i met him in summer

Напевне це сталось влітку. Коли я вперше побачив його на пляжі, як він посміхався своєму другу своєю щирою посмішкою, сміявся з чого завгодно. Він виглядав, ніби яскравий промінь сонця серед всіх похмурих людей тут.

Цього літа я відпочивав на пляжі Маніпо. Нарешті зміг вирватись з роботи, яка тільки вичавлювала всі соки. Начальник був противний, постійно повертав зі звітом назад, казавши, що знаходить помилку. Але я точно знаю, що її там не було. Зі мною був мій друг – Чан. Дуже хороша людина, дружу я з ним напевне з років 11. Ми багато через що пройшли, разом були в одній школі, потім в одному університеті, а зараз на одній роботі. Забавно скажіть?

Це літо було справжнім порятунком для мене, коли я зустрів цього хлопця. Зібравши всі сили в кулак, я підійшов до нього. Ми познайомились в другій половині липня, коли на вулиці було доволі спекотно, але поруч з ним, мене це не хвилювало. Я бачив тільки його, його посмішку, його очі, родимку під лівим оком.

Він сказав, що його звуть Хьонджін. Прекрасне ім’я, ніколи такого не чув, тому воно найбільше мені запам’яталося. Я дивився, як він бігає по піску, а вітер коливає його чорне волосся, він намагався виправляти зачіску, це виглядало забавно, тому я посміхався, як дитина. Йому було більше 25, а мені на той момент 28.

Хьонджін розповідав, що дуже любить малювати і різну творчість. Постійно з ним поруч лежав скетчбук і маленький простий олівець. Я сказав, що працюю в IT-компанії, на що він кивнув і посміхнувся. Більше нічого він мене не розпитував, а мені було все цікаво. Зараз думаю, що я набридав йому питаннями, але все ж після тієї зустрічі, ми багато спілкувались. Десь рік напевне, він подобався мені, тому я робив натяки йому. Зрештою Хьонджін відповів мені взаємністю, ми почали зустрічатись.

Ці півроку в стосунках були прекрасними. Хьонджін турботливий, уважний, вміє цінувати та кохати, але через деякий час він почав згасати. Зникла його посмішка, яку я так звик бачити зранку, коли ми лежали поруч. Він став, ніби порожнім для цього світу. Я намагався дізнатись, що сталося, але Хьонджін тільки відмахувався, кажучи, що все добре. Я вірив, справді. Хотів вірити, вірніше.

-         Я так кохаю тебе, Мінхо – сказав ти, сидячи поруч зі мною

Я назавжди запам’ятав ці 5 слів, які зараз роблять мені боляче. Я бачив тебе в своєму майбутньому, хотів, щоб ми були разом назавжди. Але все ж життя непередбачуване, еге ж? Я ще досі не можу зрозуміти, що саме зробив не так. Де я припустився помилки? Чи давав ти мені натяки на цей вчинок?

Зараз я стою біля твоєї могили і дивлюсь на фото з того самого пляжу. Ти посміхаєшся, це я тебе сфотографував. Мені справді не вистачатиме твоєї посмішки, твого погляду, твого осуду за мої безглузді вчинки. Мені не вистачатиме тебе. Я хочу до тебе, чому ти покинув мене так рано? Тобі було всього більше 25, а ти вже лежиш в цій холодній землі.

Мені так важко через те, що я не можу дізнатись причину. Я нарешті завів собаку, назвав її Ккамі, як ти і хотів. Я справді пам’ятаю всі твої бажання, як свої п’ять пальців. Пам’ятаю, як ти хотів подорожувати по цілому світі, розповідав мені це з такими іскрами в очах, яких я ще ні в кого не бачив. Чан намагається вирвати мене з цього стану, але я хочу до тебе, розумієш? Тільки з тобою мені було добре і спокійно, ти був моїм будинком, в який я завжди хотів повертатись після роботи. Хочу знову відчути твої руки на собі, твої обійми, поцілунки.

Я завжди думав, що якби я не зустрів тебе на пляжі? Ти був би зараз живий? Мені так боляче від того, що тебе більше немає. Я справді міг встигнути врятувати тебе, якби ти сказав мені що з тобою відбувалось.

Я сподіваюсь, що зараз ти знаходишся поруч з ангелами, які огорнули тебе теплом. Сподіваюсь, що там тобі більше не боляче. Я завжди буду пам’ятати тебе і берегти наше спільне фото. Обіцяю, що буду старатись жити далі, думаючи, що ти все ще поруч.

Але пообіцяй мені теж. Пообіцяй, що будеш щасливим там.

Зустрінемось в наступному житті на цьому ж пляжі, Джінні?