#cпецвипуск. Who is Навальний?

Усім привіт! Ви на каналі «ПОЛІТподкаст» від «ПОЛІТклубу УКУ», мене звати Юлія Зюбровська і ви слухаєте спецвипуск подкасту про Навального.

Свіжі події навколо його персоналії наробили купу шуму. Тож who is Навальний, звідки він взявся у медійному просторі, про що кажуть свіжі події та які в Навального політичні перспективи – відповів нам на ці та багато інших запитань Станіслав Ковальчук, спеціаліст з питань Центрально-Східної Європи Аналітичного центру «AD ASTRA».

Але перед тим як перейти до розмови зі Станіславом спробуємо за 4 хвилини коротко нагадати вам про хронологію подій навколо персоналії Навального: від серпневого отруєння "Новачком", до його переможного повернення до Росії останньої неділі.

20 серпня російському опозиціонеру Олексію Навальному стало різко зле під час польоту до Москви. Літак екстрено посадили в Омську, політика госпіталізували вже в комі.

Наближені до Навального люди одразу заявили про ймовірне отруєння, але російські лікарі всіляко заперечували цю версію.

Рідня Навального, однак, наполягла на вирядженні опозиціонера на лікування до Німеччини, де в понеділок, 24 серпня, підтвердили, що його таки отруїли. До 7 вересня Олексій перебував у комі, а загалом на лікуванні в німецькій клініці Шаріте він знаходився до 22 вересня.

Подальші дослідження виявили, що Навального отруїли російською військовою отрутою “Новачок”, що сильно звузило коло підозрюваних. Але попри докази, в Кремлі послідовно заперечували свою причетність і навіть відмовилися відкривати кримінальне провадження через отруєння Навального.

Однак вже 14 грудня The Insider, Bellingcat і CNN опублікували результати свого журналістського розслідування щодо отруєння. Насамперед вдалося не лише довести причетність ФСБ-шників, але й з’ясувати їхні імена та детально описати схему роботи. А також підтвердилося те, що ще з 2017 року за Навальним вівся нагляд ФСБ та вчинялося декілька замахів як на нього, так і на його дружину Юлію. Також виявилося, що “прибрати” Навального намагалися, коли той перебував в Омській лікарні.

Через кілька днів після першого відео, Навальний опублікував іще одне. У ньому Олексій особисто подзвонив одному із працівників ФСБ, що брав участь в операціях проти нього під маскою секретаря Ради Безпеки РФ та розговорив його. Чоловік зізнався в замаху на вбивство, повністю підтвердив підозри та вказав на ще деякі пікантні деталі справи.

Таким чином, уся ця історія зі звичайного для російської влади намагання позбутися опозиціонера перетворилася на справжню багатосерійну медіасенсацію.

Продовженням історії стала заява Олексія Навального про його повернення до Росії.

Переліт Навального став головним інфоприводом тижня російського медіапростору: з опозиціонером летіло чимало журналістів, зустрічати його в московський аеропорт "Внуково" приїхало сотні прихильників. Але людей почали витісняти з будівлі аеропорту, літак, ніби-то через технічні проблеми, перенаправили до "Шереметьєво", а опозиціонера затримали ще до того, як він пройшов паспортний контроль.

Причина: порушення випробувального терміну по одній з карних справ. Навальний не з’являвся на реєстрацію до органів служби виконання покарань поки перебував у Німеччині. Навальний закликав росіян вийти на вулиці цієї суботи, 23 січня.

І як останній штрих: канал Фонду боротьби з корупцією Навального опублікував розслідування про масштабний корупційний бекграунд Путіна та його оточення і президентський палац за 100 мільярдів рублів.

Тепер, коли про хронологію подій навколо Навального та поточний стан справ ви вже знаєте, можна переходити й до розмови з нашим експертом Станіславом Ковальчуком.

Доброго дня, Станіславе! Варто для початку пояснити нашим слухачам, хто такий Навальний, що він робить і звідки взявся в медійному просторі?

Доброго дня, Юліє! Взагалі Навальний, як частина російського медіапростору виник ще у 2011 році. Тоді у Росії після чергових виборів Держдуму розпочалися мітинги. Ну, звичайно, стандартно через фальсифікацію, бо незгодні були виборці, що такий великий відсоток отримала Єдина Росія.

Тоді Навальний був одним з опозиціонерів, він не був там якоюсь помітною фігурою. Але це було до того, як він гучно заявив, що Єдина Росія – "це партія злодіїв та шахраїв”. Саме після цього його почали запрошувати більше на радіо, він став більш таким популярним.

Водночас він запустив свій найбільший та найпопулярніший проєкт – “Фонд боротьби з корупцією” –, а потім з таким багажем популярності пішов у 2014-му на вибори мера Москви та зайняв друге місце. Для російської політичної арени – це важлива позиція. Тож буквально після цього він став загальновідомим для пересічного російського громадянина.

Окрім опозиційної позиції до чинної влади, Навальний відомий своїми неоімперіалістичними поглядами. Наскільки правдивими є такі звинувачення?

Так, це правда. Зараз він виглядає нам таким лібералом, демократом, але до того, як він став медійною персоною, він був членом декількох національно-демократичних партій та рухів, висловлював націоналістичні погляди.

Наприклад, із його таких лайтових версій, його поглядів, було те, що лезгінку не можна танцювати у публічних місцях, адже це прояв агресії, порушення громадського порядку, або те, що потрібно візовий режим ввести із Центральною Азією через незаконну міграцію.

З такого більш серйозного, це те, що він у 2008 році підтримав дії влади. Тоді Росія стала державою-агресором, вкотре, а Навальний підтримав це. Назвав тоді грузин, досить неполіткоректно, “гризунами”, за що потім вибачався, але все ж таки був такий момент. Також він визнав публічно незалежність Придністров'я і вкотре підтримував, підтверджував цю думку, і вже, коли був загальновідомий, досить-таки відомий.

Найцікавіше – про Крим: він сказав, що “Крим – це не бутерброд, щоб його туди-сюди передавати”. Тобто, досить-таки влучно ви висловилися про його неоімперіалістичні погляди.

Щодо Криму, він також висловився, що, якщо він прийде до влади або якийсь ідеальний президент прийде до влади, то він, звичайно, не віддасть Крим, а проведе там чесний референдум, і, скоріш за все, Крим залишиться у складі Росії.

Якщо Навальний фактично поділяє імперіалістичні амбіції Путіна в міжнародній політиці, то чому його підтримує Захід?

Як на мене, Захід підтримує Навального, не дивлячись на його націоналістичну позицію, неоімпералістські погляди чи підтримку агресивної політики Путіна через те, що зараз це – не основний меседж, який Навальний намагається донести.

Я вважаю, головним для Заходу є те, що він пропагує громадянські права, верховенство права, свободу слова, чесні вибори та прозору діяльність правоохоронних органів. Тут Захід вибирає Навального не тому, що він найкращий кандидат, а тому, що він кращий, аніж Путін – і це ключове.

А чому тоді всі ЗМІ заговорили про Навального саме протягом останнього року, ще до отруєння?

Я б трішки виразився точніше: став загальновідомим не протягом останнього року, а з 20172018 років. Тоді також були мітинги через скандал корупційний і Навальний випустив фільм “Він вам не Дімон”, який, приніс йому досить велику популярність.

Він тоді виступив, як лідер, цього протестного руху в Росії, і перетворився із медійної фігури (з такого собі YouTube опозиціонера) у політичну фігуру, збирав тисячі мітингарів.

Саме тоді до нього почали, як на мене, вже приглядатися в Кремлі, як до такого собі небезпечного елементу.

Отруєння Олексія Навального стало невдалим і привернуло увагу міжнародної спільноти до Росії та, зокрема, Путіна. Чим для російської влади обернулася ця помилка спецслужб?

Для російської влади сам Навальний не є вигідним. Ні на волі, коли він робить свої розслідування, ні у в’язниці, коли він навіть у заґратуванні збирає мітинги на свою підтримку.

Для російської влади ідеальним варіантом було б або настільки його залякати, щоб він залишився в Європі так, як це було з Ходорковським (також відомим опозиціонером), або як з Нємцовим, якого просто ліквідували. Тобто є два варіанти: або він залишається в Європі та не є небезпечним для режиму, або він мертвий.

А тепер поговорімо, власне, про те, що у всіх на вустах останні кілька днів – затримання. Яку оцінку можна дати діям російських спецслужб та правоохоронних органів, а також як можна пояснити такі дії стосовно Олексія Навального?

Спецслужби та "правоохоронні органи" вже давно не є ані правоохоронними органами, ані стражами порядку. Вони перетворились на каральну машину для тих, хто не згідний з режимом.

Керуються вони своєю окремою логікою, пришивають йому якісь справи та всіляко намагаються пояснити свої дії юридично. Але для нас це вже не секрет, що російська правоохоронна система – це лиш частинка цього величезного карального механізму.

І в Криму те ж саме відбувається: щомісяця десятки політичних затримань, суди. І правоохоронна система ніяк не аргументує свої дії, навіть не старається підібрати необхідні юридичні терміни.

Якщо ця справа вже набула такого розголосу, то якою є роль самого Олексія Навального у цій виставі?

Я б оцінив роль Олексія Навального, як мученика, який прийшов з піднятою головою до царя: не побоявся ні каральної машини, ні репресій. Подивимось, що з ним буде далі, чи його відпустять, чи його залишать під вартою.

Головне те, що він прийшов, не побоявся, показав себе як сильну людину. Для нього не приїхати було б політичною смертю. Він би просто перетворився на опозиціонера в екзилі, який сидить, робить відео, “викриття корупціонерів”. Не думаю, що тоді він би залишився важливою фігурою в очах росіян, важливим опозиціонером, а дії на кшталт “прийти та не побоятися ув’язнення” навпаки підвищують його рейтинг.

До отруєння про Навального не знало 59% опитаних (за даними Левада Центру), а після цих подій – лише 18% не знають, хто такий Навальний. Також, зріс рівень довіри до нього та схвалення його дій. Тому останні події лише підняли його рейтинг.

Якщо говорити про найближче майбутнє – чи зможе Навальний підняти народ на протест і якими є перспективи розвитку його політичної кар‘єри?

Він уже закликав на протести виходити, але поки великих мітингів не бачимо. Є одиночні пікети, акції, у Петербурзі було затримання п’ятдесяти людей. Можливо, це пов’язано з тим, що зараз – робочі дні.

Проте відомо, що зараз деякі міста готують марші на суботу. Наприклад, мерія Москви заборонила проводити такий марш.

Тобто заворушення відбуваються, але незначні. У будь-якому випадку потрібно пам’ятати, що пройшло відносно небагато часу – тому поки чекаємо.

А якщо вони таки відбудуться, то у що вони можуть вилитися?

Думаю, згодом протести стануть подібними до тих, що зараз є в Хабаровську. Неважливо, чи акції будуть регулярними, чи ні, адже їх все одно не будуть помічати. Відбуватимуться точкові затримання, репресії щодо окремих активістів, розгони, але все залишатиметься непоміченим.

Інший варіант – про мітингарів говоритимуть як про наркоманів, котрі виходять на проплачені акти іноземних агентів. Система реагування вже є відшліфованою.

І на завершення. Яким чином уся ця історія вплине на світ та якого розвитку подій очікувати Україні?

Не думаю, що це вплине серйозно. Можливо, введуть санкції як і в ЄС, так і у США. Можливо, будуть окремі висловлювання щодо “Північного потоку”, мовляв, неетично будувати “Північний потік” з країною, яка репресує своїх громадян. Але ж відсутність демократії в Росії – це не секрет. Тамтешня влада використовує будь-які інструменти, щоб придушити опозицію.

Узагалі, кейс Навального – це мікс подібних інструментів: і переслідування за вигаданими статтями (що відбувалося з активістами в Криму), замах на вбивство (як з Нємцовим) і використання хімічної зброї (як при отруєнні Скрипалів). Іншими словами, Росія вже має свої загальновідомі методи ліквідації опозиціонерів.

Чого очікувати Україні від даної ситуації? На мою думку, ми не отримаємо ніяких політичних дивідендів чи кардинальних змін в плані санкцій світу щодо Росії, усе залишиться так, як і було.

Дякую, Станіславе!

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.