Застосування довідково-інформаційних документів у школі - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Застосування довідково-інформаційних документів у школі

Роль службових документів в системі діловодства. Види і оформлення довідково-інформаційних документів. Особливості використання документів у Залуквянській загальноосвітній школі I-III ступенів, аналіз окремих видів довідково-інформаційних документів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


ЗАСТОСУВАННЯ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ У ШКОЛІ
РОЗДІЛ 1 ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ ЯК ВИД СЛУЖБОВИХ ДОКУМЕНТІВ
1.1 Роль службових документів в системі діловодства
1.2 Оформлення довідково-інформаційних документів
1.3 Характеристика видів довідково-інформаційних документів
РОЗДІЛ 2 ЗАСТОСУВАННЯ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ У ШКОЛІ
2.1 Особливості використання документів у Залуквянській загальноосвітній школі I-III ступенів
2.2 Аналіз окремих видів довідково-інформаційних документів Залуквянської за загальноосвітній школі I-III ступенів та їх реквізитів
Актуальність теми дослідження. У процесі діяльності людини, будь-якого об'єкта, суб'єкта чи підприємства, установи, організації створюються документи, які відображають цю діяльність. Документи використовують у всіх сферах діяльності людини, відображають факти, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини та перш за все виконують інформаційну функцію. В управлінській діяльності на перший план виступає управлінська функція. У сучасних умовах система управління України висуває високі вимоги щодо складання та обробки документів, так як вони є інструментами управління, бо на їх основі приймаються управлінські рішення. Документи є головним аргументом у спірних ситуаціях, закріплюючи права особи і виступаючи способом доказу. Процес прийняття обґрунтованих управлінських рішень ґрунтується на зборі і обробці об'єктивної і достовірної інформації. Інформація про фактичний стан справ у системі управління міститься в різних джерелах, але найважливіше місце серед них займають довідково-інформаційні, бо вони подають відомості, які спонукають приймати певні рішення, інакше кажучи, ініціюють управлінські рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб дії. І для того, щоб управлінські рішення були максимально об'єктивними, потрібно вміти правильно складати довідково-інформаційні документи, вивчивши їх структуру та необхідні реквізити. Особисто для мене дослідження цього виду документів є не менш важливим як майбутньому спеціалісту в галузі документознавства чи будь-якій іншій, тому що вміння правильно їх скласти дозволить об'єктивно відобразити реальність.
Загальні правила документування управлінської діяльності викладені в Примірній інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністерств автономної республіки Крим. Вона регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів установи. Положення інструкції поширюються на всю службову документацію, що не має таємного характеру, у тому числі створену засобами обчислювальної техніки. Також, при здійсненні діловодства, на підприємствах, в установах чи в організаціях повинні керуватись: Інструкцією з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднання громадян на підприємствах, в установах, в організаціях, незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої Кабінетом міністрів України від 11 січня 1997 р., Державним класифікатором управлінської документації, ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», ДСТУ 2732-2004 «Діловодство і архівна справа. Терміни і визначення понять».
Рівень теоретичного дослідження питання.
Дослідженням та вивченням документів почали займатися ще у давнину. За часів Київської Русі місцем збереження державно-правових актів, інших документів були церкви чи монастирі. Від найдавніших часів збереглися лише поодинокі документи, акти приватно-правового або державного значення. Документи (акти, хроніки, кодекси права тощо) відіграли надзвичайно-важливу роль у різні періоди України. Починаючи з часів Хмельниччини активно починає зростати кількість документації. У ХІХ-ХХст. кількість документального матеріалу, рукописного і друкованого, стає незліченною і її починають класифікувати. Виникає ціла система діловодства - діяльність, що охоплює документування та організацію роботи зі службовими документами.
Багато вчених та науковців працюють у сфері дослідження систем діловодства, документаційного забезпечення професійної та приватної діяльності, дають системний аналіз довідково-інформаційним документам. Варто виділити такі праці як « Ділове мовлення для державних службовців» та «Службове листування» С.В.Шевчука, «Сучасне діловодство» А.Н.Діденко, «Сучасні ділові папери» С.В.Глущика.
Багато вчених та науковців працюють у сфері дослідження систем діловодства, документаційного забезпечення професійної та приватної діяльності, дають системний аналіз довідково-інформаційним документам. Варто виділити такі праці як «Сучасні ділові папери» Глущика С.В. [1], «Реквізити службових документів» Загорської О. [8], «Сучасний діловий документ» Молдаванова М.І. [13], «Сучасне діловодство: зразки документів, діловий етикет, інформація для ділової людини» Бріцина В.М. [18] та ін.
Об'єкт дослідження - довідково-інформаційні документи як вид службових документів.
Предмет дослідження - довідково-інформаційні документи Залуквянської школи I-III ступенів.
Мета дослідження - здійснити аналіз довідково-інформаційних документів та їх реквізитів Залуквянської школи I-III ступенів.
Відповідно до мети поставлено такі завдання:
розглянути роль службових документів в системі діловодства ;
навести особливості оформлення довідково-інформаційних документів;
охарактеризувати види довідково-інформаційних документів;
прослідкувати особливості використання довідково-інформаційних документів школи;
проаналізувати окремі види довідково-інформаційних документів та їх реквізити Залуквянської школи I-III ступенів.
Для розв'язання поставлених завдань та мети використано такі методи дослідження як: абстрагування, аналіз, синтез, дедукція та описовий метод. Метод абстрагування використано при оперуванні численних понять, виділенні найважливіших рис довідково-інформаційних документів, а за допомогою методу аналізу розглянуто довідково-інформаційні документи як частину організаційно-розпорядчих. Метод синтезу застосовано при характеристиці сфер застосування довідково-інформаційних документів, тоді як метод дедукції - при аналізі реквізитів, необхідним при складанні довідково-інформаційних документів. Для характеристики основних понять «документ» на сучасному етапі розвитку застосовано описовий метод.
Курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатків та списку використаних джерел. Перший розділ охоплює такі питання: «Роль службових документів в системі діловодства», «Оформлення довідково-інформаційних документів», «Характеристика видів довідково-інформаційних документів». Другий розділ складають такі питання: «Особливості використання довідково-інформаційних документів у Залуквянській загальноосвітній школі I-III ступенів», «Аналіз окремих видів довідково-інформаційних документів Залуквянської загальноосвітньої школі I-III ступенів та їх реквізитів». Список використаних джерел складається із 20 найменувань. Всі аналізовані документи подано в додатках.
РОЗДІЛ 1. ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ ЯК ВИД СЛУЖБОВИХ ДОКУМЕНТІВ
1.1 Роль службових документів в системі діловодства
Документ - це засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини [24,c.12]. В ДСТУ 2732 - 2004 подано дещо інше визначення: документ - це інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі. Cукупність документів, взаємопо-в'язаних між собою, що взаємодіють та створюють цілісне утворен-ня із певними специфічними рисами, називається системою документації. Систем документацій багато. Найчисленнішу групу утворює управлінська документація. Управлінська документація - це сукупність взаємопов'язаних службових документів, що застосовуються для вирішення завдань управління національним господарством і мають нормативно-правову силу [7, с.34].
Службовий документ - це результат відображення конкретної інформації на спеціальному матеріалі за визначеним стандартом чи формою.
Службовий документ є основним елементом діловодства. Під діловодством розуміють сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації та організацію роботи зі службовими документами [10, с.150].
Діловодство в установі являє собою повний цикл обробки та руху документів з моменту їх створення до завершення виконання і відправлення. Від правильної організації діловодства, якнайповнішої його механізації і автоматизації залежить ефективність управління в цілому. Складовими частинами діловодства є документування та організація роботи зі службовими документами. Документування - це створення документів, тобто їх підготовка, складення, оформлення та виготовлення. Організація роботи з документами - це створення умов, які забезпечують рух, пошук та збереження документів у діловодстві. Рух документів в установі з моменту їх створення до відправлення називається документообігом. Обсяг документообігу визначається кількістю вхідних, вихідних та внутрішніх документів, наприклад, за рік. Швидкість документообігу залежить від якості документаційного обслуговування, апарату управління в цілому та від системи організації діловодства. Повну централізацію діловодства рекомендується в установах з невеликою кількістю структурних підрозділів. Децентралізована система діловодства має місце в установах з територіально роз'єднаними структурними підрозділами та кількістю документів понад 100 тис. одиниць на рік [22, c.126].
Основними завданнями служби діловодства є встановлення єдиного порядку роботи з службовими документами в установі та підвідомчій мережі, документаційне забезпечення діяльності на основі використання сучасної обчислювальної техніки, автоматизованої технології роботи з документами і скорочення кількості документів.
З метою скорочення застосовуваних документів, зниження трудомісткості їх обробки, типізації їх форм, досягнення інформаційної сумісності різних систем документації, більш ефективного використання обчислювальної техніки проводиться уніфікація документів. Уніфікація документів полягає в установленні одностайного складу та форм управлінських документів, що фіксують здійснення однотипних управлінських функцій. Стандартизація - це форма юридичного закріплення проведеної уніфікації.
З метою обліку та систематизації документів, організації ведення відповідних класів документації, автоматизованого пошуку уніфікованих форм документації проводиться класифікація документів. Державний класифікатор управлінської документації є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації Він представляє собою номенклатурний перелік уніфікованих форм документів [17, c.45].
Класифікація документів - це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності.
Службові документи класифікують за місцем виникнення, за напрямом, за джерелами виникнення, за формою, за технікою відтворення, за секретністю, за терміном виконання, за складністю, за стадіями створення, за терміном зберігання і за призначенням.
За місцем виникнення службові документи класифікують на:
- внутрішні, що стосуються внутрішніх питань підприємства (організації, установи, фірми) й не виходять за його межі.
- зовнішні, які є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями..
- стандартні, які створюються за стандартною формою.
- індивідуальні, які створюються кожного разу по-новому. Це доповідні, службові, пояснювальні записки, автобіографії тощо.
- звичайні безстрокові- це такі, що виконуються в порядку загальної черги.
- термінові, в яких установлено строк виконання (до них зараховують також документи, які є терміновими за способом відправлення: телеграми, телефонограми.
- дуже термінові - документи, які мають позначення «дуже терміново».
- односкладні, що містять інформацію з одного питання.
- складні, які містять інформацію щодо двох і більше питань.
- оригінали - перші або єдині примірники офіційних документів, які мають підпис керівника устонови, і, в разі потреби, його засвідчено штампом і печаткою.
- копії - документи, в яких точно відтворено інформацію інших документів, а також усі їхні зовнішні ознаки або частину їх, і відповідним чином оформлені. На копії обов'язково робиться помітка вгорі праворуч «копія». Є такі різновиди копій : відпуск (повна копія вихідного документа, виготовлена водночас з оригіналом через копіювальний папір, яка залишається у відправника); витяг (копія офіційного документа, що відтворює певну його частину й відповідно засвідчена); дублікат (повторний примірник документа, виданий у зв'язку з втратою оригіналу, який має юридичну силу оригіналу).
- тривалого зберігання (понад 10 років);
- тимчасового зберігання (до 10 років).
За призначенням службові документи поділяються на :
1.2 Оформлення довідково-інформаційних документів
Переважна більшість документів, що відправляються з установ та спрямовуються до них, є довідково-інформаційними. Вони містять повідомлення про наявний стан справ у закладах, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Вони є переважно допоміжними щодо організаційно-розпорядчої документації. Вони не обов'язкові для виконання на відміну від інших. Повідомлення, що міститься в них, може спонукати до дії, або бути лише доведена до відома [18, с. 45]. Документи цієї групи не містять доручень, не зобов'язують діяти строго запропонованим чином, як розпорядчі документи, а подають відомості, які спонукають приймати певні рішення, інакше кажучи, - ініціюють управлінські рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб дії.
Особливість цих документів полягає в тому, що, як правило, це документи, що йдуть знизу вгору по системі управління: від працівника до керівника структурного підрозділу, від керівника підрозділу до заступника керівника організації, або керівника організації. Окремі різновиди довідково-інформаційних документів використовують для реалізації інформаційних зв'язків між рівними, не перебуваючи у відносинах супідрядності організаціями і посадовими особами.
У класифікації довідково-інформаційних документів також не існує однозначності. Погиба Л.Г. до довідково-інформаційних документів відносить: акти, анотації, відгуки, відомості, довідки, договори, записки (службові, доповідні, пояснювальні), запрошення, звіти, листи службові, оголошення, плани роботи, посвідчення, протоколи, витяги з протоколів, реферати, рецензії, телеграми, телефонограми, списки, переліки, факси. Частину цих документів зобов'язаний уміти складати кожен громадян, незалежно від посади, яку обіймає. Серед цих документів: доповідні та пояснювальні записки, запрошення, деякі службові листи, звіти (про виконану роботу, про виконання раніше наміченого плану, про відрядження), списки, тексти телеграм, план роботи тощо.
В той же час Шевчук С.В. у навчальному посібнику «Українське ділове мовлення» зазначає такі види довідково-інформаційних документів: службові листи, анотація, рецензія, відгук, адреса, телеграма, телефонограма, радіограма, довідка, доповідна й пояснювальна записки, протокол, резолюція, звіт, оголошення та повідомлення. Дещо подібний перелік подає Зубков М.Г. у виданні «Сучасна українська ділова мова». Порівняти та проаналізувати склад довідково-інформаційної документації, згаданий за різними авторами, можна за допомогою додатку, в якому позначення «» означає, що у праці автора відповідний вид довідково-інформаційних документів не зазначається, а «» - навпаки (див. додаток А). Більшість названих документів є вихідними, так як надсилаються з установ.
Частотність використання мовних кліше зумовлює поділ документів на дві категорії: службові документи з високим рівнем стандартизації та службові документи з низьким рівнем стандартизації. Документи з високим рівнем стандартизації - документи, в яких передбачений не лише формуляр документа, але й слова, словосполучення, речення, за винятком індивідуальних відомостей про особу, які вписуються у бланк від руки. Більшість довідково-інформаційних документів належать до службових документів з низьким рівнем стандартизації. У документах з низьким рівнем стандартизації текст документа змінюється в залежності від конкретних ситуацій. За способом викладу тексти довідково-інформаційних документів з низьким рівнем стандартизації поділяють на: розповіді, описи, міркування. У розповіді йдеться про події (явища, факти) у тій хронологічній послідовності, в якій вони відбулися у дійсності (протокол, пояснювальна записка). В описі характеризуються явища з перерахуванням ознак, властивостей, особливостей (звіт, доповідь). Міркуванням називається вид тексту, в якому визначення, думки і висновки розкривають внутрішній зв'язок явищ і доводить певне положення через причинно-наслідкові зв'язки (листи, телеграми) [14, c. 292].
Однак створення довідково-інформаційних документів, як і всіх інших документів, відбувається за певними правилами. Для складання службових документів будь-якого виду в установах потрібно використовувати папір форматів А3 (297 Ч 420 мм), А4 (210Ч297 мм) та А5 (148 Ч210 мм). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється. Кожний службовий документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами. Згідно з положеннями ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», реквізит - це «інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікування, організування обігу і (або) надання йому юридичної сили». Оформлення службового документа - це «фіксування реквізитів службового документа». Довідково-інформаційні документи, як і будь-які інші документи, оформлюються у відповідності до формуляра-зразка, «моделі побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу його застосування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та реквізити» [6, с. 9].
Реквізити довідково-інформаційних документів, як і інших документів, бувають змінні та постійні. Постійні реквізити друкуються під час виготовлення бланка, а змінні фіксуються на бланку в процесі заповнення. Бланк - це «зуніфікована форма службового документа з надрукованою постійної інформацією і наявним місцем для фіксування їх змінної інформації» [6, с. 14]. Кожне підприємство повинно розробити та застосовувати три види бланків: загальний бланк та створювання різних видів документів, бланк листа та бланк конкретного виду документа. Виготовлення бланків доцільне в тому випадку, коли кількість документів певного виду досягає 200 на рік [5, c. 62]. Бланки кожного виду повинні виготовлятися на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів. Бланки повинні виготовлятися друкарським способом на білому папері або папері світлих тонів фарбами яскравого кольору і мати такі береги: лівий - 30 мм, верхній і нижній - 20 мм, правий - 10 мм [6, с. 14].
1.3 Характеристика видів довідково-інформаційних документів
Процес прийняття управлінських рішень базується на зборі та обробці об'єктивної і достовірної інформації. Тому переважна більшість документів, що відправляються з підприємства та спрямовуються до нього, є довідково-інформаційними. У них міститься інформація про фактичний стан справ в установі, організації, на підприємстві, який є підставою для прийняття розпорядчих документів.
Довідково-інформаційна документація носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.
Документи цієї системи відіграють службову роль по відношенню до організаційно-правових та розпорядчих документів. Довідково-інформаційні документи не містять доручень, не зобов'язують їх виконувати, як розпорядчі документи, а повідомляють дані, на підставі яких приймаються відповідне рішення, тобто ініціюють управлінське рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб управлінського впливу.
Особливість цих документів полягає в тому, що вони направляються знизу вверх по системі управління: від працівника до керівника структурного підрозділу, від керівника структурного підрозділу до керівника організації, від підвідомчої організації до вищої.
До довідково-інформаційної документації відносяться такі види документів:
- пояснювальні та доповідні записки;
Одним із найпоширеніших довідково-інформаційних документів є довідка. Довідка - це документ, що містить опис та підтвердження тих чи інших фактів і подій [5, с. 65]. Довідка містить такі реквізити: назва виду документа, адресат, індекс, дата, місце складання чи видання, заголовок до тексту, текст, позначка про наявність додатків, підпис, відбиток печатки. Адресата не зазначають, коли у тексті вказано, куди направлятиметься видана довідка. Не є обов'язковим зазначення заголовка, тільки у разі потреби. Довідки поділяються на довідки, що містять інформацію про факти і події службового характеру та довідки, що засвідчують юридичний факт. Довідка службового характеру складається у відповідь на запит або на вказівку вищестоящої організації чи службової особи. Службова довідка повинна об'єктивно відображати стан справ, тому її складання потребує ретельного відбору та перевірки відомостей. До неї можуть бути приєднані таблиці, додатки. Численнішою є друга група довідок, які видають заінтересованим громадянам або установам. Це довідки, що підтверджують факт навчання, місце проживання, навчання тощо. Оскільки тексти довідок, як правило, типові, використовують трафаретні бланки, виготовлені друкарським способом, де від руки заповнюються лише окремі частини реквізитів. Довідки, що направляються за межі установ, як правило, оформляють на загальних бланках, а ті, що подаються в межах установ, - на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 [11, с. 15].
Доповідь - документ, в якому викладаються певні питання, наводяться висновки, вносяться пропозиції. Цей вид документа призначено для усного, тобто публічного, виголошення та обговорення. Текст доповіді складається із трьох логічних елементів: вступ, доведення і висновки.
Доповідна записка - це «службовий документ, який адресовано керівникові даної чи вищої організації, в якому автор інформує про ситуацію, що склалася, про виконану роботу тощо, а також наводять свої висновки й пропозиції» [5, с. 66]. Доповідна записка укладається як з ініціативи її автора, так і за вказівкою керівника. Залежно від адресності розрізняють внутрішні, що адресуються керівникові установи чи підрозділу, і зовнішні, що адресуються керівникові вищестоячої організації. Текст записки, як правило, складається з двох частин: у першій викладаються факти, що стали підставою для підготовки доповідної записки, у другій - висновки та пропозиції. Внутрішні доповідні записки оформляють на чистому аркуші паперу від руки, зовнішні - на загальних або на спеціальних бланках формату А4 або А5 з кутовим чи поздовжнім розташуванням постійних реквізитів. Зовнішні доповідні записки містять такі реквізити: назва виду документа, дата, індекс, місце складання чи видання, адресат, заголовок до тексту, текст, підпис та у разі потреби позначка про наявність додатка.
Звіт - це «службовий документ, що містить повідомлення про діяльність особи чи організації або її підсумок, виконання дорученої роботи, справи, узагальнення зробленого та ін.» [5, c. 64]. Звіт подається вищій інстанції або посадовій особі. Звіти бувають усні та письмові, періодичні (затверджуються керівником установи) і разові (адресовані посадовим особам, від яких одержано завдання чи доручення), текстові і статистичні, або цифрові (найчастіше перед бухгалтерією, підтверджені цифровими документами, товарними чеками тощо) [11, с. 4]. Звіт містить такі реквізити: назва виду документа, дата, заголовок до тексту, текст, підпис, відбиток печатки. Деякі із звітів мають додаткові реквізити - гриф погодження й затвердження. Звіт може складатися в текстовій або табличній формі. Наприкінці звіту подаються пояснення причин невиконання певних пунктів плану чи викладаються перспективи їх виконання.
План - це «заздалегідь накреслена програма заходів, що передбачає порядок, обсяг і термін здійснення їх» [19, с. 82]. За терміном виконання плани поділяються на: перспективні (які охоплюють декілька років), річні (календарний, фінансовий, навчальний), піврічні (семестрові), квартальні, місячні, тижневі, щоденні. Плани можуть викладатися у формі тексту або таблиці. Кожний пункт плану складається з трьох обов'язкових частин: зміст роботи, термін виконання, відповідальні за виконання. План підписується особою, що відповідає за його виконання, або керівником установи. Реквізити плану такі: гриф затвердження, назва документа, назва установи чи структурного підрозділу, заголовок, текст, підпис, дата.
Пояснювальна записка - це «службовий документ, в якому пояснюється зміст окремих положень основного документа чи причини якихось подій, фактів, провин» [5, с. 67]. Вона складається на вимогу керівника, а в деяких випадках - з ініціативи підлеглого. За змістом пояснювальні записки класифікують на два види: записки, що супроводжують основний документ і пояснюють зміст окремих положень та записки з приводу якихось ситуацій, що склалися, провин та поведінки окремих працівників тощо. Перший вид оформляють на загальних або спеціальних бланках установи машинописним способом, другий - на чистому аркуші від руки. Склад реквізитів такий самий, як і в доповідній записці. Також аналогічні реквізити має й службова записка. Якщо записка направляється за межі установи, її оформляють на бланку і реєструють.
Протокол - це «службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів» [5, с. 61]. Протоколи оформляють на чистих аркушах паперу формату А4 або на загальних чи спеціальних бланках підприємства, організації, установи. Переважно використовують бланки із поздовжнім розташуванням постійних реквізитів. Протокол містить такі реквізити: назва виду документа, дата, індекс, місце складання чи видання, гриф затвердження, заголовок до тексту, текст. За обсягом інформації, наведених відомостей протоколи можна поділити на три групи: стислі ( у тексті записано лише ухвали), повні ( у тексті стисло записують виступу доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань, крім ухвал), стенографічні ( всі виступи записують дослівно ). Текст протоколу складають на підставі виступів учасників зборів, конференції, засідання або наради. Він має бути стислим, зрозумілим, точним, лаконічним, але водночас містити інформацію, що всебічно характеризує обговорення питання. Як зазначає Діденко А.Н., текст протоколу поділяють на дві частини: вступну та основну. У вступній частині зазначають прізвища та ініціали головуючого, секретаря, присутніх, порядок денний, в основній - фіксується перебіг засідання колегіального органу. Також основну частину тексту поділяють на розділи, що відповідають пунктам порядку денного. Є такі підрозділи: «СЛУХАЛИ», «ВИСТУПИЛИ», «УХВАЛИЛИ».
Телеграма - це «службовий документ, що становить буквено-цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв'язку (телеграфом)» [5, с. 65]. Реквізитами телеграми є: назва виду документа, категорія телеграми, вид телеграми, телефонну адресу одержувача, номер документа, на який дають відповідь, текст, вихідний номер телеграми, скорочену назву підприємства, що надсилає телеграму, посаду особи, що надсилає телеграму, прізвище особи, яка підписала телеграму, поштову адресу та назву підприємства - відправника телеграми, підпис, дата підписання телеграми, відбиток печатки підприємства-відправника. Характерною рисою телеграм є їх особлива стислість. Телеграми надсилають у найтерміновіших випадках, коли інші види зв'язку не можуть забезпечити своєчасного доставляння інформації. Їх оформляють у двох примірниках: перший примірник надсилають до відділення зв'язку, другий (копію) підшивають до справи. Текст телеграми пишуть на друкарських машинках великими літерами через два інтервали між рядками. Якщо текст телеграми виконано від руки, то треба писати його великими літерами, чітким розбірливим почерком, темними чорнилами. Телеграми пишуть лише з лицьового боку телеграфного бланку або чистого аркуша паперу [11, с. 89].
Телефонограма - це «службовий документ, що становить оперативне повідомлення, передане телефоном». Вона, як правило, складається секретарем-референтом або іншим працівником за дорученням керівника. ЇЇ оформляють на загальних, трафаретних чи спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу формату А5 в одному примірнику. У телефонограмі зазначають: назву виду документа, адресата, дату підписання, індекс (вихідний номер), підпис, прізвище і номер телефону особи, яка передала та прийняла телефонограму, дату і час передавання телефонограми [11, с. 90].
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ У ШКОЛІ
2.1 Особливості використання документів у Залуквянській загальноосвітній школі I-III ступенів
Для дослідження практичного застосування довідково-інформаційних документів обрано Залуквянську загальноосвітню школу I-III ступенів, що знаходиться в Івано-Франківській області,Галицького району, с. Залукви на вулиці Шкільній 14. Згідно з положеннями закону України «Про загальну середню освіту» функціонують різні типи загальноосвітнього навчального закладу I, II, III ступенів, а саме: середня загальноосвітня, загальноосвітня школа-інтернат, вечірня (змінна) школа, спеціалізована школа (школа-інтернат), гімназія, ліцей, колегіум, спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат), загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат), школа соціальної реабілітації. Аналізована школа є одним із типів загальноосвітніх навчальних закладів, тобто є навчальним закладом, що «забезпечує реалізацію прав громадян на загальну середню освіту» [9, с. 26]. Залуквянська загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад І - ІІІ ступенів: І с
Застосування довідково-інформаційних документів у школі курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Курсовая работа по теме Планирование беременности приВИЧ-инфекции
Сочинение: Почему именно повесть Фаталист завершает роман Герой нашего времени М.Ю.Лермонтова
Курсовая Работа На Тему Способи Відтворення Паремій З Англійської Мови На Українську Та Порівняння Лексичних Одиниць При Відтворенні
Дипломная работа по теме Крупная феодальная вотчина в России конца ХVI-ХVII века (По архиву Троице-Сергиевой Лавры)
База Диссертаций Ргб
Сочинение 7 Класс Остап
Курсовая Понятие Уголовной
Контрольная работа: Соціологія культури
Сочинение Морозное Солнечное Утро Пушкин
Статья: Паблик рилейшнз
Реферат: Структура соціальної системи
Реферат: Guess Essay Research Paper The Marciano brothers
Учебное пособие: Доказательственное значение судебно-фотографических снимков и видеолент, приобщаемых к материалам уголовного дела
Дружба Между Дубровским И Троекуровым Сочинение
План Эссе Тема Реформация
Реферат: The Early Life Of Karl Marx Essay
Как Написать Эссе Обществознание Егэ
Описание Внешности Папы Сочинение 7
Творческая Работа На Тему Можем Ли Мы Увидеть Звук?
Реферат: Effective Communication Essay Research Paper Effective CommunicationAs
Болевая чувствительность полости рта - Биология и естествознание курсовая работа
Чрезвычайные ситуации Санкт-Петербурга и Ленинградской области (виды, причины, примеры) - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Аудит материально-производственных запасов на предприятии ОАО "Саханефтегазсбыт" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа