Забезпечення права на захист - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Забезпечення права на захист

Класифікація засад кримінального провадження. Правовідносини, що виникають при реалізації такого спеціального принципу як забезпечення права на захист. Міжнародно-правове закріплення принципу забезпечення права на захист в кримінальному судочинстві.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1. Загальна характеристика засад кримінального провадження
1.1 Поняття засад кримінального провадження
1.2 Класифікація засад кримінального провадження
2.1 Поняття, мета та функції захисту
3. Забезпечення права на захист як один з головних принципів кримінального судочинства
3.1 Міжнародно-правове закріплення принципу забезпечення права на захист в кримінальному судочинстві
3.2 Регулювання національним законодавством принципу забезпечення права на захист
право захист кримінальне провадження
Актуальність даної теми полягає в тому, що в сучасній Україні продовжується складний процес побудови правової держави, відбувається переусвідомлення цінностей та значення багатьох правових інститутів і механізмів. Одним із головних напрямів розвитку вітчизняної правової системи став пріоритет особи, її прав і свобод, що знайшло закріплення в Конституції України. Цей фундаментальний принцип по-новому розставив акценти в розвитку конституційного та усіх інших галузей законодавства, зокрема, законодавства кримінально-процесуального та законодавства про адвокатуру.
Але лише формальне проголошення прав і свобод людини не має суттєвої практичної значущості без наявності правового механізму забезпечення цих прав і свобод, без розвиненої системи конституційних та інших правових, у першу чергу процесуально-правових, гарантій їх реалізації.
У теорії кримінального процесу до проблематики його принципів зверталася значна кількість дослідників. Загальним питанням поняття та системи принципів кримінального процесу присвячені праці О.В. Агутіна, О.В. Гриненка, Ю.М. Грошевого, Т.М. Добровольської, З.Д. Єнікеєва, В.Т. Маляренка, Т.М. Мірошніченко, М.М. Михеєнка, П.І. Репешка, М.С. Строговича, І.В. Тирічева, В.М. Тертишника, Г.І. Чангулі, Р.Х. Якупова та ін.
В роботі детально розглянуті теоретичні та практичні аспекти питання про забезпечення права на захист в кримінальному судочистві, також розглянуто сутність принципу забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист та особливості його реалізації у стадії досудового розслідування. Підтримано та додатково обґрунтовано точку зору, що принцип забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист має триелементну структуру: особистий захист, професійний захист, офіційний захист.
Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають при реалізації такого спеціального принципу як забезпечення права на захист.
Предметом дослідження є реалізація цього принципу на стадіях кримінального процесу.
Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час здійснення функції захисту та забезпечення права на захист у кримінальних справах, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв'язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому, системно-структурний підхід застосовувався при визначенні системи суб'єктів захисту у кримінальних справах та зв'язків між ними, соціологічний метод застосований для з'ясування думки фахівців-практиків щодо питання, яке досліджується
Теоретичною основою курсової стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі філософії, філософії права, теорії права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального права та інших галузей в аспекті теми курсової роботи.
Правову базу курсової роботи становлять приписи: Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Законів і постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері кримінального судочинства.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
І. Загальна характеристика засад кримінального провадження
1.1 Поняття засад кримінального провадження
Принципи (засади) кримінального процесу - це такі основоположні засади, які закріплено в законі (М.Л. Якуб, Михеєнко М.М. та ін.)
Принципи (засади) кримінального судочинства - це керівні ідеї та відправні начала, які закріплені в законі, а також ті, які не дістали такого закріплення в правових нормах, але випливають з них (П.І. Репешко та ін.).
Принципи (засади) кримінального процесу - це такі положення та керівні ідеї, які не потребують обов'язкового законодавчого закріплення та оформлення (В.М. Савицький, В.Т. Томін та інш.).
Кримінальне судочинство як і будь-яка сфера людської діяльності підкорюється загальним, найбільш вагомим правилам, які, власне, не лише є регуляторами такої діяльності , а й значною мірою виражають її сутність та зміст. Вказані правила у кримінальному процесуальному праві іменують засадами. Їх характерною рисою є те, що вони мають наскрізний характер, а тому певною мірою набувають свого відображення на будь-якій стадії кримінального провадження.Маринів В. Особливості реалізації окремих засад кримінального провадження у судах апеляційної та касаційної інстанції//Право України*:Юрид. Журнал,2013. - №11
Найбільш поширеним у науці кримінально-процесуального права є розуміння принципів як закріплених у законі визначальних, фундаментальних положень щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального процесу, які обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Загальна теорія права визначає принципи як засади, що випливають із ідеї справедливості та свободи, визначають загальну спрямованість і найточніші риси чинної правової системи.
Значення принципів як норм вищого ступеня нормативності полягає перш за все у тому, що кожне рішення правозастосовника, яке приймається за порушення їх вимог, повинно підлягати скасуванню, тобто дотримання принципів є гарантією винесення законних та обґрунтованих рішень, дотримання прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві. Значну роль вони відіграють у ході подолання прогалин у законодавстві. Будучи ціннісними орієнтирами, принципи використовуються у разі правозастосування за аналогією; вносять упорядкованість при субсидіарному застосуванні норм права (цивільний позов у кримінальному процесі). Крім того, вони є вихідними положеннями для тлумачення окремих норм кримінально-процесуального права. Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В, Капліної. - Х.: Право, 2010.- 608 с.
У юриспруденції сформульовані багатоманітні визначення поняття принципу кримінального процесу.
Одні автори під принципами кримінального процесу розуміють юридично оформлені керівні положення, що закріплюють найбільш загальні та істотні властивості кримінального процесу, які виражають його природу і сутність (Н. С. Алексєєв, В. З. Лукашевич).
Інші автори трактують принципи кримінального процесу як закріплені в правових нормах положення, що визначають найбільш важливі сторони і напрямки діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, а також зміст всіх інших норм кримінально-процесуального права (М. І. Бажанов, Ю. М. Грошевий).
Треті стверджують, що принципи кримінального процесу - це основні правові положення загального і керівного значення, що виражають природу і сутність процесу (Л. М. Карнеєва, П. А. Лупінська, І. В. Тирічев).
Четверті принципами кримінального процесу називають закріплені в конституційному і процесуальному законодавстві основні правові ідеї, що визначають побудову кримінального процесу, його сутність і демократизм (В. П. Божбєв, К. Ф. Гуценко). Кримінально-процесуальне право України: Підручник / за загальною редакцією Ю. П. Аленіна. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2009. - 816 с.
На сьогоднішній день в галузі українського кримінального судочинства ще недостатньо дослідженими залишаються питання визначення ролі принципів кримінального провадження у механізмі прав забезпечення всіх його учасників як основи правозастосовної практики, особливостей застосування як кожного принципу окремо, так і системи принципів в цілому.
Вагомим внеском у дослідження цієї проблематики є монографічна робота О. Кучинської "Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників", яка стала результатом тривалого комплексного дослідження механізму принципів кримінального провадження у забезпеченні захисту прав всіх його учасників в світлі формування нової теорії кримінального процесу. Авторкою запропоновано наукову працю, в якій репрезентовано принципово нове для кримінального процесуального права визначення системи принципів кримінального провадження, під якою на її погляд слід розуміти як "інтегровану структурно упорядковану сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених принципів, кожен з яких характеризується змістовною визначеністю, відносною самостійністю та автономністю функціонування, а також можливістю взаємодії один з одним в середині системи та з іншими правовими явищами поза системою з метою забезпечення найбільш оптимального досягнення завдань судочинства (С. 103). Варто відзначити, що дослідником при формулюванні визначення використовується системний підхід, за допомогою якого досить вдало у межах дефініції поєднуються й розуміння про самостійність змісту окремих принципів кримінального процесу, й про їх взаємопов'язаність або, іноді, навіть, по їх взаємообумовленість. Новаторським з точки зору правової науки, взагалі, та теорії кримінального судочинства, зокрема, є висновок О. Кучинської про те, що для створення загальної системи принципів потрібно мати уявлення про цінність та значимість кожного з них як елементу системи, що, в свою чергу, виходячи із особливого значення принципів для правозастосовної практики та формування професійної правосвідомості має бути основою, з якої розпочинається викладення законів. Попелюшко В.О., Лук'янчиков Є.Д. // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". - 2013. - №1(7)
1.2 Класифікація засад кримінального провадження
Усі засади кримінального процесу тісно пов'язані між собою, взаємно обумовлюють один одного, а тому утворюють систему. В свою чергу, в цій системі можна виокремити засади, що мають однакові ознаки. В процесуальній літературі залежно від певних ознак засади кримінально-процесуального права поділяють на кілька груп.
За юридичною силою джерела, в якому їх закріплено:
- конституційні - в Конституції України (головним чином у розділі 2 та в ст. 129);
- спеціальні (інші) - в інших законах, передусім, у Кримінально-процесуальному кодексі (далі - КПК). Поділ засад процессу на конституційні та спеціальні зовсім не означає, що одні із них (конституційні) є головними, а інші (спеціальні) - другорядними. Всі вони мають у кримінальному процесі однакові юридичну силу і значення.
Залежно від поширеності на функціональні частини кримінально-процесуальної діяльності розрізняють засади:
Залежно від поширеності на галузі права засади поділяють на:
- загальноправові, тобто ті, що діють у всіх галузях права (наприклад, засада законності), але виявляються з певними особливостями в кримінально- процесуальному праві;
- міжгалузеві - діють у кількох галузях права (наприклад, засада змагальності) і також по-особливому - в кримінально-процесуальному праві;
- галузеві - діють лише в межах кримінального процесу (наприклад, засада розумності строків).
Залежно від організаційної побудови кримінального процесу засади поділяють на:
- суто організаційні (наприклад, призначення слідчих і прокурорів, централізація та єдиноначальність у системі органів прокуратури, виборність і призначення суддів тощо)
- організаційно-функціональні (наприклад, засада одноособовості і колегіальності, нагляду вищестоящих суддів за судовою діяльністю нижчестоящих)
- функціональні, суто кримінально-процесуальні (наприклад, засада презумпції невинуватості, змагальності тощо).
Засади кримінального процесу, як зазначав М. С. Строгович, це кримінально-процесуальні норми загального та визначального характеру, вони конкретизуються та деталізуються в нормах права, що стосуються тільки кримінального процесу.
Тільки реалізація всіх засад у їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку і взаємодії сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства. Можливість застосування кожної засади має бути так урегульовано в законі, щоб жодна засада не заперечувала інший. Необхідно забезпечити розумний компроміс між окремими засадами, і цим шляхом завжди йшов і йтиме законодавець. Все це зумовлює необхідність передбачити в законі розумні винятки майже з кожної засади кримінального процесу (крім засад законності та презумпції невинуватості). Але це мають бути саме винятки, які не перекреслюють саму засаду, інакше вони перетворяться на загальне правило, на протилежну конкуруючу засаду. Курс лекцій з кримінального процесу за новим КПК України (особлива частина)/за заг. ред. Є.Д. Лукянчиков, М.А. Погоренький. - Київ:МВС України. Національна академія внутрішніх справ,2012
Значення загальних засад кримінального провадження як норм вищого ступеня нормативності полягає у тому, що вони:
є гарантією прав, свобод та законних та інтересів учасників кримінального провадження;
є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин (ч. 6 ст. 9 КПК);
є гарантією постановлення законних та обґрунтованих рішень;
синхронізують усю систему норм кримінального процесуального права та забезпечують узгодженість кримінальних процесуальних інститутів та єдність процесуальної форми;
служать основою й вихідними положеннями для вдосконалення окремих кримінальних процесуальних інститутів та норм права, розвитку процесуальної форми, подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства.Кримінальний процес:підручник/Ю.М. Грошевий, Я.В. Тацій, В.П. Пшонка та ін.; за заг. ред. Я.В. Тація, В.П. Пшонки. - Х.:Право, 2013.
Значення принципів як норм вищого ступеня нормативності полягає перш за все у тому, що кожне рішення правозастосувальника, яке приймається з порушенням їх вимог, підлягає скасуванню, а одержана інформація не має доказового значення. Знання принципів сприяє правильному розумінню змісту звичайних правових норм. Нерідко доцільність і порядок їх практичного застосування визначається через норму - принцип. У подібних випадках принцип виступає як оціночний критерій правильності реалізації правових норм і засіб для застереження від механічного застосування того чи іншого правового положення.Кримінальний процес України (новий):Навч. посіб. А.В. Молдован, С.М. Мельник. - К.:Центр учбової літератури, 2013.
Найбільш доцільною є така диференціація засад кримінального провадження: 1) конституційні; 2) спеціальні.
Конституційними засадами є: 1) законність; 2) недоторканність особи; 3) недоторканність житла; 4) охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків; 5) здійснення правосуддя у кримінальних справах тільки судом; 6) колегіальний і одноособовий розгляд кримінальних справ; 7) незалежність суддів і підкорення їх лише законові; 8) здійснення правосуддя у кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом; 9) гласність судового розгляду; 10) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права па захист; 11) державна мова судочинства; 12) презумпція невинуватості.
Спеціальні засади: 1) установлення обґєктивної істини; 2) публічність; 3) вільна оцінка доказів; 4) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їх законних інтересів; 5) безпосередність дослідження доказів; 6) усність процесу; 7) змагальність судового розгляду і диспозитивність.
Всі засади тісно повґязані між собою, постійно взаємодіють, і тому ми цілком обґрунтовано говоримо не просто про сукупність, а про систему засад кримінального провадження.
Лише реалізація всіх засад в їх сукупності, у системі, у взаємозвґязку і взаємодії може сприяти виконанню завдань кримінального судочинства.Кримінальний процес України:Навч. посібник/за ред. Назарова В.В., Омельченко Г.М. - К.:Атіка,2008.
У своїй сукупності принципи кримінального провадження утворюють злагоджену систему єдиних за своєю спрямованістю на забезпечення правосуддя та таких, що не суперечать одне одному основоположних начал визначального характеру, в якій кожен з принципів має свою самостійність, виступаючи першоджерелом окремих правових інститутів, органічно поєднуючись з іншими засадами, а усі вони разом узяті визначають особливість процесуальної форми й складають основу процесуальних гарантій істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості.Тертешник В.М.. Верховенство права та забезпечення встановлення істини в кримінальному процесі України:Монографія/Дніпропетровськ:Дніпрс, 2009.
ІІ. Захист у кримінальному процесі
2.1 Поняття , мета та функції захисту
Деякі науковці поділяють поняття “захисту” на “захист в матеріальному смислі” та “захист в формальному смислі”. Як поняттю позову в цивільному процесі відповідає поняття обвинувачення в процесі кримінальному, так поняттю відповіді в першому з них відповідає поняття захисту в другому. Захист в цьому смислі є відповідь на обвинувачення і утворює собою сукупність процесуальних прав та заходів направлених до огородження невинності обвинуваченого, підсудного та його прав та інтересів перед кримінальним судом. Це утворює зміст захисту, або “захист в матеріальному смислі”, на відміну від “захисту в формальному смислі, означаючого право обвинуваченого, підсудного мати представника перед кримінальним судом”.
На думку болгарського академіка С.Г. Павлова, “захист посилює законність, коли заперечує або послаблює позиції обвинувачення, коли відстоює правоту та законні інтереси обвинуваченого, підсудного коли застережує суд і органи попереднього слідства від порушень законності проти обвинуваченого”. А.Р. Михайленко Расследования преступлений: законность и обеспечение прав граждан. - К,- 1998 ст. 297
Відношення до інституту захисту в кримінальному судочинстві не завжди було однаковим. В літературі особливо наприкінці 20-х років, виголошувалися цілком негативні думки відносного цього кримінально-процесуального інституту. В ті роки рішуче проти участі захисника в попередньому розслідуванні висловлював А.Я. Вишинський, мотивуя це “недостаточно высокой и совершенной техникой нашего следственного аппарата, с одной стороны, и невозможно ожидать идеально-общественного подхода в исполнении принятого на себя дома защиты с другой” Вышинский А.Я. Курс уголовного процесса.­ М., 1927.-ст. 163.
Позитивне рішення питання про участь захисника в попередньому розслідуванні в СРСР знайшло своє законодавче підґрунтя лише в “Основах уголовного судопроизводства Союза ССР и Союзных республик 1958 г. (ст. 22,23)”. Ведомости Верховного Совета СССР.-1959,-№1,-ст.15
В час в Україні функція захисту проголошується на самому вищому рівні - в Конституції України (це підтверджує велике значення функції захисту) в ст. 63 закріплюється, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. В п.6 ч.3 ст. 129 говориться, що забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства. Ч. 2 ст. 59 визначає що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє Адвокатура. В Конституції України також закріплено принцип презумпції невинності, згідно з яким особа вважається невинною у вчинені злочину і не може бути піддано кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не можу ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 1,2,3 ст. 62). Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому підсудному права на захист і презумпції не винуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідуванню і судового розгляду справи та запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб.
Функція захисту - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють:
o заперечення по суті підозри і обвинувачення в цілому;
o заперечення окремих пунктів підозри і обвинувачення;
o заперечення кваліфікації кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку);
o давання іншого тлумачення дій підзахисного, не заперечуючи обвинувачення;
o звернення уваги органів досудового розслідування, прокуратури і суду на обставини, що пом'якшують вину;
o наполягання на недостатності доказів, якими обґрунтовується обвинувачення. Лобойко Л. М.  Кримінальний процес : підручник / Л. М. Лобойко. - К. : Істина, 2014. - 432 с.
За новим КПК 2012 року до сторони захисту відносяться:
законний представник підозрюваного, обвинуваченого
Частиною 1 ст. 42 КПК передбачено дві підстави для визнання особи підозрюваним: 1) повідомлення про її підозру, яке здійснюється в порядку, встановленому статтями 276-279 КПК; 2) затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, порядок та підстави якого містяться у ст. 208 КПК. З інших обставин особа не може набути правового статусу підозрюваного, що має ваєливе значення для забезпечення правової визначеності у даному питанні.
Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.
Підозрюваний, обвинувачений має право:
знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, а також отримати їх роз'яснення;
на першу вимогу: мати захисника і побачення з ним без обмеження їх кількості та тривалості; участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; відмову від захисника в будь-який кримінального провадження; отримати правову допомогу захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України, або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату;
давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
вимагати обґрунтованості затримання;
збирати та подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
брати участь у проведенні процесуальних дій;
під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:
прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк;
виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
підкоритися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді;
вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
оскаржувати судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені КПК України.
Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення.
Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:
прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк -- заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судці, суду.
Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник.
Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а у випадку їх відсутності -- опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки й піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий судця, суд постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа вказаних вище осіб. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.
Захисник -- адвокат, який уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) та надати їм необхідну юридичну допомогу (ч. 1 ст. 45 КПК України). Закон передбачає обмеження щодо кількості адвокатів, тобто одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого (ч. З ст. 46 КПК України).
Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України га іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність.
Захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк їахисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у випадках, коли він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги,-- гакож і цей орган (установу).
Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу, охоронювану законом таємницю. Кримінальний процес: підручник. / За заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. - К.: «Центр учбової літератури», 2013.- 96-97 с.
Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (ст. 4). Про адвокатуру та адвокатську діяльність //Верховна Рада України; Закон від 05.07.2012 № 5076-VI [електронний ресурс]
Визначаючи свою правову позицію, захисник не вправі ігнорувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред'явленого обвинувачення. Захисник не є вільним у визначенні позиції (крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе), але у вирішенні питань правового характеру, виборі тактики і методики захисту є незалежним. Варфоломеева Т.В., Криминалистика й профессональная деятельность защитника. К., 1987, с.48
ІІІ. Забезпечення права на захист як один з головних принципів кримінального судочинства
3.1 Міжнародно-правове закріплення принципу забезпечення права на захист
Забезпечення права на захист знайшло своє відображення в ряді міжнародних актів.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такi права:
а) бути негайно i детально поiнформованим зрозумiлою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;
b) мати достатньо часу і можливостей для пiдготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або - якщо він не має достатніх коштiв для оплати правової допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають iнтереси правосуддя;
d) допитувати свiдкiв обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику i допиту свiдкiв захисту на ти
Забезпечення права на захист курсовая работа. Государство и право.
Реферат по теме Старый завет
Сочинение: Родина и природа в лирике С.А. Есенина
Реферат: Генный и хромосомный уровни контроля развития
Реферат: Поведение потребителя
Сочинение: Тема бала в русской класической литературе
Реферат: Из истории герба Москвы
Сочинение Описание Внешности Знаменитости
Реферат: Судебные акты как источник российского трудового права
Контрольная работа: Метод социометрических измерений
Самый Памятный День В Моей Жизни Сочинение
Контрольная работа по теме Основы теории графов и ее применение
Реферат: Human Comedy Pain Essay Research Paper Human
Егэ Русский Язык Сочинение Война
Аргументы Для Сочинения По Русскому 2022
Реферат по теме Становление социального учения в православии
Реферат: Анализ целесообразности расширения рынка выход на новые сегменты рынка сбыта организации.
Реферат: Sphere By Michael Crichton Essay Research Paper
Статья На Тему Полевая Экология: Ее Место И Роль В Экологическом Образовании Школьников (В России И За Рубежом)
Практическое задание по теме Изучение процессов дробления и грохочения
3 Класс Контрольная Работа Промежуточная
Поры и каналы биологических мембран - Биология и естествознание курсовая работа
Расчет бурового рукава - Геология, гидрология и геодезия контрольная работа
Рота полка оперативного назначения ВВ МВД России в специальной операции по пресечению массовых беспорядков в населенном пункте - Военное дело и гражданская оборона курсовая работа