Зачепи мене за живе. Розділ 18

Hanti🧃

Переклад виключно аматорський!!

Автори: Hongda / Sojogeum | Переклад: Hanti

Не забувайте про реакції🩷

Приємного читання🧃

— Оце так! Скільки ж ми з тобою не бачилися?!

— Три роки минуло від нашої останньої зустрічі в Нью-Йорку. До речі, як там ваша дружина?

— У неї все добре. Вона зараз вагітна, тому постійно відпочиває вдома.

— Мої вітання! Треба буде надіслати вам подарунок. Може, їй щось потрібно?

— Вибери щось сам. У тебе досить непоганий смак.

— До речі… ти все ще не збираєшся одружуватися?

— Чому такий ідеальний хлопець, як ти, ні з ким не зустрічається?

Хіба він завжди був таким нудним і нетактовним? Я витрачаю свій час не для того, щоб вислуховувати це.

Краще б зараз поїв тушкованих реберець.

— Я про це заговорив…

— ...Бо останнім часом ходять дуже кумедні чутки.

— Це просто в голові не вкладається.

— Кажуть, ніби ти крутиш романи з чоловіками.

— Це правда. А в чому проблема?

— ...Що?

— Але ми не зустрічаємося. Ви ж знаєте, що я не зацікавлений у стосунках.

— Ох…

— Не знаю, що саме ви чули, але… Мабуть, більшість із цього — правда.
— Ви покликали мене сьогодні на зустріч лише для того, щоб задовольнити свою цікавість?

— Могли б просто написати, я б відразу відповів. Не довелося б нікому витрачати свій час.

— Га?..

— …Ні, вибач. Я справді перейшов межу. Це мене просто... дуже здивувало, от і все.

— Я хотів, щоб ти зустрів хорошу людину, думав познайомити тебе з кимось, а тут такі приголомшливі новини… Здається, я повівся трохи... нечемно, чи не так?

— Навіть не трохи, а дуже.

— Хьоне, вам куди потрібно? Ви на машині приїхали?

— Гей, ти куди це зібрався, малий? Ми йдемо на другий раунд!

— То де ви припаркувалися?

— Га, припаркувався? Я, до речі, купив класну машину!
— Спеціально взяв новенький позашляховик, якраз до народження дитини…

— Хьоне, сьогодні вам краще поїхати на таксі…

— Ах, згадав. Я ж зараз, знаєш... гольфом захопився. Ти граєш у гольф?

— Там просто… є такий рух…

— Ай, блядь...

— Якого хера, мужик?

— Що? Блядь?

— Ах ти ж сучий… Це ти мені зараз сказав?

— Хаа…

— Тобі, блядь!

Бляха, треба було просто поїсти тушкованих реберець.

— Цього разу я дійсно не винен.

— У будь-якому разі твоя матір про все дізнається.

— Оце вже буде проблемою.

— Моя мама стає дуже страшною, коли сердиться. Невже ми не можемо приховати це від неї?

— Мені справді прикро.

— А хто тобі винен? Ти у відділку з’являєшся частіше, ніж у себе вдома.

— Хьоне!

— Ґювон?..

— Хьоне…

— Звідки ти дізнався, що я тут?

— Пане адвокате, дякую вам за допомогу. Я відвезу Унху хьона додому.

— Ох, це мені треба вам дякувати.

— Хто б міг подумати, що в цього шибеника є такий друг.

— Тобі не обов'язково було це робити.

— Жодних заперечень. Я відвезу вас додому.

— Чекай, Ґювоне, ти хіба раніше носив окуляри?

— Ох, я просто засидівся за роботою… очі швидко втомлюються, тому іноді надягаю.

— Але звідки ти дізнався, що я тут?

— Ну…

— Той дядько, який допоміг мені з інтерв'ю, коли я робив презентацію… Випадково побачив, як до вас чіпляються якісь люди. Він розповів мені про це, і тому…