Зовнішні прояви корпоративної культури - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Зовнішні прояви корпоративної культури

Технологія використання символів, створення сприятливого кольорографічного і звукового середовища у організації, проведення свят, дотримання ритуалів та прийнятного стилю, певного способу життя. Символи, концепція та основні поняття фірмового стилю.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1.1 Символ як архаїчний ціннісний образ
2. Фірмовий стиль: концепція і основні поняття
4. Ритуали, свята, поведінка співробітників
5. Історія організації та її культура
7. Валеологія. Здоровий спосіб життя
Тема дипломної роботи «Зовнішні прояви корпоративної культури».
Існують численні зовнішні способи прояву корпоративної культури, її екстеріоризації: використання символів, створення сприятливого кольорографічного і звукового середовища у організації, проведення свят, дотримання ритуалів та прийнятого стилю, певного способу життя і т.д. Про них і піде мова у цій роботі.
Особливе значення мають символи. «Зі своєї зовнішньої сторони культура постає як світ символічних форм. Виражаючи культуру у символах, людина зберігає ту психологічну енергію та ірраціональну глибину, які, здавалося б, повинні втрачатися без зовнішнього прояву і під час передачі культурних змістів. Символи забезпечують творчу спадковість культури, роблячи накопичений в них значеннєвий зміст вихідним пунктом для творчого розвитку з боку нових поколінь» [109].
Символи впливають на поведінку людей. Карл Г. Юнг пише: «Символ є завжди утворення, яке має найскладнішу природу, тому що він утворений даними, які надаються всіма психічними функціями не тільки даними, які мають раціональну природу, але й ірраціональними даними суто внутрішнього і зовнішнього сприйняття. Багатство передчуттів і наслідки значень, притаманних символу, однаково сприймаються як мисленням, так і почуттям, а його особлива образність, набувши чуттєвої форми, збуджує як відчуття, так й інтуїцію» [110].
Якщо прийняти точку зору К. Юнга, то архаїчні символи є не проявом корпоративної культури, а знаходяться поруч із цінностями над нею, тобто є визначальними. Інакше можна сказати, що символи -- це і причина, і наслідок у безперервному ланцюзі тимчасових явищ. Тому їм приділяється настільки велика увага у цій роботі.
Спочатку будуть розглянуті графічні символи, хоч багато тверджень є загальними і для графічних, і для музичних, і для інших символів.
Особливо варто зупинитися на тлумаченні символів. Воно ніколи не може бути повним, адже у цьому випадку втрачалася б глибина символу, його таємний зміст, його жива природа, його значення. «Тільки короткозорі у питаннях духу шукають ясності у символах», -- писав Білий.
К. Ясперс вважав, що світ символів -- це сфера значень, зміст яких ми хочемо дізнатися. Справжній символ не можна пояснити. Те, що можна пояснити «іншим», перестає бути символом. Тому пояснення символів у роботі слід розглядати лише як літературні дані і авторське суб'єктивне уявлення символьного образа, стежини до нього.
Видимі символи завжди відігравали важливу роль у творчій історії людства. Етнографія надає нам досить багато інформації, заснованої на розшифровці символів, знаків, емблем. Зв'язок століть тут просліджується і до нашого часу. Спробуємо простежити ланцюжок, що пов'язує символи минулого та символіку сучасності, яка зокрема використовується і у корпоративній культурі.
1.1 Символ як архаїчний ціннісний образ
Символ (від грецьк. symbolon -- умовний знак) -- образ, який у лаконічній формі відображає інші (як правило, дуже різноманітні) образи, змісти та відношення, у тому числі невідомі, які можна лише передбачувати або передчувати. Через певний час після початку використання символи розпочинають своє самостійне життя.
Графічний символ -- це концентрована умовна абстрактна форма відображення і фіксації наукових або релігійних знань людини, а також несвідомої частини її психіки за допомогою стилізованого знаку. Символи відображають високі абстрактні поняття, цінності, які важко стисло і неможливо вичерпно описати словами.
М. Гегель уявляв символи як зміст абсолютної ідеї, тобто зміст раціонального мислення. 3. Фрейд вважав, що зміст символу полягає у основі несвідомої природної сутності людини, а за К. Юнгом -- у первісних культурних джерелах, «архетипах колективного несвідомого».
Важливо, що тільки особистість може переводити значеннєвий зміст у форму суб'єктивного життя, творчо перетворювати і збагачувати цей зміст і знову втілювати його у символічну форму.
Символи у такому категоріальному визначенні Є. Шейнін називає «символами символів», а поняття «символ», як і багато інших авторів популярних книг, використовує у більш широкому значенні [106]. При цьому різниця у поняттях «символ», «емблема», «знак» часом втрачається.
К. Юнг писав: «Поняття символу різко відрізняється у моєму розумінні від поняття простого знаку, символічне і семіотичне значення -- дві зовсім різні речі» [110]. Достатнє строге тлумачення графічних символів, емблем і знаків міститься у монографії-словнику В.В. Похльобкіна [68].
На відміну від символу, знак конкретний, однозначний -- це засіб передачі інформації. Часто він являє собою умовний контур" предмета, його обриси. Знак породжений жестом і є первісною формою письмової мови, тобто попередником алфавіту.
Для символів у міфологічній і релігійній сфері, а в пізніше і у емблематиці зазвичай використовувалися прості геометричні фігури і лінії (прямі, криві, ламані та їх комбінації), а також тіла (куля, куб, конус, піраміда і т.д.) [58]. Геометричний «код» був зручним засобом для створення універсальних схем, які підкреслюють єдність різних сфер буття, космосу, етичних, ритуальних, поетичних образів. З геометричних символів та їх сполучень крім кола, квадрата, хреста, свастики, на особливу увагу заслуговують різні види багатокутників (табл. 1).
У руслі даної роботи важливо констатувати, що символ як архаїчна абстракція є ціннісною категорією, відображає найзагальніші сили добра і зла.
Різні геометричні символи у багатьох випадках стають елементами художньої форми. Впливаючи на відповідні структури психіки, міфопоетичні символи і знаки можуть моделювати і моделюють нові ситуації. Це їхня властивість впливати на свідомість часто використовується для створення емблем, фірмових знаків, піктограм і т.д.
Різновидом символу може бути атрибут, конкретний предмет, тісно пов'язаний з життям і діяльністю міфічної та іконографічної особи [106]. Зв'язки атрибута з героєм міфології та християнської іконографії зведені у табл. 2.
Таблиця ілюструє, як внаслідок зміни світогляду і заміни античної міфології християнською змінюються і атрибути, які з часом переймають суть символів. «Символ може містити у собі у зібраному вигляді багатоманітність ціннісних значень, інформаційних та експресивних змістів, які у процесі сприйняття символу людиною розгортаються в його свідомості у естетичні уявлення і насолоду».
Дуже яскраве народження символів описує у своїй відомій «Пісні про Гайавату» Г.У. Лонгфелло:
Таблиця 1. Символ як архаїчний абстрактний образ
Ці вірші відображають культуру американських індіанців.
З часом поняття символу набувало все ширшого змісту, розповсюджуючись на знаки із різноманітних сфер діяльності людини. У даний час це символи математичні й комп'ютерні, хімічні й астрологічні, картографічні й метеорологічні, це музичні знаки і знаки танцю. Давно існували й існують символи влади. На Русі була шапка Мономаха, кадуцей (жезл Гермеса) у руках священика вказував на те, що він вісник богів, а в сучасній інтерпретації -- це символ активності, комунікації. На персні Володимира Красне Сонечко, князя Київської Русі, було вигравірувано тризуб. Зараз тризуб є символом України. Крім того, існують символи, які пов'язані із цілком визначеним візуальним образом, який існує не абстрактно, а у практичній реальності. Це «символічні зображення». Наприклад, Ейфелева вежа символізує Париж, статуя Свободи -- Америку, Спаська вежа Кремля -- Москву і т.д., для них характерною є спонтанність виникнення.
Згодом з'являється нове поняття -- «емблема». Емблема (від грецьк. emblema -- прикраса) часто є семантичною (значеннєвою) композицією. Символи й емблеми відрізняються один від одного за формою, бо символ -- це абстрактний знак, а емблема -- зображення конкретних фігур та предметів. Символи символів -- це містика, це знаки духу, філософії, а емблеми -- це історична конкретність. Емблеми повинні впізнаватися і розумітися значною кількістю людей. Іноді під час створення емблем основою служать усім відомі символи, наприклад, емблема руху проти апартеїду використовує символ Інь-янь (рис. 1). Контраст білого і чорного означає расову сегрегацію, а дві літери «А» -- перші букви слів «анти» й «апартеїд». Дещо видозмінений символ «кадуцей» (від лат. caduceator -- парламентер, той, хто веде переговори) стає символьним знаком торгівлі, а подекуди -- емблемою торгово-промислової палати (рис. 2). Гарними є ті емблеми, які використовуючи елементи символів або іншим шляхом, стають ціннісними образами. Так, людина з кадуцеєм -- це не лише посередник, але й посланець богів, і до того ж людина мудра (змії уособлюють мудрість).
Рис.1. Емблема руху проти апартеїду
Рис. 2. Кадуцей -- знак торгівлі: а -- зображення в XIX ст. у Росії;
б -- зображення у Західній Європі в ХІХ-ХХ ст.
Колір може трактуватися як символ, який натякає на те, що інколи не може бути показаним, будь то образ бога, вищих космічних сил або потойбічного буття
З давніх часів первісна людина, перебуваючи у постійному контакті з навколишньою природою, намагаючись усвідомити свої відчуття, відтворювала їх у чуттєво-доступних образах -- у звуках і малюнках. У людей з'являлися цілком зрозумілі кольорові асоціації: зелене -- весна; червоне -- кров, вогонь, життя; синє -- небо; біле -- молоко, світло, чистота; чорне -- темрява, смерть, страх.
У Древньому Китаї жовтий колір -- колір імператора -- символізував щастя, владу. У середньовічній Європі -- це колір ізгоїв. Мусульманський рай -- це царство зеленого кольору. У Древньому Єгипті чоловічі фігури (живопис, скульптура) фарбували у тони червоної охри, а жіночі -- жовтої. У Древній Греції «чоловічим» вважався синій колір (у архаїчних скульптур бороди були синього кольору). Жителі Азії присвоювали символічні кольори країнам світу, а Греції -- темпераментам людських характерів. Особливо активно розвивалася символіка кольорів у часи середньовіччя. Служителі різних релігійних конфесій по-своєму використовували колір, виділяючи ним «святе», «вічне» і «земне». Божественний світ відображався у іконописі та жанрових сценах за біблійними мотивами відповідно до чітко встановлених папою Інокентієм III символічних кольорів.
У новий час одним з перших, хто розпочав осмислювати проблеми кольору, був Й.В. Ґете. У своєму трактаті «Вчення про колір» він говорить: «...Досвід вчить нас, що окремі кольори створюють особливий настрій. Так, наприклад, жовтий колір легко збуджує, він веселий, добрий, а синій непокоїть». Ґете вважав, що жовтий ближчий до світла, блакитний же від нього віддаляється. Він заклав традиції символічної монохромії. Блакитний колір асоціюється з небом, є у його теорії кольором ідеального світу, мрії. У Росії в цей час виникає художнє об'єднання «Блакитна троянда», а у Німеччині -- «Синій вершник»; у Пабло Пікассо є свій «блакитний період». Слідом за монохромією блакитного йде монохромія жовтого, «близького до світла». У кінці XIX століття з'являються «Соняшники» Ван Гога, «Жовтий Христос» Поля Гогена. Жовтий і його відтінки святкові, повні життя.
Проблемі кольору художники-символісти кінця XIX, початку XX ст. приділяли багато уваги. Колір став матеріальним, отримав «фізіологічне» навантаження. Возвеличується і чорний колір. Оділон Редон сказав щодо нього: «Він опора духовного, найпрекрасніший колір, відсутній у призмі». У той час Малевич створює своє знамените полотно «Чорний квадрат». На початку XX ст. Еміль Нольде писав: «Кольори поодинці плачуть і сміються, мріють про щастя, любов, вони співають чарівні хорали, вони оживають і вмирають». Отже, з часом колір як і раніше продовжує хвилювати розум і почуття людей. Протягом XX століття було проведено багато досвідів із вивчення впливу кольору на психологію людини, був зроблений ряд цікавих висновків. Психологічний вплив кольору на людину величезний. Колір здатний викликати різні емоційні реакції та думки: він може заспокоювати і хвилювати, радувати і засмучувати, пригнічувати і веселити. Колір може викликати почуття тепла і холоду, бадьорості й утоми, легкості й тяжкості, розширювати і звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви, він може, нарешті, сприяти лікуванню хворих.
З погляду впливу на психіку людини видиму частину спектра можна розділити на три частини: довгохвильову -- 760-580 нм (червоний, оранжевий і оранжево-жовтий), середньохвильову -- 580-510 нм (жовтий, зелений і частково блакитний) і короткохвильову -- 510-380 нм (блакитний, синій, фіолетовий).
Встановлено, що кольори довгохвильової частини мають збуджуючий та стимулюючий ефект, середньохвильової -- найбільш сприятливий збалансований вплив, а короткохвильової -- заспокійливий або гнітючий.
Вплив кольору на людину з різних позицій показано у таблиці 6.
Стимулююче впливає на мозок, сприяє збільшенню м'язової напруги, підвищенню кров'яного тиску
Жагуча любов, влада, вогонь, війна, кров, анархія, мужність
Застосовується при лікуванні дитячої апатії й анемії
У різних випадках заспокоює або дратує
Насолода, свято, великодушність, шляхетність
Сприяє гостроті зору, стимулює дію головного мозку
Колір сонця і світу;символ влади і золота, у грецькій міфології - атрибут Аполлона, бога Сонця; священний колір Зевса; буддизм
У педіатрії рожева білизна в маленьких пацієнтів поліпшує стан
Мрійливий, той, що несе надію, безтурботний
Колір духовного єднання зі світом (новонароджених дівчаток одягають у рожеве)
Робить слабку гіпнотизуючу болетамуючу дію, корисний страждаючим невралгіями і мігренями, сприяє нормальному наповненню кровоносних судин
Світ, спокій, надія, стабільність, жіноча любов, порятунок. Використовується прихильниками екологічного pуxу
Весна, родючість,свобода, процвітання, бог умираючої та оживаючої природи, Озіріс у стародавності зображувався зеленим; колір мусульманського раю
Зменшує рівень тривожності, болезаспокійливий, антисептик
Строгий, такий, що віддаляє, таємничий
У християнстві -побожність, щирість, розсудливість
Позитивно діє на серце, легені, збільшуючи їхню витривалість. Використовуються при лікуванні психічно хворих
У кольоротерапії застосовується для зняття напруги
У християнській символіці означає духовну смерть
Ніч, смерть, каяття, гріх, зло. порожнеча. У християн - колір скорботи
Кольороаналітик а рекомендує носити білий одяг тим, хто має потребу в духовному очищенні
У Китаї та Японії колір скорботи,у християн фата нареченої - символ вмирання старого і народження нового життя
Прагнення до стабілізації та встановлення порядку
Функціональна психологія пов'язує вибір кольору з психологією особистості. Функція в даному випадку -- це суб'єктивне ставлення до кольору. Якщо врахувати, що 85-90% всього обсягу інформації про зовнішній світ людина отримує через зір, то стає зрозуміло: колір, який впливає на підсвідомість людини, має цілком визначене і досить відповідальне навантаження. Форма і простір сприймаються нами завдяки розміщенню у кольорі поверхонь і середовищ -- і не через жодну іншу причину (немає кольору -- немає візуального відчуття).
Колір відіграє суттєву роль у корпоративній культурі. Як найважливіший компонент середовища існування людини, він повинен бути організований у відповідності з конкретними умовами кожного конкретного середовища і на основі законів психології, кольороведення; повинен відповідати внутрішньому духу фірми, її суті та призначенню.
Участь кольору у створенні простору можна класифікувати за трьома групами факторів [95]:
А -- організація системи зорової інформації;
Б -- поєднання психологічного комфорту, покращення умов зорової роботи;
У -- естетична організація простору.
Групи А і Б вирішують питання, пов'язані з композицією форми і простору (функціонально-утилітарні проблеми). Групи А і Б впливають на фізіологію зору (рівномірність освітлення, оптимальність співвідношень яскравості й т.д.). Групи Б і В покликані забезпечити кольоровий комфорт у приміщеннях (естетичні аспекти кольору).
З погляду корпоративної культури це пояснення є недостатнім. Важливим є ціннісна, символьна роль кольору. Тому вона і була особливо виділена у табл. 3.
Необхідною умовою реалізації емоційно-художніх можливостей кольору є нерозривність його зв'язку з іншими засобами дизайнерської композиції інтер'єру і екстер'єру, з розробкою фірмових знаків тотожності та інших елементів предметного середовища.
Корпоративна культура припускає, що та чи інша фірма має свій основний колір. Наприклад, згідно з Положенням про корпоративну культуру AT НКМЗ основний колір фірми -- синій. Як додаткові кольори для гірничорудного устаткування використовується темно-синій, для прокатного -- червоний, для металургійного -- вишневий.
Основним кольором ДДМА є жовтий, факультети, у свою чергу, теж використовують кожен свій колір, наприклад: машино-будівний -- жовтий + зелений, інженерно-економічний -- жовтий + синій і т.д.
2. Фірмовий стиль: концепція і основні поняття
Стиль -- це єдність у багатоманітності.
Поняття стилю, як вираження специфічного характеру творчої діяльності певної епохи, виникло дуже давно, але як естетичної категорії, що являє стійку спільність образної системи засобів та прийомів художньої виразності, було осмислене близько двох сторіч тому.
Стиль -- це сукупність рис, близькість художніх прийомів та засобів, які обумовлюють єдність виразності та світовідчуття. Стилем вважаються стійкі форми архітектури, образотворчого і прикладного мистецтва, які існували протягом тривалого часу [62]. Цей стійкий характер формальних засобів художньої виразності, який відображає ідеологію суспільства, називають ще стилем епохи.
Наприклад, у Древньому Єгипті стильова єдність (пам'ятників архітектури, меблів, посуду, зброї, колісниць, одягу і т.д.) викликана прагненням відобразити у образах ідею вічної та непорушної влади фараона -- «сина сонця» -- і принизити інших людей, які повинні були почувати себе вічними рабами. Строга і проста геометрична форма колосальної піраміди символізувала образ володаря. Художні засоби були спрямовані на заперечення будь-якої думки про земне походження культової архітектури. Тим же образно-символічним змістом (трикутник) пронизана композиція зразків побутового начиння, прикрас, столових приборів, розпису інтер'єрів, які дійшли до нас.
У період античності виник образ людини-героя, яка вперше усвідомила себе на фоні афінської демократії вільною особистістю. Предметний світ цього періоду вражає своїм радісним людським началом. Характерними для античного світу є реалістичне трактування простору, гармонійна єдність всіх форм і чітка логіка. Гармонійно вивершені творіння греків є взірцем для творчої діяльності ряду наступних історичних епох і, у першу чергу, Древнього Риму.
Для романського періоду характерним є наслідування античної архітектури. Однак тут використовуються переважно масивні геометричні об'єми, поверхні стін прорізані маленькими вікнами, орнаментальні прикраси використовуються рідко. У всьому відчувається нова логіка мислення суспільства. У період пізнього середньовіччя предметне середовище формувалося відповідно до іншого світогляду, укладу життя і його стилю. Панування релігійної ідеології, містики вплинуло на архітектуру готичного стилю. Форми готичних храмів здіймалися і розчинялися у просторі, закликаючи молільника на небеса.
На зміну «закам'янілості» середньовіччя приходить новий образ життя і думки. Стихійне свято ренесансу (відродження) виникло у Італії. У цей час у Європі багато держав стали використовувати символіку, атрибути, інші античні форми при виконанні архітектурних будівель, в інтер'єрах, в одязі і т.д. Епоха Відродження -- це переворот, пережитий людством того часу. Знищується символіка середньовіччя, відходить у минуле інквізиція. У формуванні нового стилю епохи на перший план висувається реальний світ, життєвий образ красивої, сміливої та розумної людини. В орнаментальному оформленні інтер'єрів, одягу все голосніше звучить яскравий національний колорит.
На зміну гуманістичній культурі епохи Відродження прийшла культура епохи абсолютизму. Торжество феодально-католицької реакції, дворянства, панства призвело до необхідності створення декоративно-пишного, вигадливого стилю. Цей стиль отримав назву бароко. Особливо витонченою виявилася пластика предметів побуту і одягу французької придворної аристократії.
У епоху Освіти формується стиль класицизму, для якого характерно нове звернення до античного мистецтва, як до норми та ідеального зразка. Класицизм протиставляється придворному стилю бароко. Класицизм вирізняє шляхетна простота і спокійна велич античного мистецтва. Дух відродженої античності панує у величних формах архітектурних ансамблів та обстановці інтер'єрів.
Історизм -- це потяг до італійського і німецького ренесансу та бароко. З'являються дві нові течії -- модерн (характерні лінії, які звиваються, і рослинні форми) та раціоналізм (форми, які відповідають технічним досягненням і можливостям епохи) [62].
Стиль кожної з минулих епох -- це ніби об'єктивний зліпок із неповторного стилю життя. Тому всі спроби відродити у нових умовах давно минулі історичні стилі призводили до стилізаторства, еклектики, формалізму. Вивчення тенденцій розвитку стилів минулого необхідне для правильної оцінки процесу становлення сучасного стилю.
У XIX столітті була прийнята така стильова класифікація за роками: романський період (950-1250), готика (1250-1520), ренесанс (1520-1650), бароко (1650-1770), класицизм (1770-1840), історизм (1840-1918), постмодернізм (з 1918 p.).
Після XIX ст. і до сьогодні не було створено стійкого цілісного стилю, хоча час від часу проголошується «народження нового стилю» то у архітектурі (конструктивізм, функціоналізм), то у живописі (кубізм, футуризм, абстракціонізм та ін.), то у дизайні (інтернаціональний, регіональний, поп-арт і т.д.). Останнім часом в Україні з'явилися нові течії стильового вирішення інтер'єрів. Виникли такі поняття, як «євро», «ретро», «хай-тек», «палацовий стиль». Між цими напрямками важко провести чіткі часові межі. Сьогодні усі вони співіснують. О.І. Нестеренко [62] подає зведену таблицю залежності сучасного дизайну від функціонального стилю (табл. 4).
Під час вирішення проблем, пов'язаних із створенням корпоративного фірмового стилю, можна використовувати такі рекомендації.
Фірмовий стиль -- це система проектування зовнішнього образу підприємства. Явище, позначене як фірмовий стиль, -- це цілий ряд прийомів (графічних, кольорових, пластичних, мовних і т.д.), які, з одного боку, забезпечують єдність образності всієї продукції підприємства, що сприймається будь-яким спостерігачем, а з іншого -- протиставляють підприємство і його продукцію конкурентам.
Першим офіційним дизайнером, який створив фірмовий стиль, вважають Петера Беренса, архітектора за освітою, який на початку XX ст., перебуваючи на посаді художнього директора електричної компанії у Німеччині, створив певне художнє обличчя фірми (архітектурні споруди, дизайн виробів, рекламу, шрифти, кольорове вирішення і т.д.), яке підлягало загальним законам стилеутворення. Практична робота Петера Беренса мала величезне значення для формування нового виду дизайну-діяльності, яка призвела до впорядкування й естетизації промислової продукції. У другій половині XX ст. склався цілий напрямок маркетингових комунікацій -- формування фірмового стилю. За визначенням Н. Гольмага і Н. Добробабенко фірмовий стиль -- «...це набір кольорових, графічних, дизайнерських постійних елементів (констант), які забезпечують візуальну і значеннєву єдність товарів (послуг), усієї інформації від фірми, її внутрішнього і зовнішнього оформлення».
Фірмовий стиль забезпечує організацію такими перевагами:
1) сприяє підвищенню корпоративного духу, єдності співробітників, виробляє почуття причетності до загальної справи, «виховує фірмовий патріотизм»;
2) позитивно впливає на естетичний рівень, зовнішній вигляд товарів і приміщень фірми;
3) допомагає споживачу орієнтуватися у потоці інформації, швидко і безпомилково знаходити потрібну фірму; підвищує ефективність реклами;
4) вказує споживачу, що фірма бере на себе відповідальність за вироблений товар або послугу, тобто є гарантією його якості.
Таблиця 4. Характеристики функціональних стилів
Природні матеріали (деревина, шкіра, камінь),
Грубі, чіткі, важкі форми, геометричний малюнок
тканини, посуд, одяг,легкові автомобілі
Ексклюзиви і, м'які, витончені матеріали
форми, орнаментна декоративна поверхня
Приховані з'єднання і деталі конструкції
Важкі традиційні форми, «селянський» малюнок
Натуральні кольори і традиційні відтінки
«Технічні» матеріали, міцні, стійкі до зношування тканини
Чорний, сріблястий кольори, колір «мета-лік»
Нові видимі міцні принципи, різноманітність комбінацій і методів використання
Технічна апаратура, фото-, кіно- і телекамери, електроакустичні прилади,
Відоме у Англії агентство «Семпсон Тайрел» (Sampson Tyrell), яке займається розробкою фірмових стилів, перш ніж приступити до роботи, розглядає шість обов'язкових питань:
4) проблеми національної самобутності;
5) способи застосування фірмового стилю;
Створення фірмового стилю на підприємстві є складним процесом. Тільки після того, як сформувалася загальна концепція фірми, можна розпочинати детальну розробку основних складових фірмового стилю. До них належать:
5) фірмові особливості дизайну виробленої продукції;
7) документи і посвідчення (перепустки, візитні картки, бейджики і т.д.);
8) елементи діловодства (фірмові бланки, конверти, календарі, папки-реєстратори, записники і т.д.);
10) інтер'єри та їх елементи (настінні календарі, панно, стенди і т.д.);
11) фірмовий одяг або фірмові елементи одягу (наприклад, краватка).
Правильна розробка фірмового стилю є складним творчим і організаційним процесом. Ідентифікація організації, єдність стильового вирішення -- головна задача дизайнерів, які працюють над створенням «зовнішнього образу» фірми. Світова практика може запропонувати достатньо цікавих прикладів творчого підходу до рішення цієї задачі. Так, мережа готелів типу «Хілтон» розробила особливий єдиний дизайн вікон, дверних ручок, світильників,
а фірмовим стилем мережі магазинів «Маркс енд Спенсер» є однакове оформлення (як ззовні, так і всередині) усіх магазинів, форма продавців і знамениті зелені пакувальні пакети. Зелений і жовтий кольори компанії «Брітіш Петроліум» є невід'ємною частиною дизайну автозаправок, а червоний і білий кольори фірми «Кока-Кола», оригінальний шрифт цієї компанії відомі в усьому світі, і ні в кого не виникає питання, що рекламує і продає дана фірма.
Цікаві приклади діяльності вже згаданого агентства «Семпсон Тайрел». Заправні станції «Shell» (мушля) розкидані по всьому світі. Компанія до певного моменту не простежувала, наскільки на місцях використовуються логотип, прийняті кольори, форма і т.д. Фірма не мала постійного візуального образу, що негативно впливало на менеджмент і маркетинг. Обставини змусили вимагати стандартного фірмового оформлення розсіяних по усьому світі 30000 заправних станцій. У результаті корпоративні червоний і жовтий засяяли на бензовозах, будівлях, навіть написи «в'їзд» і «виїзд» пофарбовані у фірмові кольори.
Для того, щоб підвищити свій статус, поштова фірма «Роул Мейл» перефарбувала 32000 автомобілів і мотоциклів, 120000 поштових скриньок, виготовила 160000 одиниць нового фірмового одягу для листонош, розробила 1200 варіантів фірмових бланків, зробила більш сучасним логотип (але він, як і раніше, нагадує про старі традиції) і забезпечила рекомендаціями щодо використання фірмових атрибутів своїх партнерів в усьому світі. Фірму «Роул Мейл» почали впізнавати [22].
Політика у сфері дизайну повинна підпорядковуватися певним законам, які реально відбивають процеси, структури, методи, власне внутрішню суть, характер організації, її цінності. Дизайнер під час творчого процесу, вивчаючи внутрішній зміст, створює зовнішню єдність стильового образу фірми. Визначальними на початку формування фірмового стилю можна назвати три складові (рис. 3), які, взаємодіючи між собою, сприяють створенню образу фірми:
а) дизайн впливає на організацію всього комплексу робочих місць, засобів інформації, вироблену продукцію, транспорт;
б) наукова організація праці сприяє підвищенню рівня і якості продукції, яка випускається, забезпечує безпеку праці, відпочинок;
Рис. 3. Система факторів, які враховуються при розробці дизайн-програми у формуванні фірмового стилю організації
в) архітектура покликана забезпечити високий художній рівень будівель (єдність стильового вирішення як інтер'єрів, так і екстер'єрів), умови опалення, освітлення, а також благоустрій зон відпочинку.
Всі три фактори даної концепції взаємопов'язані, здійснюють вплив один на одного і, перетинаючись, забезпечують рішення необхідних і дуже важливих задач:
а) взаємодія наукової організації праці та архітектури сприяє створенню оптимальних природних і штучних умов праці, для чого використовуються закони і вимоги санітарії та гігієни;
б) взаємодія наукової організації праці і дизайну за активного використання ергономічних, антропометричних знань і методів сприяє створенню нових і вдосконаленню старих робочих місць;
в) взаємодія дизайну з архітектурою призводить до створення естетично організованого середовища, вирішеного в єдиній стильовій манері.
В остаточному підсумку всі ці три фактори і визначають ту комплексну діяльність, у яку ми вкладаємо поняття дизайну-діяльності під час створення фірмового стилю у корпоративній культурі підприємства. З погляду координації дизайну середовище будь-якого підприємства поділяється на чотири основні функціональні і просторові сфери:
1) робоче місце (меблі -- ергономічно зручні та естетично сучасні; верстати, машини й ін.);
2) виробничі приміщення (інтер'єр, системи вентиляції, опалення, освітлення і т.п.);
3) комплекс, який включає в себе зони відпочинку, читальні зали, спортивні споруди, їдальні й т.д.);
4) система візуальної орієнтації й інформації.
Кожна із чотирьох сфер при докладній розробці вимагає системного підходу. Для створення емоційно-виразного комплексу (ансамблю), пов'я
Зовнішні прояви корпоративної культури дипломная работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Циско Ответы На Контрольные Работы
Курсовая работа по теме Наружная реклама в туризме
Курсовая Работа На Тему Хранения
Лоси Сочинение 2
Реклама Пива Эсса Песня
Курсовая работа по теме Організація обліку праці та її оплати в тваринництві
Научное Познание Реферат
Список Тем Для Эссе По Английскому
Реферат: Синхротронное излучение: из рук физиков - в руки врачей
Реферат: Паутинообразная модель моделирования динамики рыночных цен
Статья На Тему Исследование Влияния Ультразвука На Коррозионно-Механическое Изнашивание
Курсовая работа по теме Традиційні форми громадського дозвілля українських селян другої половини ХІХ – початку ХХ століття
Реферат по теме Технология производства фольги из вторичного алюминия
Человек С Большой Буквы Сочинение Огэ
Дипломная работа по теме Рассмотрение ведущих религий в Индонезии
Сочинение По Произведению Бородино
Этикет Приема Посетителей Реферат
Дипломная работа по теме Расчет рупорно-линзовой антенны
Виды Прыжков Реферат
Курсовая Работа На Тему Влияние Международной Миграции На Рынки Труда
Законотворческий процесс - Государство и право реферат
Электронная сдача отчетности - преимущества и недостатки - Бухгалтерский учет и аудит статья
Бурение с обсаживанием - Геология, гидрология и геодезия реферат