Настя Горбань

Ти хто і з якого району?

Я Настя Горбань. Обожнюю танцювати та подорожувати (особливо на танцювальні івенти). І хоча дім — там, де я є і де мені добре, до Києва і будиночка біля Голосіївського парку я повертаюся завжди із особливим задоволенням. 

Як довго це з тобою?

Я потрапила на лінді-хоп у 2010 році. Це було дуже свідомо, і дуже довгоочікувано.  

Перша моя вечірка була ще до першого заняття. Я прийшла з другом, який вже танцював, щоб дізнатися, коли найближчий набір і визначитися зі стилем свінгових танців.

Взагалі дізналася про свінг, коли KSDC надіслав запит на розробку веб-сайту, у компанію, де я працювала. Мене попросили підготувати commercial proposal, а я відразу побігла гуглити, де знайти такі танці в Донецьку, де я тоді жила. Бо дуже відгукнулось всередині: “ці танці поєднують все, що я люблю!” Довелося чекати ще пару років переїзду в Київ — єдине українське місто, де тоді танцювали і викладали свінг. 

Перші кілька місяців я займалася у Тараса і Лани Михайлюк, потім наступні роки три - у Віталіка і Оксани, аж поки нашу групу не розпустили. Свінгом я захопилася ще до того, як почати танцювати, але коли через мої три перші місяця танцювання трапилась Свінгляндія, а через п’ять  - Херанг … ух! стало зрозуміло, що це надовго.

Нашо воно тобі треба?

А що, можна інакше? Вже не уявляю :) 

Танці — це самореалізація та віддача людям. Але головне — танці роблять мене дуже щасливою.  

Ти якось відносно швидко влилась в свінгову тусовку і почала вигравати. Який в бек танцювальний? Як він тобі допоміг?

Дійсно, перший лінді джек-н-джил та фінал трапилися на 3-му місяці танцювання, перша перемога в опен стріктлі десь на 9-му, а фінал кубку КСДК, де ми змагалися з викладачами Києва та Москви - за рік. 

З 5-ти до 9-ти років я досить серйозно займалася художньою гімнастикою, і потім естрадно-народними танцями. Далі тільки спортом, всім потроху: фітнес, біг, плавання, скелелазіння. Координація та пластика, звичайно, допомогли почати танцювати свінг. Гімнастика і танці навчили, що багато тренуватися, невпинно поглиблювати техніку, систематично рефлексувати над своїм прогресом — це норма, якщо хочеш результатів. А ще навчили не дуже боятися виступати перед глядачами.

Бекграунд, звичайно, допомагав, але те, що ми танцювали день і ніч, кожного дня, ходили на всі можливі тренування, всі вечірки - вплинуло ще більше.

Як ти почала викладати, коли і що? В Києві і за кордоном?

Бажання і готовність ділитися знаннями з іншими прийшли дуже не відразу. Перші років 5 я танцювала свінг і не викладала, витрачаючи час лише на своє навчання різним стилям та технікам.

Одного дня КСДК запропонували нам зі Свєтою Лазоряк (зараз дизайнер в ювелірному домі Оберіг - Прим.Ред) зробити групу для дівчат, яким не вистачає партнерів, і ставити з ними номера різних стилів — і я зрозуміла, що готова спробувати. Так з’явилася “Solo & Performance” група. Це був цікавий досвід: ми вчили позиції з балету, афро, бродвейський джаз, чарльстон, потім, на прохання дівчат додали ще блок із стретчингу. Буквально за пару місяців все активно закрутилося: тестер на Свінгляндії, щомісячні літні воркшопи, викладання в Румунії чарльстону та бродвейського джазу. І вже в новому сезоні я відкрила групи “Танцювальний тренаж” (прототип Body Movement’а) та “Чарльстон та бродвейський джаз”.

Як взагалі стають викладачами чи тестерами на закордонних фестах? Що для цього треба?

Прозвучить дуже банально, але, по-перше, треба щось класно вміти, хоча б щось одне: або танцювати, або викладати. По-друге, треба показати це іншим, бажано відразу організаторам. Вони або запросять самі, або з радістю погодяться на пропозицію викладати в них. В моєму випадку, напевно, спрацювало те, що я часто їздила по закордонним фестивалям, виступала з номерами і танцювала у фіналах змагань. 

Розкажи, про бродвей. Крім тебе ним особливо ніхто не займається в свінговій тусовці. Як ти вирішила, що це буде твоєю нішею? 

Десь на другому році постійних занять лінді-хопом і соло-джазом я зрозуміла, що для розвитку цього трохи замало. І стала танцювати ще й контемпорарі та джаз-модерн, а пізніше додала ще заняття з класичного танцю та стретчингу. 

Одного разу на контемпорарі нам дали зв’язку з бродвейського джазу — і понеслося! Спеціально не вирішувала, що це буде нішею, просто сподобалось, почала танцювати і виступати. Знайшла регулярні заняття. Але бродвейського джазу мало не тільки в свінговій тусовці, а й в Києві в цілому, тому багато чого довелося (і доводиться) вчити самостійно по відео. В бродвейському джазі, як і в будь-якому джазі, основа — це свобода. Він може мати різну стилістичну базу, і мені дуже подобається експериментувати, направляючи його або в бік 20-30-хх минулого сторіччя, або в бік Боба Фосса та сучасного танцю.   

В тебе ж досі є нормальна робота. Як виходить суміщати її з танцями?  Як часто ти тренуєшся сама і з партнером? Як будуєш своє тренування? 

Чесно кажучи, ідеальної формули, як поєднувати, досі не знайшла :) Мабуть, мене рятує тільки жорстке планування та любов до танцю. Можна сказати, що я живу танцями, отже час на них завжди знаходиться. Це може бути 10 хвилин для повторення якогось ритму, вдома біля дзеркала, або півторагодинне тренування по лінді-трюкам в залі з партнером, або онлайн-лекція про джазового музиканта, або воркшоп із стретчингу. Такий собі природній нон-стоп процес вдосконалення своїх знань та навичок, корисних для танців. 

Для відвідування залу є своя схема: регулярно заброньований час на саморозвиток і (цього навіть більше) час на зовнішні потреби: підготовка до номерів та занять. У будь-якому разі, намагаюся ще до початку заняття спланувати, що саме треба встигнути, та залишити хоч трохи часу на баді мувмент.  

Що для тебе важливо в танці? В соло і в лінді.

Найголовніше — це самовираження. Коли танець — це твоя мова, з почуттями і змістом. В лінді це має форму “виражати себе в діалозі”, тобто ще й слухати танцюриста-співрозмовника і реагувати у відповідь. Ті навички, що ми вдосконалюємо на заняттях — володіння технікою, музичність тощо — є інструментами самовираження. Тим часом такі якості як пластика, гнучкість, координація і так далі забезпечують рівень наших навичок. 

Як ти ставишся до змагань? Тобі важливо брати участь і перемагати? 

Я кайфую від змагань, тому намагаюся завжди брати участь. Навіть, якщо не дуже добре почуваюся, виштовхую, щоб потім не шкодувати (хоча іноді потім шкодую, що виштовхнула). Звичайно, люблю перемагати, але все ж таки головне — це адреналін, атмосфера, досвід.

За чим до тебе йти на заняттях? Що на них отримують учні.

Хотілося б давати натхнення!

Думаю, в мене різні акценти залежно від курсів. Якщо узагальнити: на баді мувменті та стретчингу говоримо про техніку та необхідність розвивати тіло, на лінді-хопі — про особистість, на соло-джазі та чарльстоні — про свободу, музику і техніку, на бродвейському джазі — про красу ліній та експресію.

Також намагаюся орієнтуватися на конкретні потреби студентів: наприклад, хтось приходить більше за спілкуванням, хтось більше за технікою. І ще відштовхуюсь від цілей: індив чи група, воркшоп за кордоном чи регулярне заняття вдома, заняття для танцюристів чи корпоратив. Усе це, звичайно, різні речі.     

Яку фразу ти готова повторювати на кожному занятті?

Останнім часом часто кажу, що “руки починаються з лопаток”. А ще “лінді-хоп багато вимагає від тіла танцюриста, але розвиває його — мало” (тому розвивайте додатково іншими стилями).

Які плани? Може більше лінді? Може номер? Поїздки чи класи?

Якось я дуже обережна зараз із планами, у цьому дивному 2020-му :) От зараз, після карантину, їжджу в зал на свої тренування та індивідуальні заняття на новому електросамокатику — і насолоджуюся процесом і моментами “тут і зараз”. Планів і бажань дуже багато, але подивимось спочатку на new normal реалії. 

Чого боїшся? 

Не мати можливості (з якихось причин) розвиватися в танцях

Шо бісить?

Невігластво. Байдужість і нечутливість, особливо в родинах та спільнотах. 

Чого дуже хочеться? 

Постійного лінді-хоп партнера. І більше годин в добі, щоб більше танцювати.

Вчити, виступать чи змагатись?

Вчити. 

Це прямо зараз. Але, наприклад, три місяці тому я б відповіла “вчитися”. А за два місяці це може бути “виступати”. Плюс є ще “організовувати” (воркшопи, допомагати з великими вечірками в КСДК та івентами типу Swinglandia, Swing’n Lviv) - це теж одна з активностей мого танцювального життя. Стараюсь контролювати розвиток себе в цих напрямках, відповідно час від часу їх пріоритет змінюється, бо важко концентруватися на більше ніж двох одночасно. 

Лінді, соло чи бродвей?  

Вперше доводиться вибирати між ними! Звичайно, лінді-хоп. 

Один трек, під який дуже хочеться поставить номер.

Duke Ellington - Villes Ville is the Place, Man

Back to Index