Я стою на поверхні атома

<< вірші

Я стою на поверхні атома

Мов під зорями - електронами

Почуваюся в центрі атмана

Всепроникного й надпрозорого

Ноги звішу із краю всесвіту

Поганяю тут видноколами

Потім зникну назавжди й безвісти

Розчинюся в Тобі, о Зоряний.

І тоді нову пісню ранку

Заспіває, змахнувши крилами,

Горихвоста мала зорянка

День народиться з новими силами

Потім знов зацвітуть черешні

І хрущі своїм тихим басом

Знов гудітимуть. Як уперше.

Я і Ти завжди будем разом.