no title. ep4
Я знову розвалився на шезлонгу в саду біля басейну.
Юсуф зраджує з кимось з особняка.
Юсуф зраджує… з кимось… з особняка…
Юсуф зраджує?
Юсуф?
Я гадаю, я все ще не усвідомлюю цієї інформації. У мене навіть ніколи такої думки не було. Окей, тоді з ким? І чому саме з особняка? Діджле? Вона найбільш вписується у цю всю ситуацію.
Допомагаю я Сейран не заради власної вигоди. Я справді хочу їй допомогти. Як можна відмовити у допомозі дівчині, яка її потребує? Навіть якщо ця ситуація проти мого братика. Кого я обманюю? Це мій шанс змінити цю ситуацію. Але найперше, я хочу допомогти їй.
– ти справді мені допоможеш?
– поцілуєш мене ще раз у щоку?
– обіцяю
Усміхнувся, закусуючи нижню губу. Так, я користуюсь цією ситуацією. Можете назвати мене будь-якими словами. Ця дівчина мені подобається. Не можу викинути з голови. Що я з цим можу зробити?
– я запам’ятав, люба Сейран
– ти завжди все запам’ятовуєш про мене?
– завжди
– ти дуже милий
– і тобі це дуже подобається.
– дуже
Ця дівчина вміє мене розвеселити. Вона прекрасна у цьому. Дівчата в клубах, які намагались зі мною фліртувати – і на рівні не стоять з Сейран. Від думок мене вирвав Юсуф, який швидко вийшов з головних дверей, притуливши до вуха телефон, і направився до берега, по факту, туди, де немає ніколо.
Я з’їхав з глузду. Швидко піднявся і пішов за ним. Так, завдяки Сейран я перетворився на Холмса на мінімалках. Яке щастя, що в нас на території росте багато дерев. Він спустився по сходах, потому я направився вниз, проте залишився на сходах.
– Значить, домовились, – про що?
– …
– Опівночі? – це що тепер не лягати спати і сидіти під його дверима? Та ну тебе.
– …
– Мггг. З нетерпінням чекаю на тебе, мій зайчику, – зачекайте, я ригаю.
Помічаю, як він починає йти до сходів, на яких сидів я. Я зробив вигляд, що якраз спускався по сходах.
– Феріте?
– Братику?
– Хотів якраз тебе знайти, – він мене не помітив. Феріте, ти природжений Шерлок, правда, трішки глуховатий. Як можна було пропустити початок розмови? – Ми завтра плануємо йти повечеряти разом із родиною і Сейран. Ти з нами? – бачити, як він знову обнімається з Сейран?
– Ні, дякую, – це було моїм прекрасним рішенням.
– Нуууу, як хочеш. Ми і так будемо обговорювати деталі весілля, – він мені підморгнув. Якби він не був моїм братом, я би вже йому завалив у рильце. Ти зраджуєш своїй нареченій. Навіть я не настільки огидний, хоча часто буваю неприємним. Якщо я сьогодні дізнаюсь щось про твої веселощі, ти про деталі своїх похорон переговориш.
– Напевно, відмовлюсь. Ми і так знаємо, що ви не одружитесь, – я підморгнув, постукавши йому по плечі, і залишив його самого.
Ну що ж, тепер що мені робити? Сидіти під дверима?
Я забрів в особняк, пора переодягтись, скоро відбудеться вистава – вечеря. Завалився в свою кімнату, ака мій смітник, розкидаючи одяг по підлозі. Типова моя чорна футболка і чорні штани. Не змінюється нічого.
Я знову сидів за тим столом. Сьогодні Сейран не було і на тому дякую. Треба менше збуджуватись.
Наш невизнаний король і далі толкає свої тексти. Хвалить Юсуфа. Знову одне і те ж. І який поганий Феріт. Ах, любий дідусю.
– Феріте, я хочу, щоб ти завтра був разом із нами на вечері, – дідусь звернув на мене свою увагу.
– Діду, ти знаєш, я таке не люблю. Ви і так не помітите, що мене немає. Головне, що твій спадкоємець буде, – я закотив очі.
– Феріте, не верзи дурниць, – нахмурився мій «грозний» дід.
– Я не хочу, – я піднявся з-за столу, мені справді було байдуже.
– Невдячний… – грюкнув по столу мій дід.
– Тоді відпустіть мене, нарешті, – я направився на вихід. У відповідь лише тиша.
Ця вечеря закінчилась, як і завжди. Вони ніколи мене не розуміли. Завжди було так образливо. Але з часом перестаєш це відчувати.
Відкидаємо ці думки. Глуховатий Шерлок має придумати план-перехоплення.
– я думаю, я скоро скажу тобі хто та жінка.
– ти зараз серйозно?
– чи жартуєш?
– не в цей раз.
– я дещо знайшов, чекай мого смс.
– добре
Стало темніше, я дізнався від Абі, що жителі особняка вже порозходились по кімнатах. Так, я скористався його допомогою. Мій справжній брат завжди мені допомагає. Деталей він не знає, проте я переконав його, що все добре.
Я вирішив всістись на дивані просто у вітальні. Там я почую чиїсь кроки. Сподіваюсь, я не помиляюсь. Минула година, дві. Я почав засинати на тому дивані, проте почув тихе: «Чорт». Мої очі округлились. Невже, я зможу дізнатись?
– Абі? – я побачив Абі в напівтемряві і піднявся з того дивану.
– Що ти задумав?
– Звідки ти дізнався, що я тут?
– Менше потрібно телефоном світити, – я ж на найменшій яскравості. Чим ще себе зайняти? – А так, я був на кухні разом з Султан і Діджле, Султан відправила мене спати. Заодно вирішив тебе перевірити. Що ти задумав, Шерлоку?
– Султан і Діджле? – це те, про що я здогадуюсь?
– Що? – можеш сказати трішки голосніше?
– На кухні залишились Султан і Діджле?
– Ні, лише Султан. Діджле пішла спати раніше за мене, – мої очі округлились. – Феріте, що ти задумав?
– Юсуф зраджує Сейран. Вона про це дізналась. Попросила отримати докази, – швидко та бездумно протараторив я.
– Що? – очі Абі скоро вилетять з орбіт.
– За мною, – я рушив вперед, у напрямку кухні. Мною трясло. Я одним кроком вже був у поворотному моменті у моєму житті. Можливо, хоч щось піде згідно з моїми бажаннями.
Я завалився на кухню, а за мною Абі з телефоном в руках, і не повірив своїм очам. Абсолютно огидне видовище: Султан сидить на тумбі, а між її ногами стоїть Юсуф. Що вони ще витворяли на тому столі? Там нашу їжу готували. Тримайте мене, я зараз вирву.
– Братику? – я єхидно всміхнувся, спостерігаючи за тим, як Султан і Юсуф поправляють одяг.
– Брате? – наблизився до нього та зі всієї сили вдарив кулаком по його щоці. Він не очікував цього, тому опинився на землі.
– Вона про все дізнається, – плюнувши в нього, я вийшов з кухні.
– це Султан