Заняття туризмом, як метод загартування. Курсовая работа (т). Медицина, физкультура, здравоохранение.
🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Медицина, физкультура, здравоохранение
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Заняття туризмом, як метод загартування
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Розділ 1. Стан
дитячого та молодіжного туризму
Розділ 2.
Загартування та його роль у розвитку організму дитини
2.1 Основні
загартовуючи чинники та їх значення для здоров`я
2.3 Види
загартовування та їх характеристика
2.4 Гігієнічні
фактори як засіб фізичного виховання
Розділ 3. Основні
аспекти програми оздоровчо-пізнавального туризму
Величезна кількість людей
щороку йдуть мандрувати - пішки, на лижах, на велосипедах, гребних човнах,
плотах та ін. Тривалий час вони знаходяться далеко від цивілізації. Для
школярів та молоді туризм має не тільки оздоровче, але і розвиваюче значення.
Актуальність: останнім
часом урізноманітнилися хвороби школярів та молоді, про що свідчить перш за все
різноманітність вірусів, яким властива висока контагіозність і здатність
викликати епідемії та пандемії, що спричиняє часто небажані зміни в стані
здоров`я дитини і потребує тривалого лікування, а причиною цього є низька
опірність організму. Тому застосування загартувальних заходів потребує значної
уваги та більш чіткої організації проведення.
Предмет дослідження -
природні чинники природи та їх вплив на організм дитини.
Об`єкт дослідження -
функції туризму в процесі загартування організму.
Мета роботи: встановити
роль занять туризмом для підтримання гомеостазу організму школярів та молоді,
їх місце в загартуванні.
1) сформувати уявлення
про сучасний стан дитячого та молодіжного туризму;
2) розглянути основні
природні фактори, які сприяють загартуванню;
3) охарактеризувати
основні загартовуючі чинники та їх значення для здоров`я;
4) розглянути основні
умови та види загартування;
5) дати характеристику
основних аспектів програми оздоровчо-пізнавального туризму.
В умовах розвитку
української державності, демократизації суспільства та гуманітаризації освіти
підвищується попит дітей та їхніх батьків на додаткові освітні послуги, які
можуть бути задоволені в результаті використання можливостей позашкільної
освіти.
Одним з ефективних
напрямів позашкільної освіти, що дає змогу поєднувати навчання і виховання
дітей та підлітків, є дитячо-юнацькій туризм і краєзнавство. Саме туризм і
краєзнавство дають виняткову можливість на власні очі красу рідної землі,
ознайомся з історією, культурою, традиціями свого народу, загартуватися як
фізично, так і мораль Для дитини кожна подорож - це своєрідне відкриття, це
можливість зрозуміти, що стоїть за звичним словом Батьківщина. Допомогти дитині
зробити такі відкриття покликані колективи центрів туризму і краєзнавства
учнівської молоді та станцій юних туристів України.
Нині в Україні діє 96
центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді та станцій юних туристів, які
є базовими організаційно-методичними осередками розвитку дитячо-юнацького
туризму. Серед них: Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської
молоді - 1, Кримський республіканський - 1, обласні - 21, міські - 42, районні
- 31 (вт. ч. 6 внутрішньо-районних в містах). Останнім часом мережа цих
навчальних закладів збільшується: якщо в 1998 р. їх було 84, у 2000 р. - 87, то
зараз вже 96.
Найбільшу кількість
центрів туризму мають: Дніпропетровська (11), Луганська, Полтавська,
Хмельницька області (по 7 кожна), Львівська, Черкаська, Волинська (по 6),
Запорізька (5).
Головними напрямами
діяльності центрів туризму є здійснення навчально-виховної, організаційно-масової,
інформаційно-методичної роботи та підвищення кваліфікації педагогічних
туристських кадрів. Інформаційно-методичне забезпечення центрів туризму і
станцій юних туристів України та проведення всеукраїнських очно-заочних масових
заходів здійснює Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської
молоді, який працює з 1930 року.
Найважливішим показником
діяльності позашкільних навчальних закладів туристсько-краєзнавчого профілю є
організація роботи дитячих туристсько-краєзнавчих об'єднань. Так, на сьогодні у
всіх типах позашкільних навчальних закладів близько 10% становлять гуртки
туристсько-краєзнавчого напряму.
Найбільш масовим на
Україні є пішохідний туризм. Серед гуртків туристсько-спортивного напряму
переважають ті, які працюють за програмами «Юні туристи» та «Пішохідний
туризм». Друге місце за чисельністю посідають дитячі об'єднання, що працюють за
програмами «Спортивний туризм» і «Спортивне орієнтування». Крім того, в Україні
працюють гуртки велосипедного, гірського, водного, лижного, спелеотуризму,
гуртки туристського багатоборства тощо. Дбаючи про подальший розвиток
спортивного туризму, наші колеги на місцях організовують роботу гуртків молодших
інструкторів туризму і туристів-провідників.
Важливим чинником
розвитку дитячо-юнацького спортивного туризму є проведення змагань, під час
яких юні туристи мають змогу продемонструвати свої знання і вміння, набуті під
час навчання у гуртках. Найбільш поширеними є змагання зі спортивного
орієнтування і з техніки пішохідного туризму.
Запроваджуються нові
форми проведення змагань. Так, Миколаївський обласний центр туризму,
краєзнавства та екскурсій учнівської молоді проводить першість центру з
естафети «Альпійські зв'язки».
Заслуговує на увагу новий
вид змагань зі спортивного орієнтування «Маркована траса з визначенням ситуації
на контрольному пункті за фрагментом карти», які організовує Севастопольський
міський центр дитячого і юнацького туризму учнівської молоді.
Донецький обласний центр
туризму і краєзнавства учнівської молоді започаткував проведення відкритих
Всеукраїнських змагань з техніки пішохідного туризму в закритих приміщеннях та
«Неділі туризму» для хворих дітей, зокрема для вихованців Слов'яногірської
школи-інтернату для дітей із захворюванням органів дихання.
Крім того, гуртківці центрів
туризму беруть участь у міжнародних туристських змаганнях. Так, вихованці
Закарпатського обласного центру туризму, краєзнавства і спорту беруть участь у
міжнародних змаганнях зі спортивного орієнтування в Чехії та Словаччині.
Одним з напрямів роботи
центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді та станцій юних туристів є
впровадження в практику освітянської роботи краєзнавчого принципу навчання і
виховання, введення краєзнавчого компоненту в роботу гуртків
спортивно-туристського напряму, проведення різноманітних краєзнавчих
експедицій, зльотів, акцій тощо, безпосередня робота краєзнавчих гуртків.
Перевагу юні краєзнавці віддають гурткам народознавства, історичного та
географічного краєзнавства. Крім того, працюють фольклорно-етнографічні гуртки,
музеєзнавства і мистецтвознавства, юних геологів, археологів та ін.
З 1992 р. в Україні
триває багатопрофільна всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція
учнівської молоді «Краса і біль України», а в 1998 р. Міністерство освіти
України у партнерстві з Всеукраїнською спілкою краєзнавців та Українським
географічним товариством започаткували історико-географічну експедицію
учнівської молоді «Сто чудес України». Головне завдання експедицій - залучення
учнівської молоді до пошуково-дослідницької роботи з історії та географії;
виховання у дітей любові до рідної землі, природи, історії і культури,
дбайливого ставлення до природи рідного краю.
Організаційно-методичною
базою проведення цих заходів на всеукраїнському рівні є Український державний
центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Серед добрих і корисних справ
нашого закладу, спрямованих на виховання дітей та підлітків України, є успішне
проведення ще й таких всеукраїнських експедицій, як «Птахи рідної землі»,
«Мікро-топоніми України», історико-краєзнавчої акції «Пам'ять» і ряду інших.
Переможці експедицій нагороджуються путівками до Центрального табору
туристського активу учнів України та інших оздоровчих закладів України.
На місцях успішно діють
регіональні краєзнавчі пошукові експедиції. Так, Донецький обласний центр
туризму і краєзнавства учнівської молоді провів перший етап
історико-патріотичної операції «Пам'ятники розповідають», під час якої було
досліджено 116 пам'ятників області. Підсумкові матеріали передані до Агентства
редакції «Книги пам'яті України» для написання книги «Війна у пам'ятниках».
Перелічити всі туристсько-краєзнавчі заходи, які
проводяться центрами туризму і краєзнавства учнівської молоді та станціями юних
туристів, неможливо. Хочеться щиро подякувати їхнім колективам за копітку працю
і ентузіазм і вірити, що знання, вкладені в душі дітей, дадуть пагони любові до
своєї держави, ім'я якій - Україна.
Минуло не одне
тисячоліття з того часу, як людство довідалося про цілющу силу трьох великих
лікарів природи: сонця, повітря і води. Саме вони - вода, повітря і сонце -
залишаються і досі основними загартовуючими чинниками. До того ж, використані
людиною у сполученні з фізичною культурою та правильно поставленою руховою
активністю, ці чинники є певним гарантом вашого здоров'я, можуть запобігти
багатьом хворобам.
Багато з вас вже чули про
інфекційні захворювання, що спричиняються мікроскопічними організмами: бактеріями,
вірусами, грибками тощо. Збудники цих захворювань передаються від хворих людей
чи тварин до здорових, призводячи до епідемій. Згадайте з історії про епідемії
чуми і холери, що «викошували» жителів міст і сіл, спустошуючи цілі держави.
Завдяки досягненням
біології і медицини багато інфекційних захворювань, які в минулому були
смертельними для людей або ж залишали важкі наслідки на все життя, сьогодні в
результаті застосування щеплень майже не трапляються. Згадаймо віспу,
скарлатину, поліомієліт, правець, кашлюк (коклюш) - колись такі поширені
хвороби. Зараз вони або ліквідовані повністю, або трапляються як поодинокі
випадки.
Однак ще і сьогодні
існують такі інфекційні хвороби, від яких досі не винайдено надійного захисту.
Серед них чільне місце посідають грип і гострі респіраторні вірусні інфекції,
або, як кажуть, простудні захворювання. Річ у тім, що у збудників цих
захворювань, переважно вірусів, дуже швидко відбуваються мутації (зміни
генотипу). Це зводить нанівець зусилля медиків і мікробіологів виготовити
ефективну вакцину для профілактики цих захворювань. Ось чому тільки висока
функціональна активність імунної системи та адаптаційних механізмів, що
досягається в результаті постійного тренування (загартовування), робить
організм стійким до цих мікроорганізмів, і тому хвороба не розвивається або
швидко перебігає у легкій, майже непомітній, формі.
Особливо цінним є
загартовування в дитячі роки. Адже чим раніше починають застосовувати природні
загартовуючі фактори, тим стійкішим стає організм до дії несприятливих умов
довкілля. Прикладом цього може слугувати життя нашого славетного співвітчизника
Порфирія Корнійовича Іванова, його послідовників та прихильників розробленої
ним системи природного оздоровлення.
Коли довкілля має
достатньо подразників, ми говоримо «інформаційно збагачене навколишнє
середовище». Воно сприяє розвиткові організму, пробуджує його резервні
можливості, покращує адаптаційні та захисні механізми. Відомо, наприклад, що
водне середовище порівняно з повітряним є для організму людини інформаційно
збагаченішим, оскільки неоднорідні контрастні впливи інформаційно багатші.
Нагадаймо, що процеси
інформаційного впливу мають велике значення не тільки в період росту організму,
але й впродовж усього життя. Організація всіх фізіологічних процесів в органах
і тканинах забезпечується нервовими стимулами від центральної нервової системи.
Тому дуже важливо, щоб ця система «заряджалась» інформацією з довкілля. Саме це
і відбувається за дії фізичних чинників довкілля на організм, оскільки
інформаційні впливи при цьому надходять до організму в найбільш «чистому»
вигляді.
Цивілізація «вилучила»
сучасну людину з природного середовища, помістивши її у «футляр» будинків,
одягу, автомобілів, і відгородила її від усього багатства природних
інформаційних процесів: подиху свіжого вітру, променів сонця, численних і
особливо цінних в інформаційному відношенні кліматичних контрастів. Проте в
нашому організмі потреба в інформаційно насичених впливах закладена генетично.
Організму людини потрібні і холод, і тепло, і механічні подразники, і багато
іншого, та особливо цінним є спільна комбінована дія цих чинників.
Використовуючи контрастну
дію під час переходу від одного фізичного чинника до іншого (від тепла до
холоду, від спокою до механічного тиску на шкіру, від перебування на сонці до
занурення у воду - середовища з іншою щільністю, температурою, теплоємністю і
т. д.), ми насичуємо організм потоками найціннішої в біологічному відношенні
інформації, яка є «концентратом» навколишнього середовища.
Використання
різноманітних водних процедур (від компресів і обтирань до плавання і купання),
сонячних променів, тепла і холоду (від сауни до моржування), а також багатьох
інших варіантів та поєднань (наприклад, циркулярний душ, підводний масаж, парна
лазня з віником чи масажем) з давніх-давен забезпечувало людям універсальну
можливість формування, збереження та зміцнення здоров'я і оптимального розвитку
організму (мал. 1).
Maл. 1. Схематичне зображення
механізму оздоровчої дії основних загартовуючих факторів.
Починати загартовування
доцільно навесні чи влітку, поступово знижуючи температуру води чи повітря.
Ефективність загартовування вища, якщо воно проводиться у комплексі з фізичними
вправами. Виходячи із фізіологічних механізмів загартовування, його необхідно
проводити регулярно, підбирати оптимальну тривалість процедур. Наприклад,
ефективніше проводити щоденне охолодження по 5 хвилин, ніж охолодження через
день по 10 хвилин.
Якщо в процесі
загартовування відбулась перерва, особливо тривала, організм поступово втрачає
набуті властивості адаптаційних реакцій до дії несприятливих чинників довкілля
(різкі зміни температури повітря, атмосферного тиску, вологості, сильний вітер
і ін.). Тому при відновленні загартовування необхідно знову дотримуватися
поступовості й послідовності процедур.
Підсумовуючи вищесказане,
ми можемо сформулювати 4 правила загартовування.
Перше правило - точне
дозування загартовуючих чинників, кожна температурна дія повинні відповідати
індивідуальним можливостям організму. Чим сильніша охолоджуюча процедура
(наприклад, чим холодніша вода і більша швидкість вітру), тим меншою повинна
бути її тривалість. Основна мета суворого дозування загартовуючих чинників -
забезпечити будь-якій людині (від новонародженого до людини похилого віку)
посильне для неї температурне навантаження.
Друге правило -
систематичність дії загартовуючих чинників. Міцний і стійкий загартовуючий
ефект виникає в результаті тренування, тобто системи повторних навантажень,
кожне з яких діє на організм в стані нової набутої збільшеної здатності до
охолодження. Ось чому дуже важливо не припиняти загартовуючі процедури, адже
кожна перерва означає втрату вже досягнутого рівня опірності організму. Тому
навіть при хворобі або поганому самопочутті потрібно не припиняти процедури, а
лише зменшити їхню інтенсивність і тривалість.
Трете правило -
поступовість збільшення загартовуючих чинників, причому це збільшення має бути
східцеподібним. Це означає, що кожне відчутне посилення холодового навантаження
має підкріплятися протягом деякого часу для того, щоб організм мав змогу
пристосуватися до досягнутої інтенсивності подразнення. Потому температурне
навантаження можна знову збільшити.
Четверте правило -
індивідуальність підбору загартовуючих чинників із врахуванням віку, стану
здоров'я, навіть астрологічних особливостей.
Найпростішим і
найдоступнішим видом загартовування є повітряні ванни (або перебування на
відкритому повітрі).
Починати краще з теплих повітряних ванн,
поєднуючи їх з рухливими іграми або фізичними вправами, поступово збільшуючи
тривалість і зменшуючи температуру повітря. Ефективність повітряних ванн
збільшується, якщо після них проводити водне обтирання або обмивання.
Починаючи загартовування,
слід дотримуватися таких правил: безперервність і систематичність загартування;
врахування індивідуальних особливостей кожної дитини (статі, віку, стану
здоров'я, рівня загартованості тощо); поступовість проведення процедур
(особливо це стосується тих, у кого слабке здоров'я); постійний контроль з боку
лікаря (з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини).
Під дією повітряних ванн
поліпшується склад крові, загальний обмін речовин, тонізується мускулатура,
відбувається посилене "згорання" жиру. Враховуючи такий активний
вплив повітряних ванн на організм людини, приступати до них слід обережно. Так,
загартовування повітрям дітей молодшого дошкільного віку найкраще починати при
температурі, не нижчій від 19 - 20°С, слабкому вітрі, у тіні. Старшим дітям
можна дозволити цю процедуру і при температурі повітря + 18°С. І за умови, якщо
діти достатньо підготовлені, то рекомендувати повітряні ванни при нижчій
температурі.
Тривалість першої
процедури не має перевищувати 15 - 20 хв. Надалі, залежно від індивідуальних
особливостей кожного, тривалість повітряного "купання" можна
поступово збільшувати до кількох годин. Повітряні ванни найкраще приймати у
ранкові та вечірні години, але в жодному разі людина не повинна переохолоджуватись
або перегріватись.
Перші повітряні ванни, як
правило, приймають під час ранкової гімнастики, для занять якою хлопчикам
бажано виходити тільки в трусах, а дівчаткам - у купальниках. Повітряні
процедури можна продовжувати і під час ранкового туалету, прогулянок, рухливих
і спортивних ігор кілька разів на день.
Найкраще місце для
повітряних ванн - лісові галявини, пляж тощо. Тривалість їх визначається
насамперед самопочуттям кожного: якщо морозить, процедуру слід припинити.
Протипоказанням для повітряного "купання" може бути тільки негода, а
також захворювання дитини.
Вплив сонця на організм
багатогранний. Його проміння посилює обмін речовин, стимулює діяльність
ендокринних залоз, тонізує нервову систему, що дуже важливо для нормального
розвитку молодого організму. Крім того, ультрафіолетове випромінювання вбиває
бактерії, сприяє виробленню вітаміну D. Ось чому особи, які загартовуються
сонцем, менше хворіють на інфекційні хвороби, рахіт. Якщо розумно користуватися
сонячними ваннами, в крові збільшується кількість гемоглобіну, дихання стає
повільнішим, але глибшим, що сприяє насиченню організму киснем. Усе це разом
зміцнює здоров'я.
Але неправильне
користування сонячним промінням шкідливо впливає на організм людини, зокрема,
може призвести до опіків, сонячного або теплового удару.
Опіки, як правило,
виявляються через кілька годин після опромінювання. Характерні ознаки:
почервоніння і припухання шкіри. пухирі, загальне нездужання, головний біль,
підвищення температури тіла.
Основною причиною
виникнення сонячного удару є пряма дія на головний мозок переважно
інфрачервоних променів. Ознаки: гострий головний біль, різке почервоніння
обличчя, запаморочення, а в тяжких випадках - блювання, судоми, непритомність.
Наслідком загального перегрівання організму є тепловий удар.
Щоб акліматизуватися,
діти спочатку протягом трьох-чотирьох днів щодня приймають повітряні ванни по
30 - 40 хв. і тільки після цього переходять до приймання сонячних ванн. Тривалість
першої сонячної ванни - 4-5 хв. (по одній хвилині на спину, груди, лівий і
правий боки). Поступово тривалість сеансів збільшують (додають через кожні два
дні про 2 хв.), доводячи їх до 40 хв. Очі бажано захищати темними окулярами.
Лежати треба на підстилці або топчані, захищаючи голову від сонця. Слід
нагадати, що світловолосі й рудоволосі, а також блондини із світлою шкірою
чутливіші до сонячного проміння, ніж брюнети. Через це в перших швидше можуть
виникнути сонячні опіки.
Приймати сонячні ванни найкраще:
о 10 - 12-й год. у середній смузі та о 8 - 10-й год. - у південних районах
країни. Робити це не раніше як через 1 - 1,5 год. після вживання їжі, але в
жодному разі не натщесерце. Доцільно раз на тиждень робити одноденну перерву,
під час якої приймають повітряні ванни.
Загартування водою слід
починати з обтирань. При цьому спочатку температура води має бути не нижчою від
+ 26°С. Знижуючи щодня приблизно на 1° С, її доводять до + 22°С для дітей
молодшого віку і до + 18-20°С - для старшого. Обтираються губкою або мокрим
рушником, починаючи з рук, шиї, тулуба.
Привчивши організм до
низьких температур, можна через 7-8 днів перейти до обливання водою або душу.
Спочатку температура води для цього не має бути нижчою від + 25 С, але
знижувати її нижче + 18° не рекомендується.
Влітку основною
загартувальною процедурою має бути, звичайно, купання у відкритих водоймах або
у басейні, яке проводиться в теплу погоду щодня з дозволу лікаря. Купатися
рекомендують при температурі води не нижчій + 18°С.
Роздягнувшись, треба 5-7
хв. побути в затінку, щоб тіло охололо. У перші дні краще купатися раз на день,
перебуваючи у воді не більше 10 хв. З часом тривалість перебування у воді
збільшується до 20-30 хв., залежно від індивідуальних особливостей організму.
Коли організм звикне до води, можна купатись і двічі на день.
Купання посилює апетит,
поліпшує травлення та обмін речовин, тренує терморегуляторні механізми. Якщо ж
методика купання неправильна, можуть з'явитися безсоння, головний біль, розлад
шлунку, збуджений стан і навіть підвищення температури. Однак усі ці ознаки, як
правило, короткочасні. Якщо ж вони не зникають і наступного дня, то слід
тимчасово припинити купатися. У жодному разі не можна дозволяти купатися дітям,
якщо вони нездужають. Діти, що за станом здоров'я зараховані до спеціальної
медичної групи, можуть купатися тільки з дозволу лікаря.
Дуже ефективний спосіб
загартовування - ходити і бігати босоніж. А щоб уникнути можливого
переохолодження, слід привчатися на ніч мити ноги холодною водою.
Ходьба босоніж як засіб
загартовувати та зміцнювати здоров'я і навіть лікування деяких захворювань
використовувалася з давніх часів.
За даними давньогрецьких
істориків, у спартанських і афінських навчальних закладах, де загартовуванню
майбутніх воїнів приділялася величезна увага, вихованці цілий рік ходили
босоніж. Право носіння взуття вони одержували лише з вісімнадцятирічного віку.
Відомо, що учасники перших Олімпійських ігор змагалися босоніж.
За свідченням давньогрецького
письменника Плутарха, філософ Сократ "з метою загострення мислення"
постійно ходив босоніж і вимагав цього від своїх дітей.
Відомо, що давньоримський
лікар Антоній Муза вилікував від тяжкої хвороби поета Горація тим, що змушував
його ходити босими ногами по гострому камінні.
Олександр Васильович
Суворов, який до глибокої старості зберігав бадьорість і високу працездатність,
щоденно зранку, навіть у сильні морози, здійснював прогулянку босоніж, після
чого обливався холодною водою.
А ще існує легенда. Якось
у сиву давнину якийсь чоловік боляче вдарив палець ступні об великий камінь.
Через деякий час з подивом переконався, що разом із болем у нозі минув і
головний біль, який довго дошкуляв йому. Маючи, як кажуть, світлу голову, ця
спостережлива й допитлива людина зуміла пов'язати в єдине причину і наслідок.
Він знову з'явився біля чудо-каменя, коли у нього вкотре заболіла голова. І
знову, як першого разу, вдарив ступнею об камінь. Біль відступив. Тоді він
перекотив "зцілюючий" камінь ближче до свого помешкання. Потім
додумався, що з лікувальною метою можна використовувати і невеликий плоский
камінець, натискуючи ним у певну точку передньої частини ступні.
Звідси і пішла
ступнетерапія або, як кажуть лікарі, акупресура біологічно активних точок
ступні. Так воно було насправді чи ні, але факт залишається фактом: цей феномен
був відомий в давнину багатьом народам. З'явились цілі системи лікування різних
захворювань засобами акупресури активних точок ступні. Річ у тім, що на підошві
ступні існує безліч зон, прямо пов'язаних з різними органами людини. Натискуючи
на них, можна зняти біль, піддати лікувальній дії ті або інші органи. Але без
консультації лікаря тут не обійтися, а тому краще просто ходити босоніж - дома,
на природі, на пляжі і т.д. Тоді обов'язково натрапиш на потрібну точку.
Бажано мати
лікувально-оздоровчий інструментарій для ступні, який дуже просто виготовити
або пристосувати для цього. Наприклад, можна покласти у ванній звичайний
килимок з пуп'яшками, що кладуть перед вхідними дверима, і регулярно вранці,
умиваючись, потоптатись по ньому. Одразу прийде відчуття бадьорості після сну,
миттєво включаються всі органи, готові до розумової та фізичної роботи.
Кожна людина має
усвідомити, що її ступня - це своєрідне джерело здоров'я. А звідси й те, що
ступню необхідно загартовувати, частіше використовувати для оновлення і
збереження здоров'я. Тому й треба частіше ходити босоніж.
Купання в холодній воді
корисно всім. Але, приступаючи до загартовування, треба врахувати свій стан
здоров'я, вік, стать, індивідуальні особливості організму. Починати в
будь-якому віці найкраще з вологого обтирання, прохолодного душу, купання
влітку в природних водоймах, прогулянок босоніж, особливо по росі.
Найпростіший, безпечний і ефективний перший крок у цій справі - після гарячого
душу або ванни вилити ковшик холодної води на ділянку шийних хребців, потім, не
витираючись рушником, по-масажувати тіло кульковим дерев'яним масажером до
почервоніння і вдягатися на дещо вологу шкіру.
Для дітей і людей
похилого віку холодне навантаження залежить від віку: чим молодша дитина і чим
старша доросла людина, тим меншим воно має бути. Якщо вирішили загартовуватись
ходьбою босоніж по снігу, слід збільшувати швидкість ходьби, а ще краще -
бігти, аніж ходити.
Визначити, чи достатнє
холодове навантаження, можна у такий спосіб: якщо після або під час процедури
почервоніла шкіра, то це означає, що все гаразд. Закінчувати сеанс
загартовування рекомендується, коли відчувається, що починаєш мерзнути.
Вік у "моржуванні"
не на заваді. Є й зовсім юні плавці, яких батьки з самого раннього дитинства
привчили до холодної води. Наші поради початківцям задля їхньої ж безпеки такі.
Перед тим як заходити у воду, треба розігрітися, найкраще пробігти пару кілометрів.
Але й занадто розігрітому пірнати в ополонку не рекомендується. Необхідно
спочатку намочити тіло, а потім зайти у воду.
Якщо людина вже не
новачок у цій справі, то слід обсихати після купання, не витираючись рушником.
І одягатися треба, доки шкіра дещо волога.
Тривалість купання у
крижаній воді (приблизно + 5°С) - від 30 секунд до 3 хвилин. Плаваючи, слід
одягати гумову шапочку, волосся змочувати не рекомендується.
Лікарі, які обстежують "моржів",
запевняють, що користь зимового купання не лише в тому, що воно підвищує
морозостійкість і перешкоджає застудним захворюванням. За їхніми словами,
навіть досить хворі люди через рік чи два після початку "моржування"
вже не скаржилися на свій стан здоров'я. Від занурення в ополонці у них
покращується настрій, після купання вони можуть підвищувати навантаження на
себе. За медичними даними, у них збільшується розмір (обсяг) легенів, ростуть
м'язи, підвищується життєвий тонус, покращується стан шкіри.
2.4
Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи
фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами
стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні
вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм.
Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання, гігієнічні фактори
здобувають велике значення для повноцінного рішення задач фізичного виховання.
Як би добре ні був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть
бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо
заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому в програмі з
фізичного виховання існує розділ теоретичних відомостей, що містить обсяг
гігієнічних знань дітей в дошкільному закладі.
Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних
засобів, умовно поділюваних на дві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу,
що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми
особистої і суспільної гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування,
тобто умови для повноцінних занять фізичними вправами.
Другу підгрупу складають засобу, що включаються в процес
фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до
гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення
зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня
освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, відповідність одягу і
т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і
т.п.).
Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і
комплексному застосуванні цих засобів.
Розділ 3. Основні аспекти програми оздоровчо-пізнавального туризму
Навчально-виховний
процес, у середовищі якого знаходиться учні школи, вимагає від його в основному
розумового напруги, у той час як біологічна сутність дитини спрямована на
активну діяльність (у тому числі фізичну) і безпосереднє пізнання навколишнього
його соціального світу.
Ціль занять складається в
розвитку рухової, функціональної і пізнавальної активності учнів, у зміцненні
їх здоров'я, психічному і фізичному оздоровленні організму в процесі
туристсько-пізнавальної діяльності. При цьому передбачається рішення наступних
основних задач:
- оздоровлення
дітей на заняттях в умовах природного середовища;
- формування
координаційних функцій;
- розвиток творчої
і вико
2.3.1
Загартовування повітрям Курсовая работа (т). Медицина, физкультура, здравоохранение.
Реферат по теме Оперативное лечение варикозной болезни вен нижних конечностей. Инвагинационный стриппинг
Курсовая работа по теме Налоговый учет по Единому налогу на вмененный доход (ЕНВД) и оптимизация налогообложения на конкретном предприятии
Реферат по теме Суверенітет України
Значение Математического Развития В Жизни Ребенка Эссе
Реализация метода «сущность - связь»
Лабораторная работа: Национальная нетерпимость
Курсовая работа по теме Разработка бизнес-плана для открытия автотранспортного предприятия
Контрольная работа по теме Методы выбора проектов
Контрольная работа: Правоотношения в сфере правового регулирования, формирования и исполнения местных бюджетов
Курсовые Работы Корпоративное Управление
Лекция На Тему Американская Модель Социальной Защиты
Реферат: Поясничная паравертебральная блокада как альтернатива для обезболивания первого периода родов
Безопасность Уроков Физической Культуры Реферат
Как Составить План Сочинения Рассуждения
Реферат: Изменения в организме при физических нагрузках
Реферат: Открытая валютная позиция
Реферат: Литература - Патофизиология (Воспаление)
Нет Друга Ищи А Нашел Береги Сочинение
Сочинения Про Маму Собственного Сочинения
Реферат На Тему Руїна
Курсовая работа: Разработка рекламной кампании городского яхт-клуба
Дипломная работа: Влияние эмоциональных отклонений на внутреннюю картину болезни (на примере онкологических больных)
Реферат: Анализ организационной культуры ОАО Роснефть