отрывок из книги "Двое в постели, не считая любовников" Iryna Klekit

Получайте первым самые актуальные новости из мира Секс-Арт-Кафе - подпишитесь на наш канал в Telegram: https://t.me/SexEdCoffeeKiev

ОТРЫВОК из книги "Двое в постели, не считая любовников". 

"Еротика у церковному дворі"

Сльозами, шантажем і підкупом вмовили батьків посидіти з внуками. Щойно дітвора з бабусею завернули за ріг будинку, ми з Дереком поскидали з себе поважні маски батьків і почали дуркувати. Нарешті! Свобода!

Можна перебігати вулицю, де заманеться, голосно реготати і щипати одне одного за попи. Ну ок, ми це все робили і при дітях, от тільки правил дорожнього руху дотримувались.

Коханий каже:

— Я тут нам готельчик зняв. Йдемо зачекінемось, і я поведу тебе на вечерю.

Блукаємо містом, втупившись у навігатор. Нарешті між нами і готелем залишається якихось сто метрів, та чомусь карта веде нас прямо до церкви.

— Коханий, ти добре вбив адресу? Це взагалі-то церква, де я брала перше причастя, — запитую зі здивуванням. 

Як виявилось, адреса була вірна. Просто готель розташований одразу у внутрішньому дворику.

Готель, як готель. От тільки на всіх стінах ікони. За стійкою сидів звичайнісінький собі хлопака. І мені раптом стало так незручно! Хотілось показати йому свідоцтво про одруження. Сказати, що я сюди тільки спатки прийшла. А всі ці підбори і яскравий макіяж — то звична справа, не звертайте уваги.

Та портьє було байдуже, з якою ціллю ми заселяємось до готелю. Він видав ключі і побажав приємного відпочинку.

Вікно нашого номера виходило на сторону церкви. Лежачи на ліжку, я бачила вітражі і хрести. Цікаво, чи пасуватиме прихожанам спостерігати мене голу у цьому ж вікні? Не витримала і завісила його ролетами.

Дерек, посміюючись над моєю ніяковістю, почав натискати на чарівні кнопочки. Знає він свою справу, ой добре знає! Спершу міцно-міцно впитись у мене поцілунком, далі ковзнути вустами до шиї і попестити під правим вушком, а руками стиснути сіднички. Тримаючи в обіймах, коліном міцно притиснути поміж ніг і м’яко покласти на ліжко. Поцілунки з шиї переходять у декольте і пірнають до грудей… Все! Я забула, де знаходжусь…

Коли ми віддихались, я вже не соромилась, а просто посміювалась із пікантності місця:

— Ну все, а тепер ідемо робити те, чого не дозволяло батьківство: нап’ємось і будемо гульбанити до ранку! — сказали одне одному.

Ми шаліли майже всю ніч. Потрапили до клубу, в якому ще студентами зависали. Там витанцювались, вистрибались, як в давні часи. Безліч спогадів з головою накрили нас. Перші побачення, перші ночі вдвох, перші труднощі і радощі… Цікаве відчуття. Ми знову ті діти і, в той же час, відчуваємо досвід. Такий собі часовий розлом. Ми підлітки і ми ж дорослі. Ніби іншими очима бачимо себе і ті ситуації, в яких побували. Тиха радість всередині за кожен день, що ми провели разом.

Згадала нашу першу сварку. Ми тільки почали жити разом. Дерек переїхав у моє місто. Якось він зробив, — до речі, слушно, — зауваження щодо моєї роботи, а я психанула. Гримнула дверима і пішла до подруги по сусідству. Він за мною не побіг. Через півгодини повернулась, а Дерека немає вдома. Я сіла на сходах під’їзду і заридала.

Думала так: він передумав жити з такою шаленою жінкою і просто поїхав додому. А потім моя «мудра» голова народила ще крутішу фантазію. Він пішов до прастітуууутки. Бо, що ж іще «логічно» може зробити новоспечений чоловік після першого скандалу? Звісно ж, піти наліво. Зараз я в шоці від таких «мудрих» думок. Що цією заплаканою ідіоткою була я.

Коли Дерек повернувся, я витирала вже щасливі соплі-сльози і обіймала його:

— Куди ж ти ходив? Я тут такого собі понапридумувала! 

— Куди-куди, я ж у твоєму місті нікого не знаю. До комп’ютерного клубу, звісно. Треба було дати нервам влягтись, — відповів Дерек, цілуючи мої мокрі щоки.

Більше я так демонстративно зі скандалів не вискакувала. Та й сварки кудись зникли. Ми навчились говорити і слухати, а не гримати дверима.

І ось ми тут, в тому ж місті, після стількох спільних років життя. Ми вже вміємо не тільки слухати одне одного, але і нагло підслуховувати думки. Ми ще досі робимо помилки у відносинах. Не завжди погоджуємось між собою. Але ми разом і нам дійсно добре одне з одним.

А зранку після свіжого сексу я вдягнулась і відкрила віконні ролети. На подвір’ї церкви священик із поважним обличчям і не менш поважним животом ходив навколо машини, окроплюючи її святою водою. Духовність і матеріальне завжди співіснують разом у цьому світі. То чому мені було соромно? Хтозна!".

До 07.06 предпродажа книги с автографом автора. Больше информации у @iryna_klekit