Засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові

Дієслово, як частина мови. Граматична категорія часу в англійській мові. Проблема вживання перфектних форм. Функціонування майбутньої та перфектної форм в сучасній англійській літературній мові на основі творів американських та британських класиків.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗДІЛ 1. ЧАСОВІ ФОРМИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ЇХ ВИРАЖЕННЯ
1.1 Дієслово як самостійна частина мови
1.2 Граматична категорія часу в сучасній англійській мові
1.3 Проблема вживання перфектних форм
1.4 Питання майбутнього часу та способів його вираженя
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЙБУТНЬОЇ ТА ПЕРФЕКТНОЇ ФОРМ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ НА ОСНОВІ ТВОРІВ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА БРИТАНСЬКИХ КЛАСИКІВ
2.1 Особливості вираження перфектних форм
2.2 Особливості форм майбутнього часу та їх вираження
Актуальність теми. Мова не є сталим поняттям і постійно видозмінюється. Тому, відстеження змін у мові є необхідністю під час її вивчення. Незважаючи на жвавий інтерес науковців-теоретиків довкола проблеми часу, вона не є повністю дослідженою і розкритою, а тому продовжує активно вивчатися в наш час, оскільки ще залишилось багато питань, які потребують дослідження з боку граматистів.
В сучасній англійській мові проблема вживання майбутнього часу постає досить гостро, адже наразі існує багато засобів передачі майбутнього часу за допомогою інших граматичних часів та способів. Використання варіативних засобів вираження майбутнього часу без прямої вказівки на час, зумовлює неправильне вживання часів, або неправильну передачу сенсу висловлювання, що породжує непорозуміння серед мовців.
Аналогічно гостро постає проблема вживання перфектних форм в системі часів дієслова сучасної англійської мови. Існує ідея того, що перфектні форми можуть бути загального та тривалого виду, і разом з тим відрізнятися за граматичними часами так само, як і неперфектні форми. Варіативне вживання перфекту та використання його для вираження дії різних часів, також породжує некоректне його вживання.
Отже, вказані вище аргументи підкреслюють актуальність теми «Дієслово. Проблема часу в сучасній англійській мові».
Об'єкт ом дослідження є види та функції часових форм англійського дієслова.
Предмет ом дослідження є функціонування та засоби вираження майбутньої та перфектної часових форм в сучасній англійській мові.
Мета дослідження . Дослідити та охарактеризувати засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові, дослідити дієслово як самостійну частину мови.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1) дослідити дієслово як самостійну частину мови;
2) дослідити проблему вживання перфектних форм в сучасній англійській мові;
3) охарактерезувати засоби вираження майбутнього часу в сучасній англійській мові;
4) проаналізувати художні твори американських та британських класиків на предмет вживання майбутньої та перфектної часових форм
Методи дослідження. У якості робочих методів використовуються методи аналізу, порівняння та узагальнення.
Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані при поглибленому вивчені граматики англійської мови, на практичних заняттях або семінарах з практичної граматики, при написанні рефератів або наукових статей, а також в подальших дослідженнях.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі змісту, вступу, двох розділів та висновків до них, загальних висновків та переліку використаних джерел. Список використаних джерел налічує в собі праці вітчизняних та зарубіжних вчених та письменників у кількості 23 найменувань. Загальний обсяг курсової роботи 41 сторінка.
РОЗДІЛ 1 . ЧАСОВІ ФОРМИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ЇХ ВИРАЖЕННЯ
1.1 Дієслово як самостійна частина мови
До дієслова як частини мови ми відносимо слова, які позначають дії (to go, to build), почуття (to hear, to love), процеси мислення (to think, to understand). У сучасній англійській мові дієслово має більш розвинену систему засобів словозміни і формотворення, ніж будь-яка інша частина мови.
Дієслово в граматичному ладі англійської мови займає абсолютно виняткове місце - внаслідок широкої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні форми грають у побудові речення.
Дієслово - граматично найскладніша частина мови, оскільки відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення. Його складність полягає й у різноманітних класифікаціях та представленості у двох формах - особовій та неособовій. Загальне категоріальне значення усіх форм дієслова - динамічний процес, дія. Дієслово має більше граматичних категорій, ніж будь-яка інша частина мови. У складі синтаксичних одиниць воно сполучується з іменником, займенником, прислівником [1, с. 47].
Тут ми бачимо, що дієслово to lеаrn вжито у формі теперішнього часу, невизначеного виду, дійсного способу, 3-ої особи однини. Якщо форма дієслова виражає всі згадані категорії, то вона називається особовою (finite) формою дієслова і виконує в реченні завжди тільки функцію присудка.
До неособових форм дієслова (non-finite) відносяться інфінітив, герундій (the Gerund) і дієприкметник (the Participle). На відміну від особових форм дієслова, вони не виражають особи, числа, способу і не мають звичайних дієслівних форм часу, але виражають стан і вид. Неособові форми дієслова не можуть бути присудком у реченні. Вони виступають у функції підмета, іменної частини присудка, додатка, означення або обставини, як це показано у таблиці 1.1 [10, с. 48].
Таблиця 1.1 - Функції неособових форм дієслова у реченні.
To speak to him was a waste of time.
John's wish was to sell the house.
She looked at the laughing company.
He came up to the picture to have a better look.
Як видно з наведених прикладів, неособові форми дієслова мають як дієслівні, так і іменні риси. При цьому в інфінітиві і герундії поєднуються властивості дієслова та іменника, в дієприкметниковій формі - дієслова і прикметника.
Трьома основними формами дієслова в англійській мові є:
II форма - минулий невизначений час; (Past Indefinite)
III форма - дієприкметник II (Participle II).
А саме, вони наведені у таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 - Основні форми англійського дієслова.
Форми інфінітива і дієприкметник II беруть участь в утворенні складних дієслівних форм (з допоміжними дієсловами).
За складом вихідної форми (форма I) англійські дієслова поділяються на:
1. прості, що не мають у своєму складі префіксів і суфіксів: to read, tо work, to run і т.д.;
2. похідні, до складу яких входять префікси і суфікси: to idealise, to magnify, to strengthen, to foresee, to surpass і т.д.;
3. складні, що складаються з двох основ, але виражають одне поняття: to whitewash, to sightsee, to fulfill і т.д.;
4. складені, що складаються з двох частин - дієслівної основи та відокремленого суфікса, які пишуться окремо і можуть відділятися один від одного залежними словами: to get up, to go away, to put (the meeting) off і т.д.
Фразові дієслова - це єдине смислове ціле. Іноді, в поєднанні, сама дієслівна основа набуває нового значення, відмінне від значення того ж дієслова без змін: to carry, tо carry out.
Єдине смислове ціле, що передає одне поняття, являють собою також деякі стійкі словосполучення, утворені з дієслова та іменника і відповідні за значенням дієслів: take care, take notice, take part і т.д. Єдине смислове ціле являють собою і поєднання дієслова to have з іменниками, що позначають одноразові дії: to have a smoke, to have a look, to have a wash і т.д. [4, с. 128]
За способом творення форм минулого неозначеного часу і дієприкметникової форми II (Participle II), всі дієслова поділяються на правильні (Regular Verbs) і неправильні (Irregular Verbs).
Під терміном «правильні» дієслова, мають на увазі дієслова, які утворюють свої основні форми за загальним правилом, а під терміном «неправильні» - ті дієслова, які в утворенні своїх основних форм не керуються загальним правилом. Тобто вони є винятками, які слід запам'ятовувати окремо.
Велика частина англійських дієслів належить до правильних дієслів. Правильні дієслова утворюють форму минулого неозначеного часу (Past Indefinite) і дієприкметникову форму II (Participle II) шляхом додавання суфікса -ed до основи дієслова:
Якщо основа дієслова закінчується на -у з попередньою приголосною, то -у змінюється на -i:
Якщо основа дієслова закінчується на -е, то при додаванні суфікса -ed буква -е випадає:
to translate, translated, translated .
При додаванні суфікса -ed подвоюється кінцева приголосна:
1) у односкладових дієслів з коротким голосним звуком, що закінчуються в основі на одну приголосну:
2) у складних дієслів, що закінчуються в основі на одну приголосну з попереднім коротким голосним звуком, якщо наголос падає на останній склад:
3) якщо останньою приголосною буквою в основі дієслова є L, то L подвоюється, незалежно від того, на який склад падає наголос:
to travel, travelled, travelled .
[T] після глухих приголосних звуків, крім [t]:
[D] після голосних або дзвінких приголосних звуків, крім [d]:
to want, wanted ['wontid], wanted ;
to end, ended ['endid], ended [10,с. 96].
Неправильні дієслова утворюють форму минулого неозначеного часу (Past Indefinite) і дієприкметникову форму II (Participle II) особливими способами, ці форми слід запам'ятати. [2]
А саме, це наведемо наведено у таблиці 1.3 [10, с. 272].
Таблиця 1.3 - Форми минулого неозначеного часу та дієприкметникова форма неправильних дієслів.
Також в англійській мові є такий важливий пункт як спосіб (The Mood). Спосіб показує, як мовець розглядає дію по відношенню до дійсності. В англійській мові є три способи: дійсний (the Indicativе Мооdу), умовний (Thе Subjunctive Mood) і наказовий (The Imperativе Moоd).
Дійсний спосіб показує, що мовець розглядає дію як реальний факт, що відноситься до теперішнього, минулого або майбутнього:
Умовний спосіб показує, що мовець розглядає дію не як реальний факт, а як передбачувану, бажану чи можливу дію при наявності яких-небудь умов. Велика частина форм умовного способу в сучасній англійській збігається з формами дійсного способу:
If we had waited to carry the canoe, time would have been lost .
Наказовий спосіб виражає волю мовця, спонукання до вчинення дії, прохання або наказ:
Write down your name, address and occupation here [10, с. 100].
Необхідно пояснити правила вживання допоміжного дієслова do в питальних реченнях, адже це є досить цікаво. Досліджуючи це питання, виникає багато питань, які будуть розкриті в подальшому.
В цілому для англійської мови характерна тенденція ставити підмет перед присудком; але їй протистоїть інша тенденція - висловлювати питання зворотним порядком слів, а саме: дієслово - підмет.
Можна порівняти з аналогічними реченнями в німецькій мові - Schreibt er? та французькій - Йcrit-il?
Поряд із цим, у багатьох питальних реченнях зустрічається і такий порядок слів: допоміжне дієслово - підмет - дієслово.
У такій конструкціі повнозначне дієслово стоїть після підмета, як і в звичайних стверджувальних реченнях. Створення компромісних форм типу Does he write? дало можливість об'єднати дві протилежні тенденції: з формальної точки зору - дієслово, хоча і не повнозначне, стоїть перед підметом для вираження питання, з іншого боку, підмет стоїть перед смисловим дієсловом. Допоміжне дієслово, однак, не потрібне, якщо підметом у реченні служить питальний займенник.
Оскільки воно, природно, ставиться на перше місце, і, таким чином, речення і без - does відповідає загальному зразку [4, с. 19].
Важливо зазначити, що предикативні форми дієслів можуть вживатися тільки як вторинні слова (аднекси) і ніколи - як первинні та третинні слова. Але дієприкметник, подібно прикметнику, буває первинним словом:
The living are more valuable than the dead.
Інфінітив ж, залежно від речення, може виконувати будь-яку з трьох функцій; в англійській мові в певних випадках він вимагає to (пор. нім. zu, дат. at). Інфінітив в якості первинного слова:
Таке вживання інфінітива певною мірою компенсує відсутність повного комплекту дієприкметників (майбутнього, пасивного і т.д.).
Не came here to see you [10, с. 93].
1.2 Граматична к атегорія часу в сучасній англійській мові
дієслово перфектний англійський мова
Враховуючи структуру дослідження, досить доцільним є розгляд саме категорії часу, адже протягом подальшої роботи будуть з'являтися посилання на базові та традиційні практики, щодо категорії часу та певних часових форм конкретно.
У систему англійських дієслівних часів входять часи Indefinite, Perfect, Continuous та Perfect Continuous, які представлені в теперішньому, минулому і майбутньому часах. Також існує такий час як Future in the Past. Таким чином, в англійській мові існує шістнадцять форм часу.
Цей час виражає, що процес, названий дієсловом, здійснюється одночасно з моментом мови. Означає, що процес, названий дієсловом, здійснюється одночасно з моментом мови. Може виражати постійний процес, здійснення якого не має часових обмежень, та виражає повторювані процеси, здійснення яких не пов'язане з певним часом. В англійській мові дані процеси виражаються за допомогою The Present Indefinite Tense:
Якщо ж процес, названий дієсловом, збігається з моментом мови в той самий момент, не є регулярною дією і залежить від часу, то таку дію передає The Present Continuous:
The teacher is reading ; the pupils are listening to.
Також не можна не зазначити, що в англійській мові використовується The Present Perfect Continuous Tense для позначення дії, що почалась в певний момент до моменту розмови і триває аж до цього моменту:
We have been waiting for you since 10 о'clock.
Форми теперішнього часу англійської мови можуть висловлювати значення властиві формами майбутнього і минулого часів. При цьому велику роль грають ситуація і контекст. Форми теперішнього часу, вжиті в значенні майбутнього, висловлюють упевненість у близькому здійсненні процесу:
I go (am going) to the theater tomorrow .
Форми теперішнього часу в значенні минулого наближають дію до моменту мови і надають виразність. Частіше всього він зустрічається в історичних текстах, розповідях про минуле, сценічних ремарках, радіо- і телерепортажах, газетних заголовках.
Parents find child after being lost all night.
Дієслова минулого часу доконаного виду, позначають дію, яка відбулося в минулому, а результат зберігається до теперішнього:
He has built a fence around his house.
(До моменту мовлення паркан вже побудований і ми можемо його побачити).
В англійській мові таку дію висловлює The Present Perfect Tense Також минулий час виражає дію, яка відбулася раніше іншої, що вже пройшла. В англійській мові для передачі такої дії вживається The Past Perfect Tense:
She had already cooked dinner when they came.
Дієслова минулого часу недоконаного виду позначають, по-перше, дію протягом минулого, при цьому може вказуватися час. Таку дію в англійській мові може бути виражено The Past Continuous Tense або The Past Perfect Continuous:
When night came the travelers were walking along the narrow path.
Columbus and his sailors had been sailing many days before they saw land.
По-друге, дію, не раз повторювану в минулому або вчинену в минулому і ні чим не пов'язану з теперішнім. Для позначення таких процесів в англійській мові використовується The Past Indefinite Tense.
Дієслова майбутнього часу позначають дію, що відбудеться після моменту мовлення. Форма майбутнього часу від дієслів недоконаного виду складна. Вона означає, що названий дієсловом процес буде здійснюватися як тривалий або повторюваний, але не вказує на його завершеність, результат і чи дія відбуватиметься в певний момент у майбутньому. В англійській мові за вираження цієї дії відповідають The Future Indefinite Tense та The Future Continuous Tense:
I will be working in the garden at this time tomorrow .
The Future Perfect Continuous вживається для вираження дії, яка почалася раніше певного моменту в майбутньому і триває протягом певного періоду і до моменту мовлення:
By next June he will have been living here for ten years.
Форма майбутнього часу від дієслів доконаного виду проста, вона позначає час здійснення процесу і вказує на його закінченість, при цьому може вказуватися час, до якого процес відбудеться. В англійській мові така дія може виражається The Future Perfect Tense:
They will have bought a new car by the end of this year.
1.3 Проблема вживання перфектних форм
Досліджуючи цю тему, доходимо до висновку, що в англійській мові досить гостро постала проблема перфектних форм в системі часів дієслова. Різні погляди багатьох вчених, які досліджували це питання, можна розділити на 3 групи:
1. Перфект - це особлива часова категорія;
2. Перфект - це особлива категорія виду;
3. Перфект не відноситься ні до часової категорії, ні до категорії виду.
Остання точка зору належить Професору Смирницькому, який вводить поняття тимчасової відносності. Професор Смирницький під перфектом розуміє всю систему дієслівних форм, що містять в собі безпосереднє поєднання дієприкметникової форми II з будь-якою формою дієслова “have”[16, с. 89].
Під цим розуміється не контактне положення по відношенню до форми цього дієслова, а такий зв'язок, який здійснюється не за участю будь-якої третьої ланки. Так, наприклад:
Слова, що знаходяться між компонентами “had“ і “cut“ виступають як необхідна ланка побудови. Слова “had“ і “cut“ не з'єднані в даному випадку без проміжної ланки. Тобто два наступних приклади зовсім не означають одне і те саме. Будова речення впливає на значення та переклад.
I had cut my hair - Я підстриг (сам) волосся.
I had my hair cut - Мені підстригли волосся.
Смирницький піднімає питання про те, якою граматичною категорією є перфект. На його думку перфектні форми можуть бути як загального, так і тривалого виду (have waited - have been waiting) і разом з тим відрізнятися за граматичними часами абсолютно так само, як і неперфектні форми (have, had, will, have waited) [16, с. 93].
Крім того, вони можуть бути і позачасовими (з точки зору граматичної категорії часу), а це вже показує, що перфект являє собою особливу граматичну категорію. Навряд чи можна, в такому випадку, ставити питання про приналежність перфекта до якої-небудь категорії за межами виду і часу. Хоча, можна підняти питання про приналежність перфекта до категорій стану і способу.
Перфект співвідноситься з не перфектом, тобто з усією системою відповідності не перфектних форм.
Will have been writing - will be writing
(To) have written - (to) write і т.д.
Тільки форма дієприкметниика II не є в простому однозначному відношенні з будь-якою не перфектною формою, що порушує рівновагу всієї граматико-морфологічної системи англійського дієслова.
Всяка морфологічна граматична категорія утворюється протиставленням, щонайменше, двох несумісних один з одним форм, які визначаються як категоріальні форми, тобто саме як форми підтверджуючі дану граматичну категорію. Перфект і не перфект можуть утворити, у співвідношенні один з одним, особливу граматичну категорію дієслова та категорію тимчасової віднесеності, яка буде відмінна і від часу, і від виду. Її ж окремі форми можуть називатися перфектом і не перфектом, або звичайною формою.
Близькість категорії тимчасової віднесеності до категорій часу і виду пояснюють безперервні спроби включити перфект або в час, або у вид, а це заплутує і спотворює дійсне становище речей. Ця близькість має, однак, і інший наслідок: в тих формах, в яких категорія тимчасової віднесеності може залежно від обставин, розширювати своє значення і виконувати роль категорії часу.
If he were here, he would help us.
If he had been here, he would have helped us.
У таких випадках, як у першому прикладі, за відсутністю спеціальної вказівки на час, даність інтерпретується як віднесення до теперішнього часу.
Розглядають перфект і як видо-часову форму, яка може мати і часто часове значення. Основним видовим значенням перфекта теперішнього часу вони вважають завершеність дії до моменту мовлення.
Однією зі специфічних рис англійського дієслова є те, що не всі завершенні дії відносяться до минулого часу. При вказівці на закінчений період часу дія відноситься до минулого, і, відповідно, вживається форма невизначеного розряду минулого часу. Однак, завершена дія може бути теперішньою. Тоді відсутня вказівка ??на закінчений період часу, і дія відноситься до сфери теперішнього часу, що і передається перфектом. У перфекта, сам момент мовлення не відноситься безпосередньо до дії. Граматисти звичайно трактують перфект теперішнього часу як форму, яка має значення результативності, прямо називаючи її результативним видом.
Безперечно, можна говорити про результативність в таких випадках:
У наведеному прикладі значення результативності випливає з лексичного змісту дієслова, що виражає зміна об'єкта дії. В інших випадках при дієсловах, що не мають у своїй семантиці специфічного значення зміни, значення результативності звичайно відсутнє.
Has it really never occurred to you, mother, that I have a way of life like other people? (Bernard Shaw)
Дана дія мала і місце і те, що вона не протиставлялась мовцем до моменту мовлення, тобто відбувалася в теперішньому часі.
Перфект майбутнього часу передає дію, яка має завершитися раніше певного моменту в майбутньому, що є тимчасовим центром, з яким співвіднесена дана форма:
We shall have finished our task by the time you return .
Зазвичай в граматиках наводиться також перфектно-тривалий розряд майбутнього часу. Фактично це форма в мові не зустрічається.
Основним значенням перфекта минулого часу є завершеність дії в минулому. Тут наявне тимчасове значення передування і видове значення закінченості.
Перфектно-тривалий розряд минулого часу, так само і відповідна форма теперішнього часу, передає те, що процес відбувається від початку до кінця в сфері минулого часу. Перфектно-тривала форма минулого часу має характерну для всіх видо-часову форму минулого часу, обмежену синтаксичною самостійністю.
1.4 Питання майбутнього часу та способів його вираженя
Наразі в сучасній англійській мові існують традиційне розуміння майбутнього часу, можна назвати його також класичним, та теоретичні альтернативні теорії. В роботі до цього підрозділу ми розглядали саме класичне розуміння майбутності. Варто розглянути альтернативні теорії, які трохи інакше трактують дане питання, що є досить цікаво з лінгвістичної точки зору. Коротко розглянемо деякі з них.
Професор Кверк виділяє в англійській мові тільки дві видо-часові форми - теперішній і минулий час (тобто, на його погляд, англійська в цьому питанні нагадує німецьку).
Датський вчений-лінгвіст Отто Есперсен заперечує існування майбутнього часу в сучасній англійській мові на підставі того, що так звані допоміжні дієслова, що вказують на майбутній час shall і will насправді є модальними дієсловами [7, с. 284].
Подібне твердження, звичайно, не є безпідставним. Дані дієслова дійсно належать до модальних. Так, наприклад, дієслово shall в якості модального висловлює наказ, попередження, загрозу, обіцянку або застереження:
She shall be placed in that nursery.
Don't be afraid, Jane, I saw it was an accident; you shall not be punished.
I shall certainly return if all be well [19, с. 112].
Можемо прослідкувати, що незважаючи на близькість з традиційною формою передачі майбутнього часу, в реченнях зосереджується увага не на питанні часу, а швидше на спрямованості дії від наміру виконання, де може матися на увазі відведений на це часовий проміжок.
Дієслово will як модальне служить для вираження волі, бажання або наміру. В наступному реченні ми бачимо, що передано не лише час, а і намір.
We will wait a few minutes, Jane. [19, с. 26].
Далі ж ми бачимо, як в реченні передається більше небажання виконувати дію або заборона, ніж констатація факту в певному часовому проміжку.
You will not speak to him on any pretext! [19, с. 31].
Подібним чином відбувається і з дієсловами should i would.
Дієслово should, будучи модальним висловлює моральний обов'язок, пораду або рекомендацію:
You should see old Ossenburger [19, с. 124].
Також дієслово should вживається в риторичних питаннях з питальним словом «why» для вираження подиву, сильного подиву, обурення:
How the hell should I know? [23, с. 72]
Модальне дієслово would застосовується за тим же принципом, що і will але в основному в підрядних додаткових реченнях, де дієслово-присудок вжите в минулому часі:
Bessie said she was sure you would not refuse [19, с. 65].
Крім того, shall як модальне дієслово використано в питальній формі носить відтінок обігу з метою отримати розпорядження або вказівка:
A glass of wine; shall I get you one [18, с. 67].
І знову з речення ми бачимо, що акцент робиться саме на намірі здійснення дії, на тому, що вона має відбутися в майбутньому.
Важливо зауважити, що will i would служать для вираження ввічливого прохання, запрошення, причому would надає проханню особливо важливого відтінку:
Would you like to hear? [22, с. 22]
Також will і would, використовуються в заперечних реченнях в якості модальних дієслів, і вказують на те, що предмет не виконує дії, позначеної інфінітивом основного дієслова:
Тобто як дослівно з речення ми розуміємо, ніж так би мовити «не хоче різати».
Допоміжні дієслова майбутнього часу в традиційному розумінні відповідають наступним характеристикам модального дієслова: вживаються в поєднанні з інфінітивом іншого дієслова і висловлюють можливість, необхідність, ймовірність, дозвіл, заборону або можливість виконання дії. Все це підкреслюється вищенаведеними прикладами.
Виходячи з подібних міркувань, Есперсен висуває цікаву теорію, згідно з якою традиційна конструкція майбутнього часу shall / will + inf насправді є не граматичним вираженням майбутнього часу, а лише виражає обов'язковість дії або волі до її виконання.
Також професор Бархударов виступає проти включення майбутнього часу в систему граматичних часів сучасної англійської мови, мотивуючи це тим, що конструкція shall / will + inf висловлює майбутнє і минуле, тобто і є так званим Future-in-the-Past [3, с. 8].
Незважаючи на існування певних різних теорій, англійська мова продовжує користуватися традиційною формою майбутнього часу.
Розглянувши дієслово та різні способи вираження часу в англійській мові, можна зробити висновок, що дієслово - граматично найскладніша частина мови, оскільки відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення. Його складність полягає й у різноманітних класифікаціях та представленості у двох формах - особовій та неособовій.
Для вираження певного часу можуть застосовуватися засоби притаманні іншим часовим формам. А саме, форми теперішнього часу англійської мови можуть висловлювати значення властиві формами майбутнього і минулого часів. При цьому велику роль грають ситуація і контекст. Незважаючи на це, в класичних способах використання майбутнього часу зазвичай є пряма вказівка на час.
Альтернативні способи вираження майбутності є досить актуальною темою для іноземних граматистів, які розробляють теорії щодо усунення майбутнього часу із системи часів. Вони вважають допоміжні дієслова майбутнього часу лише модальними, адже досить часто в мовлені прослідковується спрямованость дії від наміру виконання з відведеним часовим проміжком на це. В той час як питання часу в таких випадках не піднімається.
З цього можна зробити висновок, що в сучасній англійській мові постає проблема коректного використання майбутніх форм.
Розглядаючи питання перфектних форм, бачимо, що на думку певних граматистів перфект можна віднести до особливої граматичної категорії, адже вони можуть бути загального або тривалого виду, відрізнятися за граматичними часами як і не перфектні форми, можуть бути позачасовими. Близькість категорії тимчасової віднесеності до категорій часу і виду пояснюють безперервні спроби включити перфект або в час, або у вид, а це заплутує і спотворює дійсне становище речей. Розглядають перфект і як видо-часову форму, яка може мати і часто часове значення.
РОЗДІЛ 2 . ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЙБУТНЬОЇ ТА ПЕРФЕКТНОЇ ФОРМ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ НА ОСНОВІ ТВОРІВ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА БРИТАНСЬКИХ КЛАСИКІВ
2.1 Особливості вираження перфектних форм
Стилістичні функції дієслівних форм розкриваються в контексті, у синтаксичному взаємозв'язку між формами й граматичними категоріями. Перфект тісно пов'язаний з текстовими категоріями проспекції й ретроспекції. Загальновідоме визначення перфекта як форми, що виражає результат попередньої дії. При вживанні перфектного результативного експлицитно або імпліцитно виражається стан суб'єкта або об'єкта, що виник як результат завершеної дії. Дія в перфектній формі передбачає, визначає наступні дії й, зацікавлюючи читача, загострює його увагу на причині й ході подій, що розвертаються, що приводять до тих або інших наслідків, а також підкреслює значимість отриманого результату.
Let us both leave this dreadful place, and far apart lead better lives, and forget how we have lived [21, с. 43].
Звідси ми можемо виділити в перфектних форм проспективну або результативну функцію. Для реалізації функції результативності необхідний сприятливий контекст. Вона реалізується в граничних дієсловах і в дієсловах двоїстого видового характеру, які лексично передають дію, пов'язану зі зміною суб'єкта або об'єкта дії, наприклад, дієслова make, achieve. Результативний перфект може також виконувати функцію експозиції, служити введенням до наступної ситуації:
Gentleman in the white waistcoat had made a very strong impression, thought that now the undertaker had got Oliver upon trial the subject was better avoided [21, с.131].
У наступному прикладі минулий досвід персонажа визначає його поводження в сьогоденні, звертаючи пильну увагу на його причинах:
Sometimes she speaks of «the past» as people speak who have been in prison. But you never know whether they refer to the crime or the imprisonment or the whole experience.
За допомогою перфекта в цій функції встановлюються глибинні зв'язки
Засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат по теме Оперативно-производственное планирование на предприятии
Контрольная работа по теме Себестоимость продукции
Почему Фамусовское Общество Отвергло Чацкого Сочинение Рассуждение
Дипломная работа: Исполнительная надпись нотариуса
Эссе Нет Ничего Практичнее Теории
Реферат На Тему Концептуальные Основы Логистической Деятельности
Готовые Рефераты На Тему
Реферат: Кукуруза
Курсовая Образование В Древний Рим
Сочинение Про Микрорайон На Английском
Дипломная работа по теме Комплексные пробиотические бактерии для лечения кишечных заболеваний
Реферат: Украина тени коррупции
Реферат: История формирования субъективности (структурно-феноменологический анализ)
Курсовая работа: Сводная расчетная смета на производство топографо-геодезических и картографических работ по объекту. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа: Инфляция: причины, последствия, методы преодоления (на примере России и других стран)
Лабораторная Работа Сборка Электромагнита И Испытание
Реферат По Физкультуре На Тему Пионербол
Курсовая работа: Совершенствование системы мотивации в ООО Алмис
Величие Природы Над Человеком Сочинение
Реферат: Социально - экономические, политические изменения в СССР в 1953 - 1980 гг.
Конституционное право - Государство и право контрольная работа
Федеральное управление казначейством - Государство и право практическая работа
Правовое основание изменения содержания трудового договора - Государство и право курсовая работа