про високе та низьке

Господар помешкання вмикає світло. Кімната нагадує напівзатоплений човен-душогубку. Сам господар схожий на тих, кого ніколи не знайде поліція. В нього ячмінь на оці та щетина на обличчі, ніби хтось розсипав грубу сіру сіль. Шляпа-пірожок, але залежалий років на двадцять, і штани, які постійно сперечаються з Піфагором. Ще піджак, з діркою на рукаві, яку господар химерно пристосував для носіння сірників. Він витягає коробок, викрешує вогонь, підпалює цигарку – все однією рукою. Видихає дим і мовить:

- Отут він і мешкав. Багато мандрував. Цирковий артист! Хоч і був невеличкий на зріст. Маленька людина, з тих, кого й не помітиш на вулиці. Коротун, одним словом. Ми з ним часто чаркували, коли він проїздом зупинявся в місті. Розповідав про далекі краї та близькі околиці, показував свою збірку проїзних талонів і лаявся польською.

І ще він страждав. Звісно ж, через жінку. Не тому, що був закоханий у недосяжну повітряну гімнастку — прекрасну, як це зазвичай буває. Аж ніяк.

Він кохав кондукторку тролейбуса, велетенську матрону з червоним обличчям і м'ясистим носом, дивовижними щербинами та зморшками, святковим відблиском золотих зубів — і відкритим поглядом, як у цуценяти або Богородиці з картини середньовічного майстра. Її всі кликали – Брунгільда. Було в ній щось від одноногого пірата та німецької опери. Божевілля богів, я б сказав. Гадаю, якби вона погодилася відпустити бороду — цілком могла б мандрувати разом з ним в одній трупі.

Але вона не погоджувалася. Він страждав і пив портвейн, заїдаючи димедролом. Курив залежані цигарки, але завжди розстібав ширіньку, коли справляв малу нужду, навіть у повному безпам'ятстві. Справжній джентльмен.

Брав її, як Трою, довгою облогою. Днями нарізав кола на маршруті, чіплявся до її пишного тіла колючим поглядом. А коли не міг довго гаяти час – розвивав кавалерійську атаку, наскоками. Співав під балконом любовні пісні іспанською, падав у ноги посеред вулиці — і дарував оберемки троянд у годину пік.

Але якось, під час гастролей у Таїланді, він надто сильно відштовхнувся від батута. Мабуть, розлючений був, душа краялась — не розрахував стрибок. Відлетів прямо в пащу бегемота. Звірюка проковтнула його живцем.

Така от історія. Бегемот потім теж сконав, від нетравлення шлунку. Коротун хоч і був невеликий на зріст — але з нелегкою долею, один з тих, сповнених жовчі, знаєте. Бідолахи, - господар квартири знімає капелюха, чи то на згадку про дві істоти, яких життя і смерть пов'язала таким дивним чином, чи то з поваги до розладів травного тракту.

Коли  господар береться до детального показу житла і відчиняє шафу — там знаходяться протигаз, акордеон і зламаний перекидний календар за 1988 рік.