Значення і завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів підприємства - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Значення і завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів підприємства

Характеристика фінансово-господарської діяльності ВАТ "Полтавасортнасіннєовоч" та організація бухгалтерського обліку. Аналіз фінансових результатів підприємства. Порядок використання прибутку та його відображення у фінансовій звітності підприємства.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


В наш час багато економістів схильні бачити головну причину нинішньої економічної кризи в Україні у непослідовності проведення економічних реформ, частих змінах економічного курсу, тощо. Безумовно, така точка зору не позбавлена об'єктивності, однак на нашу думку, сучасна економічна ситуація зумовлена в рівній мірі як макроекономічними та політичними проблемами, так і багатьма мікроекономічними чинниками. Так, не викликає сумніву той факт, що сучасний спад виробництва в Україні значною мірою є наслідком низької прибутковості та збитковості значної більшості вітчизняних підприємств.
Беззаперечно, що основним економічним чинником, який в значній мірі визначає прибутковість підприємства, є фінансовий результат підприємства. При цьому фінансовий результат виступає тим комплексним показником, який узагальнює усі результати виробниче-господарської діяльності підприємства та визначає її ефективність.
Оскільки величина фінансового результату визначає можливість подальшого розвитку підприємства (розширення виробництва, оновлення його основних засобів, впровадження нових прогресивних технологій і т.д.) та створює запас фінансової стійкості, який дозволяє підприємству оперативно реагувати на зміни у ринковій кон'юнктурі, то питання зниження собівартості набувають особливої актуальності в сучасний період ринкових реформ та економічних перетворень.
Провідна роль у вирішені питань визначення й оптимізації величини фінансових результатів належить бухгалтерському обліку та економічному контролю, адже можливість отримання найбільшого економічного ефекту при найменших витратах, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів значною мірою залежить від того, наскільки оперативно і точно підприємство здійснює облік та контроль власних витрат та доходів. Грамотна організація бухгалтерського обліку та контролю на підприємстві дозволить не тільки об'єктивно і своєчасно відображати витрати та доходи, вести оперативний контроль за виконанням плану й дотриманням кошторисів витрат, але й виявляти резерви зниження собівартості продукції, визначати шляхи оптимізації доходів і витрат, що дасть можливість істотно поліпшити фінансові результати підприємства та підвищити його конкурентоспроможність.
Отже, усе вищевикладене свідчить про високу актуальність проблеми обліку та економічного аналізу фінансових результатів на підприємстві, яка й стала предметом написання цієї дипломної роботи.
Метою роботи є наукове обґрунтування шляхів вдосконалення обліку та аналізу фінансових результатів підприємства з метою підвищення ефективності управління ними, що є дуже важливим в сучасних умовах господарювання.
Реалізація даної мети вимагає постановки і вирішення конкретних завдань, а саме:
- дослідити економічну сутність прибутку в історичному аспекті з урахуванням досвіду зарубіжних країн;
- визначити порядок формування та основні елементи облікової політики щодо обліку фінансових результатів діяльності підприємства;
- узагальнити сучасний стан обліку та використання прибутку підприємства, відображення його у фінансовій звітності та визначити напрями його вдосконалення;
- дати критичну оцінку методикам аналітичних досліджень прибутку з метою розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності ведення господарської діяльності конкретного підприємства;
- здійснити аналіз тенденцій розвитку прибутку.
Суб'єктом дослідження обрано Відкрите акціонерне товариство «Полтавасортнасіннєовоч».
Головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Отже, фінансовий результат - це прибуток або збиток який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та дає можливість зробити комплексну оцінку ефективності діяльності.
Як бачимо, поняття фінансового результату тісно пов'язане з поняттями доходів і витрат.
У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" [18,с.362] дані наступні визначення прибутку та збитку:
прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;
збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансовий результат (прибуток або збиток) повинен визначатися і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат. Отже, відповідно до вищезазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб'єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійснені для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток). У разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб'єкт отримує негативний фінансовий результат (збитки).
Як економічна категорія фінансові результати визначаються як різниця між сукупною виручкою та сукупними витратами підприємства. Перевищення валової сукупної виручки над сукупними витратами стає можливим завдяки створення додаткової вартості. Додаткова вартість виступає у вигляді збільшення вартості товару відносно витрат на його виробництва, як прирощування всього авансованого капіталу.
Таким чином, основоположними поняттями фінансових результатів як економічної та бухгалтерської категорії є поняття доходів і витрат.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати", дає наступне визначення доходів:
Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Щодо економічної вигоди, то згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [2] вона визначається як потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Але, слід зазначити, що в економічній теорії існують різні підходи до визначення доходів та витрат. Відповідно до теорії альтернативного підходу доходи підприємства поділяються реальні (фактичні) та альтернативні. Реальні (фактичні) доходи за цією теорією визначаються як валова виручка підприємства від реалізації товарів, робіт, послуг (тобто у разі здійснення звичайної діяльності). Альтернативні ж доходи визначаються величиною можливого доходу, який підприємство отримає у разі зміни своєї діяльності (наприклад, кошти підприємства не будуть витрачені на придбання сировини, а вносяться на депозитний банківський рахунок або інвестуються у акції інших підприємств). Порівнюючи обидва види доходів підприємство визначає найбільш оптимальний напрямок своєї діяльності, який забезпечує найбільший дохід при рівних витратах коштів підприємства. Під час порівняння зазначених доходів їх величину, як правило, помножують на ймовірність отримання цього доходу, що дозволяє врахувати підприємницький ризик за видами діяльності, які порівнюються.
Щодо витрат підприємства, то в економічній теорії існує їх розподіл на зовнішні (явні) і внутрішні (скриті) [51]. До зовнішніх витрат належать платежі зовнішнім (відносно підприємства) постачальникам. Отже, різниця між сукупною виручкою та зовнішніми витратами дорівнює величині бухгалтерського прибутку, але при цьому не враховуються скриті витрати, до яких належать витрати на ресурси, належні самому підприємству. Таким чином, якщо вилучити з величини бухгалтерського прибутку внутрішні витрати, то визначена величина буде складати економічний прибуток підприємства.
Всі підприємства однієї галузі придбають необхідні ресурси на ринку факторів виробництва, де ціни не залежать від даних суб'єктів господарської діяльності, а формуються за об'єктивним механізмом ринкової кон'юнктури (окрім ринків з різним ступенем монополізації), тому кожне підприємство сплачуватиме рівні суми за рівні обсяги будь-якого ресурсу, аби отримати цей ресурс у своє підпорядкування. Це означає, що явні витрати за втраченими можливостями підприємств однієї галузі на одиницю продукції виступають рівними.
Щодо скритих витрат, які визначаються віддачею капітальних ресурсів та підприємницької здатності, то в умовах конкуренції прагнення кожного підприємства не допустити переваги конкурентів повинно привести галузь до стану, коли жодне з підприємств не буде мати односторонніх вигод. В цьому випадку віддача всіх ресурсів рівна на всіх підприємствах, а економічний прибуток дорівнює нулю і носить назву "нормального прибутку", отримання якого достатньо для того, щоб залишитися в галузі. Це означає, що в умовах абсолютної конкуренції, коли галузь знаходиться у рівновазі, витрати втраченої можливості кожного підприємства галузі співпадають з їхньою сукупною виручкою, і економічний прибуток всіх підприємств дорівнює нулю. За рівноважного стану всі основні показники, які формують попит та пропозицію на товарнім ринку (пропозиція ресурсів, ступень розвитку технології, рівень доходів споживачів, тощо) залишаються незмінними. Будь-які відхилення від рівноваги, викликані діями одного з підприємств, яке, наприклад, застосувало декілька новацій, через що і отримало економічний прибуток, в довгостроковому періоді усуваються через вхід до галузі інших підприємств. Галузь, яка знаходиться в рівновазі, абсолютно статична, всі вчинки підприємств можна передбачити, будь-який ризик відсутній.
Протягом багатьох років існування товарообмінних відносин підприємці і науковці використовують поняття „прибуток”. Навіть в наш час немає єдиної думки щодо природи прибутку, немає єдиного визначення даної економічної категорії. Одне відомо напевне: прибуток - це позитивний результат діяльності підприємства, і це саме той результат, задля якого було створене комерційне підприємство. В умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Отримання прибутку свідчить про конкурентоздатність і високу якість продукції. Абсолютна величина прибутку - це сума на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [9].
Хоча і не існувало єдиної теорії прибутку, ця економічна категорія ніколи не залишалася поза увагою економістів. Посилаючись на думки вітчизняних вчених-економістів: розглянемо як змінювалися погляди про сутність і природу прибутку протягом розвитку економічної теорії (табл. 1.1.).
Вони вважали, що прибуток виникає в сфері обігу, в зовнішній торгівлі в результаті продажу товарів за кордоном дорожче, ніж їх купили. "Зовнішня торгівля приносить нам користь трьох видів: по-перше, користь державі... По-друге, прибуток самого купця. По-третє, доходи короля"
Ф. Кене (1694-1774), А. Р. Тюрго (10.05.1727-18.03.1781)
Перенесли проблему походження прибутку з сфери обігу в сферу виробництва. Проте вони обмежували сферу виробництва прибутку лише землеробством, бо тут досить наглядно видно, як вплив сил природи веде до зростання споживних вартостей понад витрати виробництва (посіяно навесні одну кількість зерна, зібрано восени значно більше). Беручи до уваги лише зовнішню видимість, фізіократи не змогли розрізнити дію сил природи, які створюють споживну вартість, і функцію праці, здатної створювати вартість і додаткову вартість.
А. Сміт ( 5.04.1723-17.07.1790), Д. Рікардо (1772-1823)
Цієї роздвоєності позбувся Д.Рікардо, який, послідовно розглядаючи прибуток як вирахування з продукту праці робітника, сформулював закон, згідно з яким заробітна плата і прибуток знаходяться у зворотному відношенні одне до одного. Він писав: “...Прибуток буде високим або низьким відповідно до того, низька чи висока заробітна плата”
У його теорії трьох факторів існує поняття виробництва. Згідно з цією теорією в процесі виробництва беруть участь три фактори: праця, капітал і земля, які є самостійними джерелами доходів, - відповідно, заробітної плати, прибутку й ренти. На підставі цього прибуток проголошується винагородою підприємцям за “продуктивну послугу”, так само, як заробітна плата - винагородою за працю.
Теорія трудового доходу підприємців, яку поділяли такі відомі економісти 19 ст. як Ф.Бастіа, Мак-Куллох, А.Маршалл та. інші. Згідно з цією теорією підприємці утворюють особливу групу трудящих. Вони, як і робітники, виконують соціально-необхідні функції: робітники -функції виконавців, підприємці - функції організаторів. І перші, і другі за свою працю отримують справедливу винагороду: робітники - заробітну плату, підприємці - прибуток. Отже, прибуток як трудовий доход підприємців є лише іншою назвою заробітної плати.
Теорія утримання. Він стверджував, що підприємці заради виробництва й нагромадження жертвують своїм добробутом, утримуються в повсякденному використанні коштів на особисте споживання, проявляють бережливість і т.д. Вклавши свій капітал, вони переживають, ризикують, очікуючи ефекту від капіталовкладень. Винагородою за їх утримання й ризик є прибуток. Отже, Сеніор намагається економічні явища пояснити психологічними мотивами.
Розробив свою теорію прибутку, яка значною мірою перекликалася з поглядами представників класичної політекономії (спиралася на трудову теорію вартості) і суттєво відрізнялася від концепції прагматичної політекономії. На відміну від економістів - прагматиків, які в своєму теоретичному аналізі прибутку прагнули виправдати його привласнення власниками засобів виробництва, К.Маркс аналізує природу прибутку й джерела його виникнення. Зокрема, він довів, що прибуток - це перетворена форма додаткової вартості. А додаткова вартість є неоплачена праця найманих робітників. Отже, по-перше, прибуток - категорія виробництва, а не сфери обігу, і тим більше не психологічна. І, по-друге, привласнення його підприємцями здійснюється не на основі того, що вони беруть певну участь у виробництві (як їхня заробітна плата) і не тому, що вони утримуються від споживання, а тому, що вони є власниками засобів виробництва, робітники ж їх (засобів виробництва) не мають і тому змушені продавати свою здатність до праці (робочу силу), яка і є джерелом прибутку. Останній привласнюється підприємцями безоплатно.
Ф. Найт(1885-1974), Д. Дьюі (1859-1952)
Теорія "продуктивності капіталу" має досить широке розповсюдження в сучасних умовах. Проте якихось суттєвих змін проти 19 ст. в неї не внесено. Вона лише доповнилася новими "факторами виробництва": технічним прогресом, наукою і державою. Так американський економіст Ф.Найт вважає, що прибуток - це тимчасовий доход, який отримується завдяки складним і непередбаченим технічним нововведенням. Професор колумбійського університету Д. Дьюі в книзі "Сучасна теорія капіталу" (1965 р.) пише, що прибуток перестав бути економічною проблемою й залежить тільки від технології виробництва, розширення знань і технологічного прогресу.
"Психологічні" теорії. Прибуток начебто створюється дією психологічних факторів або часом, який сам по собі породжує прибуток. Так, на думку П.Самуельсона, прибуток значною мірою зумовлений ризиком і невпевненістю підприємців у майбутніх доходах. Він вважає, що підприємці, які поміщають свої капітали у виробництво нових товарів, розробку природних ресурсів або ті, які відкривають нові ринки збуту товарів, не впевнені в прибутковому прикладанні капіталу, а тому повинні отримувати прибуток як компенсацію за ризик і невпевненість у майбутніх прибутках.
Р. Харрод (13.02.1900-9.03.1978.), Е. Сайке
Прибуток як трудовий доход, тобто різновид заробітної плати. Р.Харрод пише, що прибуток люди заробляють службою, особистою старанністю, інтелектуальною діяльністю, мужністю. Таку ж точку зору поділяє й американський економіст Е.Сайке, який стверджує, що доход підприємця повністю відповідає його праці, тій послузі, яку він надає суспільству, керуючи підприємством.
П. Самуельсон, Е .Чемберлін (18.05.1899 - 16.071967)
Теорії прибутку як "монопольного доходу. Зокрема, Е.Чемберлін у своїй "Теорії монополістичної конкуренції ототожнює монополію взагалі з монополією інноваційною, і на цій підставі монопольний прибуток ототожнюється з будь-яким додатковим доходом, що отримується в результаті застосування науково-технічних досягнень. На цій підставі навіть простий товаровиробник або дрібний підприємець проголошуються монополістами, якщо вони виступають на ринку з новими для покупця товарами. Поза монополістичними умовами на думку представників цих теорій, прибутку не існує, а є лише доходи підприємців як винагорода за їхню підприємницьку діяльність або як результат " продуктивності капіталу".
Д. Голбрейс, А. Берлі (1895-1971), Е. Хансен, С.Кузнецьк (17.04.1901-8.07.1985)
Концепція революції в доходах. Основна ідея концепції полягає в тому, що з розвитком корпоративної власності підприємці відходять від керівництва господарством, передаючи управління найманим менеджерам. Тому змінюється й мета підприємництва. Рушійним мотивом виробництва стає не прибуток сам по собі, а задоволення потреб усього суспільства. На цій основі прибуток зникає як економічна категорія, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних верств населення. Всі отримують справедливі доходи відповідно до участі кожного у виробництві. Формується єдність інтересів класів, на основі чого виникає класова гармонія між робітниками й підприємцями.
В додатку А подано економічну сутність прибутку з точки зору різних авторів.
Тож, не зважаючи на те, що природа прибутку завжди була в центрі уваги вчених-економістів, досі немає єдиної думки щодо сутності і природи прибутку, розглянемо економічну категорію “прибуток” з точки зору різних учасників економічних відносин в процесі функціонування підприємства.
В основу мотивації господарської діяльності покладено досить банальну тезу: може чи ні цей суб'єкт задовольнити свої економічні інтереси завдяки певному виду господарської діяльності, тобто матиме він від цього певну вигоду чи ні? Якщо ні, то, напевне, немає сенсу і розпочинати господарську діяльність. Звичайно, певне підприємство може діяти, нехтуючи своїми економічними інтересами через будь-які причини. Проте це не може тривати довго, оскільки закони економіки змусять цей господарюючий суб'єкт або підкоритися цим законам, або припинити свою діяльність. В крайньому випадку воно може функціонувати лише завдяки підтримці ззовні: з боку держави, благодійних фондів, громадських організацій. Однак більшість підприємств так працювати не може [10, с. 161].
Ефективність діяльності підприємства буде визначатися ефективністю використання факторів виробництва: праці, землі, капіталу і підприємницьких здібностей.
Прибуток підприємства і суспільство.
Один з основоположників класичної економічної теорії А. Сміт відзначав, що підприємці, маючи власний інтерес (а він полягає в особистому збагаченні), організують свою господарську діяльність у тих сферах, які, на їхній погляд, дадуть змогу отримати високий дохід. Так вони сприяють і найефективнішому задоволенню потреб суспільства, адже діяльність у тих сферах, що приносять найвищі доходи, отримує завдяки механізму ринкового ціноутворення високу суспільну оцінку. Приватний інтерес стає засобом реалізації суспільного інтересу [39, с. 237].
Тож можна стверджувати, що прямий вплив на величину прибутку справляє суспільна корисність товару (послуги), адже чим більше суспільство потребує даний товар, тим більшу суму доданої вартості може реалізувати підприємство (сума прибутку не дорівнює сумі доданої вартості, прибуток - це реалізована частина доданої вартості). Отже, суспільна корисність є оцінкою підприємницьких здібностей керівництва, тобто вміння спрямувати капітал в потрібному напрямку.
Прибуток підприємства для держави-це гарантія надходження грошових коштів до бюджетів різних рівнів у вигляді сплачених податків. За допомогою податків, а точніше їх фіскальної і стимулюючої функції, держава може справляти значний вплив на розвиток підприємств тієї чи іншої галузі, планувати надходження до держбюджету. Отримані надходження у вигляді податків служать для реалізації зовнішньої і внутрішньої політики держави, підтримки пріоритетних галузей, тобто відбувається перерозподіл прибутку.
Прибуток підприємства і контрагенти.
Для контрагентів прибуток підприємства є перш за все позитивним результатом його діяльності, гарантом платоспроможності і фінансової стійкості. Тобто, за цим показником контрагенти оцінюють “зовнішній вигляд” підприємства, його привабливість для співпраці.
Отже, наявність прибутку дозволяє задовольняти економічні інтереси держави, підприємства, працівників і власників. Об'єктом економічних інтересів держави є та частина «прибутку», що сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних завдань. Економічні інтереси підприємства полягають у збільшенні частки прибутку, що залишається в його розпорядженні. За рахунок цього прибутку підприємство вирішує виробничі і соціальні завдання свого розвитку. Інтереси працівників у збільшенні прибутку пов'язані зі створенням можливостей для поліпшення матеріального стимулювання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку. Власники також зацікавлені в рості прибутковості підприємства, тому що тим самим збільшаться дивіденди, забезпечиться збільшення їхнього капіталу.
У суспільстві, що гармонійно розвивається жоден з перерахованих вище інтересів не має переваги перед іншими. Якщо ж такий взаємозв'язок порушиться на користь або інтереси когось одного, то тим самим це призведе до обмеження інтересів інших сторін. Так, зниження зацікавленості підприємства в нарощуванні прибутку (наприклад, через необґрунтованість податків і відрахувань) призведе до зменшення платежів у бюджет, до заморожування заробітної плати, до нераціонального використання капіталу.
Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що прибуток виконує ряд функцій (рис. 1.1)
1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.
2. Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.
Рис. 1.1 Функції прибутку підприємства
Як згадувалося вище, ціна товару прямо залежить від його суспільної корисності, тобто ціна, за якою споживачі купують товар - це його суспільна вартість, а всі витрати, понесені у зв'язку із його виробництвом і збутом - повна собівартість. Отже, прибуток підприємства - це плата власнику капіталу за підприємницький ризик, чисельно він дорівнює перевищенню суми доходів над витратами, понесеними задля отримання цих доходів. Крім того, наявність і величина прибутку прямо залежить від суспільної корисності продукції підприємства, тобто прибуток - це перевищення суспільної вартості товарної продукції над її собівартістю. Отже, природа прибутку триєдина.
Відзначаючи важливість показника суми прибутку для оцінки діяльності підприємства, необхідно, зауважити, що прибуток є позитивним результатом діяльності підприємства, а ефективність діяльності підприємства характеризують показники прибутковості (рентабельності), тобто норма прибутку.
Прибутковість розглядається не лише як основна мета, але і як головна умова ділової активності підприємства, як результат його діяльності, ефективного здійснення своїх функцій по забезпеченню споживачів необхідними товарами відповідно до наявного попиту на них.
В залежності від положення підприємства на ринку, наявності ресурсів, тривалості періоду основна мета може бути конкретизована. У довгостроковому періоді передбачається досягнення максимального прибутку, у короткостроковому - необхідного прибутку при визначених обсягах діяльності, і в усі періоди - забезпечення конкурентноздатності підприємства. При цьому максимізація прибутку в довгостроковому періоді можлива лише при поетапному досягненні визначених необхідних розмірів прибутку. Забезпечення необхідного обсягу прибутку в довгостроковому і короткостроковому періодах обумовлено життєво важливими потребами в розвитку підприємства (фірми), задоволенні економічних інтересів власників, забезпеченні інтересів суспільства і колективу.
Отже, прибуток - це найважливіший показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. У збільшенні маси прибутку зацікавлені всі учасники виробництва. Зростання прибутку визначає ріст потенційних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначається частка доходів засновників і власників, розміри дивідендів і інших доходів. За прибутком визначається також рентабельність власних і залучених коштів, основних засобів, всього авансованого капіталу і кожної акції. Характеризуючи рентабельність вкладень засобів в активи даного підприємства і ступінь умілості його господарювання, прибуток є найкращим виміром фінансового здоров'я підприємства.
Існує досить багато класифікаційних критеріїв щодо фінансових результатів, але основні з них можна представити за допомогою рис. 1.2.
Насамперед, відносно своєї величини фінансові результати поділяються на прибуток, збиток або коли доходи дорівнюють витратам.
Згідно з П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати" [18,с. 362] фінансові результати класифікуються наступним чином:
фінансові результати операційної діяльності;
фінансові результати інвестиційної діяльності;
фінансові результати фінансової діяльності;
фінансові результати надзвичайних подій.
Національними положеннями (стандартами), вищезазначені види діяльності визначаються наступним чином:
Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Основна діяльність визначається згідно з П(С)БО 3 як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Рис. 1.2 Класифікація прибутку підприємств
Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Надзвичайна подія - це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.
За цією класифікацію фінансові результати визначаються та відображаються у звіті про фінансові результати.
План рахунків бухгалтерського обліку містить окремий рахунок 79 Фінансові результати, який безпосередньо призначений для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства, має субрахунки відповідно до яких фінансові результати класифікуються на:
результат іншої звичайної діяльності;
Згідно з Інструкцією до Плану рахунків [18, с.96] фінансовий результат від основної діяльності - це прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства, який є різницею між сумою доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг й доходів від іншої операційної діяльності та сумою собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.
Результат фінансових операцій визначається як прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства, який є різницею між сумою доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів та сумою фінансових витрат.
Результат від іншої звичайної діяльності - це прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства, який дорівнює різниці між сумою доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства та сумою інших витрат.
Результат надзвичайних подій визначається як різниця між сумою доходів, одержаних від надзвичайних подій, та сумою витрат від надзвичайних подій.
1) Крім того, відповідно до П(С)БО 17 "Податок на прибуток" фінансові результати поділяються на облікові та податкові. П(С)БО 17 дає наступне визначення цих фінансових результатів:
Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.
Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.
Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років обліковуються на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", субрахунки якого також утворюють відповідну класифікацію фінансових результатів:
прибуток, використаний у звітному періоді.
Згідно з Інструкцією до Плану рахунків прибуток нерозподілений - це прибуток поточного та минулого звітного періодів, який не був використаний у поточному або минулих звітних періодах.
Непокриті збитки - це збитки підприємства, які не були покриті у поточному або минулих звітних періодах за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.
Прибуток, використаний у звітному періоді це сума прибутку, який був розподілений між власниками (нарахування дивідендів), або був спрямований
Значення і завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів підприємства дипломная работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Реферат: Специальные экономические зоны Китая
Реферат по теме Социология Карла Маркса
Реферат по теме Мультимедиа-технологии в исторической науке и образовании Казахстана.
Сочинение На Тему Русский На 5
Дипломная работа по теме Особенности бухгалтерского учета и методики анализа расчетов предприятия с подотчётными лицами
Контрольная работа: Понятие культура речи . Коммуникативные качества речи
Проверить Диссертацию На Плагиат
Реферат: Зависимость продолжительности жизни населения от ряда внешних факторов
Реферат по теме Предмет і метод господарського процесуального права
Лфк При Инсульте Реферат
Контрольная работа по теме Финансовая система Российской Федерации. Доходы, расходы и прибыль предприятия. Банковская система
Курсовая работа по теме Ресурсы охотничьих животных в Оричевском охотхозяйстве
Тезисы В Сочинение Егэ По Русскому
Курсовая Работа На Тему Законотворческий Процесс
Емельян Пугачев Сочинение По Литературе
Сочинение Дело
Контрольная работа: Истоки могущества русского народа и гибельность идеологии фашизма
Сочинение Описание Портрета Милы
Восприятие Курсовая Работа
Реферат: Конституция Европейского Союза
Аудит операций по формированию и использованию прибыли предприятий - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Аудит расчетов с подотчетными лицами - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Основные типы сообществ животных - Биология и естествознание контрольная работа