Замерзло. "Крига" Яцека Дукая
grumpy_readerkaБез сумнівів і підрахунків можу сказати, що роман польського фантаста Яцека Дукая "Крига" в 4-х частинах став для мене найскладнішою і найдовшою історією за останні кілька років (якщо не за все моє життя). В сукупності це 1632 сторінки перемелювання мізків міксером, але, як виявилося, від цього цілком можна отримувати задоволення.
Події відбуваються у 1924-30 рр в Польщі та Росії. Світ, представлений, у "Кризі" - альтернативний, себто, історія в ньому пішла трохи інакше. Точка біфукації /мріяла вжити це словосполучення вже десь з рік, після того як дізналася, що воно означає!/ - падіння тунгуського метеорита (червень 1908 року), після чого Сибір, Російську Імперію та трохи Європи вкрила Крига. Замерзло, до того ж замерзло не тільки в прямому сенсі, а замерзла Історія. Не було Першої Світової, не було революції в Росії, не утворилися країни, які утворилися у нас, не загинули певні історичні постаті. Замерзли звичаї, мода, література і музика.
Головний герой - варшавський математик Бенедикт Ґерославський, якого міністерство Зими змушує поїхати до Сибіру, де перебуває на засланні за революційну діяльність його батько. Звідти доходять дивні чутки: чи то Філіп Ґерославський вміє керувати лютими (істоти, що втілюють в собі Кригу), чи то він сам є лютим... Бенедикту, що опустився на саме дно варшавських нетрів, нічого втрачати, та й міністерству Зими не відмовляють.
Перша частина книги описує події у Варшаві, друга ж стосується Транссибірського експресу - потягу, в "люксі" якого Бенедикт перетинає Російську Імперію від Москви до Іркутська. У цій частині можна знайти щось подібне на "Вбивство у Східному Експресі" Аґати Крісті, бо пасажири розкішних вагонів мають за душею чимало темних таємниць. Один з цих пасажирів - Нікола Тесла. Так-так, той самий славнозвісний серб, котрий тепер за контрактом з царем відправляється до Сибіру воювати з лютими.
Третя частина присвячена подіям в Іркутську, місту Криги і промисловців. Саме в Сибіру, на батьківщині лютих, після падіння метеориту з'явилися поклади тунґетиту - особливого виду мінералів, що не нагріваються, а охолоджуються від удару; саме в Сибіру опанували технологію вимороження крижліза - модифікації заліза, що витримує наднизькі температури. В Іркутську заробляють шалені гроші, створюють капітали, засновують династії. Ба, більше, повним ходом йде будівництво тунелю під Аляскою /цікавий факт, у світі Криги USA називається ЗДА - Злучені Держави Америки/, аби зробити регіон ще успішнішим, ще більш багатим.
Нарешті у четвертій останній частині весь цей світ руйнується, отримавши шанс позбутися Криги. Дуже яскраво відчувається, що це фінал, особливим задоволення стало для мене зустріти героїв з попередніх частин, побачити як саме склалися їх долі.
Найбільше у книзі мене вразили описи і атмосфера, в цьому Дукай максимально підняв планку. Чи то притони Варшави, чи розкіш Транссибірського Експресу, чи розквітлий /насправді, заморожений, але все ж розквітлий/ Іркутськ, чи хаос Відлиги - це все настільки майстерно створене, що, здається, один крок - і я стану поруч з Ґерославським.
Окремої уваги заслуговує переклад книги, здійснений Андрієм Павлишиним. В оригіналі були використані норми польського правопису межі 19-20 ст., тому перекладач зробив усе можливе, аби український аналог відповідав стилю часу. Тут і літерки "ґ", і пуляреси, і дзиґарі, і літера "и" в родовому відмінку - "крови, щедрости", зворотні дієслова в безособовій формі. Моє серденько билося частіше від такої української.
І про складність читання. Недарма "Кригу" називають романом ідей, тут дуже глибокі роздуми про структуру логіки нашого світу, про структуру логіки Криги, про єдиноістину, нулі та одиниці. На цих роздумах, власне, і базуються всі події, розвиток сюжету відштовхується від них.
Чи сподобалося мені? Так, сподобалося. Це було нелегко, але це було захопливо. Коли я закінчила перший том і почала другий, то мала враження, наче я вже вмерзла в цю книгу і ніколи не читатиму нічого іншого, але ось "Крига" закінчилася і мені трішечки сумно. Я рада, що такий глобальний твір перекладено українською. Давайте ще!