Зміни клімату та значення його в господарській діяльності - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Зміни клімату та значення його в господарській діяльності

Особливості циркуляційних процесів. Розміщення на материку і характер підстилаючої поверхні. Розподіл температур повітря, ґрунту і опадів по території України. Фактори, що впливають на зміну клімату. Несприятливі погодні явища. Агрокліматичні ресурси.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
РОЗДІЛ І. Кліматоутворюючі чиники і основні кліматичні показники
1.2 Особливості циркуляційних процесів
1.3 Розміщення на материку і характер підстилаючої поверхні
1.4 Розподіл температур повітря, ґрунту і опадів по території України
РОЗДІЛ ІІ. Зміни клімату та значення його в господарській діяльності
2.1 Фактори, що впливають на зміну клімату
2.3 Значення клімату в господарській діяльності
циркуляційний клімат температура україна
Навколишнє середовище, у якому розвивається все живе на Землі, є сукупністю множин факторів, до яких належить як погода, так і клімат. Наявність біологічного різномаїття Землі найчастіше пов'язана з коливаннями метеорологічних умов. Істинність знань про нашу планету та країну і її природне середовище досяжна за умови, коли буде змога пізнати фундаментальні закономірності атмосферних процесів та їх вплив на оболонки.
Клімат -- це багаторічний режим погоди, який спостерігається вданій місцевості. Практичне уявлення про клімат одержують на основі статистичної обробки метеорологічних спостережень за багаторічний період (декілька десятків років). Клімат визначають не тільки за середніми значеннями метеорологічних показників, а враховують і їхній річний, добовий хід, їхні крайні значення, середні відхилення від середніх величин, повторюваність певних явищ, середні і крайні строки початку явищ та ін. [2].
Об'єктом виступає сукупність атмосферних процесів і явищ, що формують клімат України, а предметом - вивчення закономірностей розвитку і протікання цих процесів в Україні, їх зв'язок з іншими процесами та явищами, вплив на інші сфери людського життя. Метою даної роботи є дослідження загальних рис клімату України, простеження закономірностей та тенденцій змін клімату.
Згідно поставленої мети, поставлені наступні завдання:
v детально вивчити кліматоутворюючі чинники та основні кліматичні показники, звернувши особливу увагу на радіаційну складову, циркуляційні процеси, географічне положення України та температурні показники;
v простежити зміни в кліматі на сьогоднішній день, визначити їх наслідки;
v оцінити роль клімату для ведення господарської діяльності та в інших сферах людського життя;
v ознайомитися з забезпеченістю України основними кліматичними ресурсами - енергетичними, агрокліматичними, рекреаційними.
v зробити висновки, в яких зазначити типи клімату, що наявні на території України, виділити під області, зробити загальний аналіз отриманих даних.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що у будь-яку історичну епоху, на будь-якому етапі розвитку людського життя кліматичні умови відіграють важливу роль у житті людей, а так як останнім часом набуває поширення тенденція зміни клімату, що може негативно вплинути на всі процеси життєдіяльності, то є необхідним дослідити сучасну кліматичні ситуацію, ресурси, антропогенну діяльність, та вжити необхідних заходів задля запобігання жахливих та незворотних наслідків.
РОЗДІЛ І. Кліматоутворюючі чиники і основні кліматичні показники
Рис. 1 Чинники, що впливають на формування клімату
Сонячна радіація є природним джерелом для різнобічних процесів в атмосфері. Дослідження її просторових змін на території проводиться для визначення кліматоутворюючих властивостей, вирішення сучасних завдань теорії клімату, складання кліматичних і екологічних прогнозів. До складу сумарної сонячної радіації входить пряма радіація, що надходить на горизонтальну поверхню від Сонця і розсіяна радіація небосхилу. Надходження сумарної радіації зумовлено висотою Сонця, тривалістю дня, прозорістю атмосфери і хмарністю. Сумарна радіація і альбедо (відбивна здатність підстильної поверхні) формують кількість радіації, що засвоюється підстильною поверхнею.
За ясного неба місячні і добові суми сумарної радіації відзначаються широтним розподілом по території. Найбільші градієнти виявляються взимку, коли різниця у січні між північчю і півднем дорівнює більше 60%, а влітку вона істотно менша і у липні становить близько 10%. У річному ході найбільше зростання сумарної радіації відбувається від зими до весни. У березні вона підвищується порівняно з лютим від 48- 50% на півночі до 43-45% у південному Степу і Криму. Восени істотне зменшення прямої радіації від жовтня до листопада призводить до послаблення на 32-45% сумарної сонячної радіації. Добові суми збільшуються від грудня до червня у 10-12 разів на півночі, а на півдні і в Криму - у 7-8 разів. За ясної погоди добовий і річний хід сумарної радіації простий: протягом доби - з одним максимумом у години, близькі до полудня, і протягом року - з максимумом влітку. За середніх умов хмарності місячні суми сумарної радіації у річному ході змінюються від мінімальних сум у грудні до максимальних у червні- липні. [10]
Рис. 2. Схема формування сумарної сонячної радіації
Зимою контрасти сумарної радіації незначні внаслідок однорідного розподілу хмарності. Мінімальні суми сумарної сонячної радіації спостерігаються у грудні і змінюються від 50 МДж/м 2 на півночі до 110 МДж/м 2 на півдні, що становить 5-7% річної суми (рис. 3). У складі сумарної радіації у цьому місяці переважає розсіяна радіація, яка на півночі, заході і сході становить 80-85%, а в південному Степу і Криму зменшується до 60-70%.
Рис. 3. Сумарна сонячна радіація (МДж/м 2 ). Грудень
У січні на більшій частині території країни сумарна радіація зростає на 35-48%, а на узбережжі морів та в Криму - на 15-25%. Вона коливається від 80 МДж/м 2 на північному сході до 150 МДж/м 2 у південному Степу. Розсіяна радіація у її складі зменшується до 55-75% внаслідок збільшення висоти Сонця і тривалості світлої частини доби і зменшення хмарності. Весною сумарна радіація істотно зростає, а її розподіл по території країни значно ускладнюється. Найменші суми у березні спостерігаються в Українських Карпатах (Міжгір'я - 278 МДж/м 2 ), а найбільші на сході (Велико-Анадоль - 367 МДж/м 2 ). Від лютого до березня відмічається найбільший приріст сумарної радіації (46-50%). У квітні приріст сумарної радіації уповільнюється до 27-34% (342-463 МДж/м 2 ). Травень характеризується майже однаковим додатком сумарної радіації, як і у попередньому місяці, - на 26-32%. Найменші суми відмічаються в Українських Карпатах (Міжгір'я - 439 МДж/м 2 ), а найбільші у південному Степу (Асканія-Нова - 633 МДж/м 2 ). Влітку формуються найбільші суми сумарної радіації. Максимальними вони бувають у червні-липні і коливаються від 530 МДж/м 2 на північному заході до 700 МДж/м 2 у Криму (рис. 4.) [7]
Рис. 4. Сумарна сонячна радіація (МДж/м 2 ). Липень
Внаслідок збільшення хмарності мінімальні суми сумарної радіації спостерігаються в Українських Карпатах (Міжгір'я - 425 МДж/м 2 ). У прибережній зоні морів на надходження сумарної радіації впливає бризова циркуляція, яка зумовлює збільшення прямої радіації до 10%. Розподіл сумарної радіації влітку формується внаслідок впливу фізико-географічних особливостей окремих ландшафтів. Істотні термічні контрасти зумовлені неоднорідністю підстильної поверхні (моря і гори, різний ступінь лісистості, річкові заплави, болота і луки, сільськогосподарські угіддя), що призводить до розвитку місцевої хмарності. Великі промислові центри і міста стають джерелами помутніння атмосфери. Це зумовлює появу осередків підвищених і знижених сум сумарної радіації. До того ж, строкатому розподілу радіації сприяє антициклональний тип погоди, характерний літом для більшої частини території. Найбільші суми сумарної радіації у червні-липні майже повсюдно у 8-10 разів перевищують грудневі значення. Восени надходження сумарної радіації істотно зменшується внаслідок зниження висоти Сонця і тривалості дня та посилення циклонічної діяльності, що призводить до збільшення хмарності. За цих умов вплив місцевих особливостей не відіграє помітної ролі у формуванні режиму хмарності і сонячної радіації. Рівномірний розподіл хмарності зумовлює територіальні зміни сум сумарної радіації, близькі до широтних. Кожного осіннього місяця порівняно з попереднім сумарна радіація істотно зменшується. Початок осені (вересень) відзначається зменшенням сум на 20-40% порівняно із серпнем і коливанням по території від 310 МДж/м 2 до 460 МДж/м 2 . У жовтні скорочення сумарної радіації становить 30-45%, а найбільше послаблення спостерігається у листопаді (70% і більше), коли вона удвічі-тричі менша, ніж у жовтні, і на півночі близька до грудневих сум (66-78 МДж/м 2 ). За рік розподіл сум сумарної радіації на більшій частині території країни наближається до широтного, окрім західних і східних областей. Широтний розподіл сумарної радіації порушується внаслідок особливостей режиму хмарності у теплий період року. Річні суми змінюються від 3536 МДж/м 2 на північному заході до 4780 МДж/м 2 на Південному березі Криму і коливаються у межах 16-24% (рис. 5). Найменші значення за рік спостерігаються в Українських Карпатах (Міжгір'я - 3250 МДж/м 2 ), що зумовлено послабленням сумарної радіації влітку, коли тут інтенсивно розвивається хмарність (рис. 6). Коливання сумарної радіації відбувається і в окремі роки. Для річної суми - середнє квадратичне відхилення коливається у межах 220-580 МДж/м 2 , а в літні місяці воно у 2-3 рази перевищує аналогічні відхилення для розсіяної радіації. Максимальні добові суми сумарної радіації відмічаються у червні, а в Українських Карпатах (Міжгір'я) та на Закарпатській низовині (Берегове) - у липні. Неоднорідність підстильної поверхні і термічні контрасти спричиняють розвиток місцевої хмарності, що зумовлює строкатість у розподілі добових сум сумарної радіації. Найменші вони в Українських Карпатах (Міжгір'я - 14,6 МДж/м 2 ), а найбільші - на Південному березі Криму (Карадаг - 23,1 МДж/м 2 ). У добовому ході в першу половину дня надходить на 2-3% більше сумарної радіації, ніж у другу. [10]
Рис. 5. Сумарна сонячна радіація за середніх умов хмарності
Рис. 6. Сумарна сонячна радіація (рік)
1.2 Особливості циркуляційних процесів
На розподіл і перерозподіл тепла та вологи впливає циркуляція атмосфери -- переміщення повітряних мас різних типів. [9]
Повітряні маси, які визначають кліматичні умови в Україні, мають як місцеве походження, так і надходять здалеку -- з регіонів, віддалених на тисячі кілометрів (рис. 7). В основному упродовж року над територією України панують помірні, насамперед морські повітряні маси з Атлантичного океану. Вони надходять із заходу і північного заходу завдяки постійним західним вітрам. Узимку перенесення повітряних мас з Атлантики супроводжується потеплінням, улітку -- деяким похолоданням. Крім того, це повітря завжди несе вологу. Його вплив особливо відчутний на заході і північному заході України. З просуванням на схід і південний схід повітря поступово трансформується (перетворюється) на континентальне. Завдяки цьому чиннику клімат України змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід. Помірні континентальні повітряні маси, які надходять в Україну, формуються над центральними районами Євразії. Вони завжди сухі і приносять холодну погоду взимку та спекотну влітку. Найбільш відчутний їх вплив на сході і півдні країни.[18]
Рис.7. Переміщення повітряних мас над територією України
Час від часу в межі України проникають сухі й холодні арктичні повітряні маси, з якими пов'язані різке зниження температури повітря взимку, пізні весняні й ранні осінні заморозки. Сухі й жаркі тропічні повітряні маси, що надходять з пустельних районів Африки чи Південно-Західної Азії, приносять спекотну погоду влітку, теплу й погожу восени.
Зміна повітряних мас з різними властивостями (насамперед температурними) спричиняє проходження через територію України атмосферних фронтів. Атмосферний фронт -- це перехідна зона між теплими і холодними повітряними масами, яка під невеликим кутом нахилена до земної поверхні в бік холодного повітря. Залежно від того, яке повітря активніше -- тепле чи холодне, -- такий і фронт (рис. 8). Теплий атмосферний фронт формується під час наступу теплого повітря. При цьому тепле повітря, як легше, напливає на холодне, поступово витісняючи його. Холодний атмосферний фронт переміщується в бік теплого повітря. Холодне повітря приходить на зміну теплому, підпливаючи під нього. І в теплому, і в холодному фронтах утворюються хмари, з яких випадають опади. [16]
Рис. 8. Формування атмосферних фронтів: а)теплий; б)холодний
Атмосферна циркуляція в Україні зумовлюється також частою зміною циклонів та антициклонів -- величезних атмосферних вихорів діаметром кілька тисяч кілометрів і заввишки кілька тисяч метрів (рис. 10). У центрі циклону формується область зниженого атмосферного тиску, в якій циркулюють висхідні потоки повітря. Вона охоплена навколо кільцем підвищеного тиску, а отже, вітри в циклонах дмуть від країв до центру, відхиляючись у Північній півкулі проти годинникової стрілки. Більшість циклонів виникають над північною Атлантикою, Середземномор'ям чи Баренцовим морем. Вони досить швидко переміщуються над територією України, формуючи протягом кількох діб нестійку хмарну і вітряну погоду з великою кількістю опадів. В антициклоні в центрі утворюється замкнута область підвищеного атмосферного тиску з низхідними потоками повітря. Вітри дмуть від центра до країв за годинниковою стрілкою. [11]
На територію України антициклони надходять зі сходу, півночі або тропічної частини Атлантичного океану. Вони малорухливі, над територією України затримуються на тривалий час, зумовлюючи малохмарну суху погоду, влітку спекотну, узимку холодну. Усього за рік над територією країни буває до 45 циклонів і до 40 антициклонів (рис. 9) Проте за кількістю днів різко переважає антициклональна погода. [14]
Рис. 10 Атмосферні вихори: циклон і антициклон
У теплий період року виникає місцева циркуляція: бризи на берегах Чорного та Азовського морів, водосховищ, озер, лиманів, великих річок; гірсько-долинні вітри у Карпатах і Кримських горах.
1.3 Розміщення на материку і характер підстилаючої поверхні
Географічне   положення території - це розташування її щодо екватора, Гринвіцького меридіана, різних географічних об'єктів, що мають на нього вплив. Особливістю фізико-географічного положення України є розташування щодо великих природно-територіальних комплексів - материків та океанів, кліматичних поясів, природних зон, найбільших форм рельєфу та ін. (рис. 9) [2]
Україна розташована в центрально-східній частині Європи. Її територія лежить у помірних широтах Північної півкулі приблизно між 44° і 52° пн. ш., на схід від Гринвіцького меридіана - між 22° і 40° сх. д. Великі розміри території і значна протяжність у широтному і меридіональному напрямках зумовлюють різноманітність природних умов і багатство ресурсів.
Україна розташована на стику двох великих тектонічних структур - давньої платформи і молодої складчастої області, яким відповідають великі форми рельєфу: рівнина і гори. Гори в Україні займають незначну частку території і є середньовисотними та легкодоступними. Країна розташована в межах помірного кліматичного поясу, в природних зонах мішаних і широколистих лісів, лісостепу і степу, де формується сприятливий клімат і поширені родючі ґрунти. Все це створює комфортні умови для проживання людей, сприяє значному господарському (передусім землеробському) освоєнню території. [12]
Надзвичайно важливе значення для України має широкий вихід на півдні до Чорного й Азовського морів. Через протоки Босфор і Дарданелли та Мармурове і Середземне моря Україна має морське сполучення з країнами всіх материків. Берегова лінія в межах України досить розчленована. Є багато зручних заток, бухт, лиманів. Островів небагато, серед них зовсім немає великих. Проте далеко в море вдається Кримський півострів, який витягується на захід Тарханкутським, а на схід Керченським півостровами. Крайній південь Криму заходить у широти, де сформувався клімат, подібний до субтропічного. Це сприяє розвитку курортно-санаторного господарства країни. [11]
Рис. 9. Географічне положення України на материку
Підстильна поверхня впливає на кліматичні умови території, насамперед, через поглинання і перетворення сонячної радіації. Ґрунти, рослинність, сніг, вода неоднаково поглинають і відбивають сонячну радіацію. Наприклад, вкрита свіжим снігом поверхня відбиває понад 90 % всієї сумарної сонячної радіації, що надійшла до неї, а поглинає лише 10 %. Відношення відбитої радіації до сумарної називають альбедо. Найменший показник альбедо мають водойми і вологий чорнозем (10 %), найбільший - сніг. Улітку в зонах лісів і лісостепу альбедо становить до 19 %, у степах - до 17 %. [7]
На формування клімату впливає рельєф поверхні і віддаленість території від океану. Рівнинність території України сприяє вільному проникненню і поширенню над нею помірних морських і континентальних мас, а також арктичних. Водночас значна протяжність України в меридіональному напрямку зумовлює трансформацію морських повітряних мас у континентальні з просуванням на схід. Бар'єрами на шляху переміщення повітряних мас виступають Українські Карпати і Кримські гори. Вони перешкоджають проникненню холодного арктичного чи помірного континентального повітря в Закарпаття і на Південний берег Криму. Тому температура повітря взимку в степовому Криму може бути на 20 °С нижчою, ніж на Південному березі. У горах температури повітря нижчі, ніж на прилеглих рівнинах. Вологе повітря затримується на навітряних схилах гір. Гори посилюють висхідні рухи повітря, над ними формується більша хмарність і випадає більше опадів, ніж на рівнині. І навіть над невисокими Донецькою та Приазовською височинами річна сума атмосферних опадів, кількість гроз і туманів більша порівняно з навколишніми районами. [13]
1.4 Розподіл температур повітря, ґрунту і опадів по території України
Температура повітря.  Показниками термічного режиму є середні температури повітря. Характерною рисою їх річного ходу в Україні є незначні середньомісячні зміни в літні й зимові сезони, а також різкі зміни у весняний і осінній час. У річному ході температур спостерігається майже пряма кореляція із сумами сонячної радіації, що надходять на земну поверхню. Однак "зональний" розподіл температур порушується сезонними змінами атмосферної циркуляції та адвекцією повітря. Взимку на територію України надходять теплі повітряні маси з Атлантики, Середземномор'я, Чорного моря і поширюються на південно-західні райони. Тому січневі ізотерми (\ тут і в північній частині території прямують з північного заходу на південний схід і тільки на півдні мають близький до широтного напрямок. Найнижчі середні січневі температури повітря (рис. 10) характерні для східних, північно-східних районів рівнинної частини території. Українських Карпат і становлять -7, -8°С. Найвища середня місячна температура спостерігається на Південному березі Криму і становить 2-4°С. А на значній території країни середні січневі температури повітря коливаються від -4 до -6°С. [16]
Рис. 10. Температура повітря (січень)
Починаючи з березня температура повітря зростає і в травні встановлюється літня погода. Підвищення температури повітря влітку (рис. 11) зумовлюється надходженням сонячної радіації. Найвищі середні температури спостерігаються в липні. У їх розподілі територією є такі особливості: у зоні мішаних лісів і лісостепу вони становлять +18...+20 °С, у степовій зоні сягають +21...+23 °С. У Кримських горах і Українських Карпатах вони становлять відповідно +16і+14°С на висотах до 1000 м. За час із вересня до жовтня знижуються на 5-7 °С. За даними спостережень, середні місячні температури відхиляються від середніх багаторічних. Річні й добові амплітуди температур повітря характеризують ступінь континентальності клімату України. На більшій частині її території з листопада до лютого спостерігається найменша добова амплітуда, яка становить 2-3 °С. А найбільші добові амплітуди температури повітря характерні з квітня по вересень і коливаються від 10-12 °С на півдні до 4 °С у гірських районах. [4]
Рис. 11. Температура повітря (липень)
Екстремальними характеристиками термічного режиму є максимальні й мінімальні температури повітря. У просторі та часі вони дуже мінливі, що зумовлюється атмосферною циркуляцією та місцевими чинниками. Максимальні температури повітря в їх річному ході корелюють із середніми температурами. Протягом року в Україні абсолютний максимум -- вище 0 °С, найнижчий взимку -- 10-15 °С, найвищий -- влітку, коли його значення сягають +39 °С, а на півдні та південному сході -- +41 °С (рис.12, 13). При надходженні влітку сухого континентального повітря помірних широт, тропічного повітря із Середньої Азії на території України формуються високі температури повітря, які сягають +25 °С і вище. Найбільша повторюваність днів з високими температурами характерна для степової зони. Південного берега Криму, найменша -- для західної частини зони мішаних лісів, лісостепу. [4]
Рис.12 Абсолютний максимум температур
Коли надходить континентальне арктичне повітря, температури різко знижуються. Найнижчі мінімальні температури сягають -42 °С на сході, на південному заході -- -28 °С, на Південному березі Криму -- -17 °С. На розподіл мінімальних температур повітря істотно впливають місцеві умови -- наявність річкових долин, улоговин, ущелин, в які опускається і де застоюється холодне повітря. Тому температура повітря на днищі долин може бути нижчою, ніж на схилі, вершині. Небезпечним явищем погоди в Україні є температури, які становлять -10 °С і нижче. Вони зумовлюються надходженням холодного арктичного повітря, яке може поширюватися на всю територію України в разі впливу відрогу Сибірського антициклону. Найбільше число днів з температурами -10 °С і нижче на північному сході, а в Закарпатті й на Південному березі Криму така температура буває не щороку.[10]
Рис. 13. Абсолютний мінімум температур
Морозонебезпечними є північні й гірські райони України, де можливі весняні заморозки пізніше першого травня. А на більшій частині території вони закінчуються в останній декаді квітня. Небезпечними є ранні заморозки, які на більшій частині території фіксуються 15-20 вересня. Для північних і гірських районів тривалість безморозного періоду становить 160 днів, на півдні він збільшується до 250 днів, а в теплі роки -- до 270 днів.
Таблиця 1. Середня тривалість безморозного періоду та періодів з температурами повітря, що забезпечують вегетацію рослинності
Одиниці фізико-географічного районування
Середня тривалість безморозного періоду, днів
Середній багаторічний період (дні) з температурами повітря вищими за
Із середніми температурами повітря корелюють середні температури ґрунту . Так, середні температури ґрунту в січні коливаються від -4...-8 °С на північному сході до 0...+3 °С на півдні. Влітку на більшій частині території температура ґрунту підвищується до +25 °С, а найбільших показників досягає в липні -- +29 °С. Весняні заморозки на поверхні ґрунту закінчуються в першій декаді травня, а перші осінні заморозки спостерігаються наприкінці вересня. При переході температури через 0 °С ґрунт промерзає. Глибина промерзання коливається в середньому від 50 до 100 см. Тривалість промерзання ґрунту становить 150-125 днів у північно-східних районах і 100-50 днів у південних і південно-західних. [9]
Опади.  У розподілі річних сум опадів по території України спостерігається така закономірність: вони поступово зменшуються із заходу і північного заходу на південь і південний схід (рис. 14). Це пов'язано з циклонічною діяльністю і надходженням повітряних мас. Територію України влітку охоплюють південні ділянки фронтів атлантичних антициклонів, які переміщуються із заходу на схід.
Зимові опади пов'язані з середземноморськими циклонами, що рухаються з Чорного моря на північ і північний схід. Річні суми опадів змінюються від 600 мм і більше на заході й півночі рівнинної частини України до 500-400   мм на півдні й південному сході. У зоні мішаних лісів середні суми опадів зменшуються в напрямку із заходу на схід від 650 до 550 мм, у лісостеповій зоні -- 550-500 мм, у степовій зоні -- від 450 до 380мм і менше на Азово-Чорноморському узбережжі. В Українських Карпатах за рік випадає 1000-1700 мм опадів, у Кримських горах -- 700-1000 мм.
Таблиця 2. Розподіл сум опадів по території України
Одиниці фізико-географічного районування
Середня багаторічна сума опадів, мм
Напрям ізоліній річних сум опадів свідчить про вплив на їх розподіл рельєфу. Так, на навітряних схилах Волинської, Подільської, Донецької височин випадає на 15-20 % опадів більше, ніж на решті їх території. У Присивашші, на Азово-Чорноморському узбережжі спостерігаються найменші річні суми опадів -- 380-350 мм. В окремі роки суми опадів та їх розподіл територією і протягом року можуть відрізнятися від середніх багатолітніх. Так, у 1975 р. опадів було на 20-30 % менше норми, у 1978 р. перевищення їх норми становило від 10 до 30 %. Основна кількість опадів (75-85 % річної суми) на рівнинній території випадає протягом теплого періоду (з квітня до жовтня). У цей час розподіл опадів територією подібний до річного і їх кількість зменшується від 500 до 200 мм з північного заходу на південний схід. Найменші суми опадів спостерігаються в січні -- лютому, їх кількість збільшується з березня по липень. Максимум опадів спостерігається в червні й становить 75-100 мм у зоні мішаних лісів, 60-70 мм у лісостепу і північному степу, 40-50 мм у південному степу. Показово, що на загальному фоні зменшення кількості опадів у зоні мішаних лісів спостерігається їх річний максимум. Найсухішим місяцем теплого періоду в Україні є вересень. За цей місяць у зоні мішаних лісів випадає 50-60   мм ,  у лісостеповій зоні 40-50, у степовій зоні 40-30 мм. Деяке збільшення місячних сум опадів спостерігається в жовтні, а кількість їх зменшується в листопаді й грудні. [5]
Наведені характеристики свідчать про те, що в Україні річний хід опадів належить до континентального типу: опадів більше випадає в теплий період року. Однак в окремі роки максимальні й мінімальні суми опадів можуть спостерігатися в інші місяці. Найбільші місячні суми опадів перевищують середньомісячні їх показники вдвічі або втричі. Влітку і восени спостерігається найбільша мінливість опадів. Сніговий покрив в Україні найраніше формується в гірських районах і на північному сході (перша декада грудня).
А в другій декаді грудня сніговий покрив спостерігається в лісостеповій зоні; на більшій частині території сніг наявний наприкінці листопада. У Закарпатті й Причорномор'ї сніг з'являється на початку грудня. В окремі роки сніговий покрив на території України з'являється на початку листопада. Стійким він буває 60-70 днів, а в окремі роки його тривалість може змінюватися від 20-30 до 130-160 днів. Найраніше сніг сходить у Причорномор'ї і Північному Криму (друга декада березня). У зоні мішаних лісів, гірських районах сніг розтає на початку квітня. Висота снігового покриву на більшій частині території в лютому становить 12-15 см, а в окремі зими сягає 50 см і більше. Від запасів води в снігу та його танення залежать розміри і тривалість повені, запаси вологи в ґрунті та ін. [14]
Рис. 14. Розподіл опадів на території України
РОЗДІЛ ІІ. Зміни клімату та значення його в господарській діяльності
2.1 Фактори, що впливають на зміну клімату
Проблема зміни клімату сьогодні надзвичайно актуальна. Клімат на нашій планеті змінюється досить швидко, що не заперечує вже жоден учений. Однак на порядку денному стоять побоювання, що до природних змін клімату додалося потепління, викликане діяльністю людини.
Наслідки кліматичних змін проявляються вже зараз, в тому числі у вигляді збільшення частоти та інтенсивності небезпечних погодних явищ, поширення інфекційних захворювань. Вони завдають значних економічних збитків, загрожують стабільному існуванню екосистем, а також здоров'ю та життю людей. Висновки вчених говорять про те, що кліматичні зміни, які зараз тривають, можуть у майбутньому привести до ще більш небезпечних наслідків, якщо людство не вживе відповідних попереджувальних заходів. [8]
Факт глобального потепління вже не викликає сумнівів. Дані метеорологічних спостережень свідчать про те, що за останні 100 років середня температура поверхні Землі зросла на 0,74 є С, причому темпи її росту поступово збільшуються.
До причин кліматичних змін відносять:
Зміни в кліматичній системі , які ми зараз спостерігаємо, вчені пов'язують з аномальним зростанням концентрації в атмосфері так званих «парникових газів» (вуглекислий газ, метан, оксид азоту та ін.). Ці гази затримують інфрачервоне випромінювання, яке випускає земна поверхня, створюючи тим самим «парниковий ефект». Явище парникового ефекту дозволяє підтримувати на поверхні Землі температуру, при якій можливі виникнення і розвиток життя. Якби парниковий ефект був відсутній, середня температура поверхні земної кулі була б значно нижчою, ніж вона є зараз.Однак при підвищенні концентрації парникових газів збільшується непроникність атмосфери для інфрачервоних променів, що призводить до підвищення температури Землі.
· Антропогенна теорія зміни клімату
В Доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) говориться, що з 90%-ною вірогідністю зміни клімату, які ми зараз спостерігаємо, пов'язані з діяльністю людини.
Антропогенне походження сучасних кліматичних змін, зокрема, підтверджують палеокліматичні дослідження, основані на аналізі вмісту парникових газів в бульбашках повітря, що замерзли в льоді. Вони показують, що такої концентрації СО 2  як зараз не було за останні 650 000 років (а за ці роки відбувалося не одне потепління нашої планети). Причому в порівнянні з доіндустріальною епохою (1750 рік) концентрація вуглекислого газу в атмосфері зросла на третину. Сучасні глобальні концентрації метану і оксиду азоту також істотно перевищили доіндустріальні значення. [8]
Зростання концентрації цих трьох основних парникових газів з середини 18 століття, на думку вчених, з дуже високим ступенем імовірності пов'язане з господарською діяльністю людини, в першу чергу - спалюванням вуглецевого викопного палива (тобто нафти, газу, вугілля тощо), промисловими процесами, а також знищенням лісів - природних поглиначів CO 2  з атмосфери.
Тим не менше, точну відповідь на питання: «Який внесок людини в глобальну зміну клімату?» не в змозі сьогодні дати жоде
Зміни клімату та значення його в господарській діяльності курсовая работа. География и экономическая география.
Единство Сознания И Деятельности Реферат
Характеристика На Учебно Воспитательную Практику
Дипломная работа по теме Технологический процесс выполнения фотосъемки рекламного проекта
Реферат: научно-исследовательской работы по теме Усовершенствование технологии возделывания озимых культур по зонам Челябинской области
Реферат: Хамас (Харакат аль-мукавама аль-исламийя). Исламское движение сопротивления
Реферат по теме Проблемы власти в русской политической мысли
Реферат: Володимир Винниченко - поетика малої прози та новелістика
Реферат: Стандарты сотовой связи 1-го и 2-го поколений. Организация хэндовера
Курсовая работа по теме Исследование образа педагога дополнительного образования в сознании подростков по методике СОЧИ
Эссе По Английскому На Тему Праздников
Дипломная работа по теме Эволюция директивных речевых актов в английском языке
Курсовая работа по теме Обоснование эффективности инвестиционного проекта (на примере ООО)
Контрольная Работа На Тему Лечебная Физкультура, Массаж И Трудотерапия При Переломах Кисти
Реферат: Общественно-политический дискурс административной реформы: 1990 г. По настоящее время 31 III. Информационные инструменты обеспечения административной реформы 44 существующее информационное обеспечение административной реформы 44
Алгебра Контрольные Работы 7 Класс Кузнецова
Реферат: Социальные институты: общие представления
Итоговая Контрольная Работа Вариант 2 Химия
Дипломная работа: Кредитоспособность заемщика
Эссе На Тему Наука И Образование
Контрольная работа по теме Короткие трубопроводы
Бухгалтерский учет и аудит кассовых операций - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Учетная политика - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Облік і аудит малоцінних і швидкозношуваних предметів - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа