Загальні засади кримінального провадження - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Загальні засади кримінального провадження

Проблеми теоретичного тлумачення кримінального провадження в кримінальному процесі зарубіжних країн та України. Процес гармонізації вітчизняного та європейського законодавства. Охорона прав, свобод та законних інтересів людини, її родичів і членів сім’ї.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Розділ 1. Проблеми теоретичного тлумачення кримінального провадження в кримінальному процесі зарубіжних країн та України
1.1 Розуміння «кримінального провадження» у кримінальному процесі зарубіжних країн
1.2 Поняття та сутність терміну «кримінальне провадження» у кримінальному процесі України
Розділ 2. Правова характеристика засад кримінального провадження
2.1 Поняття засад кримінального провадження
2.2 Реалізація засад кримінального провадження
Актуальність дослідження. Суспільство зацікавлено в захищеності прав та законних інтересів будь-якої особи, залученої до сфери дії кримінальної юстиції, від незаконного, необґрунтованого обвинувачення, засудження, обмеження її прав та свобод. Адже Конституція України [1] проголошує життя і здоров'я людини, її честь та гідність, недоторканність та безпеку найвищою соціальною цінністю.
Гарантованість прав та свобод людини визнано змістом та спрямованістю діяльності держави. Тож у нормативному акті, що має найвищу юридичну силу, визнана гуманістична спрямованість існування та функціонування як держави в цілому, так і її окремих інститутів.
З огляду на це, реалізація правової реформи в Україні, як один із найважливіших аспектів державної політики повинна нерозривно поєднуватись із метою подальшої гуманізації системи правоохоронних та судових органів.
Система кримінального правосуддя повинна бути ефективною не тільки тому, що від неї залежить законне, обґрунтоване та справедливе вирішення кримінальних справ, а й тому, що саме від цієї системи залежить захист ідеалів та свобод людини, демократії, законності та справедливості, побудова правової держави та громадянського суспільства. Саме тому найважливішим результатом правової реформи в Україні має бути становлення змагальної судової системи, характерної саме для правової держави з її розвинутими суспільними інститутами захисту прав людини.
Однією з головних передумов становлення змагальної системи кримінального судочинства в Україні повинен стати процес гармонізації вітчизняного та європейського законодавства в цілому та кримінально-правових систем зокрема.
Процес реформування кримінального процесуального законодавства в Україні тривав майже двадцять років. 13 квітня 2012 р. Верховною Радою України був прийнятий новий Кримінальний процесуальний кодекс України.
Прийняття 13 квітня 2012 року Верховною Радою України нового Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) [2] ознаменувало нову еру в розвитку кримінальної юстиції в Україні, її зближенні та гармонізації з демократичними світовими стандартами судочинства.
Загальні засади кримінального провадження в різні роки були предметом наукового інтересу таких вчених: О.А. Александрова, Ю.М. Грошевого, С.Л. Деревякіна, Л.В. Карабут, О.Б. Комарницької, Л.М. Лобойка, В.Т. Маляренка, В.В. Молдавана, В.Т. Нора, Л.Д. Удалової, Г.В. Юркової та інших. Проте ґрунтовних комплексних досліджень з урахуванням норм нового КПК на сьогоднішній день, на жаль, не проводилось.
У зв'язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України стало актуальним питання змісту та регламентації засад кримінального провадження. Вперше законодавець закріпив 22 загальні засади, у відповідності до яких має здійснюватися кримінальне судочинство. система принципів кримінального процесу суттєво змінилася: засади чітко закріплені у кодексі, з'явилися нові принципи, які раніше не зазначалися у старому Кримінально-процесуальному кодексі, деякі старі принципи було втрачено.
Засади кримінально-процесуального права є гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному процесі; гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальній справі; вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінально-правових засад. Засади кримінального процесу утворюють систему - самостійних, об'єктивно взаємопов'язаних правових положень, які розповсюджують свою дію на весь кримінальний процес.
Головною метою дослідження є системний правовий аналіз норм законодавства України щодо системи засад кримінального провадження.
- проаналізувати сутність розуміння «кримінального провадження» у кримінальному процесі зарубіжних країн;
- розкрити поняття та сутність терміну «кримінальне провадження» у кримінальному процесі України;
- дослідити поняття засад кримінального провадження;
- розглянути реалізацію засад кримінального провадження.
Об'єктом дослідження є правовідносини, пов'язані з реалізацією системи засад кримінального провадження.
Предметом дослідження є сутність кримінального провадження та засади його реалізації.
Методологічною основою є універсальний діалектичний метод. Поряд з ним у роботі використовувались також системний, формально-логічний, структурно-функціональний та інші спеціальні методи дослідження.
Дослідження має відповідну структуру: вступ, 2 розділи, висновки та список використаних джерел.
Розділ 1. Проблеми теоретичного тлумачення кримінального провадження в кримінальному процесі зарубіжних країн та України
1.1 Розуміння «кримінального провадження» у кримінальному процесі зарубіжних країн
Характерною особливістю найстарішого у Європі Кримінального процесуального кодексу Німеччини, прийнятого у лютому 1877 р., є відсутність у ньому будь-яких ідеологем на зразок закріплення у законі «принципів» чи загальних засад. Книга друга Кодексу регламентує провадження у суді першої інстанції.
Окрім уживання терміна «провадження» у назві цього розділу у подальшому він використовується при визначенні особливих видів проваджень. Однак жодного разу у німецькому процесуальному Кодексі цей термін не вживається як словосполучення «кримінальне провадження» [26, с.28].
Аналогічним чином, без додаткових термінологічних уточнень, термін «провадження» вживається у Кримінально-процесуальному кодексі Франції 1958 р., який з незначними змінами діє до тепер.
Кримінально-процесуальний закон Латвійської Республіки фактично обходиться без цього терміна, використовуючи визначення з радянської доктрини - «кримінальний процес» і застосовуючи термін «провадження», зокрема, у стадіях розгляду справи за нововиявленими обставинами (ст.656, 657). У всіх інших випадках йдеться про справу та її розгляд, а не кримінальне провадження [4, с.76-77].
У кримінально-процесуальному кодексі Республіки Білорусь збереглися архітектоніка й термінологія процесуального законодавства радянської доби. З уживанням терміна «провадження» у процесі розкриття його видів. Як-от: судове провадження, касаційне провадження, наглядове провадження, провадження за нововиявленими обставинами тощо.
Законодавці Російської Федерації інститут кримінального судочинства у процесуальному кодексі роз'яснюють як досудове і судове провадження (п.56 ст.5 КПК РФ). У подальших відповідних розділах Кодексу термін «провадження» вживають для визначення конкретної стадії або форми процесу (судове провадження, особливості провадження у мирового судді, провадження в суді за участю присяжних засідателів, провадження в апеляційній і касаційній інстанціях тощо) [18, с.100-101].
1.2 Поняття та сутність терміну «кримінальне провадження» у кримінальному процесі України
Однією з новел Кримінального процесуального кодексу (КПК) України 2012 року стала легалізація на законодавчому рівні раніше вживаного лише в окремих наукових публікаціях термінологічного словосполучення «кримінальне провадження».
Попереднє кримінально-процесуальне законодавства оперувало термінами: «провадження у кримінальній справі» (ст.6 КПК України), «провадження» (в усіх трьох судових інстанціях розділи 3-4), «виключне провадження» (ст. 4004 - ст. 40010) тощо.
Через зрозумілість ролі і значення цих процесуальних інститутів, необхідності у спеціальному роз'ясненні значення цих визначень не було, як і проблем щодо їх правильного розуміння не існувало.
Відсутність у законодавстві, прийнятому за радянських часів, словосполучення «кримінальне провадження» певною мірою було зумовлено тим, що процесуальні кодекси союзних республік ґрунтувались на єдиних Основах, які приймались у російськомовному варіанті, тому їх розробники уникали вживання терміна «уголовное производство», який викликав застереження у фахівців. Саме цим можна пояснити відсутність вживання терміна «кримінальне провадження» у сучасному кримінально-процесуальному законодавстві інших держав СНД.
Стала доктрина радянського і пострадянського кримінального процесу, розвиваючи законоположення розділу 1 КПК України 1960 р., вела мову про систему принципів, зокрема, визнаючи при цьому кримінальний процес як вид державної діяльності, який здійснюється спеціально уповноваженими органами шляхом «провадження з притягнення до кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин» [21, с.22].
Український законодавець у новому Кодексі практично кожну стадію кримінального процесу унормовує через застосування універсального терміна «кримінальне провадження». Отже виникає необхідність у змістовному системному дослідженні, яке дасть змогу зробити висновки щодо ролі й значення у кримінальному судочинстві цього термінологічного ряду.
Практика використання ключових визначень кримінально-процесуальним законодавством дає підстави додатково замислитись щодо підстав введення нової термінології українським законодавцем. У зв'язку з нетривалим терміном дії нового Кодексу ні правозастосовна практика, ні юридична наука не виявили якихось проблем у застосуванні нового термінологічного словосполучення. Поки що відсутні й науково обґрунтовані дослідження і доктринальні визначення відносно системи кримінальних проваджень, започаткованої КПК України [25].
З аналізу вживання термінології у пояснювальній записці до проекту Кримінального процесуального кодексу України, розданій народним депутатам України напередодні його презентації у парламенті, можна дійти висновку, що її авторами поняття «кримінальний процес» і «кримінальне провадження» ототожнюються, внаслідок чого можливе припущення, що за попереднім законодавством існував кримінальний процес, а після прийняття нового Кодексу почало здійснюватися «кримінальне провадження».
Такою, на перший погляд, незначною новелою в Україні створені передумови для заміни раніше існувавшої системи принципів кримінального процесу на «загальні засади кримінального провадження».
Порівняльний аналіз переліку цих засад, наведених у ст. 7 нового Кодексу, з раніше визначеною на законодавчому рівні системою принципів кримінального процесу свідчить про більш широке (розлоге) їх унормування у чинному законодавстві.
Насамперед це відбулось за рахунок введення у перелік загальних засад кримінального провадження принципів судочинства (верховенства права, законності, поваги до людської гідності, доступу до правосуддя й обов'язковості виконання судових рішень). Натомість у новому законодавчому переліку відсутні суто процесуальні засади: здійснення правосуддя тільки судом, колегіальності й одноособового розгляду справ, об'єктивної істини, які були у попередньому законодавстві як спеціальні процесуальні принципи [9, с.111-112].
Однак однією з методологічних засад побудови системи норм Кодексу є застосування правила щодо невичерпного характеру засадничих нормоположень. Наукова доктрина у попередніх роках широко застосовувала це правило, пропонуючи до включення у систему принципів кримінального процесу не тільки тих, що безпосередньо сформульовані у Кодексі, а й тих, які випливали з приписів інших процесуальних норм.
Найпоширенішим у літературі тих років був поділ принципів на загальноправові, міжгалузеві, галузеві, з самостійною їх класифікацією в кожній з цих трьох груп. Однак аналіз окремих варіантів системи принципів кримінального процесу свідчить про те, що їх автори, називаючи більше трьох десятків самостійних принципів, не дотримуються чіткого розмежування і серед суто галузевих принципів наводять і міжгалузеві, і загальноправові. Цю хибу слід ураховувати під час побудови системи кримінального провадження і сформувати їх таким чином, щоб і на законодавчому рівні уникнути дублювання. Ґрунтуючись на визначеннях понять, даних законодавцем, і результатах доктринального тлумачення норм, пов'язаних із кримінальним судочинством, що містяться в усіх розділах нового КПК України, можна дійти висновку, що кримінальне провадження є сукупністю форм кримінального процесу, установлених кримінальним процесуальним законом і здійснюваних правоохоронними органами і судом з метою захисту: особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень охорони прав і свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого та неупередженого розслідування і судового розгляду справ про кримінальні правопорушення з метою покарання винних і виправдовування невинуватих відповідно до встановлених КПК України процедур [10, с.219-220].
Однак слід визнати, що наведене визначення не повною мірою враховує багатозмістовність і багатоаспектність поняття «кримінальне провадження». Цей термін лише у 29 статтях перших двох глав нового Кодексу використовується 75 разів. Крім того, словосполучення достатньо широко вживається як просто «провадження», а також «судове провадження».
Слід також звернути увагу на те, що з обігу фактично вилучені термінологічні словосполучення зі словом «справа», які були основою радянської моделі кримінального процесу. Так, класичними процесуальними інститутами того часу були: порушення кримінальної справи, провадження у кримінальній справі, розгляд кримінальної справи та ін. Новим Кодексом усі ці процесуальні дії визначаються з використанням терміна «кримінальне провадження». Як-от «розгляд кримінального провадження» (ч.1 ст.342 КПК України) і т. п. [22, с.195].
Експрес аналіз цього термінологічного ряду дає підстави для таких висновків і пропозицій:
1. Чинним кримінальним процесуальним законодавством України легалізовано термін «кримінальне провадження», який є базовою основою для побудови сучасного кримінального процесу і в широкому сенсі слова він відображає саме це поняття.
2. Крім того, «кримінальне провадження» є усі підстави характеризувати через стадії розслідування кримінальних проваджень і їх судового розгляду (п.5, п.14 ст.3 та ін.); сукупність процесуальних дій (п.10 ст.3, ч.1 ст.20 та ін.); механізми й процедури (зокрема, судові п.24 ст.3, ст.6, ч.2 ст.27); форми реалізації прав і повноважень усіма учасниками (зокрема, ст.7); розуміння словосполучення «кримінальна справа» (п.2 ст.9, ч.2 ст.19, ст.284, ч.1 ст.342 та ін.).
3. У зв'язку з тим, що науково-практичні коментарі Кримінального процесуального кодексу України не відобразили багатоаспектність терміна «кримінальне провадження» з метою однозначності в його розумінні, необхідно більш поглиблене дослідження на доктринальному рівні й прийняття відповідних роз'яснень Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних і цивільних справ.
Розділ 2. Правова характеристика засад кримінального провадження
2.1 Поняття засад кримінального провадження
Будь-яка діяльність за своєю природою підпорядкована певним закономірностям, принципам, які визначають її спрямування і характер, тобто є щодо неї своєрідним орієнтиром.
Не виняток і кримінальна процесуальна діяльність в Україні, що незалежно від суб'єктів та стадій кримінального провадження має відповідати певним загальним критеріям, які в галузі кримінального правосуддя прийнято називати фундаментальними положеннями, або принципами чи засадами кримінального провадження, як відображено в КПК України.
Знання інституту засад кримінального провадження є надзвичайно важливим.
Про це, зокрема, свідчить те, що, незважаючи на відсутність прямих норм з даного питання в Кримінально-процесуальному кодексі України 1960 року, який був чинним на території держави не одне десятиліття, питання засад кримінального провадження багато років було предметом обговорення науковців.
В ході таких дискусій визнано, що зазначений інститут є дійсно потрібним під час кримінального провадження. Законодавцем враховано таку позицію, в тому числі на підставі висновків дослідників кримінальної процесуальної діяльності, у зв'язку з чим в КПК України, прийнятому 13 квітня 2012 року, цей інститут відображено безпосередньо в Главі 2 [8, с.170].
На засадах кримінального провадження, як вважає В.Т. Маляренко, повинні ґрунтуватися всі інші правила кримінального процесу, і їх має бути стільки, скільки того вимагають умови життя суспільства.
Польський дослідник М. Цийшлак зазначив, що засади визначають роль «рефлекторів», які освітлюють шлях тлумаченню законів тоді, коли виявляються ті чи інші прогалини у правовому регулюванні.
I.В. Тиричев відзначав, що принципи живуть і діють в рамках цілісної системи, «де суть і значення кожного принципу обумовлені не тільки власним змістом, а й функціонуванням всієї системи.
Добровольська Т.М. вважала, що система принципів - це сукупність самостійних за змістом, взаємопов'язаних і об'єктивно обумовлених положень, пронизаних єдністю цілей та завдань, які саме в цій сукупності мають якісний сенс.
Михеєнко М.М. під системою принципів розумів їх сукупність та порядок розташування. систему принципів кримінального процесу поділяли на конституційні і інші принципи.
До конституційних відносять засади, що закріплені в Конституції України. цієї позиції дотримуються видатні вітчизняні вчені - процесуалісти Альперт С.А., Грошевий Ю.М., Стецовський Ю.I. і інші. до інших відносять засади, закріплені в КПК України [5, с.262-263].
В юридичній науці немає єдиного, загальноприйнятого визначення поняття засади кримінального провадження, але при всіх розбіжностях думки процесуалістів збігаються в основних позиціях.
Так, до критеріїв визнання певного положення засадою кримінального провадження відносять таку сукупність властивостей: це найбільш загальні, вихідні положення, ідеї, що мають фундаментальне значення для кримінального провадження, визначають його спрямованість, побудову загалом, форму і зміст його стадій та інститутів; вони повинні закріплюватися в нормах права; засади мають діяти у всіх або кількох стадіях кримінального провадження й обов'язково в його центральній стадії - стадії судового розгляду; порушення будь-якої засади означає незаконність рішення У справі та обов'язкове його скасування.
В КПК України не міститься визначення терміна «засади кримінального провадження». Проте в будь-якому разі під ним треба розуміти фундаментальні положення, ідеї, основні положення кримінального судочинства в Україні, які не залежать від волі чи певних обставин в ході такої діяльності. Адже, якщо взяти до уваги назву Глави 2 КПК України «Засади кримінального провадження», п.10 ч.1 ст.3 КПК України, де визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, та зміст ч.1 ст.7 КПК України, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, можна дійти висновку, що законодавцем реалізація засад кримінального провадження не залежить від: суб'єкта кримінального переслідування, стадії кримінального провадження, учасника кримінального провадження, процесуальної дії (бездіяльності), рішення в ході кримінальної процесуальної діяльності, тобто взагалі від будь-яких факторів.
Зокрема, у ч.1 ст.7 КПК України в імперативній формі встановлено, що зміст та форма кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження [19, с.10-11].
Таким чином, вперше законодавець закріпив 22 загальні засади, у відповідності до яких має здійснюватися кримінальне судочинство. Зокрема закріплено чимало принципів, що давно вже є фундаментальними у кримінальному судочинстві багатьох європейських країн. Відповідно до ст.7 КПК України «Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя; 15) змагальність; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового розгляду; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне судочинство». Кожному з 22 принципів законодавець присвятив окрему статтю.
На відміну від запобіжних заходів, класифікацію яких наведено в ч.1 ст.176 КПК України (від найменш суворих до найсуворішого), засади кримінального провадження за своїм значенням рівні між собою і обов'язкові для дотримання незалежно від того, в якій сукупності вони виявляються під час конкретного кримінального провадження.
При цьому в конкретному кримінальному провадженні вони можуть виявлятися не повною мірою, проте, якщо проведення якихось процесуальних дій, рішень стосуватиметься засад кримінального провадження, то такі дії, рішення мають відповідати цим засадам.
Наприклад, якщо в ході досудового розслідування застосовується така слідча (розшукова) дія, як обшук, то вона має відповідати передусім таким засадам, як законність, недоторканність житла чи іншого володіння особи та іншим.
Тобто їх реалізація в кримінальному провадженні, як правило, виявляється у сукупності між собою, оскільки їх визначення є доволі широким, у зв'язку з цим вони містять характерні ознаки, дотримання яких притаманне декільком інститутам кримінальної процесуальної діяльності [14, с.332].
Щодо сутності засад кримінального провадження, перелік яких наведено в ч.1 ст.7 КПК України, зауважимо, що під поняттям «верховенство права» слід розуміти принцип, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України), тобто під час кримінального провадження.
Інакше кажучи, потрібно забезпечити не тільки не порушення прав та свобод людини під час кримінального провадження, а й, найважливіше, їх дотримання іншими учасниками кримінального провадження. Тобто, якщо хтось із учасників кримінального провадження вчинив дії щодо реалізації свого права, гарантованого та передбаченого кримінальним процесуальним законодавством, то суб'єкт кримінального переслідування під час досудового розслідування, а суддя (судді) в ході судового провадження, мають вжити заходів для його практичної реалізації.
Постає питання, про дотримання яких саме прав та свобод людини йдеться в ч.1 ст.8 КПК України? Під час кримінального провадження ними будуть: стосовно підозрюваного, обвинуваченого права, передбачені частинами 3, 4 ст.42 КПК України; стосовно виправданого, засудженого права, передбачені ч.3 ст.43 КПК України, яка відсилає до прав обвинуваченого (ч.ч.3, 4 ст.42 КПК України), але в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
Відображення таким чином прав цих осіб є доволі вдалим, оскільки в практичному житті визначити перелік прав, якими необхідно наділити осіб із таким статусом, досить проблематично, адже це буде залежати від багатьох факторів конкретного кримінального провадження, а саме: що намагається довести виправданий, засуджений реалізацією того чи іншого права під час кримінального провадження; стосовно законного представника підозрюваного, обвинуваченого права, передбачені для самого підозрюваного, обвинуваченого, тобто в частинах 3, 4 ст.42 КПК України, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику (ч.5 ст.44 КПК України); стосовно захисника права, передбачені для підозрюваного, обвинуваченого, захист якого здійснює адвокат, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику (ч.4 ст.46 КПК України); стосовно потерпілого права, передбачені ст.56 КПК України; стосовно представника потерпілого права, якими наділений сам потерпілий (ст.56 КПК України), крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим, і не може бути доручена представнику (ч.4 ст.58 КПК України); стосовно законного представника потерпілого права, передбачені для самого потерпілого (ч.2 ст.59 КПК України); стосовно заявника права, передбачені ч.2 ст.60 КПК України; стосовно цивільного позивача права, передбачені для потерпілого, але в частині, що стосується цивільного позову, крім того, право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення [16, с.409-410].
Право бути проінформованим про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та право на отримання їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК України, для інформування потерпілого та надіслання йому копій процесуальних рішень (ч.3 ст.61 КПК України); стосовно цивільного відповідача права, передбачені для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосується цивільного позову, а також право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього, та, крім того, право бути поінформованим про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та право на отримання їх копії у випадках і в порядку, встановлених КПК України, для інформування підозрюваного, обвинуваченого та надіслання йому копій процесуальних рішень (ч.3 ст.62 КПК України); стосовно представника цивільного позивача, цивільного відповідача права, передбачені для цивільного позивача, цивільного відповідача, інтереси якого він представляє (ч.3 ст.63 КПК України); стосовно законного представника цивільного позивача права, передбачені для самого цивільного позивача (ч.2 ст.64 КПК України); стосовно свідка права, передбачені ст.66 КПК України; стосовно перекладача права, передбачені ч.2 ст.68 КПК України; стосовно експерта права, передбачені ч.3 ст.69 КПК України; стосовно спеціаліста права, передбачені ч.4 ст.71 КПК України.
До цього переліку прав, які мають бути дотримані під час кримінального провадження, обов'язково відносяться ще й права, передбачені Розділом II Конституції України, оскільки, як визначено у ст.8 Основного Закону України її норми є нормами прямої дії. Сутність такої засади кримінального провадження, як законність, у нашому випадку полягає в тому, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших актів законодавства (ч.1 ст.9 КПК України) [15, с.334-335].
Рівність перед законом і судом слід розуміти як неприпустимість привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених КПК України, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками (ч.1 ст.10 КПК України).
У кримінальному провадженні має бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження (ст.11 КПК України).
Сутність такої засади, як забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, полягає в тому, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі ухвали слідчого судді (під час досудового розслідування), судді (суддів) під час судового розгляду (ст.12 КПК України) [12, с.368].
Щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи КПК України встановлено (ст.13), що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до кримінального процесуального закону втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК України, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети (ч.2 ст.14 КПК України). Реалізація такої засади, як невтручання у приватне життя, пов'язано з тим, що ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених КПК України (ч.2 ст.15 КПК України). Недоторканність права власності забезпечується тим, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України (ч.1 ст.16 КПК України).
Сутність такої засади, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненн
Загальні засади кримінального провадження курсовая работа. Государство и право.
Реферат На Тему Культура И Личность
Реферат: Реклама и искусство, их взаимодействие и взаимосвязь
Отчет по практике по теме Ториевый топливный цикл
Песнь Любви Сочинение
Курсовая работа по теме Возделывание пивоваренного ячменя
Реферат: Дом как среда обитание человека. Скачать бесплатно и без регистрации
Психология деятельности и методика преподавания экономики
Сочинение По Литературе На Тему Недоросль
Реабилитационные Услуги Для Инвалидов Дипломная Работа
Шаблон Для Курсовой Работы Word
Контрольная работа по теме Циклы Кондратьева. Новая международная монетарная политика
Дипломная работа по теме Типология, состав и особенности функционирования современных сокращений
Курсовая работа по теме Цели организации и их согласование
Доклад по теме Причины осложнений возникающих в браке
Нигилизм Болезнь Переломных Эпох Эссе
Курсовая работа: Анализ эффективности в интернет-маркетинге
Дипломная работа по теме Анализ факторов, влияющих на отклонение текущей структуры капитала российских компаний от оптимума
Курсовая работа по теме Проект программы по улучшению условий и охране труда в Хабаровском крае
Курсовая Работа На Тему Робота З Таблицями Баз Даних В Ms Excel
Контрольная работа по теме Редакторская подготовка информационных изданий
Возбуждение уголовного дела - Государство и право дипломная работа
Бухгалтерский учет и анализ расчетов с работниками по оплате труда - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Учет и аудит выпуска готовой продукции - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа