Замальовка 1

Весняний день. Проміння сонця лоскотало червоні щічки дівчини, яка була повна позитиву та енергії.

— Чудовий день для зустрічі з Ханною!

Тихо, але щасливо промовила дівчина, обертаючись в різні сторони. Схоже, вона когось шукала.

— Гаврієль, я тут.

З-за спини тої почувся спокійний, низький жіночий голос, але дуже ніжний. Це була та сама Ханна яку чекала дівчинка, яку звали, схоже, Гаврієль. Гаві кинулась обіймати подругу, та трішки незадоволено обійняла ту у відповідь.

— Ти як завжди занадто емоційна.

— Хаха, а ти досі не полюбила мої обійми, Ханні!

— Я ж просила мене так не називати.

З легким рум'янецем відповіла висока дівчина, з чорним волоссям та темними, глибокими синіми, як море, очима.

— Вибач, вибач, це просто так мило звучить, розумієш?~