Віньєтка: «З днем народження»

Перша частина:

Шорохтіння

Лілія: Гееей, Маллеусе ~ Виходь, ну же, тобі немає чого боятися ~ Себек зараз от-от і заплаче, бо не може тебе знайти ~

Джейд: Мені було цікаво, яка ж причина такого активного шорохтіння в живоплоті, гадав, що сталося... То ти шукаєш Маллеуса.

Лілія: Ох, Джейде. У нас в гуртожитку мала була бути одна важлива зустріч, але я ніде не можу знайти нашого старосту.

Джейд: Невже? Як цікаво. Щось сталося?

Лілія: Та ні. Просто на честь мого дня народження Клуб Поп Музики спонтанно вирішив влаштувати концерт!

Не хочеться, щоб він був під час вечірки з гуртожитку, тож ми хотіли трошечки владнати розклад.

Джейд: Аах... Ось воно як. До речі, щодо вашого клубу. Той виступ, який ви влаштували під час орієнтації першачків був неймовірно захопливим.

Подумати тільки, який ж то процес за лаштунками. Упевнений, що й цей концерт буде просто сміхо— Прекрасним. Як і минулий.

Лілія: Ну так, рок-н-рол ж! Але він буде в нашій клубній кумнаті.

Зате цього разу прохід безкоштовний. Тож можеш завітати та побачити цей пристрасний скрімо.

Джейд: Фуфуфу, у мене вже мурашки по шкірі. Звичайно.

Лілія: Кхеехеехее, чекатиму.... Ооокей, Маллеус, де ж він... Що ж, далі на пошуки. Побачимося Джейде.

Лілія: —Рібята, Маллеус тут. Як і думав, він навіть не зрозумів, що настав час зустрічі.

Може й із запізненням, але хай розпочнеться ця зустріч! Часу мало, тож треба швиденько поговорити про всі важливі штучки прямо зараз.

Заради нашого старости, розпочнемо з—

Студент Діасомнії А каже щось

Лілія: ...Гм? Кажеш, що ви вже все обсудили? Думали, що не варто було турбувати Маллеуса задля цього?

То ти хочеш сказати... ЩО МЕНІ Й НЕ ТРЕБА БУЛО ЙОГО ШУКАТИ ~ ?!

Лілія: Ф'ю, відміннички сьогодні так активнічали...

Такс, душ прийняв, а значить з кімнаті більше ані кроку.

Нумооо, сонце вже сіло, а сил в мене ух. Хай розпочнеться ж нарешті цей день!

Друга частина:

Лілія: Спочатку дейліки... Що? Де моя клавіатура? Вона ж ще вчора тут була...

Шуршуршуршур

Лілія: Ооо, ось вона. Загубилася під купою паперу.

Йомайо скільки їх. Минулорічний тест, штучка з часу, коли я був першачком. Ох, а це...

「Анкета щодо поліпшення якості життя студентів」

Лілія: Анкета? ...Точно, Кроулі ж благав нас, щоб ми її заповнили.

Але я цього не зробив, бо не знав, що писати. Гадаю, займуся цим зараз, перш ніж як воно знову заховається під купою паперу.

Але ну, що мені взагалі просити...? Дощ не крапає, кондиціонер працює. Часу на поїсти, або ж відпочити дофіга.

Я оточений родиною й друзями. Це було б так жадібно з моєї сторони щось ще просити.

Я просто напишу, що: «Проблем немає», і—

Брязкіт-брязкіт...!

КРАХ

БУМ! БАМ!

Лілія: Варто мені поворухнутися, то все починає падати... Але ну, це не така вже й проблема!

Тук-тук

Лілія: Гм? Хтось прийшов, ще й о такій годині. Секунду! Зараз буду.

Студент Діасоммнії Б щось каже

Лілія: Ох, це просто мої сусіди. Не хвилюйтесь, нічого не сталося.

Студенти Діасомнії йдуть

Лілія: Семеро, от і проблема кам'яних будівль. Навіть найменший чих викликає ехо. Особливо вночі.

Коли я на чомусь граю, то завжди піднімається галас про якісь дивні звуки.

А я всього лиш грався на барабанах трошечки танцюючи... До життя в гуртожитку важко звикнути.

Якби не це, то я міг би дивитися фільми й аніме на повній гучноті, або ж стрімити...

Ооо, а може про це написати? Типу: «Надто сильне ехо, хочеться, щоб встановили систему звукоізоляції».

Може ще щось...? Ах! Не зараз! Інакше втрачу свої логінчики! Хутко в гру!

Muscle Red: Бувай, побачимося на наступному рейді.

Лілія: Яке ж гівно сьогодні попадало... У такі дні краще призупинитись та відпочити...

Але! Перш ніж як вимкну комп, треба глянути ту онлайн-хапалку. Іноді в них такі класні призи.

О, той плюшик-підлокітник такий к'ютік! Скільки там у черзі людей...? Ох, тільки одна. Супер.

Ніколи не думав, що гратиму в хапалку в стінах своєї кімнати.

Ого, скільки тут всякого. І їжа, і побутові товари, навіть гру дають безкоштовну за логік. Продумано-продумано.

Навіть ці тапочки у вигляді драконячих лап я виграв якраз таки з безкоштовної гри.

О, моя черга. У цього плюшика голова виглядає важкою, тож... Опущу хапалку десь отут!

Гопа! ...Супер, усе йде по плану. Тепер, знову в те ж місце—

Лілія: —Я такиииий виснажений... Воно от майже-майже падало, але ні...

Добре те, що закінчується добре, але... Гадаю, то просто моя удача.

Але в мене вийшло отримати те, що я хотів, тож це вже добре. Перемогти, коли ти того не очікуєш, то свій різновид щастя.

Що ж, піду далі дивитися той серіал... Гм? А це що за відео?

Моя улюблена група випустила нову пісню! Ану-ка, треба глянути їхнє відео.

Кхеехеехее, стільки всього треба зробити за ніч. Як класно, що день за днем стільком можна зайнятися.

Третя частина:

Лілія: Урррґх... Урх... Як... Світло... ...Якого біса?

Ох, я забув закрити штори... ...Тц. ...Фу...

...Ах, ні, мені треба вставати... Хррррґх, яскраааавооо!

В ітозі навіть половина планів не стала реальністю. Час уночі так швидко лине...

Якщо я зберуся магією, то встигну і на заняття, і поспати... Чи ні... Бо просплю...

Що ж, піду у ванну, прокинусь.

Плюх

Лілія: Ф'юх! Як освіжає! Узимку вода така холоденька. Такс, далі...

Студент Діасомнії С щось каже

Лілія: Ох, гей, раночку. Ти теж сюди? ...Гм? Що я роблю?

За шкірою доглядаю, Ш-К-І-Р-О-Ю! Не варто на це забивати, знаєш ~?

Гм? Із чим там треба розпочинати? Із жидкою рідиною? Чи більш густою?

...Мех, яка різниця! Вони ж обидва все одно на шкірі моїй опиняться.

Окі, закінчив! А от щодо макіяжу... Оох, точно, треба спробувати вії зробити як у тому відео.

Тіні зроблю магією. Опа. Тепер, де моя завивка для вій... Ах, знайшов.

Спочатку, треба запевнитися, що вони стоять прямо. Якось та-

...Ауч! Повіка! Не просто так кажуть що краса, то біль...

Після того як вичешу ті маленькі волоски, треба якнайшвидше нанести туш, аби вони не втратили свою структуру.

А потім, пінцетік. Треба зробити невеличкі пучки, поки туш не засохла

Іііі готово, тепер мої вії зовсім як у лялечки! Я на одній хвилі з молоддю!

Хехе, а вони личать моїм великим та яскравим очам.

Далі треба виправити моє волосся. Я просто нанесу трохи шовковистого молочка для волосся на всю голову і...

А закінчить усе трошечки магії. Кхеехеехее, виглядаю чарівно, як і має виглядати іменинничок!

Лілія: Окей, треба перевдягти... Ауч! Ууууурррґ... Мізинчик... Який дурень залишив підсилювач посеред доріжки!?

...Точно, це ж моя кімната, а значить цей дурень — я. І чому кімната відчувається меншою ніж була?

Може треба ще шафи купити?

...Нє, якщо ж усе щось і купляти, то треба брати чайний столик, на випадок коли Сільвер та інші погостювати приходять.

...Хаха, семеро. Коли я заповнював цю форму, то мене все влаштовувало, а зараз...

Я все ще можу придумати ще більше речей, які я хочу, і ще більше речей, які я хочу зробити. Коли ж я навчилася бажати таких надмірностей?

Джейд: Ранку, Ліліє. Як вчорашня зустріч пройшла?

Лілія: Раночку, Джейде. Так-так, усе чудово. Сьогодні буде неймовірно весело.

Джейд: Фуфу, я дуже чекаю побачити цей виступ, яким нас... благословлять сьогодні. З днем народження.

Лілія: О так! Насолодися сьогоднішнім виступом на повну!