Замок Паланок – унікальна історична і військово-архітектурна пам’ятка не лише Закарпаття, але й Європи

Мукачево – затишне середньовічне місто з багатовіковою історією, чудовою природою і цікавими туристичними об’єктами, що розкинулось у самому центрі мальовничого Закарпаття. Але візитівкою містечка є мукачівський замок Паланок.

Звідки ж походить така назва? У XVII сторіччі рів був укріплений дубовим частоколом – паланком. До речі, існує кілька версій, що назва міста Мукачево походить саме від замку. Одна з них розповідає, що люди із великими муками будували замок Паланок, а місто, в якому жили робітники, назвали Мукачево. Існує також і інша версія, яка розповідає про те, що люди з муками долали гірські перевали по дорозі до замку, поруч з яким було місто. Третя думка розповідає про те, що навколо замку були млини, що мололи борошно – муку.

Точна дата заснування замку невідома, хоча в документах, що датуються ХІ сторіччям, назва замку вже згадується. Літописи свідчать, що оборонне укріплення в Мукачево вистояло й не підкорилось війську половецького хана Кутеска. Згодом замок вистояв і отримав перемогу над загонами хана Атламоша. В результаті загін був вщент розбитий, а сам хан потрапив у полон, а пізніше був страчений в стінах фортеці.

Далі сторія замку тісно пов’язана з угорськими династіями Арпадовичами та Анжу. Військо Угорського королівства захопило все Закарпаття, вони володіли замком і навколишніми землями упродовж XIII – XIV століть.

У 1396 – 1414 роках власником мукачівського замку був Подільський князь Федір Корятович ІІ, який походив з роду князів Гедимінасів. Замок подарував йому сам угорський король Сигизмунд І. Князь значно розбудував і укріпив споруду, перетворив її на свою резиденцію. У 1401 році навколо замку було зведено захисну стіну завдовжки 10 метрів та вирито сухий рів. На території замку за наказом князя вирили 75-метровий колодязь, що сягав своєю глибиною аж до річки Латориці.

Протягом XV – XVI століть замок Паланок належав багатьом володарям, які його продовжували розбудовувати й укріплювати.

З 1685 по 1688 рік замок пережив одну з найбільших облог, здійснену військами імператора Австрії. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Ілона Зріні. Під керівництвом цієї мужньої жінки здійснювалась оборона замку від штурму ворога. Облога замку тривала впродовж довгих 27 місяців.

Австрійці взяли фортецю тільки через те, що у заточених в стінах замку людей закінчились продовольчі запаси. Ілону Зріні заарештували та відправили до Австрії, після обміну полоненими вона відправилась до Туреччини, де й закінчилось її життя в 1703 році. Після захоплення замку австрійці його реконструювали і значно укріпили, завдяки чому споруда стала найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

Пізніше, замок Паланок став оплотом національно-визвольної війни угорського та інших народів, що населяли цей край, проти австрійського гніту. Війну очолював син Ілони Зріні Ференц II Ракоці. Він провів у замку ряд будівельних робіт та зумів вивести його на рівень центру трансільванських земель. В замку карбувались монети, підписувались таємні військові договори. До 1711 року Паланок був неприступним та ласим шматом для австрійських військ, та невдовзі захисники фортеці були змушені здатись на поталу ворогам. Війна закінчилася поразкою, після чого замок втратив своє стратегічне значення.

З 1728 року будівля замку Паланок використовувалась для поневолення політв’язнів, зберігання угорської корони від наполеонівських військ. Від початку ХХ століття Закарпаття входило вже до складу Чехословаччини, а згодом – до складу Угорщини. На щастя, від воєнних дій замок не постраждав. Радянська ж влада розмістила тут сільськогосподарське профтехучилище.

За часів незалежності України Паланок стає добре відреставрованою архітектурною пам’яткою з експозиційними залами, які займають понад 2500 кв. метрів. Тут діють виставки сучасної скульптури, живопису, представлена етнографія та побут мешканців міста і Закарпаття. У картинній галереї музею експонуються полотна видатних українських, угорських, польських живописців, колекція ікон XVІ – XIХ століть.

Джерело: Відкривай Україну