Зберігаймо пам'ять про подвиг ліквідаторів

26 квітня 1986 року залишиться в пам'яті людства як дата найбільшої техногенної катастрофи в світі. Та, на жаль, більшість людей згадують про аварію на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС переважно двічі на рік – у день трагедії (26 квітня) та у День ліквідатора (14 грудня). І тільки для безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії події тієї ночі та кількох наступних років тісно переплелися з життям, а спогади і біль не відпускають і нині.

До виконання небезпечного та відповідального завдання з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1888 роках було залучено 902 жовтоводці, які тоді працювали на різних підприємствах міста. Серед ліквідаторів було чимало комбінатівців. Сьогодні на ДП «СхідГЗК» працюють 24 ліквідатори. Нині в місті діє потужний чорнобильських рух, до якого долучаються не тільки ліквідатори аварії та вдови, а також і активні містяни. Серед таких активістів і громадська організація «Жовтоводська організація осіб з інвалідністю Союз Чорнобиль України» на чолі з Володимиром Васильчуком. Вона об’єднує 55 осіб, із яких 11 – це вдови ліквідаторів. Наймолодшому учаснику організації – 60 років, найстаршому – 89.

Відродження чорнобильського руху

«У перші роки після трагедії чорнобильцям приділялося чимало уваги і з боку держави, і з боку суспільства, - розповідає голова організації Володимир Васильчук. – З роками фокус уваги почав зміщуватися на інші проблеми, а згодом в місті чорнобильський рух взагалі призупинився. Вся його діяльність звелася до того, щоб організувати урочистості до пам’ятних дат. Роками чорнобильцям бракувало уваги. Тому з’явилося бажання відновити цей напрям роботи. 23 квітня 2020 року ми заснували громадське об’єднання «Жовтоводська організація осіб з інвалідністю Союз Чорнобиль України». Крім чорнобильців та вдів ліквідаторів до нас долучилися і активісти чорнобильського руху. Матеріальна та моральна підтримка, патріотичне виховання молоді, участь у культурному житті міста – такі основні напрями нашої діяльності. Щороку актив звітує про проведену роботу та узгоджує з членами організації плани на наступний період».

Діти мають знати про подвиг ліквадаторів

Ліквідатори – часті гості в учнівських колективах. Учням цікаво зустрічатися з безпосередніми учасниками тих подій. Вони уважно слухають їхні розповіді, ставлять запитання та у відповідях шукають підтвердження тих фактів, про які читали в художніх творах та дивилися у фільмах. «Відлуння рудого лісу в жовтій воді» – це збірник матеріалів про жовтоводців-ліквідаторів, що вийшов до 25-ї річниці чорнобильської трагедії, - говорить заступник голови організації Любов Годун. – Ця книга є в шкільних бібліотеках. Залучаємо дітей та усіх, кому болить чорнобильська тема, до участі у щорічному фестивалі «Чорнобильські мотиви». В рамках заходу проходять конкурс малюнку «Чорнобиль очима дітей» та поетичний конкурс «Чорнобиль. Зірка полину», а також творчий фестиваль аматорських колективів. Дуже важливо зберігати пам'ять про ту трагедію, про людей, що віддали життя, рятуючи світ від ядерної катастрофи».

Повернути пільги чорнобильцям

З таким запитом вже не перший рік звертаються в різні інстанції ліквідатори. І поки на державному рівні питання не вирішується, шукають підтримки у місцевої влади. «Потрібно, щоб до нас, ліквідаторів, повернулися обличчям, – говорить заступник голови організації Григорій Жермель. – У 1986-1988 роках на ліквідацію аварії їхали з усієї України. Люди віддали своє здоров’я, а багато хто і життя. Наш керівник Володимир Іванович Васильчук двічі був на засіданнях в обладміністрації, де ставив питання щодо матеріальної підтримки ліквідаторів. У Кривому Розі, Пятихатках, Нікополі та інших навколишніх містах чорнобильцям раз на рік надають відчутну матеріальну допомогу з місцевого бюджету. А у Жовтих Водах цього немає. Заступник очільника Дніпропетровської ОДА пообіцяв посприяти вирішенню цього питання. Тепер черга за місцевою владою, яка має підготувати необхідні документи. Але і досі це питання не зрушилося з місця. У нас нічого не залишилося – ні пільг, ні можливості пройти реабілітацію у санаторіях. Так хоч би на місцевому рівні підтримка якась була б. Нас залишилося з 902 ліквідаторів вже тільки 350, і то з них 61 особа – це вдови чорнобильців. Мова йде не про такі вже й великі суми».

Бути затребуваними та мати коло однодумців

Чимало членів організації змогли реалізувати тут саме такий свій запит. Ось, наприклад, Алла Григорівна Зоріна, вдова ліквідатора, знайшла тут коло однодумців, де її розуміють та підтримують. А найстарший член об’єднання – Віра Федорівна Кирпита, безпосередня учасниця ліквідації аварії, у свої 89 років залюбки долучається до кожної толоки, яка проходить біля Меморіального знаку «За мужність та героїзм жовтоводців, проявлені під час виконання завдань Батьківщини» двічі на рік. Спираючись на ціпочок, вона працює на рівні з усіма і радіє тому, що затребувана навіть у такому поважному віці.

Неперевершені емоції залишило в учасників чорнобильського руху свято, яке активісти організації влаштували для своїх колег до 8 Березня. У Палаці культури оформили залу, підготували урочисту частину та власним коштом закупили кожній жіночці троянди. Чоловіки в костюмах з нагородами на грудях зустрічали жінок і у вальсі супроводжували їх до місця проведення урочистостей. Вийшло ефектно, приємно та емоційно. Всі були вражені.

Долучаються чорнобильці і до благодійного руху. Плетуть сітки для наших військових, поповнюють банк одежі для тих, хто потребує підтримки, допомагають переселенцям.

Серед активних учасників організації і діти чорнобильців. Так, тривалий час на обліку в організації  перебував Петро Федотович Яловенко, ветеран праці шахти «Нова» ДП «СхідГЗК». Не так давно він пішов з життя. В пам'ять про батька його дочка Наталя стала активістом чорнобильського руху. З початком повномасштабного вторгнення до міста прибуло чимало внутрішньо переміщених осіб, серед яких 18 чорнобильців. Активісти організації зателефонували їм, розповіли про свою роботу та запросили долучитися до чорнобильського руху. І хоча на облік чорнобильці-переселенці ще не встали, втім активно долучаються до урочистих заходів.

У активістів організації купа планів на майбутнє, головне щоб здоров’я дозволило їх реалізувати. Двері організації відчинені для всіх, хто хоче долучитися до міського чорнобильського руху.

До речі, про роботу цієї громадської організації знають не лише в місті. Члени організації мають родичів по всій Україні і за кордоном і діляться з ними інформацією. Тому матеріали про міський чорнобильський рух читають і в Сполучених штатах, і в Канаді.