«Західна» артилерія ЗСУ

Переклав українською @mortis_aeterna

Всього Україні були обіцяні чотири артилерійські системи калібру 155мм:

• американські, австралійські та канадські М777;
• італійські FH70;
• французькі CAESAR;
• нідерландські та німецькі PzH2000

(Крім того, на фронті вже несуть смерть ворогам польські «Краби», норвезькі М109A3GN, а невдовзі будуть поставлені словацькі Zuzana 2 та декілька португальських M114A1 - прим. ред.)

Як вони діють? У чому різниця між ними? Що робить останні дві системи найкращими:

Усі «натовські» гаубиці калібру 155 міліметрів діють однаково, тому якщо ви ще не читали мій більш ранній допис про те, як «працюють» американські «три бартки» - будь ласка, зробіть це зараз, щоб дізнатися про підривачі, снаряди, капсулі-запальники, заряди і т.д., а також про те, як вони застосовуються.

М777 та FH70 - це буксовані гаубиці калібру 155 міліметрів зі стволом довжиною 39 калібрів. Це означає, що довжина ствола у них дорівнює 39 х 155 мм = 6045 мм. В результаті, об'єм камери заряджання становить 18 літрів, у неї вміщується до п'яти зарядів М232А1. Тому дальність пострілу для обох гармат є однаковою.

Гаубиця FH70 споряджена невеличким двигуном, що дозволяє артилерійському розрахунку вивезти гармату на позицію. Цей двигун також підживлює гідравлічну систему гармати, яка дозволяє розгорнути та встановити останню.

Це забезпечує більш просте та швидке розгортання FH70 у порівнянні з М777, для встановлення якої використовується чиста сила м'язів, а для переміщення потрібна вантажівка.

Гаубиці FH70 та М777 використовують одні і ті ж снаряди, підривачі та заряди. Лише капсулі-запалювачі відрізняються за розмірами. Послідовність підготовки снарядів, а потім заряджання гармати, також є однаковою.

FH70, так само, як і М777, наводиться за допомогою оптичного прицілу, а її положення корегується вручну. Після кожного пострілу гармаш має перевірити та відкорегувати положення гаубиці.

Модифікації М777 А1/А2 повністю цифровізовані та наводяться за допомоги двох LCD-дисплеїв, однак для всіх М777 положення корегується вручну.

Однією з переваг FH70 є напівавтоматична система заряджання снарядів. Снаряд все ще треба заштовхувати у ствол, але це дозволяє підвищити темп стрільби у порівнянні з М777.

Іншими перевагами є автоматичне встановлення капсулів-запальників після закриття казенної частини та можливість здійснювати постріл з сидіння гармаша, у той час як М777 вимагає застосування шнура.

М777 та FH70 - це схожі системи, і українські артилеристи використовують їх схожим чином - чого не можна сказати про наступні дві системи.

CAESAR та PzH 2000 - це самохідні гаубиці калібру 155мм з довжиною ствола у 52 калібри, що дає нам: 52 х 155 мм = 8060 мм.

Більша довжина ствола = більша камера заряджання об'ємом у 23 літри. У цю камеру можна помістити до 6 зарядів М232А1, результатом чого є більша дальність ведення вогню для обох систем.

Оцей додатковий заряд підвищує дальність ведення вогню снарядом з донним газогенератором з 29 до 40 кілометрів, а для звичайного снаряду - з 24 до 30 кілометрів.

Але підвищена дальність ведення вогню не є основною перевагою цих двох систем.

CAESAR - це повністю «діджиталізована» САУ, з автоматичним наведенням гармати, напівавтоматичним заряджанням, автоматичною подачею снарядів та автоматичним встановленням капсулів-запалювачів. Це дозволяє «Цезарю» вийти на вогневу позицію, підготуватися, здійснити шість пострілів та поїхати з місця ведення вогню менше, ніж на 2,5 хвилини, як можна побачити на цбму старому французькому армійському відео нижче:

Ця швидкість дозволяє «Цезарю» діяти у зоні ураження російської артилерії. Артилерійські розрахунки M777 та FH70, скоріше за все, уникатимуть 20-кілометрової зони від лінії фронту, де вони будуть у зоні ураження російського контрбатарейного вогню.

Але контрбатарейний вогонь не є проблемою для CAESAR або PzH 2000. Ці обидві системи вже давно залишать вогневу позицію до того моменту, як «зворотній» обстріл росіян кудись влучить:

1) російський радар помічає вогонь, що веде CAESAR;
2) російський радар інформує артилерійську батарею про можливість ведення вогню у відповідь;
3) російська батарея наводить та заряджає гармати;
4) російська батарея стріляє;
5) російському снаряду знадобиться 70-80 секунд на влучання.

Але вже до того моменту, як російська батарея отримує наказ про ведення контрбатарейного вогню, CAESAR та PzH 2000 вже поїхали. Це основна перевага сучасної самохідної артилерії: можливість «вистрілити та втекти».

Єдиним недоліком «Цезаря» є те, що він перевозить лише 18 снарядів. Отже, після трьох зупинок для здійснення шести пострілів, «Цезар» змушений повертатися до складу боєприпасів для «перезарядки».

Однак, CAESAR зараз все ще є найкращою артилерійською системою в Україні - аж поки не приїдуть PzH 2000.

PzH 2000 - повністю «діджиталізована» система, з автоматичними наведенням, заряджанням, подачею снарядів, встановленням підривачів та капсулів-запалювачів.

PzH 2000 - це також САУ із системою MRSI - Multiple Round Simultaneous Impact, тобто «Одночасного ураження декількома снарядами» - це найкраща система у світі.

Автоматичний магазин PzH 2000 вміщує 60 снарядів, відсортованих для використання різних снарядів і підривачів під час вогневого завдання.

Магазин заряджається вручну. Час заряджання усіх 60 снарядів та 288 зарядів становить приблизно 12 хвилин.

З метою пришвидшення заряджання, снаряди та підривачі підготовлюює окрема команда підтримки на складі боєприпасів (так само, як і для «Цезаря»).

Коли командир PzH 2000 отримує вогневе завдання, він віддає наказ водієві зупинитися на підходящій позиції. Відразу після зупинки башта та ствол гармати автоматично відхиляються та піднімаються для виконання вогневого завдання. Якщо потрібно встановити неконтактні (часові) чи дистанційні підривачі, САУ також робить це автоматично.

Завдяки повній автоматизації, протягом 10 секунд можна вистрілити три снаряди. Або ж 20 снарядів протягом 2 хвилин.

Після кожного пострілу балістичний комп’ютер автоматично переналаштовує ствол і покращує точність, використовуючи дані, зібрані радаром на стволі гармати, який вимірює швидкість снаряда.

Система MRSI, встановлена на PzH 2000, розраховує і автоматично налаштовує ствол гаубиці таким чином, щоб 5 снарядів, якими були здійснені постріли, одночасно влучили в одну і ту саму ціль.

Жодна російська артилерійська система на це не спроможна.

Шкода, що Україна отримає лише 12 (вже 18 - прим. ред.) САУ CAESAR та 12 PzH 2000. Україні потрібно більше таких систем.

Україна зараз веде переговори щодо тримання словацьких САУ Zuzana 2, які за своїми можливостями схожі на PzH 2000... але потрібні місяці для їх виготовлення та доставки.

Якщо ми хочемо, щоб Україна перемогла у цій війні, ми маємо надіслати більше західної артилерії, особливо САУ з довжиною ствола 52 калібри та автоматичним заряджанням (CAESAR, PzH 2000, Zuzana 2, AHS Krab (на світлині нижче), AHS Kryl, K9 Thunder, Archer).

Але ми також маємо надіслати M270 MLRS або М142 HIMARS (на світлині нижче),бо без цих систем російські склади боєприпасів та системи ППО дальнього радіусу дії залишаються поза зоною ураження української артилерії.

Хоробрі українці потребують нашої допомоги. Давайте ж будемо такими ж хоробрими, як і вони, та надішлемо їм все, чого вони потребують.