#назавжди_в_строю: Захищав столицю від російських диверсійно-розвідувальних груп: поліцейський Віталій Філоненко загинув у місті Києві
Командир взводу №1 роти №6 батальйону №2 полку №1 управління патрульної поліції у місті Києві старший лейтенант поліції Віталій Філоненко загинув 26 лютого 2022 року від кульового поранення, виконуючи свій службовий обов’язок.
Чесний, відкритий, щирий, справедливий, відданий службі до останнього подиху – таким його пам’ятають друзі та колеги.
Віталій народився на Житомирщині. Зі студентських років жив та працював у місті Києві. З 2015 року долучився до лав патрульної поліції міста Києва. Життя поліцейського обірвалось внаслідок ворожого обстрілу. У вересні йому мало б виповнитися 39 років. Батьки втратили сина, овдовіла дружина, без батька залишились двоє донечок. Загиблий мав багато друзів та товаришів по службі, які з глибоким сумом сприйняли звістку про його смерть.
Відповідальний, наполегливий та життєрадісний. Долучився до лав патрульної поліції, самовіддано служив людям, захищав їх спокій. Надійний друг, люблячий чоловік та прекрасний батько. Своїх двох донечок любив понад усе на світі. Вільний час присвячував родині та улюбленому спортивному захопленню. Його часто можна було зустріти на футбольному майданчику. Цінував кожну мить життя, завжди веселий та комунікабельний. Таких називають «душа компанії». Здібний до нових починань, самостійно виконував усі ремонтні роботи у власному помешканні. Завжди усміхнений, ділився досвідом, підтримував у важкій ситуації. Його цілеспрямованість та енергійність захоплювала колег. Чесний, відкритий, щирий, справедливий, відданий службі до останнього подиху – таким його пам’ятають друзі та колеги.
«Віталій за час служби в підрозділі зарекомендував себе як професіонал, сумлінно виконував службовий обов’язок. Не зупинявся перед труднощами, наполегливо йшов до мети. Як підтвердження ‒ проходження нелегкого відбору на посаду командира взводу. За будь-яких обставин мав незмінну витримку, рішучість і сміливість. У пам’яті кожного з нас Віталій залишається відповідальним та принциповим працівником, чесною, доброю та відкритою людиною. Для нас він завжди був не тільки колегою, а й вірним другом та надійним товаришем. Його слова підтримки ще довго згадуватимуть усі, хто з ним працював. Такі люди навіть після смерті лишають частину душі в нашому світі», ‒ командир роти Сергій Тригуб.
«У той день, 26 лютого 2022 року, на десятки дзвінків він мені не відповів, напевне, вперше за весь час нашої з ним служби, а через кілька годин я дізналася, що його серце зупинилось. За п’ять років служби ми стали справжніми напарниками. Віталій завжди підтримував, допомагав, давав поради. Він цінував службу, був відданим їй, терпляче ставився до будь-яких ситуацій. Цілеспрямований, завжди діяв виважено. Попри все завжди відстоював свою думку. Дуже кохав дружину, обожнював двох донечок. Не вірю, що пишу про нього в минулому часі. У моїй пам’яті він житиме вічно», ‒ напарниця Наталя Куценко.
«З Віталієм я ніс службу з 2017 року. Він завжди був спокійний та впевнений. Перший, хто відповідав на виклики про допомогу в радіоефірі. Його наполегливість та сміливість надихали та підбадьорювали колег. З підлеглими ділився досвідом та знаннями. Чудовий батько, постійно розповідав про своїх донечок, любив їх безмежно. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті як надійний і сміливий поліцейський», ‒ колега Андрій Кобюк.
Віталій пожертвував своїм життям за нас усіх, Україну у боротьбі з ворогом. Вічна пам’ять захиснику України.