Закони та підзаконні нормативно-правові акти - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Закони та підзаконні нормативно-правові акти

Закон, його ознаки та види. Поняття Закону та його співвідношення з Законодавчим актом. Види підзаконних нормативно-правових актів. Юридичні властивості нормативно-правових актів. Поняття, підстави і класифікація підзаконних нормативно-правових актів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Закони та підзаконні нормативно-правові акти
Право і держава нерозривно взаємопов'язані і кожна країна будує свою правову систему, беручи до уваги свої індивідуальні особливості історичного розвитку. Сучасні правові системи різних держав відрізняються одна від одної, і мають свої характерні риси.
Само визначення „правова система” безумовно вказує на наявність в правовій державі розгалуженого систематизованого законодавчого закріплення, яке являється першоосновою у формуванні правової соціальної держави і суспільства. Таким закріпленням є нормативно-правові акти, які приймаються відповідними державними органами і регулюють всі сфери суспільного життя суспільства. Саме тому я вважаю за необхідне дослідити саму цю тему, адже вивчення самого поняття, сутності нормативно-правових актів як ніщо інше необхідне для розуміння самого поняття держави і права, воно дає широке уявлення щодо прав і обов'язків кожного громадянина і держави в цілому. Метою цієї роботи є вивчення особливостей нормативно-правових актів сучасності, закономірності їх становлення і розвитку. Так як нормативно-правові акти відображають соціально-економічний розвиток і рівень культури народу, то їх вивчення дозволяє відновити поняття про суспільні відносини, зрозуміти механізм суспільства, маючи на увазі права і обов'язки.
Актуальність цієї теми, ще й в тому, що Україна, як країна однієї правової системи, переходить в іншу правову систему. Зараз здійснюється реформа права в Україні, і вивчення особливостей нормативно-правових актів дуже важливо на цей момент, так як це допоможе проаналізувати українське законодавство, дозволить використати позитивні моменти і уникнути негативних наслідків.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є з'ясування місця та ролі законів та підзаконних нормативно-правових актів в системі нормативно-правових актів незалежної України в контексті положень чинної Конституції України, тенденцій розвитку законотворчості в європейських, зокрема постсоціалістичних, країнах та формування правової держави.
Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідних задач, основними з яких є:
· дослідити зміну уявлень про закон і підзаконні нормативно-правові акти та їхню роль у правовій системі в умовах розподілу влади та дії принципу верховенства права;
· уточнити у зв'язку з цим визначення загального поняття закону, розкрити його співвідношення із суміжними поняттями - “законодавство” і “законодавчий акт”;
· з'ясувати зміст принципу верховенства закону в умовах дії принципу верховенства права;
· спираючись на досягнення загальнотеоретичної правової думки та положення Конституції України , уточнити предмет закону та підзаконних нормативно-правових актів і визначити їх межі;
· окреслити напрями вдосконалення законотворчої діяльності та підвищення якості законів;
· проаналізувати існуючі в літературі критерії класифікації законів та визначити шляхи подальшого можливого розширення видів законів у правовій системі України.
Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу місця й ролі закону та підзаконних нормативно-правових актів в системі нормативно-правових актів України. Філософсько-методологічною основою дослідження є принципи, закони та категорії діалектики. Системний метод застосовувався, зокрема, при аналізі понять “закон”, “законодавство”, “законодавчий акт”,”підзаконний нормативно-правовий акт” і полягав у залученні категоріального апарату теорії систем. Герменевтичний метод використовувався для з'ясування смислу нормативно-правових актів, історико-правовий - при зверненні до генезису предмету дослідження. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання, пов'язані з видами законів та їх місцем у правовій системі, в конституціях зарубіжних держав, а також проблеми делегування законодавчих повноважень у сучасних демократичних країнах. На підставі методу прогнозування формулювалися пропозиції щодо вдосконалення законодавчої діяльності в Україні. В даній роботі я прагнув вести дослідження, спираючись на принцип верховенства права, що втілюється, насамперед, у принципі верховенства Конституції, закріпленому нею пріоритеті невід'ємних та невідчужуваних прав і свобод людини, а також верховенства правового закону в системі нормативно-правових актів, через розгляд проблемних питань у світлі сучасного політико-правового мислення з метою сприяння побудові правової системи України на демократичних засадах.
Закон -- це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.
Вже виходячи з самого визначення ми можемо побачити, що закон є найважливішою складовою нормативно-правової системи держави. Закон маю найвищу юридичну силу, є загальнообовязковим і поширюється на всю територію держави. Більш ширше значення Закону розкриваються в його юридичних властивостях.Так:
· він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);
· закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема, як передбачено ст. 18 Конституційного договору: “Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство” і т. д. (всього 12 пунктів);
· він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
· для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.
Якщо взяти за основу характеристику закону як правового документа вищої юридичної чинності, то в загальному вигляді це буде означати означає таке:
· закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;
· усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) перебувають «під» законом, є підзаконними. Вони грунтуються на законах і не суперечать їм. [14,78]
Щодо поняття “законодавчих актів”, то цим поняттям поряд із законами охоплюються нормативні акти, прийняті в порядку делегованої законотворчості, тобто на основі спеціального уповноваження Конституцією та законами України чітко визначених державних органів видавати нормативні акти, які мають спільні з законом ознаки за предметом регулювання, порядком внесення змін та юридичною силою (Декрети Кабінету Міністрів України видані відповідно до статті 971 Конституції України 1978 року) або ж за предметом регулювання та особливостями порядку наступного законодавчого урегулювання (Укази Президента України, видані на підставі пункту 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України 1996 року);
Як один з видів нормативно-правового акту закон має ряд специфічних ознак. А саме:
1. Закон - це акт точно визначених, вищих за статусом суб'єктів влади в державі, як правило, вищого представницького органу країни (в Україні -- Верховна Рада) або громадянського суспільства (безпосередньо народу) (референдум);
2. Акт, що може бути лише нормативним за змістом (на відміну від акта застосування норм права і акта тлумачення норм права);
3. Завжди письмовий акт-документ, який закріплює норми права, що вводяться, або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких раніше в правовій системі не було, до того ж -- норми з ключових, основних питань життя, встановлює права і обов'язки громадян;
4. Акт, що ухвалений у суворій відповідності з конституцією і раніше ухваленими законами і не потребує додаткового затвердження;
5. Акт, що може бути замінений, як правило, лише законом і перевірений на відповідність конституції лише Конституційним Судом;
6. Акт, що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного «рангу»; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити;
7. Акт, ухвалений із дотриманням особливої законодавчої процедури, яка зветься законодавчим процесом.
З метою ефективного використання виникаючої безлічі законів, що виникають, необхідно однозначне розуміння їх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою. Є два офіційні засоби встановлення класифікації законів: 1. Конституційний, коли в конституціях закріплюється перелік основних нормативно-правових актів. Наприклад, у Конституції Австрії є розділ II «Законодавча влада федерації», у Конституції ФРН -- розділ VII «Законодавство федерації», у Конституції Російської Федерації -- низка статей (15, 76, 90, 105, 108, 115 та ін.), У Конституції України -- частини статей і статті (85, 91, 92, 106, п. 4 розділ XV та ін.).
Видання спеціального закону про правові акти з наведенням у ньому їх переліку і нормативних характеристик, зазначенням способів забезпечення з метою правильного співвідношення між собою.
В Україні підготовлено проекти законів «Про нормативно-правові акти», а також «Про закони і законодавчу діяльність», які регулюватимуть процес організації законопроектних робіт, визначатимуть порядок підготовки, експертизи, узгодження, ухвалення, тлумачення і дії нормативно-правових актів. [7,56]
За значенням і місцем у системі законодавства закони можна поділити наступним чином:
1. Конституції -- основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.
· кодифіковані -- становлять єдиний писаний основний закон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.). їх ще називають моноконституційними актами. Правда, Конституцію Франції 1958 p., яка є кодифікованою, не можна назвати моноконституційним актом, оскільки до Основного закону 1958 р. рішенням Конституційної ради прирівняні такі акти, як Декларація прав людини і громадянина 1789 р. і преамбула Конституції 1946 p.;
· некодифіковані -- складаються з групи законів (Велика Британія, Швеція, Канада), предметом регулювання яких є особливий рід суспільних відносин, віднесений до конституційного права -- основи суспільного і державного ладу, права і свободи громадян та ін. У Канаді -- це конституційні акти 1867-1987 pp.: Конституційний акт 1982 p.; Хартія про права і Білль про права, ухвалені у ряді провінцій; Акт про Верховний суд, Антидискри-мінаційний акт та ін. Основний конституційний документ Канади говорить: «Ми хочемо мати конституцію, у принципі схожу на конституцію Великої Британії». А у Великої Британії немає єдиної писаної конституції, а є група конституційних законів (статутів) --Акт про парламент 1911 р., Акт про міністрів Корони 1937 р., Акт про місцеве врядування 1972 р. та ін,, які діють разом із судовими прецедентами і конституційними звичаями, іменованими конституційними угодами. Тому англійську конституцію називають конституцією змішаного типу. [13,57]2. Конституційні закони:
· закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передбачена чинною конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, конституційного суду і т. ін.);
· закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції (див., наприклад, розділ XIII Конституції України).
Закон, яким вносяться зміни до конституції, відрізняється від закону, ухвалення якого передбачено чинною конституцією, і тим, що він після затвердження (ухвалення) набуває вищої юридичної чинності і стає складовою частиною конституції,
На жаль, у Конституції України чітко не зазначений блок суспільних відносин,' який регулюється конституційним законом. З аналізу Конституції України можна дійти висновку, що конституційним законом слід регулювати ухвалення великого Державного Герба і Державного Гімну України, опис державних символів (ст. 20), внесення змін до Конституції (ст. 155), рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ст. 111) і низку інших. [13,58]
У Конституції Росії чітко визначений блок федеральних конституційних законів. До них віднесені закони, що регламентують надзвичайний стан (ст. 56), зміну статусу суб'єкта Федерації (ст. 66), опис і порядок використання Державного прапора, герба і гімну Росії (ст. 70), референдум (ст. 87), введення на території Російської Федерації або в окремих її місцевостях надзвичайного стану (ст. 88), порядок діяльності уряду Російської Федерації (ст. 114), встановлення судової системи Росії (ст. 118) та ін. (усього 15).
Конституційний закон відрізняється від інших законів такими ознаками:
б) предметом регулювання -- особлива сфера;
в) порядком ухвалення -- особлива процедура.
Як правило, конституційний закон ухвалюється кваліфікованою більшістю голосів (в Україні -- 2/3, у Росії -- 3/4) [9,37]
3. Звичайні закони -- регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції. Це значна за кількістю і рухлива група законів, які приймаються простою більшістю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.
Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичайних законів:
а) загальні закони -- закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх.
· кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс та ін.);
· поточні (наприклад, Закон про вибори);
б) спеціальні закони -- закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (наприклад, закони про пенсії, про освіту, про міліцію та ін.).
4. Забезпечуючі (оперативні) закони -- нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні системи норм, що містяться в інших окремих законах і міжнародних договорах, які регулюють найважливіші відносини і потребують негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми. Наприклад, Закон України від 17 грудня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції 1990 року про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію прибутків, отриманих злочинним шляхом». До цієї групи законів можна віднести закони про правові акти з наведенням у ньому їх переліку і нормативних характеристик.
Забезпечуючі (оперативні) закони не можуть існувати поза іншими законами, тобто тими, що ними вводяться в дію, і міжнародними договорами, що потребують ратифікації.
Інший критерій розподілу Законів - за їх строком дії. Так, за цим критерієм вони бувають:
1) постійні -- закони, що діють без обмеження строку;
2) тимчасові -- закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закони «Про оподатковування», «Про бюджет на 2001 рік»);
3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) -- ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни), їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану припиняє дію Кодексу законів про працю.
Також, закони відрізняються за суб'єктами законотворчості, а саме:
· ухвалені громадянським суспільством (народом) у результаті референдуму;
· ухвалені законодавчим органом держави. Види законів за межами дії:
· закони Автономної Республіки Крим. Види законів за структурною формою:
До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи законів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.
За галузевою ознакою закони поділяються на:
Є ще й міжгалузеві (комплексні) -- про охорону здоров'я, освіту та ін.
Види законів за сферами суспільного життя:
· закони р галузі регулювання економіки;
· закони в галузі регулювання політики;
· закони в галузі регулювання соціальної сфери;
· закони в галузі регулювання військової сфери та ін. (див. Закон України «Про закони і законодавчу діяльність» -- після його ухвалення).
Серед основних напрямків розвитку законодавства України можна виділити такі:
· розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;
· приведення поточних законів у відповідність до Основного Закону;
· адаптація поточних законів до норм європейського і міжнародного права.
Органічний Закон. Особливим видом Закону є Органічний закон. Органічним називається закон, який приймається за прямим приписом конституції, в порядку, який відрізняється від порядку прийняття як конституційних, так і звичайних законів, і займає в юридичній ієрархії місце поміж ними.
За загальним правилом, органічні закони містять норми, що відносяться до важливих конституційних інститутів (виборче право, конституційний контроль, громадянство тощо).
Виділення органічних законів у особливий вид законодавчих актів уперше було визнане у Франції (1958), а згодом -- практично у всіх колишніх французьких колоніях. Останнім часом до цієї групи держав додалися Іспанія, Португалія, Румунія, Молдова, Угорщина тощо.
Конституція сусідньої Росії теж увела з 1993 року категорію "органічні закони", до яких належать 15 найважливіших законів з ключових питань конституції (уряд, судова система, надзвичайний стан, символи держави тощо). Тому говорити, що виокремлення органічного закону як джерела конституційного права для пострадянських держав Східної Європи є нехарактерним, немає підстав.
Однак в Україні пішли традиційним шляхом, внаслідок чого втрачається струнка ієрархія законів, характерна для багатьох європейських держав: Конституція (основний закон)- конституційний закон, органічний закон, звичайний закон.
Отже в даному розділі ми з'ясували поняття Закону, його ознаки та види, роль в системі держави і права. Так, Закон -- це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Значення закону в системі права також випливає з його ознак, серед яких те, що це акт точно визначених, вищих за статусом суб'єктів влади в державі, він може бути лише нормативним за змістом має бути складений в письмовій формі, має вищу юридичну чинність тощо. Ми з'ясували, що Закон розподіляється на види, які в свою чергу вирізняються за безліччю критеріїв, серед яких поділ За значенням і місцем у системі законодавства, сферами суспільного життя, строком дії тощо.
Ми розглянули перший з видів нормативно-правових актів, і можемо переходити до наступного - підзаконного нормативно-правового акту
Нижчої після Законів юридичної сили набувають підзаконні нормативно-правові акти. До них відносяться нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.
До видів підзаконних нормативно-правових актів в Україні відносяться Укази Президента України; постанови Президії Верховної Ради України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, розпорядження і накази міністерств, державних комітетів і відомств України; розпорядження глав обласних та районних державних адміністрацій; рішення виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів; нормативні накази та інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій тощо. [2,60]
Підзаконний нормативно-правовий акт -- акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.
Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юридичної обов'язковості. Вони мають необхідну юридичну чинність. Правда, їх юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як це властиво законам. Проте вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.
Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише «під законом», а й «під» нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акти Міністерства освіти повинні відповідати не лише Закону про освіту, а й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів.
Існування підзаконних нормативних актів у правовій системі обумовлене багаторівневою структурою самих суспільних відносин, які потребують як законодавчого, так і підзаконного ( в тому числі локального) нормативного регулювання; необхідністю оперативного, компетентного і професійного вирішення питань у відповідних сферах життєдіяльності суспільства. Акти цієї групи утворюють складну ієрархічну систему.
Їх можна класифікувати за такими критеріями:
1. за суб”єктами видання - нормативні акти глави держави, уряду, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування та ін.;
2. за компетенцією правотворчого органу і сферою дії акта - загальні, відомчі, локальні;
3. за зовнішньою формою акта - укази, постанови, розпорядження, рішення, статути, та ін.;
4. за часом дії - постійні і тимчасові;
5. за характером правотворчої компетенції і прийняті в порядку реалізації делегованих повноважень;
6. за порядком прийняття - видані особисто і прийняті колегіально.
Залежно від характеру норм, що приймаються (первинних чи повторних), підзаконні нормативні акти центральних державних органів можна поділити на дві категорії (групи):
1.Такі, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання.
2. Такі, що містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання (відомчі акти).
До першої групи як правило відносяться укази і розпорядження Президента України, акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру. Як правило, це постанови про порядок введення в дію того чи іншого закону.
Що стосується похідних норм, то до них можна віднесвти акти (постанови та розпорядження) Кабінету Міністрів України, видані в межах його компетенції. Ці постанови є самостійними загальними актами управління, поширюються на всю територію країни і, відповідно до закону (за галузями, групами галузей тощо), можуть поширюватися на все населення.
Підзаконним нормативно-правовим актом визнається акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм. Як і Закони, підзаконні нормативно-правові акти поділяються на певні види, які різняться за своїм призначенням, формою тощо. Серед основних видів виділяють Відомчі акти, Підзаконні нормативні акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій, акти комерційних організацій тощо.
Відомчий акт -- підзаконний нормативний акт (указ, інструкція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетенції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комітету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. [1,68]
Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення:
1. видаються з питань, віднесених виключно до їх відання;
2. поширюються на осіб, які входять до сфери їхнього відання, тобто знаходяться в системі управлінської, службової та дисциплінарної підлеглості лише даних відомств. Наприклад, наказ МВС України від 6 червня 1997 р. № 600 «Про встановлення заохочувального знака відзнаки МВС України «Хрест Слави» поширюється лише на працівників системи МВС.
Водночас акти деяких відомств (Міністерства фінансів, Фонду Держкоммайна, у певних межах -- відомств, що відають транспортом, охороною громадського порядку) в силу їх статусу і делегованих їм прав можуть набувати загального, міжвідомчого значення.
Відомчі нормативні акти вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації (внесення до Державного реєстру), яка здійснюється Міністерством юстиції України, якщо в них не передбачений пізнішій строк, але не раніше їх офіційного дня обнародування.
До державної реєстрації не рекомендуються акти нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо).
Відомчі акти видаються у випадках, коли в межах сфери відання міністерства, комітету, відомства:
· нечітко, лише у загальних рисах, визначені права і обов'язки суб'єктів;
· є прогалини у певних аспектах взаємовідносин суб'єктів;
· прямо доручено законом (указом, постановою, розпорядженням) видати акт для конкретизації норми закону.
· встановлення права одного суб'єкта і відповідно до обов'язку іншого;
· роз'яснення, конкретизація змісту (значення) прав або обов'язків, викладених у законі в загальних рисах;
· розширення (звуження) змісту права одного суб'єкта і звуження (розширення) права іншого;
· введення нових або доповнення старих вимог для здійснення суб'єктом свого права;
· роз'яснення, конкретизація змісту (значення) контрольної функції органу управління, який знаходиться в сфері відання міністерства, комітету, відомства.
Відомчі акти мають певні позитивні риси: мобільність, охоплення всіх сторін суспільних відносин, безпосередність спілкування керівника і підлеглого, швидкість інформованості адресатів виконання і оперативність організації виконання та ін.
Захоплення створенням відомчих актів є показником двох негативних явищ:
* надмірного нормативного регулювання суспільних відносин;
* невисокої якості ухвалених законів.
Відомчі акти, ухвалені з перевищенням компетенції, є незаконними і необов'язковими до виконання. Наприклад, орган приватизації, що прийняв рішення про приватизацію орендованого державного майна без згоди орендаря, перевищив свої повноваження, і його рішення є незаконним. Такий акт підлягає скасуванню. На жаль, в Україні не розвинуто інститут юридичної відповідальності за правопорушення у сфері створення і застосування відомчих нормативних актів, які суперечать законам.
Серед нормативних актів є група таких, що не підлягають офіційному опублікуванню за рішенням правотворчих органів. Вони мають обмежувальні грифи (секретно). Наприклад, оперативно-розшукова діяльність до останнього часу регулювалася підзакон-ними актами, які становлять секретні або повністю секретні документи. Такі акти вступають у дію з моменту одержання їх виконавцями.
Слід зважити на те, що серед відомчих актів є багато ненормативних, індивідуальних у правлінських актів, які містять індивідуальні розпорядження і вичерпують себе одноразовим застосуванням (наприклад, призначення на посаду, виділення бюджетних коштів). Індивідуальні відомчі акти, як правило, іменуються розпорядженнями, наказами, тоді як відомчі нормативні акти називаються інструкціями, циркулярами, взірцевими положеннями і статутами. Не слід їх ототожнювати. Накази і розпорядження міністерств, відомств, які мають разове розпорядницьке значення, не містять нормативних розпоряджень, тому підзаконними нормативно-правовими актами вони не є.
Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування і місцевого органу виконавчої влади.
Нова система адміністративного управління ґрунтується на поєднанні двох підсистем -- місцевого самоврядування і місцевих органів урядової адміністрації. Вони видають підзаконні нормативні акти, які містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання в межах відповідної території і тому є обмежено-загальними. [6,45]
Підзаконний нормативний акт органів місцевого самоврядування -- акт-документ (постанова, рішення), що видається в межах компетенції органу місцевого самоврядування (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, обласних і районних рад), який містить норми права, обов'язкові для населення самоврядованих територій, а також для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій. Це правовий акт громадянського суспільства.
Особливістю актів місцевого самоврядування є їх територіальна обмеженість і самостійність в ухваленні рішень, які стосуються питань управління комунальною власністю, формування, затвердження і виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих податків і зборів, здійснення охорони суспільного порядку та ін. їхні рішення обов'язкові для розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій незалежно від відомчої підлеглості, а також для посадових осіб і громадян цієї території.
Рішення сільських, селищних міських, районних у містах, обласних і районних рад вступають у дію з дня їх офіційного обнародування, якщо радою не встановлений пізнішій строк уведення цих рішень у дію.
Виконання актів місцевого самоврядування забезпечується заходами адміністративного впливу і захищається в судовому порядку.
Підзаконний нормативний акт місцевих органів виконавчої влади -- акт-документ (постанова, рішення), який видається в межах компетенції місцевого органу виконавчої влади (урядової адміністрації), містить норми права, обов'язкові для установ і організацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій, а також для населення відповідної території. Це правовий акт держави на місцевому рівні.
Підзаконні нормативні акти місцевих органів виконавчої влади:
· акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим є загальним
Закони та підзаконні нормативно-правові акти курсовая работа. Государство и право.
Курсовая Работа Бизнес План На Примере Автосервиса
Реферат по теме Проблема социализации детей дошкольного возраста
Курсовая работа по теме Разработка информационной системы для автоматизации рабочего места оператора телефонной компании по предоставлению услуг
Курсовая работа: Социальные и технические нормы права. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Роль и значение коммуникации в управление
Курсовая работа: Расходы бюджетов на здавоохранение
Реферат: Первые разработки теории химического строения
Реферат: Товароведение и экспертиза шоколада
Курсовая работа: Эпоха возрождения и формирование первых европейских лингвистических школ
Сочинение На Тему Дары Осени 6 Класс
Курсовая Работа Литература 8 Класс
Контрольные Работы По Алгебре Фгос
Реферат На Тему Отмывание Денег В Международном Уголовном Праве
Реферат На Тему Місцеве Та Регіональне Самоврядування
Курсовая В Ворде По Госту
Реферат: Weapons And Armor In Middle Earth Essay
Сочинение На Тему Общественная Комната
Образование Будущего Трудности И Перспективы Реферат
Дипломная работа по теме Социально-ответственная деятельность коммерческих организаций
Реферат: Robert Frost V Pink Floyd Essay Research
Учет расчетов с поставщиками и покупателями - Бухгалтерский учет и аудит лекция
Семейство крестоцветные - Биология и естествознание презентация
Учетная политика организации - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа