Звернення громадян до публічної адміністрації - Государство и право курсовая работа
Главная
Государство и право
Звернення громадян до публічної адміністрації
Визначення стану, закономірностей, тенденцій правового й організаційного забезпечення розгляду звернень громадян до публічної адміністрації на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство внутрішніх справ України
Національна академія внутрішніх справ
Навально - науковий інститут заочного та дистанційного навчання
З навчальної дисципліни « Адміністративне право »
На тему № 10 «Звернення громадян до публічної адміністрації»
1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи.
3. Особливості розгляду звернень громадян в органах виконавчої влади (на прикладі Київської міської ради ).
4. Судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації.
Конституція визначила демократичний, правовий, соціальний характер Української держави. Людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю. Виходячи з даного пріоритету права і свободи людини та їх гарантії, що забезпечуються адміністративним (право на звернення) та судовим захистом, визначають зміст і спрямованість діяльності держави в особі її органів. Через зміст Конституції України проводиться головна ідея, яка полягає в тому, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність. Досягнення максимальної ефективності такого функціонування пов'язане із таким багатогранним явищем як законність. Реалізація законності в державі базується на системі гарантій, дієвість якої покликана зробити законність реальною. Гарантії законності - це позитивні об'єктивні умови, що сприяють підвищенню рівня розвитку суспільства і добробуту народу. До них належать спеціальні юридичні засоби і способи, серед яких особливе місце належить зверненням громадян до органів державної влади чи місцевого самоврядування із заявами, пропозиціями і скаргами. Звернення громадян є важливим засобом забезпечення, захисту та утвердження всіх прав людини і громадянина, закріплених Конституцією України.
Громадяни України у своєму повсякденному житті зіштовхуються з необхідністю звертатися по тим чи іншим питанням в установи, організації, органи влади тощо.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, - зазначено у ст. 3 Конституції України. Сьогодні основною формою організуючого впливу публічної влади на суспільство є їх взаємодія з метою задоволення як потреб всього суспільства, окремих його частин, так і окремої особи. Без такої взаємодії існування як публічної влади, так і суспільства неможливе.
Право на звернення є одним з конституційних прав громадян України. Зокрема ст. 40 Конституції України говорить: «Усі вправі направляти індивідуальні чи колективні письмові звертання або особисто звертатися в органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадовим і службовим особам цих органів, що зобов'язані розглянути звертання і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом термін.» [1]
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України, наданого ст. 40 Конституції України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян у відповідності їх статутом пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржити дії посадових осіб, державних і суспільних органів.
Право громадян на звертання - це одне з найбільш важливих, як мені здається, політичних прав громадян. Звичайно, неважливих прав бути не може, але дане політичне право достатнє актуально сьогодні саме в нашій країні, тому що здійснення права на звернення допомагає здійсненню і захисту інших прав людини і громадянина.
Об'єктом даної роботи є Звернення громадян до публічної адміністрації. У свою чергу, до предмету дослідження даної курсової роботи відносяться: загальний огляд джерел за темою роботи, поняття та види звернень, особливості розгляду окремих видів звернень, судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації.
В Україні проблемам звернень громадян до публічної адміністрації до останнього часу не приділялося належної уваги. Окремі питання звернень громадян як засобу забезпечення законності досліджували у своїх роботах В.Б. Авер'янов, Н.В. Александрова, В.І. Антипов, О.М. Бандурка, Ю.Ц. Битяк, А.С.Васильев, І.П. Голосніченко, С,Т. Гончарук, Р.А. Калюжний, В.К.Колпаков та інші. Але системне дослідження проблеми розгляду звернень громадян до публічної адміністрації поки що відсутнє, тому воно є новим напрямом наукового пошуку.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду виявити стан і визначити закономірності, тенденції правового й організаційного забезпечення розгляду звернень громадян до публічної адміністрації.
Дана робота складається із вступу, висновків, чотирьох логічно пов'язаних розділів та списку використаної літератури.
1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи
З самого початку хотілося б зауважити, що основним нормативно правовим актом, який регулює питання звернення громадян до публічної адміністрації є основний закон України - Конституція України.
На розвиток конституційних положень діє низка нормативних актів, які регламентують ці питання. По перше, це Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року, який « регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.»[3]
Крім нього найважливішими актами, що регулюють правовідносини цієї сфери є Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997року, та інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації. Слід зазначити, що останнім часом майже всі законодавчі акти містять норми, що передбачають питання оскарження дій посадових осіб. Тематика є досить актуальною і широко досліджуваною практичними і теоретичними фахівцями у галузі адміністративного та конституційного права, дослідниками в області теорії держави і права України. Слід підкреслити, що в окремих випадках джерелами можуть виступати й інші нормативно правові акти .
Право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні і колективні звертання в державні органи й органи місцевого самоврядування є одним з найважливіших засобів прояву суспільно-політичної активності громадян, зацікавленості їх у суспільних справах, а також захисту ними своїх прав.
Отже, право громадян на звернення закріплене в:
1) ст.40 Конституції України від 28.06.1996р.
2) Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. зі змінами та доповненнями.
3) Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затверджена Постановою Кабінету Міністрів N 348 від 14 квітня 1997 р.
4) Законі України від 23.12.1997р. "Про уповноваженого Верховною Радою України з прав людини".
6)Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р.(ВВР.- 1992.-№4.-ст.14)
7) Європейська конвенція по правах людини.
Крім загальнодержавних нормативних актів, важливі питання забезпечення прав громадян на звернення регламентовані відомчими нормативними актами. Такими, наприклад, є Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (затверджена наказом МВС України від 10 червня 1998р. №414), Правила розгляду звернень громадян до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її територіальних органів (затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 липня 1997р. №186).
Зазначені нормативні акти містять як матеріальні, так і процесуальні норми й утворюють законодавство України про звернення громадян.[9]
Громадянам України гарантується можливість як безпосередньо, так і через своїх представників здійснювати всю повноту влади. Дане право розвиває закріплене у ст. 5 Конституції України положення про народовладдя, яке має узагальнений, декларативний характер. А конкретно встановлюється право громадян на участь у проведенні референдумів і вільних виборів та бути обраними в органи державної влади, органи місцевого самоврядування, право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. [1]
Закріплене у ст. 38 Конституції України право громадян повністю відповідає міжнародним нормам, зокрема, передбаченому у п. "а" ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права положенню «про право кожного громадянина без будь якої дискримінації та без обґрунтованих обмежень брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників».
Конкретні гарантії забезпечення права на інформацію встановлюються в Законі України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію".
Право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування інформувати громадян про свою діяльність та прийняті рішення.
Особливої значущості тема взаємодії влади і громадськості та впливу цієї взаємодії на рівень роботи із зверненнями громадян в сучасний період формування України, як демократичної, соціальної та правової держави, процес становлення якої ускладнюється певними негативними факторами, такими як негаразди господарювання, низька ефективність діяльності управлінських структур, соціальні конфлікти тощо.
Вважається, що від того, наскільки сумлінно і кваліфіковано працюють державні службовці, залежить добробут, рівень життя пересічних громадян, порядок і безпека у суспільстві. Зрозуміло, що в умовах соціально-економічної кризи, яку переживає наше суспільство, людям хочеться знайти пояснення, чому вони так погано живуть, чому їх усюди спіткають негаразди.
Надалі б хотілося б надати перелік теоретичних джерел та основних науковців які робили спроби комплексного або часткового аналізу проблемних питань щодо згаданої вище тематики:
· Адміністративне право: Учебник/Под. ред. Л.Л. Попова 2-е узд. М:Юрист.
· Адміністративне право України. Академічн. Курс. Підручник. Загальна частина В.Б. Авер'янов (голова)Юридична думка. 2004
· Адміністративне право України. Підручник. Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, Юрінком. Інтер; 2005 с237-267
· Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні.(конституційно-правовий аспект) Монографія-Х 2004
· Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики В.Б. Авер'янов НАН України, Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького 2003 с 341-356
· Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно правові засади-К: Наукова думка 2004 с299
· Дмитриченко І.В. Звернення громадян та неурядових організацій до Європейського суду за прав людини: Навч. практ. посіб. Нац. Університет кораблебудування ім. адмірала Макарова,-Миколаїв. Атол.2006.59с
· Право громадян на звернення до органів державної влади, порядок звернення громадян до органів ДПС, та порядок оскарження рішень і дій органів ДПС: Метод. Посіб. (на допомогу платникам податків)[М.Д. Катеринчук, В.І. Ревун, В.П. Косарчук]. Державна податкова адміністрація України. Департамент обслуг. Платників податків-К: Самміт-Книга 2005с100
· Тарануха В.П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд.юрид. наук. 12.00.07/Держ. податк. адмін. України. Нац. акад.-Ірпінь, 2003. 20с.
· Шевченко Є.О. Прокурорський нагляд додержанням законодавства про звернення громадян: автореф.дис.канд.юрид.наук.12.00.10./ Шевченко Євген Олексійович. Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого-Х, 2008-19с
· Як звернутися до влади..: Закон України «Про звернення громадян». Турбота про літніх в Україні.
Зрозумілим є те, що даний перелік не є вичерпним. Існує досить багато інших підручників, періодичних видань і досліджень за даної тематики.
правовий звернення громадянин адміністрація
Споконвічним та універсальним гарантом прав громадян є закон. Будь-які владні структури і посадові особи зобов'язані діяти в рамках закону, і тільки в рамках закону вони можуть бути наділені якостями організаційно-правових гарантів. Закон може виконувати функцію гаранта при дотриманні таких умов:
· положення, що містяться в законі, повинні бути адекватні економічній і політичній ситуації в країні, а також мати юридичну стабільність;
· відповідати високому рівню юридичної техніки;
· містити конкретні норми і механізми їхньої реалізації;
· визначати коло державних органів і посадових осіб, на яких покладені обов'язки створювати умови для реалізації прав і свобод;
· передбачати відповідальність органів і посадових осіб за обмеження прав і обов'язків громадян;
Для забезпечення адміністративно-правових гарантій прав і свобод громадян сформульовані такі положення:
· в Україні не повинні видаватися закони, що відміняють або применшують права і свободи людини і громадянина;
· обмеження прав можливо тільки при наявності визначених обставин і повинно бути встановлено законодавством;
· визначено перелік прав і свобод, що не підлягають обмеженню взагалі;
· будь-які нормативні акти, що торкаються права, свободи й обов'язку людини і громадянина, не можуть застосовуватися без офіційного опублікування та реєстрації у Мінюсті.
Організаційно-правові гарантії можна підрозділити на види:
а) судові , тобто реалізовані судами в процесі здійснення правосуддя. Порядок розгляду справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, установлений законодавством про цивільне судочинство (справи по скаргах на дії державних органів і посадових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень; справи по скаргах на дії державних органів, громадських організацій і посадових осіб, що порушують права і свободи громадян). Справи по економічних суперечках, що виникає з адміністративних правовідносин, підвідомчі арбітражному суду (наприклад, справи про визнання недійсними цілком або частково ненормативних актів державних органів, органів місцевого самоврядування й інших органів, що не відповідають законам і іншим нормативним правовим актам і що порушують права і законні інтереси громадян);
б ) адміністративні, тобто реалізовані у позасудовому порядку. У рамках управлінської компетенції посадові особи вправі, а в багатьох випадках - зобов'язані розглядати питання забезпечення адміністративно-правових гарантій прав громадян і вживати заходів для їхньої реалізації.
в) особисті Конституцією України закріплене право громадян звертатись особисто, а також спрямовувати індивідуальні і колективні звернення в державні органи й органи місцевого самоврядування. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення й дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.[1]
Через звернення громадян втілюється в життя один із конституційних принципів -- участі громадян в управлінні державними та громадськими справами. Звернення є також важливою формою контролю за законністю діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, забезпечення прав і свобод громадян.
Питання практичної реалізації права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян». Забезпечуючи громадянам України можливість на звернення, цей Закон деталізує та розвиває конституційні положення, надаючи громадянам право звертатися не тільки в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а й у об'єднання громадян, установи, організації, незалежно від форм власності, на підприємства, в засоби масової інформації, до посадових осіб згідно з їх функціональними обов'язками щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав та законних інтересів чи їх порушення.[3]
Звернення громадян стосуються різних напрямів діяльності суспільства й держави, але, здебільшого, вони мають єдину мету -- звернути увагу відповідних органів і посадових осіб на необхідність розв'язання проблем, що зачіпають суспільні інтереси або інтереси конкретної особи. Загальними ознаками звернень є те, що вони відбивають стан справ у відповідній сфері діяльності й несуть у собі інформацію, яка направляється в державні органи чи органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, на підприємства, в установи, організації.
Розгляд звернень громадян, безумовно, породжує правові наслідки, однак слід пам'ятати, що інформація громадян носить емоційний, певною мірою суб'єктивний характер.
Звернення громадян як носії інформації мають важливе значення для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням прав і свобод людини й громадянина, державного та господарського будівництва, управління різними галузями й сферами економіки, соціально-культурного будівництва і адміністративно-політичної діяльності. Взагалі можна сказати, що звернення надходять у зв'язку з:
а) реалізацією конкретних суб'єктивних прав;
б) необхідністю виконання обов'язків;
в) бажанням придбати відповідне суб'єктивне право, якого особа не має, але яке вона згідно із законодавством може мати;
г) необхідністю сприяння в реалізації суб'єктивного права.
Залежно від змісту звернення поділяють:
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
За кількісним складом суб'єктів звернення поділяють на:
Залежно від форми звернення поділяють на:
Письмові - звернення, які надіслані поштою або передані до відповідної установи. Така передача може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Усні - звернення, що викладені громадянином на особистому прийомі у відповідному органі та записані посадовою особою.
Слід зауважити, що наявність законодавчо визначених класифікацій не виключає науково-дослідних підходів до цього питання. Так. звернення громадян можна класифікувати за адресатами звернень, за сферами управління. Їх можна поділити на територіальні, галузеві, функціональні; перспективні і ретроспективні; матеріальної і процесуальної спрямованості; визначені відповідно до законодавства і невизначені або анонімні; на такі, що підлягають розгляду, і такі, що розгляду не підлягають.[9]
До звернень громадян законом висуваються певні вимоги. Вони містяться у ст. 5 Закону України «Про звернення громадян».
Звернення адресується органам або посадовим особам, до повноважень яких належить розв'язання порушених питань, і має містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином. Оформлене без додержання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.
Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень адресата, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Однак забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом або посадовою особою, воно в той самий термін (5 днів) повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо за своєю сутністю вирішено, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Для кожного виду звернень встановлено особистий порядок розгляду та форми реагування. Так, розгляд пропозицій (зауважень) є обов'язковим. Органи, що їх розглянули, мають повідомити громадянинові результати розгляду. Що стосується заяв (клопотань), то їх адресати зобов'язані: а) об'єктивно та вчасно розглядати їх; б) перевіряти викладені в них факти; в) приймати рішення відповідно до чинного законодавства; г) забезпечувати їх виконання; д) повідомляти громадян щодо наслідків їх розгляду.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні) доводиться: а) до відома громадянина в письмовій формі; б) з посиланням на законодавство; в) з викладенням мотивів відмови; г) з роз'ясненнями порядку оскарження прийнятого рішення.
Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій та підприємств особисто.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, установи, організації, об'єднання громадян, підприємства, засобів масової інформації, посадової особи у порядку підлеглості подається вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням подається безпосередньо до суду.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення чи копії рішень, що приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянинові.
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу чи посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом або посадовою особою, яка розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, що розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали чи наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката чи представника трудового колективу, організації, що здійснює правозахисну функцію, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь щодо результатів розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно чи письмово вимогу щодо додержання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до прав громадян на скаргу встановлені обов'язки органів, що їх розглядають. Вони в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно та вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти чи змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону, іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, що сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина щодо результатів перевірки заяви чи скарги та суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав або законних інтересів, вирішувати питання стосовно відповідальності осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення, не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення щодо ходу цієї роботи.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -- невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Подання громадянином звернення, що містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягнуть за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.[3]
3. Особливості розгляду звернень громадян в органах виконавчої влади (на прикладі Київської міської ради )
Управління з питань звернень громадян (далі - управління) є структурним підрозділом апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уповноваженим забезпечувати діяльність Київського міського голови, керівництва Київської міської ... показати все ... державної адміністрації з розгляду звернень громадян. У своїй діяльності управління керується Конституцією України, законами України «Про звернення громадян», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими, а також нормативно-правовими актами Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації і Положенням про управління з питань звернень громадян апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Основними завданнями управління є: забезпечення реалізації конституційного права громадян на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів щодо захисту їх законних прав та інтересів; опрацювання звернень громадян, що надійшли на адресу Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заступників голови Київської міської державної адміністрації; сприяння громадянам у вирішенні відповідно до чинного законодавства питань, з якими вони звернулись до Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його посадових осіб.[4]
Порядок розгляду звернень громадян у виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) (далі - Порядок) установлює єдиний для всіх структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порядок прийому, реєстрації,
розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Розгляд звернень громадя
Звернення громадян до публічної адміністрації курсовая работа. Государство и право.
Доклад по теме Ужасы темной комнаты
Эволюция Мировой Валютной Системы Реферат
Реферат по теме Жизнь и творчество Виктора Михайловича Васнецова (1848-1926)
Реферат по теме Рассмотрение современной организации археографической деятельности в Беларуси
Фермах и комплексах
Дипломная работа по теме Кредитный менеджмент на предприятии как путь повышения финансовой стабильности
Реферат: Элементы договора поручения в представительства
Сочинение Письмо Бабушке Дети Войны
Курсовая работа по теме Соответствие методики учета и налогообложения операций по движению денежных средств нормативным актам
Собрание Сочинений Александра Бушкова
Учебное пособие: Методические указания по выполнению курсовых работ (группа э3-3)
Реферат На Тему Экономическая Деятельность И Структура Автотранспортного Предприятия
Субъекты Судебных Административно Процессуальных Отношений Реферат
Практическое задание по теме Учет и анализ кредитов банка, заемных средств и затрат на их обслуживание" (на примере ООО "АвтоБалКом")
Дипломная работа по теме Исследование кадровой политики предприятия: состояние и проблемы. Совершенствование кадровой политики
Spotlight 7 Контрольная Работа Модуль 3
Отчет По Практике Расчеты С Бюджетом
Дипломная работа по теме Программирование на языке С#
Эмпирическая социология
Современное Предприятие Реферат
Электроэнергетика России - География и экономическая география реферат
Делопроизводство - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Методологічні основи рекреації та туризму - География и экономическая география реферат