Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності - Государство и право контрольная работа

Главная

Государство и право
Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності

Розгляд особливостей цивільного, кримінального та адміністративно-правового способів охорони та захисту інтелектуальної власності згідно законодавства України. Порівняльна характеристика європейського і вітчизняного досвіду захисту авторських прав.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
На тему: Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності
Розділ 1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності
1.1 Поняття та необхідність захисту прав інтелектуальної власності
1.2 Законодавство України в сфері захисту інтелектуальної власності
Розділ 2. Способи захисту права інтелектуальної власності
2.1 Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності
2.2 Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної власності
2.3 Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності
Розділ 3. Недоліки та перспективи удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності
3.1 Європейський досвід захисту прав інтелектуальної власності
3.2 Недоліки та шляхи удосконалення національного законодавства в сфері захисту прав інтелектуальної власності
Темою даної індивідуальної роботи є "Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності". Мета роботи - визначення поняття захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності відповідно до законодавства.
Завданням роботи є визначення загальних положень про систему захисту прав інтелектуальної власності, способів захисту права інтелектуальної власності та перспектив удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності. Одним з важливих прав людини є право на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Ці результати, будучи об'єктом цивільних прав, створюють цивільні права та обов'язки. Ефективність охорони права інтелектуальної власності залежить від багатьох факторів, найголовнішим з яких є наявність досконалого законодавства та дієвих механізмів його застосування, в тому числі при захисті прав. Питанням вдосконалення правового поля в сфері інтелектуальної власності приділялася особлива увага за останні декілька років, особливо в контексті європейської інтеграції та вступу України до СОТ. Державні органи, до компетенції яких належить охорона права інтелектуальної власності, поступово здійснюють удосконалення законодавства. Разом з тим, практика його застосування виявляє досить багато проблемних питань. І це стосується як законодавчих суперечностей та колізій, так і неоднозначного, а іноді неправильного трактування тих чи інших норм, зокрема, суддями. З цього слідує втрата дієвого в усьому світі механізму захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку, та низькі гарантії можливості в повній мірі захистити свої права правовласникам. В Україні створено узгоджену систему захисту прав інтелектуальної власності, що включає в себе як законодавство, так і механізми й відповідну інфраструктуру для виконання законодавства. Ця система в цілому відповідає міжнародним стандартам у сфері інтелектуальної власності.
Розділ 1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності
1.1 Поняття та необхідність захисту прав інтелектуальної власності
Ефективне використання об'єктів інтелектуальної власності дає змогу підприємствам підвищувати свою конкурентноздатність і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. Але створення об'єктів права інтелектуальної власності, їх рекламування, дослідження ринку тощо потребують вкладення великих коштів. Значні доходи, які отримують від використання об'єктів інтелектуальної власності, приваблюють деяку категорію недобросовісних ділків, і з метою отримання вигоди, без дозволу використовують чужі літературні чи художні твори, торговельні марки, вина-ходи, промислові зразки. При цьому завдається шкода не тільки власникам прав інтелектуальної власності, винахідникам і авторам, а й державі, бо таке використання найчастіше є тіньовим і не передбачає сплати податків державі і винагороди авторам.
Власники прав повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, які порушують їх. права, з тим, щоб запобігти подальшим порушенням прав і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких порушень. Без належного захисту прав інтелектуальної власності неможлива і міжнародна співпраця в галузі науки, культури, торгівлі та промисловості. Міжнародні зобов'язання України щодо належного захисту прав інтелектуальної власності випливають з її участі в чинних міжнародних угодах й з тих міжнародних угод, до яких Україна прагне приєднатися.
Об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від інших об'єктів економічної діяльності і тому вимагають особливого підходу до захисту прав власності на ці об'єкти.
Особливістю об'єкту інтелектуальної власності як економічного товару є те, що його можна охарактеризувати як громадське благо, за такими ознаками:
? неконкурентний: споживання додаткової одиниці товару не збільшує граничних витрат на його виробництво;
? не виключний: важко або неможливо виключити додаткових індивідуумів від споживання даного товару.
Захист прав інтелектуальної власності - це правове забезпечення недоторканності цих прав, їх непорушності, а в разі порушення - застосування заходів примусового характеру, направлених на відновлення цих прав.
Право на захист з'являється у власника прав інтелектуальної власності тільки в момент порушення або оспорювання його прав і охоронюваних законом інтересів і реалізується в рамках охоронних цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому.
Відсутність належного захисту інтелектуальної власності може бути серйозним обмеженням для міжнародної торгівлі (і діяти так само, як тарифи та квоти), оскільки іноземні виробники не зацікавлені продавати свою продукцію чи розміщати своє виробництво там, де вони можуть зазнати збитків від незаконного використання своїх наукових та технологічних досягнень. Недостатній рівень захисту інтелектуальної власності перешкоджає високотехнологічному експорту та прямим іноземним інвестиціям.
З іншого боку, у випадку забезпечення захисту прав інтелектуальної власності значно обмежується загальний доступ до творів та винаходів, і знижується суспільна вигода від їхнього використання. Коли ускладнюється доступ до життєво необхідних товарів для незахищених верств населення (н.п., проблема дорогих лікувальних препаратів у відсталих країнах) доцільність загальноприйнятих норм захисту інтелектуальної власності ставиться під сумнів. Ефект суттєвого обмеження доступу до певних товарів із введенням захисту інтелектуальної власності є найбільш імовірним для економік, які не мають конкурентних переваг в тій чи іншій галузі, в якій існує захист інтелектуальної власності.
Слід також зазначити, що додатковий захист інтелектуальної власності є певною формою державного протекціонізму, який порушує принципи економічної ефективності, що виконуються за умов конкурентного ринку. В деяких випадках надмірний і необґрунтований захист інтелектуальної власності може викликати зворотний ефект і стати причиною обмеження міжнародної торгівлі та неефективного надмірного інвестування в творчу та інноваційну діяльність.
Беручи до уваги, з одного боку, необхідність захисту інтелектуальної власності та, з іншого, можливість виникнення негативних ефектів від необґрунтованого захисту інтелектуальної власності, очевидною є потреба в компромісі між економічною ефективністю та стимулами до інтелектуальної діяльності, які підтримує захист інтелектуальної власності. В зв'язку з цим постає безліч додаткових питань щодо рівня оптимального захисту інтелектуальної власності та визначення критеріїв оптимальності. Як правило, при визначенні оптимальних параметрів захисту інтелектуальної власності порівнюються статичні ефекти (економічна ефективність) та динамічні ефекти (створення стимулів до економічного розвитку), короткострокові та довгострокові переваги.
При визначенні оптимального рівня захисту інтелектуальної власності необхідно враховувати такі показники:
_ Суспільний добробут (забезпечення прав інтелектуальної власності не повинно бути перешкодою до задоволення життєво необхідних потреб населення: важливо підтримувати баланс між економічною вигодою виробників та задоволенням потреб споживачів)
_ Економічна ефективність (ефективне розміщення ресурсів: треба зважити доцільність використання ресурсів з точки зору задоволення суспільних потреб)
_ Розвиток творчої та інноваційної діяльності
_ Сприяння міжнародній торгівлі та прямим іноземним інвестиціям
_ Сприяння поширенню та міжнародному обміну технологіями
В результаті такого аналізу прийнято загальні стандарти захисту інтелектуальної власності:
~ немайнові права інтелектуальної власності забезпечуються безперервно
~ майнові права мають обмежений період захисту, після якого надається вільний доступ до об'єктів інтелектуальної власності
~ вводяться деякі обмеження до захисту майнових прав, якщо він порушує зазначені критерії оптимальності захисту інтелектуальної власності.
У разі відсутності ефективної системи захисту відбуватиметься занепад і відставання в високотехнологічних галузях економіки і гальмуватиметься економічний розвиток. Держава має подбати про захист національної інтелектуальної власності на своїй території та за кордоном. Захист інтелектуальної власності є симетричним: щоб забезпечити захист своєї інтелектуальної власності за кордоном, держава має гарантувати такий же рівень захисту для іноземців на своїй території. З метою узгодження законодавчих норм у сфері інтелектуальної власності та забезпечення симетричного захисту інтелектуальної власності укладаються міжнародні угоди про інтелектуальну власність. Найважливішою такою угодою на даний момент є багатостороння Угода ТРІПС, укладена членами СОТ в 1995 році у результаті Уругвайського раунду.
1.2 Законодавство України в сфері захисту інтелектуальної власності
В Україні напрацьовано значну правову базу, яка стосується захисту прав інтелектуальної власності.
Норми регулювання права інтелектуальної власності закладено в Конституції України. Так, в статті 41 зазначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. А в статті 54 говориться, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Також в Україні діють спеціальні закони, що регулюють відносини в сфері права інтелектуальної власності.
Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.
Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (1540-06), цього Закону, законів України "Про власність" (697-12), "Про кінематографію" (9/98-ВР), "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), "Про видавничу справу" (318/97-ВР), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" (1587-14) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.
Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.
Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" визначає особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць. Цей Закон визначає особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць.
Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності" змінює покарання за порушення права інтелектуальної власності. Так, наприклад, за дії, які порушують права інтелектуальної власності, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі встановлюється покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.
Певні норми щодо регулювання різних аспектів захисту прав інтелектуальної власності містяться і в інших Законах України, серед яких: "Про власність", "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про інноваційну діяльність", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про господарські товариства", "Про об'єднання громадян", "Основи законодавства України про культуру", "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про режим іноземного інвестування", "Про науково-технічну інформацію", "Про інвестиційну діяльність", "Про телебачення i радіомовлення", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про наукову i науково-технічну експертизу", "Про наукову i науково-технічну діяльність", "Про інформаційні агентства", "Про рекламу", "Про видавничу справу", "Про народні художні промисли", "Про архітектурну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової iнформацiї та соціальний захист журналiстiв", "Про професійних творчих працiвникiв i творчі союзи", "Про кiнематографiю", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності стосовно виконання вимог, пов'язаних із вступом України до СОТ".
Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності регулюється Господарським кодексом України. Ним регулюються наступні питання: правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка; правомочності щодо використання торговельної марки; правомочності щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам; правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування; правомочності щодо використання неграфічного зазначення; використання назви країни походження товару; правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються і положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом та іншими законами.
Певні положення щодо регулювання права інтелектуальної власності регулюються й іншими кодексами України, а саме: Кодексом України про адміністративні правопорушення (витяг); Кримінальним кодексом України (витяг); Митним кодексом України (витяг); Кримінально-процесуальним кодексом України; Господарським процесуальний кодексом України; Кодексом законів про працю України (витяг); Цивільним процесуальним кодексом України.
Також до загального законодавства щодо регулювання права інтелектуальної власності відносяться Декрети кабінету Міністрів, а саме Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".
Регулювання інтелектуальної власності відображається і в Указах Президента України, таких як "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні", "Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі", "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі", "Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні".
Інтелектуальній власності присвячено багато постанов і розпоряджень Кабінету міністрів України. Таких як: "Про заходи щодо інформаційного забезпечення процесу вступу України до Світової організації торгівлі", "Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності", "Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності", "Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням", "Про утворення Державної патентної бібліотеки", "Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", "Про затвердження Порядку використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади", "Про внесення змін до Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності", "Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності", "Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", "Про утворення Координаційної ради з питань захисту прав інтелектуальної власності УЄФА".
Також Державним департаментом інтелектуальної власності видаються відомчі нормативно-правові акти в сфері захисту права інтелектуальної власності, зокрема такі: Наказ Державного патентного відомства України про встановлення розміру плати за атестацію кандидатів у представники у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Наказ "Про затвердження нормативних документів, необхідних для застосування Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", Наказ "Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни "Інтелектуальна власність", Наказ "Про створення підрозділів з питань інтелектуальної власності", "Про затвердження Положення про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", Положення "Про державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", Наказ "Про затвердження Положення про Атестаційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності", Положення про Атестаційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності, Порядок складання кваліфікаційних екзаменів кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), Положення про апеляційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності.
Розділ 2. С пособи захисту права інтелектуальної власності
У законодавстві розрізняють дві основні форми захисту прав інтелектуальної власності - юрисдикційну і юрисдикційну.
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності полягає в тому, що, особа, права інтелектуальної власності якої порушено, звертається за захистом до суду, інших компетентних державних органів, уповноважених вжити необхідні заходи для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.
У рамках юрисдикційної форми захисту прав інтелектуальної власності, у свою чергу, виокремлюють загальний (судовий) і спеціальний (адміністративний) порядки захисту порушеного права інтелектуальної власності.
За загальним порядком захист прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється судом. Основна маса таких спорів розглядається місцевими судами. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, підвідомчий господарському суду. За згодою учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду.
Спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо передбачених законодавством випадках. Згідно із законодавством потерпілий може звернутися за захистом свого порушеного права до уповноваженого на це державного органу, зокрема, до Антимонопольного комітету України, Державної митної служби України, Державного департаменту інтелектуальної власності або до вищого органу відповідача, який в разі необхідності надає такий захист.
Неюрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає дії в межах закону юридичних і фізичних осіб щодо захисту права інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно (самозахист), без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Обрані засоби самозахисту не повинні суперечити закону і моральним засадам суспільства. При цьому способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
2.1 Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративний захист прав.
Цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності є передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушеного права інтелектуальної власності, припинення порушення, а також майновий вплив на порушника. Поряд з цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності у сучасній юридичній літературі вирізняють господарсько-правовий захист порушених прав інтелектуальної власності підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Основна мета цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Спори, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності розглядаються загальними, господарськими та адміністративними судами.
Справа в суді порушується на підставі позовної заяви, яку подає в письмовій формі особа, права якої порушено, до суду. Як правило, позови до фізичної особи подаються в суд за місцем її проживання, а до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням.
Загальними цивільно-правовими способами захисту прав, які поширюються також на захист прав інтелектуальної власності, є:
· припинення дії, яка порушує право;
· відновлення становища, яке існувало до порушення,
· примусове виконання обов'язку в натурі;
· відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
· відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
· визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити право інтелектуальної власності іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.
Цей перелік доповнений положеннями, що стосуються виключно порушення прав інтелектуальної власності. Суд може постановити рішення, зокрема, про:
· застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
· зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
· вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
· вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
· застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності;
· опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо цього порушення.
Власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу захисту порушеного права. Наприклад, він вправі на власний розсуд вимагати або відшкодування заподіяних збитків, або стягнення на свою користь доходу, одержаного порушником внаслідок порушення права або виплати компенсації.
Якщо порушено немайнові права інтелектуальної власності, зокрема, принижено честь, гідність автора або завдано шкоди діловій репутації власника прав, то така моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, право інтелектуальної власності якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка є власником права інтелектуальної власності, а також з можливого доходу, який могла б одержати ця особа.
При визначенні розміру компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд враховує обсяг порушення і умисел відповідача.
захист інтелектуальний власність авторський право
2.2 Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної власності
Законодавство України, як і багатьох інших держав, поряд із засобами цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності встановлює кримінальну відповідальність за їх порушення.
Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності настає, якщо власнику прав завдана матеріальна шкода у значному, великому або в особливо великому розмірі, визначених законом, або якщо зло-чин вчинено повторно або з використанням службового становища.
Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення, їх незаконне тиражування і розповсюдження на аудіо - та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, визнаються злочином і караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. Якщо ж такі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією усіх примірників творів, матеріальних носіїв тощо, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
Якщо зазначені дії вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи або організованою групою або якщо вони завдали матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого і з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення. При цьому матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Враховуючи, що інтелектуальна власність в сучасних умовах набирає все більшої ваги, а також зростання масштабів правопорушень у цій сфері, такі покарання є виправданими і мають стримувати порушення прав інтелектуальної власності.
Законодавство передбачає кримінальну відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, а також привласнення авторства на них, за незаконне використання торговельної марки, фірмового найменування та географічного зазначення або інше умисне порушення права на ці об'єкти.
Кримінальна відповідальність передбачена за комерційне шпигунство, тобто незаконне отримання і розголошення або інше використання відомостей , що становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності. Такі злочини караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Законодавство України встановлює кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізацію та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, або у великих розмірах. Такі злочини караються штрафом, або виправними роботами, або позбавленням волі з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.
2.3 Адміністративно-правовий захист
Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності контрольная работа. Государство и право.
В Чем Суть Дипломной Работы
Контрольная работа: Правовые основы предпринимательской деятельности
Реферат: Основные определения теории надежности
Курсовая работа: Изготовление шкатулки для девочки
Реферат: Бурый медведь 3
Эссе по теме Что я думаю о выборе профессии
Диссертации По Информатике И Вычислительной Технике
Реферат: Философия религии Канта.
Реферат: Россия-Япония: состояние и перспективы взаимоотношений. Скачать бесплатно и без регистрации
Общая Физическая Подготовка Реферат По Физкультуре
Реферат: Проблема возникновения жизни
Сочинение по теме Жизнь и творчество Игоря Северянина
Реферат На Тему Лабораторная Диагностика Туберкулеза
Отдел сине-зелёные водоросли
Реферат: Налоговоя политика на современном этапе. Скачать бесплатно и без регистрации
Мое Отношение К Подруге Сочинение
Контрольная работа по теме Основы радиоэлектроники и схемотехники
Детали Машин Реферат
Когда Человек Становится Личностью Итоговое Сочинение Аргументы
Реферат: Agnes And Dora A Study In Character
Бурение глинистых пород - Геология, гидрология и геодезия контрольная работа
Некоторые растения, внесенные в Красную книгу РСО-Алания - Биология и естествознание реферат
Учет расчетов по оплате труда - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа