Звіт про липневу резиденцію у БакотаХабі

Колись мій психіатр мені сказав - багато хто бореться з психічними вадами, волонтерячи. Люди працюють на благо хорошій ідеї, і отримують за це повагу, подяку та таким чином реалізовують себе.

Коли мій батько - активна в соціальних мережах людина, маюча багато хороших френдів у Фейсбуці, повідомив мені, що поряд з нами скоро з’явиться мистецький простір, і на нього збираються кошти (збір коштів проводився тут - https://biggggidea.com/project/bakota-mistetskij-prostir) - я зацікавився, і коли побачив, що там також мають прийняти участь і волонтери - я подумав, що це мій шанс.

Я написав організаторам мистецького простору (це вони - https://www.facebook.com/oliinykalina та https://www.facebook.com/andriy.zoin) у Фейсбук, що хочу прийняти участь у проекті як волонтер. Через деякий час мені відповіли, що напишуть, а пізніше позвали на першу подію у даному просторі.

У першій події (це був так званий пленер для кілька десятків художників) я трошки допомагав - носив меблі, прибирав, але нажаль повністю поринути у спілкування та роботу завадив мій депресивний стан, більшу частину часу, коли не була потрібна моя допомога, я, нажаль, спав. Тим не менш, в результаті я все ж познайомився з цікавими людьми ще тоді, а роботи цих художників уже наступної події міг спостерігати в приміщенні школи як картини.

Про школу. Як вказано по посиланню вище, мистецький простір БакотаХаб був створений у приміщенні сільскої школи, яку з часом стало невигідно утримувати для невеликої кількості учнів, які проживали у селі, і силами організаторів та волонтерів з громадсько’ організації “Будуємо Україну разом” було частково відремонтовано і переобладнано - одну будівлю під хостел-місце проживання резидентів (всього на даний момент там є місце для 24 жителів), а другу будівлю переобладнали під лекторій, кухню, репетиційну студію, спортзал ж переобладнали під художню майстерню. В школі є душ, гаряча, холодна вода, туалет.

Після першої події я був трохи засмучений і не розраховував, що мене запросять знову, але - з часом мене запросили на другу подію - уже резиденцію на території школи для 10 художників та 10 музикантів.

Я приїхав за кілька днів до початку резиденції, одразу, як отримав у Фейсбуці запрошення. Півтори години в маршрутці - і я на місці.

Тоді я застав волонтерів організації “Будуємо україну разом” і допомогав їм як міг - в основному, я мив підлоги після ремонту, знову ж допомагав носити меблі, також трохи допомогав будувати двохспальні ліжка.

Про БУРівців треба розказати окремо.

Дана волонтерська організація має свої традиції. Крім того, що вони допомагали будувати школу і в короткий час зробили з необороблених дощок 10 ліжок для митців, вони щодня згідно графіку проводили сумісно зарядку (руханку, як вони її називали), разом снідали, а після робочого дня робили ватру, де проводили щось на кшалт групової психотерапії, просто спілкувались та співали пісні під гітару. Досить приємні, світлі люди.

На третій день мого перебування у БакотаХабі БУРівці швиденько закінчили роботи, зібрались і поїхали.

Організатори організували, а меценати привезли матраци, і з моєю допомогою всі кімнати стали готові приймати резидентів резиденції, які потихеньку почали приїздити цього ж дня.

Також через деякий час привезли 4g антену для інтернету, і я завів хоч якийсь інтернет у робоче приміщення (бо, нажаль, місцевий провайдер оптоволокна-монополіст не мав портів для підключення нашої школи) тому рятувались від відсутності інтернету як могли. При цьому з іншого боку школи на вулиці ловив сусідський вайфай, а на вулиці був 4g у всіх операторів.

Що відбувалось на резиденції?

І з першого ж дня почалась робота - як і в мене, так у митців. Привезли проектор для лекторію, привезли також звукову техніку, фарби, мольберти, з сільского клубу дали колонку.

В школі виявилось дуже багато матеріалів, які художники використовували для своїх артів. Я особисто, в захваті від такої кількості техніки, почав активно її адмініструвати. Також я активно і з задоволенням допомогав митцям порадою і не тільки розібратися з побутовими питаннями, знайти необхідні інструменти та матеріали та допомогав, як тільки міг. І не скажу що це було чи складно, чи нудно - навпаки, щоразу це були цікаві завдання, і я щоразу отримував подяку та заохочення від людей, яким я допомагав, і просто кайфував від того, наскільки я потрібний і корисний.

Митці ж не сиділи без справи - щодня велася активна кропітка робота. Музикантами цілими днями створювалась, записувалась і зводилась музика, художники ж займались створенням картин, арт-об’єктів та інсталяцій, використовуючи на’різноманітніші шкільні артефакти, розписуючи стіни школи, а також використовували і спеціально для них організовані матеріали.

Щодня проводились якісь цікаві події - походи в різні гарні місця Бакоти, ексурсії, купання, також лекції по мистецтву та майстер-класи, нас навіть покатали на човні. Також протягом резиденції ми відвідали концерт місцевих зірок - Братів Гжегожевських, а музиканти з резиденції після їх виступу для місцевої публіки також зіграли, розбавивши місцеву атмосферу традиційного концерту в День села сучасною музикою.

Після закінчення усіх справ усі росходились хто куди, але зазвичай ми розпалювали ватру, де проводили посиденьки. Мені особисто було дуже приємно у неформальній затишній атмосфері у колі митців обговорювати різні речі. Я мав нагоду поділитися вживу з новими людьми наболівшими проблемами і отримати психологічну підтримку від цих прекрасних людей. Я розібрав багато своїх психологічних недоліків, отримав купу корисних порад, та і просто чудово веселився.

Всі події, які відбувались, митці фіксували на свої апарати - і завантажували у конференцію, з якої я поцупив фото для даного звіту :) Також до нас приїздили професійні оператори, знімали документальний фільм, і, як я вже казав - два кліпа, якщо не більше).

Після 2 тижнів настільки активно проведенного часу резиденція підійшла до кінця, від чого, усі, як і я сумували. За цей час усі встигли одне з одним поріднитися, подружитися, постворювати купу колаборацій, обмінятись контактами та разом пережити купу пригод, набратись цінних знань та безцінного досвіду. Ну і зрозуміло - постворювати купу контенту, який надихне, розважить, порадує і дасть насолоду купі людей.

Особисто я в захваті, що відвідав таку подію. Я побачив сучасне мистецтво зсередини, під час його створення. Люди, які роблять сучасну культуру, неймовірно хороші, щирі, позитивні, емпатичні та приємні, ними можна пишатись, вони надихають та справді є цвітом української нації.

Підписутесь на мій блог про життя в селі!
Я в телеграмі - @ford88f