ЗАПОВІДЬ ПЕРША

«Хай інших не буде з тобою богів, —

Читає на службі отець Харитон. —

Різьби та подоби щоб їх не робив,

Поклонів, підношень, служінь, молитóв!»

І поки священник своє говорив,

Дивились на мене із дóкором всі:

Варвара, Марія, Хома, Никодим,

Іосиф, Ігнатій, Борис та Василь.

Вивчав моли‌‌тви‌, що у книгах були,

Науку пізнав про будову лампад.

Зі стін посміхнувся одразу Пилип,

Амвросій, Антоній, Агрипія, Савл.

Цілую в чоло, три поклони усім,

По тексту — не збився, хоч різний такий.

У відповідь схвально схиляється німб

Івана, Євпрáксії, Гліба, Луки.

Півдня проходив, зголоднів і пристáв,

Даруй мені, Боже, терпіння та сил!

Стою на колінах навпроти хреста,

Збираюсь в Ісуса прощення просить:

«Прости, що писав до Мороза листи,

Снігурку його у Різдво діставав,

І жив у гріхах, бо завжди був із тих,

Кому подарунки носив Миколай.

У магію вірив, у Фею Зубну,

Боявся русалок, чортів і т. д.

Якби ж ти дитинства часи повернув,

Безгрішним я виріс би серед людей!

За милість — окрема подяка тобі.

Нарешті я праведно жити почав.

Спаси-збережи...»

І на тому побіг,

Бо встигнути треба вклонитись мощам.