Волохонська Марія
ДНВР"Перо"
Ранок жевріє...
Багаттям домівок, примарним вогнем.
Все з часом плине...
В хроніках сотні життів обернуться днем.
Чорна година...
Із вени брудної стікає березовий сік.
На снігу горобина....
Дитя розкидало її через бік.
Хижії звірі...
Завзято стрибають у відкритий капкан.
Виють від болю...
Їхні хвости прикрашають паркан.
Запахом смерті...
Пройнялася наскрізь священна земля.
Гнилими кістками...
Оздоблено сходи униз, до кремля.
Сонячне сяйво...
Завзято торує крізь сміття свій шлях.
Промені вільні.
І вільні палити щурів по кущах.
Загоїться рана,
Та шрам залишиться на віки-віків.
Ніколи не змиют
Орки прокляті всіх своїх гріхів!
Відіб'єм перо,
І голубом вмить воно в небо злетить.
У синєє небо.
У вічну свободу, у любу блакить...