Збаразький замок

Збаразький замок безперечно є історичним скарбом Тернопільщини і справжньою окрасою старовинного Збаража

Однією з найцінніших архітектурних пам’яток історії Тернопільщини є замок князів Збаразьких, що розташований на Замковій горі у місті Збараж. Твердиня являє собою фортифікаційну оборонну споруду у стилі ренесанс.

Будівництво замку тривало протягом 1620 -1627 років, роботи проводив нащадок українсько-литовського князівського роду – Кшиштоф Збаразький. Перший проект замку він замовив у відомого італійського архітектора Вінченцо Скамоцці. Вінченцо спочатку описав свій проект у трактаті «Про ідею універсальної архітектури», а згодом його було втілено уже в Збаражі. В 1627 році, після сметрі Кшиштофа, продовжив будівництво споруди його молодший брат Єжи (Юрій).

Замок будувався так, що відображав найновіші на той час досягнення фортифікаційного мистецтва. Складався з палацу в стилі пізнього ренесансу, казематів, валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. На рогах оборонних валів стояли п’ятикутні вежі. На сторожі замку перебувало 50 гармат, а увійти в замок можна було через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст. Укріплення займали площу понад 16 гектарів. Зі сходу Збаразький замок оточували ліси, стави й болота, із заходу і півночі – високі береги річки Гнізна, з півдня – крутий яр.

Відомий турецький мандрівник XVII століття Евлія Челебі назвав Збаразький замок «фортецею з фортець». Але закінчення будівництва фамільного замку жоден з братів Збаразьких не побачив. Остаточні риси споруда набула лише в середині 30-х років XVII століття під патронатом князів Вишнівецьких, що отримали Збараж у спадок після смерті Єжи – останнього з роду князів Збаразьких.

Влітку 1649 року відбулися важливі історичні події, в епіцентрі яких опинився Збараж. Замок був у центрі протиборства військ Богдана Хмельницького і Речі Посполитої. Не в силах протистояти одночасно і полякам, і туркам, Хмельницький змушений був підписати невигідний для козаків Зборівський договір. Про ці події розповів Г.Сенкевич в романі «Вогнем і мечем». Після зборівської битви Збараж залишився полякам. У наступні роки до Збаразького замку неодноразово навідувалися козаки і татари.

А через чверть століття, у 1675 році, яничари турецького паші Ібрагіма Шейтана узяли фортецю штурмом, повністю спаливши її і підірвавши оборонні стіни, в наслідок чого місто було звільнене Сеймом від сплати податків на дванадцять років.

Своїм відновленням Збараж зобов’язаний Дмитру-Єжи Вишнівецькому, що отримав титул князя у 1673 році, спадкоємцями якого стає рід Потоцьких. Цьому роду належить честь перетворення фортеці в магнатську резиденцію з пишним зеленим садом і отримання містом Магдебурзького права. Набіги татар припинилися лише у 1699 році, коли відповідно до умов Карловицького миру Збараж, як і багато інших фортець Поділля та Волині, повернувся до складу Речі Посполитої. 

В середині XVIII століття відбулися зміни, що спричинили втрату фортифікаційної слави Збаразького замку. Михайло Сервацій Корибут Вишнівецький був останннім з роду князів Вишнівецьких, якому належав Збараж. Після нього замок переходить у власність шляхетського роду Потоцьких. Польські магнати перетворили споруду на звичайне феодальне помістя. Пожежа 1896 року та воєнні дії майже повністю знищили замок. Відбудова пам’ятки триває і досі.

Нині в залах Збаразького замку діє краєзнавчий музей з тематичними експозиціями і картинною галереєю, а в підземеллі – виставка старовинних знарядь, які використовували для тортур. Всього історична експозиція нараховує понад одинадцять тисяч експонатів, більша частина з яких відкрита для огляду.

Адреса: Тернопільська область, м. Збараж, вул. Б.Хмельницького, 28.