Зона комфорту🥰 і паразитування на навику😳

Зона комфорту зараз є дуже популярний термін. Багато людей цікавиться що це таке, багато розказують важливість виходу з зони комфорту, багато відстоює думку, що в зоні комфорту немає нічого поганого... І я собі подумала, закину пару своїх думок на цю тему і я🤓 Це жодним чином не наукова робота, тому сильно не критикуйте мене в коментарях😱 Або критикуйте - це буде мій вихід з зони комфортного даного телеграм каналу😂

Що таке зона комфорту? Це те, що ви робите з впевненістю, без страху чи дискомфорту, тобто те, що вам комфортно і те, що ви можете тримати під контролем (принаймні таке в вас є враження). Для когось це багато читати, для когось стрибати з парашутом, для когось їздити в гори кожні вихідні, для когось ходити на офісну роботу щодня... Зона комфорту є дуже індивідуальна для кожної людини. І на мою думку немає "крутої" зони комфорту, і "нудної"... тобто зона комфорту є однакова по комфортності як в вас, так і в Ілона Маска, вони просто різні по своїм характеристикам, тобто навичкам, які є в тій зоні.

Чому так багато говорять про "вихід з зони комфорту"? Тому, що тільки так можна стрімко і різносторонньо розвиватись. Залишаючись в зоні комфорту ви залишаєтесь таким самим, попри плинність часу. Світ навколо змінюється, а ви залишаєтесь таким самим... а стабільності в світі на мою думку немає: тільки розвиток, або деградація. Так люди стають нудними, застарілими, деколи навіть зверхніми і злими🤬, як захисний механізм проти потреби власних змін. Для цього випадку є класна цитата: "Вас ніколи не буде критикувати людина, яка робить більше ніж ви. Вас тільки буде критикувати людина, яка робить менше. Прочитайте це ще раз"😎

Часто, люди мають настільки якісно "прокачану" зону комфорту, що думають виходити з неї немає сенсу: дуже професійний і успішний програміст, прекрасна мама і домашня господиня, світовий чемпіон з брейкдансу, самореалізований бізнесмен... Тоді відбувається те, що мій чоловік називає "паразитування на навику": людина здобувши дійсно класний навик перестає розвиватись і все життя паразитує на тому навику, який в неї вже є. Так, наприклад, Брітні Спірс буде співати свої старі (і класні) треки в Лас Вегасі, доки її не звільнять... а хтось міняє напрямок своєї карьєри, бізнесу, життя кожні декілька років. Я знаю купу людей в ІТ, які крім ІТ взагалі нічим не цікавляться, і потри шалений успіх сьогодні, вони дуже нецікаві люди в оточені неІТшників, і загалом їх часто важко уявити поза Львовом.

Так чому ж люди не виходять з зони комфорту? Мені здається тому, що правильно говорити не "виходити" а "розширювати"! Зона комфорту це не є якась ваша гнила частина🙈 Це частина вас, яку просто вже нема куди розвивати, і тому треба розширювати свою поточну зону комфорту, щоб в ній з'являлись все нові і нові речі. Але це складно, бо дуже б'є по самооцінці перші рази.

Поясню на навику "катання на лижах взимку", що є в моїй зоні комфорту. Я катаюсь на лижах з дитинства, і відповідно дуже впевнено і комфортно себе почуваю в горах. Більшість моїх друзів катаються на сноуборді, і відповідно переконують мене спробувати. Спочатку я була в зоні страху (Fear Zone) - я спорила з ними, що лижі це круто, і нашо мені той борд, знаходила купу відговорок, які прикривали і годували мій брак впевненості в навику, якого в мене нема. Через деякий час я все таки зрозуміла, що це дуже тупо боятись і не спробувати, бо можливо мені все таки сподобається, і я сама стою в себе на шляху нових класних вражень. Тому я купила сноуборд і випхалась з друзями на гору. Більшість людей думає, що саме так виходити з зони комфорту - просто перебороти страх. Але насправді, справжній тест вас чекає на наступній зоні, зоні навчання (Learning Zone). Це коли потрібно набувати нову майстерність, постійно відчувати дискомфорт, справлятися з новими проблемами. Два дні я безбожно падала на всі частини свого тіла, спускалась з гори по годині часу, міняла інструкторів і пробувала сама... і плюнула на це все бо мені просто стало впадло так страждати, тоді коли я просто можу взяти лижі і бути супер-про... Я вернулась в зону комфорту, так її і не розширивши. Зона росту (Growth Zone) наступає після того, як ми відключаємо своє ЕГО, знову самовіддано працюємо, вчимося, факапимо, заліковуємо синці, і не здаємося проходячи срану жовту зону😎

Найцікавіше, що розширення зони комфорту це справа безкінечна😱 Бо з часом зелена зона перетворюється знову в червону - новий набутий досвід стає занадто комфортним, і тому варта рухатись далі. Хороша новина в тому, що якшо постійно займатися новими речима, здобувати нові навички, то зону кожного разу стає проходити все легше і легше. А життя при тому починає набувати нових напрямків, бо ви відкриваєте для себе нові двері.

Як знати, що шось є вже в зоні комфорту? Є теорія в креативній індустрії, що те що ви вже зробили тричі, вже є в цій зоні, і варта рухатись далі. Вперше ви ще "зелені" і застосовуєте новий досвід свіжим оком; вдруге ви вже знаєте що робите; втретє ви вже знаєте забагато. Звичайно це правило можна сприймати і не буквально, і розтягнути на більше разів, але повірте, 3й рік робити одне і те ж, навіть якщо це щось дуже особливе, ви починаєте паразитувати і не розвиватись.

З зоною комфорту відбувається ще одна цікава особливість - з неї з часом можуть випадати якісь до того набуті навички🤯 І те, що колись ви робили сміливо і класно, зараз може бути дуже страшно і неприпустимо. Наприклад, ви колись бігали марафони, потім закинули, а зараз вам страшно навіть подумати купити абонемент в спортзал. Або ви колись круто працювали з клієнтами, а після того як стали керівником з жахом уявляєте, як це знову попасти на проект. Це власне дуже видно в великиї корпораціях, коли людина стрімко розвивається, починає будувати нові круті речі, стає лідером... а потім переростає в адміністатора і бюрокрада. Спочатку думаючи що це вже не пасує по рангу, а потім вже просто боїться, бо базово втратився навик практичної роботи. Тому слідкуйте за важливими речима, які ви колись вміли, відновити ці речі не так важко, якщо з тим не затягувати.

На мою думку, свідомо слідкувати за своєю зоною комфорту дуже важливо, бо вона не має рухатись вперед і втрачати все набуте до того, зона комфорту працює на вашу користь якщо вона розростаться, роблячи вас багатодисциплінарною людиною.

Важливо зазначити, що я не говорю, що робота з своєю зоною комфорту є чимось обов'язковим. І я точно не говорю, що всі хто залишаються в зоні комфорту є нещасними. На то зона комфорту так і називається - в ній дуже комфортно і класно🤷🏻‍♀️ Але для себе я вибираю слова Брюса Лі, коли його спитали нашо він викладає бойові мистецтва, але при тому проповідує мир "Краще бути воїном в саду, аніж садівником на війні". Ви для себе обирайте теж😍