Націонал-соціалісти хочуть бачити міцну національну Українську Державу – Карл Мотц

В 7. числі львівського "Часу" з 12. ц. м. появилося на першій сторінці інтервю його берлінського кореспондента в „Брунатному Домі", головній кватирі гітлєрівського руху в Мінхені, яке він мав з керманичем Східного відділу нац.-соціялістичної партії, Карлом Мотцом. Інтервю це було попереджене листом згаданого кореспондента до провідника гітлєрівців Адольфа Гітлєра, якого канцелярія спрямувала і той лист і самого кореспондента до К. Мотца, як відповідального за Східний Відділ. Таким чином це інтервю слід уважати офіціяльним та міродатним щодо становища гітлєрівської партії в українській справі.

Заявивши на початку розмови, що становище гітлєрівців дотично української справи сформуловане ясно в брошурі Альфреда Розенберга п. з. „Україна як вузол світової політики", що вийшла ще в 1928 році, Карло Мотц зясував спершу становище гітлєрівської партії до права національного самоозначения народів. Це становище таке: "Ми засадничо відкидаємо саме поняття держави національностей і вважаємо національну державу за ідеал, до якого має змагати кожний свідомий свого "я" нарід. Рівночасно ми не закриваємо очей на ті ґеополітичн моменти, які вимагають прилучення до тої чи іншої держави етнографічно-чужих земель. Досить навести конкретний приклад польського коридору, де сьогодні маємо польську більшість. Ви знаєте, що – як це недавно зазначив Бораг – за кілька років німецький відсоток може там зовсім зникнути. Одначе Німеччина ніколи не погодиться з теперішнім станом..."

На запит, як партія ставиться до самостійницького руху народів Сходу Европи, або краще Росії, К. Мотц відповів: "З одного боку ми визнаємо за всіми народами Росії право на самоозначення. З другого, – націонал-соціялізм уважає, що існування великої російської держави не лежить в інтересі Німеччини. При чому царська Росія ще більш небезпечна для німців, ніж радянська. Зрештою, наше протиросійське становище всім відоме. Росія – це помаранча: тільки зняти шкаралупу, вона розпадається на складові частини. Для нас тими частинами є національні держави від Фінляндії через Україну ген до Кавказу і Середньої Азії".

Найцікавіша відповідь К. Мотца на запит, як ставиться націонал-соціялізм до справи відновлення Української Держави на всіх українських землях під чотирма державами, яку наводимо нижче: "Я вже відповів на це питання, коли звернув вашу увагу на публікацію Розенберга. Повторюю ще раз виразно: націонал-соціялісти хочуть бачити на Сході Европи міцну національну Українську Державу; відновлення такої держави є в першу чергу питанням розділу Poсії і прилучення до звільненої України всіх земель. Щодо цього останнього, – то на нашу думку – українці мусять провадити якусь реальну політику. Боротьба проти всіх сусідів України є неможливою. Оскільки гостро-актуальною є справа польська, остільки відходить на задній плян, скажім, бесарабське питання. Отже українці тоді матимуть успіх, коли провадитимуть якусь конкретну політику. Розуміється, без принесения в жертву своїх національних іделаів".

В дальшій розмові спинився К. Мотц на справі більшовизму, кажучи, що націонал-соціялісти ставлять собі за завдання безоглядну боротьбу проти комуністів у Німеччині. Тимсамим виринає питання відношення до центру, який всебічно підтримує більшовизм і в Німеччині, і в інших европейських державах. "Тут –говорив К. Мотц – змагатимемо до найдальшої льокалізації московських впливів. Одначе хибно булоб думати, що нац.-соціялізм плянує знищення радянської влади на суто-російських землях. Це означалоб реставрацію міцної російської державности. А я вже казав, що царська Росія – з погляду нац.-соціялістів – є для Німеччини небезпечніша, ніж радянська. Ми ніколи не думаємо вмішуватися у справу внутрішнього устрою розділеної Росії".

Після того розмова перейшла на справу ревізії мирових договорів. Тут К. Мотц заявив: Зрозуміло, що в першу чергу боремося проти версайського мира. Одначе тим самим ми ставимо себе в лави борців проти цілої поверсайскої системи. Прошу цього не розуміти так, що ми домагаємося відновлення міжнароднього стану і кордонів з 1914 р. Такої ціли нац.-соціялізм не має. Очевидно, партія відкидає також т. зв. рапальську політику.

Цікава теж відповідь К. Мотца на запит, як гітлєрівці ставляться до польської справи: "Передовсім зазначую, що нісенітницею є тверджения, немов ми змагатимемо до розділу Польщі. Це є абсурдом і булоб нелоґічним. Так як і за іншими народами, визнаємо ми право поляків мати власну національну державу. Отже оскільки поляки обмежаться тільки належною їм територією, питания німецько-польских взаємовідносии буде розвяване".

На дальший запит кореспондента, чи гітлєрівці не мають на увазі німецько-польський modus vivendi на Заході ціною українських земель, Мотц відповів: "Ніколи! Це протирічилоб і нашому думанню з принципового боку і нашим конкретним змаганням на Сході Европи".

А як дивиться партія на відносини Німеччини до Литви і інших прибалтійських держав? – питав кореспондент.

"Ми – казав Мотц – уважаємо, що маленькі надбалтійські народи незабаром стануть перед ділємою: з Росією чи з Німеччиною? З Росією їм ледви чи по дорозі, бо вони власне від неї віддалилися. Важливим є наближення до Німеччини шляхом тісніших господарських, а далі і політичних договорів. До розвязання польського питания в інтересах Німеччини лежать приязні взємовідносини із згаданими державами з метою недопущення до створення якогось бльоку за участю Польщі".

Після того розмова перейшла на становище нац.-соціалістів до Чехословаччини, Румунії Мадярщини, Болгарії і Туреччини. Останнім наперед наміченим питанням було питання національних меншостей. Мотц зазначив, що і при найбільш ідеальному розвязанні проблеми національних меншостей у цілій Европі залишаться в ріжних державах чужонаціональні групи Їм має бути запевнена повна змога національно-культурного життя і розвитку. При самому кінці зійшла ще мова на жидівську справу. Становище нац.-соціялістів до цієї справи загально відоме.