#цитати_з_книжок

  Патрицій спер підборіддя на свої руки та подивився на Ваймза.

  — Можна, я дам вам пораду, капітане? — запитав він.

  — Звичайно, сер.

  — Можливо, вона допоможе вам осягнути, як функціонує цей світ.

  — Сер.

  — На мою думку, ви вважаєте, що життя — це суцільна проблема, бо думаєте, що люди поділяються на хороших та поганих, — почав Патрицій. — Ви, звичайно ж, помиляетесь. Існують лише і виключно погані люди, але декотрі з них перебувають на протилежних сторонах.

  Він змахнув тонкою рукою у напрямку міста та підійшов до вікна.

  — Велике море, що постійно біснується хвилями зла, — сказав він, майже по-власницьки. — Десь мілкіше, а десь глибше, а ще десь взагалі — глибочезне. Але такі люди ви, складають собі маленькі списки правил та хороших намірів і кажуть собі, що це і є та протилежна сторона, яка, зрештою, тріумфує. Неймовірно! — він дружньо поплескав Ваймза по спині.

  — Там унизу, — продовжував він, — ходять люди, що підуть за будь-яким драконом, вклонятимуться будь-якому богові та iгноруватимуть будь-яке беззаконня. І це все через сіру буденність усього поганого. Ні, я не говорю про її величність лінь, що породжує креативність великих грішників, а радше про темряву душ масового виробництва. Вони грішать, нехай так, але без жодного тобі натяку на оригінальність. Вони приймають зло не тому, що кажуть йому так, а тому, що не кажуть ні. Вибачте, якщо це якось зачіпає ваші почуття, — додав він, знову поплескуючи Капітана по плечі, — але вам, любі друзі, без нас ніяк не обійтися. 

  — Так, сер? — тихо промовив Ваймз.

  — О, так. Ми єдині, хто знає, як зробити так, щоб усе працювало. Бачте, єдине, що добре виходить у хороших людей, це боротися з поганими людьми. Ви в цьому ас — я вас запевняю. Але проблема в тому, що крім цього ви нічого не вмієте. Одного дня дзвонять дзвони і ви ховаєте якогось злючого тирана, а наступного дня всі вже жалітимуться, що відтоді як режим тирана було повалено, ніхто не винносив сміття. А все тому, що погані люди вміють складати плани. Можна сказати, що це така собі частина їхньої профільної оpiєнтації. У кожного злого тирана є план захоплення всього світу. Добрі люди в цьому ні чорта не розуміють.

  — Можливо. Але щодо решти — то ви помиляєтеся! — сказав Ваймз. — Уся справа в тому, що люди просто бояться, люди — самотні, — він зупинився. Звучало доволі не аргументовано, навіть для нього. 

  Він знизав плечима.

  — Це просто люди, — сказав він. — Вони просто поводяться так, як подобається людям. Сер.

  Лорд Ветінарі дружньо йому всміхнувся.

 — Звісно, звісно, — сказав він. — Ви ж маєте в це вірити, я розумію. Інакше ви б уcі з розуму посходили. Iнакше вам усім здавалося б, що ви стоїте на тонкому, мов пір'їна, мостi, що завис понад склепіннями Пекла. Інакше саме поняття існування набрало б обрисів темної агонії і єдиною надією, яку б плекали люди, було б те, що життя після смерті не існує. Я дуже добре розумію, — він глянув на свій стіл і зітхнув. — А зараз, — сказав Патрицій, — мене чекає безліч справ. Боюся, що бідний Вонс, хоч і був чудовим слугою, але управлінець з нього був нікудишній. Тож ви можете йти. Виспіться, як належить. А, і приходьте завтра зі своєю командою. Місто повинне висловити свою вдячність.

  — Що місто повинне? — запитав Ваймз.

  Патрицій глянув у сувій. Його голос знову набув тих відсторонених ноток того, хто організовуе, планує та контролює.

  — Висловити вам вдячність, — повторив він. — Кожен тріумф вінчає становлення нових героїв. Така от закономірність. Таким чином, усі знатимуть, що все відбулося, як і належить.

  Він виглянув на Ваймза з-за сувою.

  — Такий порядок, — сказав він. Зробивши декілька записів олівцем на аркуші паперу, що лежав перед ним, він знову підняв погляд.

— Я кажу, — сказав він, — що ви можете йти.

  Ваймз затримався біля дверей.

  — А ви в усе це вірите, сер? — запитав він. — В усе це нескінченне зло та абсолютну темряву.

  — Аякже, аякже, — відповів Патрицій, перегортаючи сторінку. — Це єдиний логічний умовивід.

  — Але ж ви кожного ранку встаєте з ліжка, сер? 

  — Гм? Так? До чого ви ведете?

  — Просто хочу знати навіщо, сер?

  — Ой, Ваймзе, ідіть уже. Ви хороша людина.

© Террі Пратчетт — Варта! Варта!, с.389-392