Жартую Огляд

Після Вічного сяйва чистого розуму і Шоу Трумана важко сприймати Джима Кері виключно як коміка, та якщо подібні стереотипи ще є, цей серіал розіб’є їх остаточно. Позиціонується він як для любителів сумних коміків, а сподобається поціновувачам історій про маніяків. Серіал не для відпочинку, а щоб пригрузитись і розхитати нерви.

Переживання важкого розлучення стара і перевірена драматургічна пружина, яку можна розтягнути на безліч сезонів. Також присутні теми батьків і дітей, жадібності, популярності і відповідальності за неї, зворотного боку успіху. Та головним питанням можна назвати радикальне бажання бути хорошим в умовах величезного страждання.

Ми бачимо класичний синдром рятувальника, і хоч герой ніби намагається врятувати шлюб і всіх дітей, та насправді він рятує себе. Ніби Барбі, він хоче публічного обговорення теми смерті, та нав’язує її тим, хто до неї не готовий. Іграшкавий Піклз така антиутопія дітей без приватності, відмова від здоровими кордонами, які були між ведучим і глядами.

Крім головного героя, тащать і його батько, сестра і дивні діти з маніакальними нахилами. Хоча сюжет розірваний і галюціногений, жодна лінія не провисає. Актори і візуал на рівні.

Не вистачає хіба що гумору. Він ніби і такий як потрібно, абсурдний і збиває з пантилику, та хотілось би більше просто смішних жартів, на які натякає назва. Все інше в рамках серіалу, які можуть і влаштовувати, і відштовхувати.

Що можна сказати точно, то після перегляду підозра до занадто добрих людей сильно підкріпиться.