Завдання та значення Конституції України - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Завдання та значення Конституції України

Значення Конституції України як нормативно-правового акту. Сутність, юридичні властивості, основні функції, ознаки та структура Конституції України. Форми конституційно-правової відповідальності як засобу забезпечення правової охорони конституції.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Актуальність теми. Однією з найбільш шанованих суспільних цінностей сучасності є конституція. На сьогодні у світі діє понад 150 конституцій, а також більше 300 конституцій суб'єктів федерації і автономних утворень. Конституції стали найважливішим здобутком національної політико-правової думки, втілили найкращі здобутки державотворення, а у ряді країн нормативно закріпили перемоги у революціях, війнах за незалежність, тощо.
Сучасна Україна як і люба інша демократична держава сучасного світу має свою Конституцію. Конституція відіграє важливу роль, адже саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких ґрунтуються найголовніші форми життя суспільства. Вона закладає підвалини організації та функціонування держави і громадських структур, формулює основи правового статусу особи, є базисом усієї правотворчої діяльності.
Демократичний характер української держави означає, що вона має на меті створення сприятливих умов для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами. Характеризуючи державу як соціальну, Конституція передбачає орієнтацію на здійснення та ефективної політики, виявом чого є забезпечення прав людини, формування доступних для різних верств систем освіти, охорони здоров'я і соціального захисту, підтримки малозабезпечених прошарків.
Конституція - це особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів. Це не просто закон, а особливий закон країни. Вона оформляє національну систему права, стягує воєдино діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні. Конституція країни - це Основний Закон. Для України Конституція України 28 червня 1996 р. стала символом консолідації Українського народу в розбудові країни як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Водночас Конституція України 1996 р. є найважливішою категорією національного права, його серцевиною.
Мета даної курсової роботи - визначити поняття, встановити основні завдання та значення Конституції України.
Завдання роботи. Поставлена мета курсової роботи обумовила вирішення наступних завдань:
розкрити зміст поняття «Конституції України»;
визначити сутність та юридичні властивості конституції;
охарактеризувати основні функції конституції;
провести аналіз структури Конституції України;
призначити основні ознаки Конституції;
сформулювати та узагальнити висновки отримані в процесі роботи.
Об'єктом дослідження є Конституція України як нормативно-правовий акт та її положення.
Предметом дослідження є поняття, юридичні властивості Конституції України як основного джерела конституційного права України, її місце і роль у системі джерел конституційного права України.
Розділ 1. Поняття, сутність та основні властивості Конституції як основного закону держави
Термін "конституція" походить від латинського слова, що означає "встановлення", "впорядкування", "лад ". Конституція - це Основний Закон держави, що закріплює державний і суспільний лад, права, свободи й обовґязки людини та громадянина, форми прямого народовладдя, систему й принципи організації державної влади та місцевого самоврядування, територіальний устрій, а також складники держави й суспільства[1].
В науці конституційного права при визначенні поняття конституції слід враховувати два підходи: західної (європейської) концепції та марксистсько-ленінської. Перша характерна тим, що представники різних філософсько-правових шкіл неоднозначно ставляться до змісту конституції. Так, представники природної школи права під конституцією розуміють суспільний договір, який виражає волю народу. Нормативістська школа права вважає конституцію вираженням вищої правової норми. Нарешті, інституціоналісти вважають, що конституція -- це статут не лише держави, а й нації[2].
Необхідною передумовою забезпечення реальності конституційних приписів, неухильного впровадження їх у повсякденну практику всіх учасників суспільних відносин є правильне розуміння сутності конституції, її місця та ролі в житті суспільства й держави, знання її конкретних положень. Сутність конституції -- це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики Основного закону суспільства й держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті. Це найбільш узагальнююча категорія, яка уособлює істотні ознаки соціального, політичного призначення та нормативно-правового змісту конституції.
Важливим етапом в українському державотворенні, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996р нової Конституції України. Прийняття Основного Закону нашої держави -- це визначна подія в її історії, у житті її народу. Прийнята Верховною Радою України Конституція є історичною віхою в утвердженні державної суверенності України. Якою мірою і яку роль вона відіграє в процесі державотворення української нації покаже майбутнє. Разом з тим сьогодення вимагає глибокого її осмислення з тим, щоб позитив Основного Закону оптимально використовувався і спрямовувався у прогресивне русло процесів державотворення. Тим більше, що Конституція у деяких її положеннях неоднозначне сприймається різними політичними силами та верствами суспільства. Говорячи про це ми не можемо забувати, що якою б не була Конституція, вона не може передбачити всіх проблем, які поставить перед нею життя у перехідний період.
Нова Конституція України відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму. Найважливішими з таких тенденцій є: цілеспрямоване регулювання й перебудова внутрідержавних і міжнародних відносин; загальна демократизація конституції, політичних режимів, правового статусу особи виборчого права; закріплення основних характеристик (рис) правової держави; впровадження ідей парламентаризму; запозичення досвіду конституційного будівництва інших країн; орієнтація на людину і загальнолюдські цінності; правове зміцнення основ громадянського суспільства, розвиток механізмів узгодження інтересів різноманітних соціальних, національних, мовних і релігійних груп; посилення виховної, морально -- етнічної ролі конституції; розширення масштабів і сфер конституційного регулювання тощо.
Конституція України, відповідаючи загальнолюдським конституційним стандартам, втілює в життя конституційні ідеали: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства в сфері політики, економіки, культури тощо[3].
Під поняттям «властивості» конституції, слід розуміти її специфічні риси, що відрізняють конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність та зміст. Юридичні властивості виражають правову природу конституції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі:
1) Легітимність конституції виявляється в тому, що вона приймається в особливому порядку. Легітимність конституції пов'язана з її установчим характером, насамперед з тим, що в конституції отримує виявлення державна воля народу, проголошуються основи державного і суспільного життя. Конституція може бути прийнята:
законно обраним органом державної влади (парламентом). Більшість конституцій світу, а також і Конституція України були прийняті парламентами;
установчими зборами, утвореними спеціально для прийняття конституції. Таким чином була прийнята Конституція США;
безпосередньо народом шляхом референдуму. Так були прийняті Конституція Франції 1956р., Конституція Росії 1993р. та деякі інші;
2) Фіксуючий характер - конституція закріплює (фіксує) досягнутий рівень розвитку суспільних відносин, що склалися на момент її прийняття. Кожна нова конституція є юридичним відображенням ходу історичного процесу, конкретного етапу розвитку суспільства і держави;
3) Стабільність конституції, що забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень;
4) Програмний характер - конституція містить програмні положення, визначає тенденції, основні напрямки, цілі соціального прогресу та розвитку держави;
5) Реальність. Головним критерієм для оцінки реальності конституції служить її відповідність дійсності. Якщо конституція і дійсність відповідають один одному, якщо забезпечується відповідність конституційних приписів соціально-економічним умовам розвитку суспільства, можна говорити про реальність конституції. Реальність конституції має декілька аспектів:
відповідність конституційних приписів характеру суспільних відносин, що склалися в країні на момент прийняття конституції;
урахування конкретних історичних, політичних, етнографічних та інших особливостей країни;
вибір прийомів і засобів впливу, адекватних характеру суспільних відносин, що ними регулюються;
передбачення соціальних наслідків дій тих чи інших конституційних установлень;
6) Юридичне верховенство (вища юридична сила) - усі інші закони та підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити конституції;
7) Пряма дія - норми конституції можуть бути реалізовані самі по собі, незалежно від того, чи деталізовані вони у поточному законодавстві, чи ні. Так, згідно з ч.3 ст.8 Конституції України гарантується можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України[4].
Таким чином, Конституція України як вищий законодавчий акт визначає базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні відносини та компетенцію, а також права, свободи й обов'язки громадян. Затвердження Основного Закону держави створило юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства, органічного входження України до світової спільноти. Історичне значення Конституції 1996р. Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу.
Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. 3 прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - усе те, що формує політико економічну систему. Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості[5].
Прийняття Конституції внесло стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій. Прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.
Розділ 2. Загальна характеристика Конституції України як політико-правового документу
2.1 Основні риси Конституції України
Конституція України як основне джерело конституційного права України визначена як єдиний нормативно-правовий акт, який є Основним Законом України, має найвищу юридичну силу, є юридичною базою законодавства України, приймається і змінюється в особливому порядку, має специфічний зміст і структуру і прямо діє на всій території України.
Основні риси Конституції України необхідно відрізняти від її формально-юридичних властивостей. Основні риси характеризують зв'язок Конституції як політико-юридичного документа з суспільним розвитком, специфіку впливу суспільних відносин на її характер і навпаки, роль Конституції в реальних процесах життя країни. Формально-юридичні властивості Конституції - це її ознаки як основного нормативно-правового акта держави, найбільш значущими серед яких є наступні: Конституція - Основний Закон України; Конституція - юридична база поточного законодавства; її найвища юридична сила; особливий порядок прийняття і внесення змін до неї; особливий зміст і структура Конституції; пряма дія її норм.
Конституція України є самостійним особливим нормативно-правовим актом, який посідає найвище місце в їх ієрархії і має свою особливу специфіку, у тому числі і в порівняні зі звичайними законами. Доводиться, що Конституції України притаманний ряд формально-юридичних властивостей, за яким вона відрізняється від інших законів, що класифікація законів в Україні офіційно не визначена і це ускладнює врахування специфіки окремих законів (і Конституції в тому числі) при їх прийнятті, внесенні до них змін і застосуванні.
Сутність верховенства Конституції обумовлюється не тільки її найвищою юридичною силою. Така властивість Конституції, разом з іншими, визначає її місце не лише у правовій системі, але і конституційну пріоритетність у суспільстві і державі, яка зорієнтована на повагу, визнання і дотримання положень Конституції всіма учасниками суспільних відносин. Що стосується найвищої юридичної сили, то вона показує місце Конституції у системі нормативно-правових актів. Зазначені поняття можна ототожнювати тільки у випадку, якщо розглядати „верховенство Конституції” у вузькому значенні. Тому для позначення місця Конституції в системі нормативно-правових актів доцільно використовувати термін „найвища юридична сила”.
Юридична властивість Конституції України як бази поточного законодавства України полягає у впливі Основного Закону на поточне законодавство, який здійснюється в таких основних напрямках:
а) визначає зміст нормативно-правових актів - поточне законодавство розвивається в рамках, визначених Конституцією;
б) визначає види нормативно-правових актів;
в) визначає ієрархію нормативно-правових актів.
Конституція України характеризується широким предметом правового регулювання суспільних відносин і має особливу, порівняно з іншими законами структуру.
Предметом правового регулювання Конституції України є особливе коло державно-політичних відносин владарювання. Усі суспільні відносини, що врегульовані конституційним правом, поділяються на кілька видів:
-- відносини політичного характеру (визначають державний суверенітет, форму держави, суб'єкти державної влади, загальні засади організації політичної системи та ін.);
-- найважливіші відносини, що складаються в економічній сфері суспільства (основи права власності, забезпечення соціальних потреб членів суспільства та ін.);
-- взаємовідносини людини і громадянина з державою, які знаходять своє відображення в основах правового статусу цих суб'єктів;
-- відносини, пов'язані з організацією і функціонуванням органів державної влади;
-- відносини, пов'язані з державним і територіальним устроєм країни;
-- відносини, що визначають засади місцевого самоврядування[6].
Слід приділити увагу також структурі Конституції України. Структура Конституції України являє системно - структурну цілісність що складається з інститутів, які займають логічно обумовлене місце в її системі залежно від функціонального навантаження. Таким в цілому і є наш Основний Закон. У своїй структурі Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України, складається з преамбули, з 15 розділів, які об'єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів перехідних положень. Таким чином, структура Конституції - досить чітка, логічно зумовлена система взаємопов'язаних і взаємозумовлених структурних елементів [7].
Пряма дія Конституції України здійснюється у двох формах: безпосередній і опосередкованій. Віднесення опосередкованої дії Конституції України до різновиду прямої її дії дає змогу не ставити можливість застосування норм Конституції в залежність від того, деталізовані вони в чинному законодавстві чи ні; підвищує авторитет Конституції в правотворчій і правозастосовчій діяльності.
Процедура внесення змін до Конституції України є самостійною парламентською процедурою і характеризується такими рисами: особливим суб'єктом права ініціативи конституційного перегляду; наявністю застережень щодо можливості внесення змін до Конституції України (застереження, які стосуються змісту положень Конституції; застереження, які стосуються часу внесення змін; застереження у зв'язку з організацією роботи парламенту; застереження щодо неприйнятих змін); наявністю попереднього конституційного контролю законопроектів про внесення змін; ускладненим порядком прийняття законопроектів про внесення змін; необхідністю промульгації і офіційного оприлюднення законів про внесення змін[8].
Невід'ємною рисою Конституції України є її роль у розвитку й удосконаленні вітчизняної конституційно-правової науки та освіти, правового виховання. Наукові дослідження юридичних властивостей Конституції України є надійним теоретико-методологічним підґрунтям для пізнання інших важливих явищ конституційно-правової реальності, щодо яких Конституція виступає системо утворюючим чинником.
2.2 Функції Конституції України і їх види
Функції Конституції України є життєво необхідними для суспільства та держави, що підтверджує більш ніж двохстолітня історія існування конституцій у світі. Тобто, висвітлення функцій Основного Закону стосується не лише Конституції України, а й її призначення в державі й функціонування права у суспільстві загалом[9].
Функції Конституції України - це цілеспрямовані напрямки та види впливу Основного Закону на суспільні відносини, які є предметом конституційного права.
Конституція України, як і більшість конституцій світу, є багато функціональною. Вона здійснює, зокрема, політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну) й інші галузеві та об'єктні функції, а також владні функції: установчу, правотворчу, контрольну, охоронну й інші функції.
Основними критеріями класифікації функцій Конституції України слід уважати:
об'єкт і предмет правового регулювання Конституції України;
способи й засоби впливу Конституції України на суспільні відносини;
умови впливу Конституції України на суспільні відносини тощо.
Передусім, функції Конституції України розрізняють за об'єктами впливу норм цього найважливішого нормативно-правового акта на суспільні відносини. Цілеспрямований вплив норм Конституції на об'єкт конституційних відносин сприяють установленню предмета конституційно-правового регулювання. Основними предметами правового регулювання Конституції України є найважливіші сфери суспільного та державного ладу, а саме: політична, економічна, соціальна, культурна (ідеологічна або духовна), інформаційна, екологічна, а також зовнішньополітична. Відповідно, слід розрізняти такі предмети, або ж об'єктні, функції Основного Закону, як політична функція, економічна функція, соціальна функція, ідеологічна функція, інформаційна функція, екологічна функція та зовнішньополітична функція.
Предметні функції Конституції України можна класифікувати і за основними інститутами конституційного права, що об'єктивовані в розділах Основного Закону, тобто за предметами конституційно-правового регулювання, що властиві певним групам норм Конституції України. Зокрема, слід розрізняти функції конституційно-правового регулювання основ суспільного і державного ладу; прав, свобод та обов'язків людини та громадянина; форм безпосередньої демократії; правового статусу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб; конституційного статусу АР Крим; адміністративно-територіального устрою України; правового захисту Конституції тощо.
І в першому, і в другому випадку об'єктні та предметні функції Конституції України є напрямками і видами впливу її норм на основні інститути конституційного права з метою реалізації мети й завдань Основного Закону та гарантування конституційного правопорядку.
Функції Конституції слід також розрізняти за способами й засобами її впливу на суспільні відносини, що є предметом конституційного права. Тобто, йдеться про методи здійснення Основним Законом конституційно-правового регулювання.
Як і для методів конституційно-правового регулювання в цілому, для Конституції України за способом та засобом властиві такі функції, як регулятивна, установча, охоронна, правозастосовча, інформаційна, аксіологічна та інші. Наприклад, інтегративна (системоутворююча) функція Конституції України полягає в тому, що цей нормативно-правовий акт є основою системи національного законодавства.
За умовами реалізації, насамперед за часом, функції Конституції України поділяються на постійні та тимчасові. Питома вага функцій Конституції України, як і більшості інших конституцій, має постійний характер, оскільки дія положень Основного Закону має безстроковий характер. Тимчасові функції Конституції України, визначені Перехідними положеннями (розділ XV Конституції України), існували на період, що не перевищував п'ять років з часу прийняття Конституції України. На сьогодні тимчасові функції Конституції України не властиві, що й обумовлює таку її ознаку, як стабільність.
У науці конституційного права України існують й інші підходи до класифікації функцій Конституції України. Так, на думку деяких науковців, функції Конституції України можна також класифікувати як юридичні та соціальні функції Основного Закону. Саме ці види функцій дають уявлення про призначення Конституції України в механізмі правового регулювання та її соціальну цінність у суспільстві та державі.
До юридичних функцій Конституції України слід віднести регулятивну, установчу та правоохоронну функції. Така послідовність указаних функцій обумовлюється рівнем їх поширення у системі функцій Конституції України. В системі юридичних функцій Конституції регулятивна функція відіграє одну з центральних ролей, оскільки вона не лише безпосередньо реалізує завдання врегулювання суспільних відносин, а й опосередковано служить засобом забезпечення установчої та правоохоронної функцій Конституції. З цього погляду можна стверджувати, що саме в регулятивній функції Конституції знаходять своє відображення загально-регулятивні властивості права як такого. Водночас рівень забезпеченості цієї функції дозволяє оцінити ступінь реальності Конституції, того, наскільки вона впливає як на правове середовище, так і на інші сфери суспільного життя. В результаті, крім своєї суто практичної значущості в забезпеченні розвитку суспільних відносин, регулятивна функція набуває й методологічного значення критерію оцінки в якості конституційно-правового життя суспільства.
Дослідження регулятивної функції Конституції та її забезпечення в Україні охоплює не лише висвітлення її співвідношення з іншими функціями Конституції, а й аналіз шляхів її реалізації, якими є:
позитивне закріплення правових норм, які визначають статус основних суб'єктів правовідносин;
визначення структури, функцій і компетенції органів державної влади та їх посадових осіб;
визначення конкретних правових зв'язків між суб'єктами конституційних правовідносин;
установлення норм, які регулюють конституційну відповідальність, а також загального типу правового регулювання щодо конкретних правовідносин.
Це потрібно з огляду на те, що саме через подібну конкретизацію процесу реалізації регулятивної функції ми отримуємо можливість висвітлити як її безпосередній зміст, так і продемонструвати ті способи, завдяки яким Конституція здійснює регулятивний вплив на суспільні відносини.
Важливою складовою ефективного правового забезпечення реалізації регулятивної функції Конституції є гарантуванні відповідного статусу Конституції як Основного Закону, тобто як такого специфічного правового акта, що має найвищу юридичну силу в загальній системі нормативно- правових актів і чиї норми є нормами прямої дії. Лише в цьому випадку Конституція може стати надійним та головне - реальним регулятором як конкретних суспільних відносин, так і загальних процесів суспільного (правового, політичного, економічного, соціального) розвитку, спрямованих на втілення конституційних цінностей та принципів[10].
Аналіз змісту установчої функції Конституції дозволяє виділити в ній два основні компоненти. По-перше, це встановлення нормативних основ формування найважливіших правових інститутів, які зумовлюють тип держави, її правову систему та спосіб взаємодії держави із суспільством. По-друге, це континуальне або динамічне, тлумачення установчої функції, яке розглядає її й з позиції постійного впливу на дію встановлених нею інститутів завдяки визначенню загальних принципів, контурів і стратегії розвитку правової системи. Коректність подібного тлумачення установчої функції обґрунтовується тим, що воно дозволяє уникнути ставлення до установчої функції як до своєрідного одноразового акта, вивчення якого має лише історико-правову чи історико-конституційну цінність. Справді, процеси розвитку правової системи та правових відносин постійно відчувають на собі вплив встановлених Конституцією норм і принципів, що дозволяє розглядати установчу функцію як одну з універсальних та одночасно постійно діючих юридичних функцій Конституції.
До соціальних функцій Основного Закону відносять напрями і види впливу Конституції України на основні сфери суспільного та державного життя в Україні. Відповідно до цього критерію, слід виділяти насамперед економічні, політичні та соціально-правові функції Конституції України. На відміну від юридичних функцій, соціальні функції розглядають як такі, що пов'язані з реалізацією конкретних завдань у сфері формування та розвитку суспільства. Це не означає, що між цими двома групами функцій Конституції виникає або може виникати будь-яке протистояння. Якраз навпаки, всі без винятку соціальні функції завжди реалізуються завдяки встановленню певної сукупності конституційних норм і принципів, які врегульовують найважливіші сфери суспільних відносин [11].
Сутність конституції в її функціях, які зумовлені її змістом, роллю щодо регулювання спільних відносин, задоволення соціальних потреб. Складність суспільних відносин зумовлює багатоплановість функції та її спрямованість. Одна група таких функцій "обслуговує" потреби конституції, інша - виходить далеко за межі конституції як політико-правового феномену. Конституція виступає як невід'ємний елемент всієї соціальної організації, як соціальне благо, ефективний регулятор і перетворювач суспільних відносин. Функції конституції відображають її вплив на суспільні відносини, зокрема напрями або способи цього впливу.
Головне призначення конституції - закріплення й гарантування фундаментальних прав людини і громадянина, впорядкування й організація державної влади, утвердження загальнолюдських цінностей, на яких ґрунтується будь-яке суспільство. Її визначальні риси та принципи, як і вся конституційна матерія, що побудована на них, визначаються підвищеною стабільністю. Саме це визначає тривалість життя конституцій.
Питання структури конституції як документа очевидно найкраще і найпростіше розглядати у випадках, коли йде мова про писану одноактну (тобто таку, яка являє собою один єдиний логічно побудований і завершений документ) конституцію. При наявності конституцій з іншими формами виразу (писаної некодифікованої чи змішаної конституцій), розгляд питання про їхню будову як таку певним чином ускладнюється.
Структура Конституції України відображає її зміст, дає уявлення про основні питання, що підлягають конституційно-правовому регулюванню. Категорія "структура конституції" є складовим елементом такого явища, як форма конституції, під якою прийнято розуміти спосіб організації та упорядкування нормативного матеріалу, який містить кожна окремо взята конституція.
Під структурою Конституції України слід розуміти внутрішню взаємоузгоджену побудову Основного Закону як нормативно-правового акта найвищої юридичної сили.
Конституція України 1996 р. належить до кодифікованих конституційних актів. Вона існує у вигляді єдиного нормативно-правового акта, що складається із трьох основних частин; преамбули, основної частини, прикінцевих і перехідних положень. У свою чергу, основна частина та прикінцеві і перехідні положення Конституції України складаються Із 15 самостійних розділів, позначених латинськими цифрами, що включають 161 статтю (розділи I-XIV) і 14 пунктів (розділ XV), позначених арабськими цифрами. Окремі статті Конституції України складаються з декількох абзаців, що не нумеруються. а при посиланні на них позначаються як частини (ч.) відповідної статті.
Преамбула є носієм, так званої, дескриптивної (описової) інформації, що дає відповідь на запитання: які цілі та завдання конституції, історичні шляхи її становлення й розвитку, проголошення конституційних ідеалів?
Преамбула Конституції України декларує: «Верховна Рада України від імені Українського народу -- громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймаємо цю Конституцію -- Основний Закон України».
Преамбула Конституції України 1996 р. визначає основні цілі, задля досягнення яких було прийнято цю Конституцію, а саме: забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя; зміцнення громадянської злагоди; розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави[12].
Основна (нормативна) частина конституції містить інститути та норми, що розкривають її зміст.
Нормативну частину Конституції України 1996 р. складає переважно її основна частина, що складається з 13 розділів та 159 статей. Основну частину Конституції України 1996 р. складають групи норм Конституції, що визначають загальні засади суспільного і державного ладу; права, свободи та обов'язки людини І громадянина; конституційні основи виборів і референдумів; правовий статус вищих органів державної влади - Верховної Ради України. Президента України, Кабінету Міністрів України;'
Завдання та значення Конституції України курсовая работа. Государство и право.
Критерии Оценивания Сочинения Рассуждения Огэ
Автореферат На Тему Клініко-Патогенетичне Обґрунтування Корекції Порушення Обміну Кальцію В Лікуванні Хворих На Остеоартроз З Артеріальною Гіпертензією
Реферат: Метод у структурі пізнавальної діяльності людини
Курсовая работа по теме Технология приготовления блюд из жареной курицы и бисквитного теста
Тайм Менеджмент Краткое Эссе
Сочинение Спорт У Индейцев Майя
Реферат: «Компьютеризация процессов транспортировки и хранения нефти и газа»
Курсовая работа: Понятие, элементы, признаки состава преступления
Контрольная работа по теме Технология обработки металлов давлением
Курсовая работа по теме Создание информационной системы, генерирующей варианты практических заданий по курсу 'Вычислительная математика'
Реферат по теме Предмет и задачи патопсихологии и судебной патопсихологии
Forward 7 Класс Контрольная Работа
Реферат: Отказ в возбуждении уголовного дела
Реферат На Тему Бокс Кратко
Методичка На Тему Микроэкономика
Курсовая работа: Государственно-частное партнерство: мировой опыт и российская практика
Реферат: Политическая система 5
Изоляция В Учреждения Культуры Реферат Статья
Сочинение Рассуждение На Тему Обыкновенный Человек
Реферат по теме Метод программированного обучения в преподавании математики
Оборона мотострелкового батальона на БМП-2 в городе днем - Военное дело и гражданская оборона курсовая работа
Учет и анализ банкротств - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Чернобыльская катастрофа - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда контрольная работа