Жільбер-Дрейфу: ВІДМІННІСТЬ

LA DIFFERENCE

  (elements, mars-mal 1976 - 10 F- n° 14-15)

  Незаперечно, що, не будучи ідентичною чоловікові, жінка не є йому рівною. Той факт, що представники обох статей по-різному реагують на одні й ті ж хворобливі подразники, відомий вже багато століть, і, як приклад, Гіппократ ще в 400 році до н.е. знав, що між статями є різниця. При народженні Христа жінки, як і євнухи, рятуються від лисини.

  Але якщо жінка не рівна чоловіку, то ця нерівність по суті, ще не означає, що чоловіки ієрархічно вище жінок. І з таким же успіхом можна сказати, що чоловік не ідентичний жінці й не рівний їй.

  Ця нерівність є наслідком процесу диференціації, котрий проявляється у первинних статевих ознаках (які забезпечують спарювання й розмноження) та у так званих вторинних або екстрагенітальних статевих ознаках: архітектура тіла, властива відносним пропорціям частин скелета, розвиток сальних залоз та насамперед мускулатури, й розподіл жиру, пишність та рельєф волосяного покриву на обличчі, тулубі й кінцівках, спосіб вживлення волосся, тембр голосу, пов'язаний із силою гортані й голосових зв'язок. (Ступінь чоловічої диференціації може бути антропоморфно виражена на морфограмі Декур-Думіка або шляхом обчислення коефіцієнтів Ваге). І таке ж протиставлення можна виявити й щодо морфології гамет, пристосованих до їхньої ролі в «сексуальному сценарії»...

  Ця диференціація виходить за рамки анатомічного сектора і накладає свій відбиток на всього індивіда, на його психіку та сому, які тісно поєднані фізіо-психологічною солідарністю. Силі, опору, енергії, агресивній войовничості, інстинкту полювання, завоювання й панування, які є чоловічими характеристиками, протистоять атрибути жінки: покірність, врівноваженість, чутливість, ніжність, сприйнятливість, інтуїція та почуття нюансів... Було б абсурдно недооцінювати важливість набутих, зумовлених факторів, але не менш абсурдно вважати їх єдиною причиною статевої відмінності: ці набуті фактори фактично накладаються на вроджені генетичні фактори. Коли Франсуаза Партьє, яка претендує на роль Сімони де Бовуар, пише: «Статеві відмінності не впливають на можливості мозку або його механізм», вона одночасно має рацію і не має. Причина в тому, що мозок жінки не поступається за якістю чоловічому. Не права, тому що вона, ймовірно, не знає, що деякі функції гіпоталамуса, скупчення волокон і ядер, що є невідійманою частиною мозку, працюють по-різному в залежності від статі...

  Таким чином, незалежно від відповідної відповідальності за хромосоми й гормони, мозок чоловіка й жінки — і, отже, їх спосіб мислення — безумовно не ідентичні, і я не згоден з твердженням Жана Ростана про те, що немає ані жіночого, ані чоловічого мозку, але є один і той же мозок людського виду.

Професор Жільбер-Дрейфу,в Le malentendu du deuxième sexe, par Suzanne Lilar. PUF, 1969

Переклад: Античний