Загальна характеристика принципів судочинства - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Загальна характеристика принципів судочинства

Поняття та ознаки принципів судочинства, їх нормативне закріплення, тлумачення та основні напрямки розвитку. Принципи здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Судочинство в Україні здійснюється виключно судами. Вони є органами судової влади, яка згідно з нормами Конституції України діє самостійно і незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Делегування функцій суддів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються . Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При виконанні своїх функцій, суддям гарантується незалежність та недоторканність. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Відповідно до п.3 ст.1 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Судову владу в Україні,відповідно до п.2. ст..1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках ,народні засідателі та присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних процедур. Судочинство провадиться суддею одноособово , колегією суддів чи судом присяжних.
Тема моєї курсової роботи є актуальною, адже правосуддя в країні здійснюється щодня, тому варто знати на яких засадах воно реалізується. Крім того, вивчення даного питання дає зрозуміти у чому полягає кожен із визначених принципів,а також зробити висновок щодо практичного застосування цих принципів.
Мета даної курсової роботи полягає у комплексному аналізі та дослідженні принципів ,на які спирається судова влада при здійсненні своїх функцій. А також у визначенні місця та ролі цих принципів, їх реалізації та напрямків розвитку в Україні.
- охарактеризувати поняття та ознаки принципів судочинства
- визначити нормативне закріплення засад судочинства в Україні
- проаналізувати систему принципів правосуддя
- з`ясувати місце принципів судочинства в Україні та основні напрямки їх розвитку
Об`єктом мого дослідження виступають основні засади судочинства в Україні як загальні, керівні положення на які спирається судова влада.
Методологічною основою роботи послужили Конституція України як основний закон держави, нормативно-правові акти, які визначають діяльність судової гілки влади, а також різноманітні наукові джерела та публікації українських та зарубіжних авторів у галузі конституційного права.
Розділ 1 . Загальна характеристика принципів судочинства
1.1 Поняття та ознаки принципів судочинства
Конституція України закріпила поділ влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, а Закон України від 07.07.2010 р. "Про судоустрій і статус суддів", конкретизуючи конституційні положення щодо здійснення судової влади, зазначив, що судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на захист гарантованих Конституцією і законами України прав і свобод, захист інтересів юридичних осіб, суспільства, держави. Закон визначив правові засади організації судової влади[15, ст. 33 ]
Принцип (від лат. principo - основа, початок) у загальнонауковому розумінні - це основне, вихідне положення теорії, вчення, головне правило діяльності. Термін засада у тлумачному словнику української мови визначається як “ основне ,вихідне положення теорії,вчення, ідеологічного напрямку ”[16, ст. 57]. У загальному вигляді основні засади, принципи здійснення правосуддя можна розглядати як закріплені Конституцією України або такі, що випливають з її норм основоположні правові ідеї, які визначають організацію й діяльність державних органів, які здійснюють судову владу. У одному з джерел під засадами судочинства розуміють загальні, керівні положення, які встановлюють найбільш суттєві риси даного виду державної правоохоронної діяльності. Ще один науковець визначає засади судочинства як сукупність принципів, що нормативно визначають сутність і зміст судочинства загалом та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в Україні[14, ст. 44].
До основних ознак принципів судочинства слід віднести:
1)Демократичність (проявляється у тому, що у засадах відображено демократичні риси влади,їх гуманістичну спрямованість )
2)Загальність (означає те, що принципи судочинства є однаковими для усіх судів держави)
3)Нормативно-правовий характер (тобто ці основоположні начала закріплені у відповідних правових нормах)
4)Обов`язковість( означає,що кожен орган судової влади має здійснювати свої функції відповідно до закріплених засад)
5)Гарантованість( проявляється у тому ,що держава ,за допомогою Конституції та інших норм, охороняє та гарантує кожному громадянинові дотримання цих принципів)
6)Системність(Засади здійснення судочинства тісно взаємопов'язані і у сукупності становлять єдину систему. Кожна з них відіграє самостійну роль, характеризує галузь законодавства в цілому, але між ними наявні взаємозв'язок і взаємодія, які визначені єдністю мети й завдань судочинства.)[10, ст. 34-35].
1.2. Нормативне закріплення засад судочинства
Важливою ознакою засад судочинства є їх нормативно-правовий характер, або інакше кажучи , їх формальне закріплення. Засади судочинства в Україні закріплюються її Конституцією ,а також Законом України “Про судоустрій та статус суддів” від 07.07.2010р. Зокрема, стаття 129 Конституції України визначає,що основними засадами судочинства є:
- рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
- змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів
- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором
- забезпечення обвинуваченому права на захист
- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду
Конституція України визначає, що законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. Так, ЗУ “Про судоустрій та статус суддів ” передбачено,що до основних засад здійснення правосуддя в Україні ,крім вищезгаданих, належать гарантування кожній людині права на судовий захист, право людини користуватися правовою допомогою при вирішенні її справи в суді, здійснення судочинства державною мовою, право осіб, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, користуватися рідною мовою та послугами перекладача в судовому процесі, самостійність суддів. Судова система України забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. [4, ст.10, ст. 12]
Розділ II . Система принципів судочинства
2.1 Загальні конституційні принципи
Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи: 1) загальні конституційні принципи правосуддя; 2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції; 3) галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.
Перша група принципів визначає загальні засади здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів[ 14,ст. 46].
Первинним принципом національного судочинства є принцип законності судочинства. Принцип законності віднесений Конституцією України до одного з основних принципів здійснення правосуддя в Україні ( ст. 129 ). Під законністю прийнято розуміти точне і неухильне дотримання і виконання положень Конституції України, законів і відповідних їм інших правових актів усіма державними і недержавними установами та організаціями, посадовими особами, громадянами. Принцип законності прямо витікає і з конституційних положень, згідно яких органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Вимога дотримуватись закону при здійсненні правосуддя міститься й у інших конституційних положеннях: ” Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону ” ( ст. 129 ). Аналогічну за змістом вимогу містить і Закон України “ Про судоустрій та статус суддів“.
Принцип законності послідовно і чітко закріплено й у галузевому процесуальному законодавстві. Він полягає у безумовному дотриманні судом норм як процесуального так і матеріального закону при розгляді і вирішенні судових справ.
Недотримання чи порушення норм матеріального чи процесуального закону або норм закону про судоустрій має наслідком скасування рішення суду. Суд тільки тоді реалізує свої завдання щодо зміцнення законності і правопорядку, охорони прав і законних інтересів держави, суспільства й окремих громадян, зможе здійснити виховний і попереджувальний вплив на громадян, коли сам при розгляді вирішенні справи буде неухильно слідувати вимогам закону. Поняття законності передбачає і те, що при прийнятті рішення судді керуються лише законом, а не підзаконними актами.
Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегувати функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність.
До того ж не всі відомі у світі види судів можуть здійснювати правосуддя в Україні. Так,Закон України “Про судоустрій і статус суддів” забороняє створення надзвичайних та особливих судів як таких, що за своєю правовою природою суперечать закладеним в Основному Законі вимогам. До надзвичайних та особливих судів не можуть бути віднесені військові суди, що існують в системі судів загальної юрисдикції, оскільки вони лише на місцевому та апеляційному рівнях відокремлені від загальних судів.
Важливим принципом судочинства, що розвиває положення статей 5 і 38 Конституції України про народний суверенітет і право громадян України на участь в управлінні державними справами, є принцип безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя. Цей принцип реалізується шляхом участі народних засідателів і присяжних в діяльності судів загальної юрисдикції. Зокрема, про це йдеться у п.2 ст.1 ЗУ “Про судоустрій та статус суддів ” , а також у ч.4 ст. 124 КУ. Аналіз положень, що містяться у ст. 127 Конституції України, про те, що правосуддя здійснюється професійними суддями, а у визначених законом випадках -- народними засідателями і присяжними, дозволяє зробити висновок, що в Україні передбачається існування двох моделей суду за участі представників народу: континентальної моделі суду шеффенів (судових засідателів) і англосаксонської (англо-американської) моделі суду присяжних. Додаткове підтвердження цього можна знайти у ст. 129 Конституції України, яка встановлює, що судочинство здійснюється суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних.
Наступним загальним конституційним принципом судочинства є принцип гарантованості права на судовий захист. Так, ст. 8 Конституції України декларує: "Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується". Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує захист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. До того ж Закон України "Про судоустрій та статус суддів" розширює дію цього принципу за колом суб'єктів. Окрім громадян України, право на судовий захист гарантується іноземцям, особам без громадянства, а також юридичним особам.
Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судочинства є принцип рівності перед законом і судом, який передбачає рівність перед зазначеними Інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Поняття рівності перед судом не відрізняється істотно від рівності перед законом. Рівність учасників процесу перед судом означає, що всі цивільні, господарські, кримінальні, адміністративні справи вирішуються судами, які входять до судової системи судів загальної юрисдикції. У цих судах застосовуються однакові правила судочинства. Вона означає наділення всіх громадян, що знаходяться у правовідносинах із судом у тому чи іншому статусі, рівними процесуальними правами та обов'язками.
Конституцією встановлено виняток із загальних правил про провадження у кримінальних справах відносно притягнення до кримінальної відповідальності, арешту і затримання народних депутатів України, затримання і арешту суддів. Народні депутати не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані ( ст. 80 Конституції ). Судді не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом. У випадку притягнення народних депутатів України і суддів до кримінальної відповідальності вони наділяються однаковими правами з іншими особами, що притягаються до кримінальної відповідальності і на них покладаються аналогічні обов'язки.
Похідними від загальних принципів конституційного права є й такі принципи національного судочинства, як принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах і принцип гласності.
Так, принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах гарантує надання допомоги під час вирішення справ у судах України. З цією метою в нашій державі діє адвокатура, правовий статус якої врегульовано Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 7 квітня 2012 р. Зокрема, ст. 2 цього закону визначає : “ Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Закон України "Про судоустрій України" в ст. 10 закріплює право кожного користуватися правовою допомогою під час вирішення його справи у суді. Це право сприяє кваліфікованому захисту інтересів учасників судового процесу.
Принцип гласності судочинства перш за все, відповідно до ст. 11 ЗУ “ Про судоустрій та статус суддів ” забезпечує кожному вільний, без жодних обмежень право на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Ця вимога закріплюється процесуальними нормами і реалізується таким чином: Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіо технічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото - і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду. Відкритий судовий розгляд є засобом громадського контролю за діяльністю суду, забезпечує виховний вплив судового процесу.
Принцип обов'язковості судових рішень передбачає, що рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади. Обов'язковий характер рішень суду, що набрали законної сили, надає їм властивості закону в справі, в якій вони постановлені. Невиконання судових рішень має наслідком настання передбаченої законом відповідальності - кримінальної, адміністративної, цивільної і дисциплінарної.
2.2 Спеціальні міжгалузеві принципи
Друга група принципів судочинства стосується засад вітчизняного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів судів загальної юрисдикції.
Фундаментальним міжгалузевим принципом судочинства в Україні є принцип самостійності судів і незалежності суддів, який передбачає, що суди загальної юрисдикції в Україні є самостійними, а судді під час здійснення правосудця незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні й підкоряються лише закону. Гарантії самостійності та незалежності суддів закріплює Конституція України, зокрема ст. 126 у якій сказано, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється,а також ЗУ “ Про судоустрій та статус суддів” , зокрема ст.6, яка декларує : “ Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
В основу правового статусу судів загальної юрисдикції, поряд з принципом самостійності судів, покладено принцип територіальності і спеціалізації судів, що є основою формування їх системи. Зокрема, принцип територіальності означає, що під час утворення Президентом України судів загальної юрисдикції враховується місцезнаходження і статус утворюваного суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою тощо. Принцип спеціалізації судів передбачає, що відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій (господарські, адміністративні та інші), а в судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.
До міжгалузевих принципів також відноситься принцип гарантованості суддівського самоврядування. Зміст суддівського самоврядування визначається його нормативно закріпленими завданнями: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів і суддів, захист від втручання в їхню діяльність; 3) участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів зазначеного забезпечення: 4) погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції й обрання до кваліфікаційних комісій суддів; 5) заохочення суддів і працівників апарату судів; 6) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.
До міжгалузевих принципів судочинства також відносяться загальні принципи процедури судочинства, що є дієвими для всіх без винятку видів галузевої юрисдикції.
Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості є одним із основоположних принципів судочинства у всіх сферах судових юрисдикцій. Змагальність як принцип правосуддя означає таку побудову процесу , процедури його здійснення, яка забезпечує судовому розгляді рівні можливості особам, які беруть в ньому участь у поданні доказів, у вільному викладенні своїх доводів, у даванні своїх тлумачень фактів, подій, доказів. Лише за допомогою засади змагальності суд всебічно, повно і об'єктивно досліджує всі обставини справи, а отже з'ясування істини в ході судового розгляду. У ст. 16-1 КПК України закріплено принцип змагальності та диспозитивності кримінального процесу, тобто розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.
При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. На стороні обвинувачення - прокурор - державний обвинувач, потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Диспозитивність проявляється у свободі по наданню сторонами (обвинувачення та захисту ) доказів, свободи у їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Отже, диспозитивність забезпечує сторонам кримінального процесу різноманітні варіанти поведінки у процесі, зокрема користуватися своїми процесуальними правами так, щоб максимально ефективно реалізувати свою функцію у процесі і результатом чого стане законне і обґрунтоване судове рішення. При цьому ці права є рівними як для сторони захисту так і для сторони обвинувачення. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійсненню наданих їм прав.
У цивільному процесі принцип диспозитивності визначає механізм виникнення, розвитку і закінчення цивільної справи. Зокрема, у стаття 11-1 ЦПК України закріпила, що суд розглядає цивільну справу не інакше як за заявою осіб, які звертаються за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів; за заявою прокурора та інших осіб, які вправі у випадках, передбачених законом, звертатись до суду на захист прав та свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, державних чи громадських інтересів , але в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами доказів. Принцип змагальності у цивільному процесі закріплений у статтях 27 та 30 ЦПК. Ст. 30 ЦПК вказує, що у змагальному процесі є дві сторони - позивач та відповідач. П.2 ст.27 ЦПК повідомляє,що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду є одним з елементів правового захисту учасників судового процесу. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Встановлення такої важливої засади судочинства має на меті забезпечення виправлення вищестоящим судом помилок і порушень вимог закону, допущених при розгляді справи судом І інстанції, гарантування прав і охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу, утвердження законності і справедливості у кримінальному, господарському, цивільному судочинстві. Подання апеляційної чи касаційної скарги залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі. Подача апеляційної та касаційної скарги з додержанням вимог КПК, ЦПК чи ГПК, зобов'язує апеляційний чи касаційний суд розглянути скаргу і перевірити законність, обґрунтованість постановленого у справі судового рішення. Процесуальне законодавство встановлю вичерпний перелік учасників процесу, які можуть подати скаргу на рішення суду І інстанції, а також перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені. Слід мати на увазі, що крім перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, КПК України, ЦПК України та ГПК України передбачають також можливість перегляду судових рішень, які набрали законної сили, за ново виявленими обставинами ( обставини, які існували на момент розгляду і постановлення судового рішення, але були не відомі і спростовують висновки, вказані у судовому рішенні, яке набрало законної сили), а також виключними або винятковими обставинами.
Принцип здійснення судового провадження державною мовою, закріплений у ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" розвиває положення ст. 10 Конституції України про забезпечення державою всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного і державного життя на всій території України. Утім Закон дозволяє особам, які не володіють державною мовою (наприклад, іноземці та особи без громадянства, біженці), користуватися рідною мовою і використовувати послуги перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених законом, також дозволяється застосовувати в судовому процесі інші, окрім державної, мови - російську, мови національних меншин України та іноземні мови.
Третю групу принципів становлять галузеві принципи судочинства, тобто загальні засади судочинства, що властиві тільки окремим видам судочинства або найбільш повно виявляються в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства (цивільного, господарського, адміністративного та кримінального) властиві свої системи принципів, що закріплюються в Конституції, законах України і, зокрема, відповідних процесуальних кодексах - Цивільному процесуальному кодексі , Господарському процесуальному кодексі, Кодексі адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальному кодексі України. При цьому в Конституції України визначаються, в першу чергу, принципи кримінального судочинства, що є логічним з огляду на суспільну небезпечність злочинів і важливість здійснення справедливого, неупередженого і професійного судочинства у цій сфері юрисдикції [14, ст. 57].
У статті 129 Конституції України закріплюється принцип забезпечення доведеності вини (принцип презумпції невинуватості), що захищає права і законні інтереси суб'єктів кримінального процесу, обумовлює зміст підсумкових рішень суду. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути підданою кримінальному покаранню, доки ЇЇ вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей галузевий принцип закріплюється також 62 статтею Конституції , а також у різноманітних міжнародно-правових актах. Зокрема, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини проголошує, що «кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатись невинною доти, доки її винність не буде встановлена у законному порядку шляхом гласного судового розгляду, під час якого їй забезпечуються усі можливості для захисту». Частина 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлює, що кожний обвинувачений у кримінальному злочині вважається невинним, доки його винність не буде доведена відповідно до закону. У чинному Кримінально-процесуальному кодексі України принцип презумпції невинуватості закріплено у ч. 2 ст. 15, згідно з якою ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Доведення вини особи у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює інший важливий конституційний принцип кримінального судочинства - принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно-правові обов'язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримінального переслідування, яке здійснюється прокурором на досудовому розслідуванні. Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором впливає на побудову усіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням загальногалузевого принципу змагальності судового процесу.
Цей галузевий принцип закріплюється статтею 121 Конституцією України, а також ЗУ “Про Прокуратуру” від 05.11.1991 , зокрема статтею 5 в якій роз`яснюються основні функції які покладені на прокуратуру. Однією з таких функцій, відповідно до п.1 цієї статті є підтримання державного обвинувачення у суді, а також до п.2 який наділяє прокурора функцією представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Також до галузевих принципів можна віднести принцип колегіальності та одноособовості розгляду справ. Судочинство здійснює суддя одноособово, колегія суддів або суддя й народні засідателі чи суд присяжних. Процесуальні кодекси визначають склад суду залежно від складності провадження в справі, від тяжкості злочину, від розміру покарання, яке може бути призначено судом, а в деяких випадках і від згоди підсудного на розгляд справи тим чи іншим складом. Кримінальні справи (ст. 17 КПК України) розглядає суд першої інстанції, одноособово суддя, який діє від імені суду, за винятком випадків, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті.
Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного ув'язнення, в суді першої інстанції розглядає суд у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Цивільні справи розглядає суддя одноособово. Але, в разі скасування рішення суду, постановленого суддею одноособово в справі по спорах про визначення місця проживання й відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення, справу обов'язково розглядають у колегіальному складі суду. Судді місцевих господарських судів розглядають справи одноособово. Але залежно від складності справи, будь-яку справу може бути розглянуто колегіально в складі трьох суддів. Справи в апеляційній і касаційній інстанціях завжди розглядають колегіальне в складі трьох суддів і більше
Розділ III. Місце принципів судочинства під час реалізації судової влади в Україні
3.1 Тлумачення та основні напрямки розвитку принципів судочинства
Принципи судочинства посідають вагоме місце під час реалізації судової влади та мають неабияке значення для судової практики. Наприклад:
- вони є гарантією дотримання прав і законних інтересів особи під час провадження у справі
- вони виступають юридичною базою для тлумачення певних процесуальних норм, а також для вирішення суперечностей, що виникають під час судової діяльності;
- кожне рішення суду, яке приймається з порушенням вимог принципів ,підлягає скасуванню
- принципи є основою розвитку та удосконалення судової системи в державі [12,ст. 3]
Чимало засад правосуддя потребують інколи тлумачення, тобто їх роз`яснення для більшості. Такі тлумачення здійснюються Конституційним Судом України, а також різними науковцями та правознавцями. Так, зокрема, Р.В.Ігонін ,кандидат юридичних наук, у своїй роботі “Принципи судової влади” здійснює аналіз змісту деяких принципів судочинства.
Візьме
Загальна характеристика принципів судочинства курсовая работа. Государство и право.
Психология Общения Реферат По Психологии
Гдз Сочинения 6 Класс Описание Комнаты
Реферат: Table Patterns Essay Research Paper Table Patterns
Курсовая работа: Соціологія молоді – як важлива складова соціології
Реферат: Карл Брюллов - художник и гражданин
Реферат На Тему Вред Наркомании
Реферат: Неопределенности идеологии чувств. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Деловая культура и модель менеджмента Норвегии
Курсовая работа по теме Пути совершенствования методов формирования процессов операционного стратегического управления
Сочинение Огэ Абзацы
Реферат: Документоведение и информационное обеспечение управления здравоохранением
Реферат На Тему Математика Древнего Египта
Сочинение Про Илью
Реферат: About Jimmy Santiago Baca Essay Research Paper
Реферат: Болгары. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
Реферат: Интеграционные объединения экономических субъектов
Итоговое Сочинение По Русскому Языку 9 Класс
Курсовая работа по теме Kонсольный поворотный кран на колонне
Горе От Ума Мини Сочинение 9.3
Технологія масового розведення макролофуса - Биология и естествознание курсовая работа
Азотистый обмен - Биология и естествознание презентация
Актуальность правового регулирования малого бизнеса - Государство и право курсовая работа