Про державный терор проти Украйинської Православної Церкви, 28.03.2023, Сербськый Патріарх Порфірій

Сербськый Патріарх Порфірій,

предсідатель Священного Синода Єпископôв

 Прес-реліз  Обявлено 28/03/2023

(перевод на русинськый, де «ҍ» читаєтся як «і»)
НАЗАД К СОДЕРЖАНІЮ

  Украйинська Православна Церковь, як извҍстно, єдинственна Канонічна и легальна Православна Церковь в Украйинѣ, и в тот же час сама велика релігійна організація в сҍй странҍ. Єї признают всі Православні Церкви міра, а также всі нехристиянські Церкви и конфесії, а неканонічна, раскольницька структура, котра хоть и называєт себе Православнôв Церквôв Украйины, не имҍ́єт даже самого елементарного атрибута церковности, - єї признают лем четыри Православни Церкви, котрі по числу свойих вҍруючых составляют дуже невеликый процент в православному мирозданію. Но, даже аж бы численна диспропорція была в пользу неканонічної структуры, то єсть в ущерб канонічної Церкви, ото бы нич не измҍнило бы на онтологічному уровни: Церковь є Церковь, а нелегальна парасинагога может стати Церквôв лем через покаяніє и канонічну процедуру, а не росчерком чийогось пера.

Украйинська Православна Церковь являєтся не «воюющôв сторонôв», а живôв и дҍйствующôв Церквôв Божôв в єдинствҍ вҍры и литургічного общенія из Руськôв Православнôв Церквôв и Православными Церквами в цҍлому. Вốйны, справедливі и несправедливі, ведут государства, а не церкви́. Само отношеніє до Церкви, як до врага́, носит чудовищный характер в силу того, же члены трагічно конфлікту́ющых сторон, аж они вҍруючі, то вҍруючі єдної и тої же Церкви. Церковь всегда за мир, постоянно молится о мирҍ и робит всë возможноє, обы вражда и ненависть межи людьми и народами змѣнилася дружбôв и любовію. Церковь не дҍлит людей на «свойих» и «чужых», «свойих» и «чужых»; она стараєтся во имя Бога Любви любити всҍх и пастырски заботитися за спасеніє душ и жизней всҍх нуждающыхся в братськôй любви и помощи.

Май лҍпшый примҍр такого отношенія и поведҍнкы даєт нам Украйинська Православна Церковь - єї Первоієрарх Блаженнейшій Митрополит Києвськый и всея Украйины Онуфрій, єї єпископат, духовенство, монахы и вҍруючі люди. По сҍй причинҍ Сербська Православна Церковь из глубокôв заботôв, печальôв и братськôв любовію позираєт на «страданія святых» (Откр. 14, 12; ст. 1, 9) в Украйинҍ, на притҍсненія, насіліє и гоненія, котрі нынешні украйинска власть дҍйствуєт против канонічної Церкви, а значит, и против большинства власних громадян, учитуючи тот факт, же йсе сама многочисленна релігійна громада в странҍ. Гоненія завершилися в послҍдні дні насильницькым захватом храмôв на користь псевдоцерковної раскольницької структуры, имҍ́ющій статус своєобразної «державної церкви» и неформальної інквізіції. Также было объявлено про приближающыйся пик терора, Святая Русь (Святая Русь), купель восточнославянського христианства и Православія в сьогоднішній Украйинҍ, Росії и Бҍлорусії.

Києво-Печерська Лавра з єї святынями являєтся не лем символом и центром православної Украйины, а й ширше, „рускаго свҍта” (як бы ложно не толковали даякі сись термін), но и неизсякаємым исто́чником животворящої духовности для всëго Православія. Бốльше того, духовноє и культурноє достояніє Лавры являєтся надзвычайно важным и зримым елементом не лем Украйины и всей Росії, но и  культурноє наслҍ́дство міра. 

В свҍтлҍ сих фактôв рҍшеніє нынҍшнëго державного руководства Украйины про изгнаніє митрополита Онуфрія, монашеської братії и Духовної Академії из Лавры являєтся не чим иным, як синонімом ужасного державного терора против Церкви, а также грубҍйшого нарушенія ëго основных прав, релігійної свободы и свободы совҍсти в цҍлому. 

Поведінка украйинського державного руководства свҍдчить про то, же ëго реальна, а может быти, и конечна цҍль состо́йит в тому, обы стерти історичну память и всі слҍды изначального Православія в Украйинҍ, обы измҍнити тот код и історичну ідентичность, котру Церковь кропотливо стро́йила и сохраняла на протязі вҍков, од святого князя Владимира до нашых днів.

Чувствуючи и знаючи, же єдинственна существующа в Украйинҍ Православна Церковь во главҍ из митрополитом Києвськым Ону́фрієм мужньо и спокốйно несет свôй крест и з надҍждôв восходит на Христову и на єї́ Голгофу, мы убҍждені, же Распятый и Воскресшый Господь - благодаря глубокої вҍрҍ, прощеніє и любовь ко всҍм, даже ид врагам по собственному выбору, - обы дати силы Своєй Церкви перенести всі страданія, котрі она довжна и довжна нести. В тот же час мы поднимаєме вопіющи голос против страшної несправедливости, против державного терора против Церкви в Украйинҍ, котра «вопієт до неба». Мы надҍємся, же церкви и релігійні общины, а также учрежденія и організації, котрым небезразличні мир, справедливость и хоть якый ись порядок в мірҍ, осудят грубоє нарушеніє релігійных прав и свобод в Украйинҍ.

Горячо моляся Господу про окончаніє братоубійственної войны на Украйинҍ и скорҍйшому установленію в нюй благодатного міра, мы з вҍрôв, надҍждôв и любовію чекаєм торжество Креста и Воскресенія Христова над силами тьмы, зла и смертьи. Кресту Твоєму поклоняємся, Христе, и празднуєм святоє Твоє Воскресеніє.

Сербськый Патріарх Порфірій,

предсідатель Священного Синода Єпископôв

(конец тексту по-русинськы)
https://news.church.ua/2023/03/29/patriarx-serbskij-porfirij-vistupiv-iz-zayavoyu-na-pidtrimku-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi/#2023-03-29
НАЗАД К СОДЕРЖАНІЮ