Шон Таунсенд (RUH8) — Тарасу Тарасюку (ПЖ)
переклад: Ілля ПишнякТарас Тарасюк з "Повернись живим" написав "аналітичний звіт" про хакерів і там написано дуже багато дурниць, й закінчується тим, що неконтрольовані хактивісти можуть становити загрозу національній безпеці. "Неконтрольовані" (вільні) громадяни завжди становлять загрозу для гібридних та авторитарних режимів. То майданять, то влаштовують рухи "Ні капітуляції!", то волонтерять в обхід Міністерства оборони. Який жах. Але це лірика, перейдемо до фактичних помилок.
Я розумію, що західні ліваки значно засрали всім мізки своєю небінарною "аджендою", але якби Тарас уважно читав хоча б Вікіпедію, то він би знав, що крім Anonymous, ще бувають хакерські угруповання зі своєю рідною хакерською культурою, віджиланти й патріотичні хакери. Що анархістів, лібертаріанців й лівих лібералів в Україні кіт наплакав. І що місцеві хакерські спільноти ніколи особливо не тяжіли до лівого активізму, а породжували доволі вигадливі концепції аж до кіберфашизму (меритократична диктатура зі стійкими нігілістичними алюзіями).
Найближча до "Anonymous" акція це DDoS-атака на урядові сайти як помста за EX, й відбулася вона на піку популярності анонів у 2012 році. І якщо вже традиційно ліво-авторитарна влада вбачає в таких акціях загрозу, то найкращий захист — повністю ігнорувати протест. Ба більше, є суттєва різниця між хакінгом і активізмом. Найбільшого успіху Anonymous досяг завдяки LulzSec й кільком хакерам, які власне були хакерами. Хакери можуть приєднатися до Anonymous, але Anonymous не може зробити з хом'ячків хакерів.
Відтоді Anonymous навіть на заході практично не існує; ще лишаються люди, що хочуть оживити рух, але вже просто нема того середовища, що породжувало анонів, й року з 2014-го за маскою Ґая Фокса повнісінька порожнеча. Чим іноді користуються спецслужби для анонімних зливів. Кібергорилу й Anonymous Poland уважний дослідник ніяк не міг пропустити. Чи не так?
Й ITA, і російський Killnet, що її копіює, не мають нічого спільного з активізмом, який сенс ми б не вкладали у це слово. Це ієрархічні групи, створені за прямої чи опосередкованої участі урядів для того, аби просувати національні інтереси. Тарас, якщо громадяни за прямої участі держави раптом переплутають, у чому саме полягає національний інтерес й чим він відрізняється від криміналу, то в нас охуєнні проблеми.
Патріотичний хакінг явище теж аж ніяк не нове, треба було просто дивитись навколо, а не читати про психологію активізму ("cause", до речі, перекладається як "мета", а не як "причина"). Яскраві приклади — арабо-ізраїльський та індо-пакистанський конфлікти. Моя претензія до ITA не у тому, що вона існує, й не у тому, що ITA може становити якусь уявну загрозу, а у тому, нехай не ображаються учасники, що це симулякр кіберармії. Ідеальна копія речі, якої нема й ніколи не існували.
Давно варто перестати користуватися словом "хактивізм" й почати врешті-решт більш організовано завдавати шкоди росії замість того, аби повторювати чутки десятирічної давнини й придумувати собі неіснуючі "загрози".
P.S. Я взагалі, блять, не розумію, що таке "протест проти війни" в країні, на яку напали. Це ж нонсенс, з війни є лише два виходи — поразка або перемога, й тут не може бути ніяких "активістів" взагалі, ти або патріот, або пораженець. Сам концептуальний фреймворк "онлайн-активізму" тут в принципі не застосовний.