контролює постачання товару на одеський "7 кілометр" і харківський ринок "Барабашево". Альперін і його чиновники контролюють транзит товарів з Близького Сходу, Азії, Китаю до Європи. З України до Євросоюзу йдуть колосальні поставки контрабандних сигарет, що значно перевищують потенційні потужності для виробництва в Україні. Партії сигарет та іншого контрафактного товару завозяться десятками суден.


Чому ці люди не за гратами? Як довго працюватимуть такі схеми? Де межа між здоровим духом підприємництва та прожерливістю, що живиться людською слабкістю та гріховністю?


Політичний рух "Традиція і Порядок" береться вивести нечистих на руку підприємців на чисту воду та змусить відповісти їх перед буквою Закону та українським народом.