ЗАКОЛОДНИЙ Олександр Володимирович
Позивний "СКАЛА"08.04.1987 – 21.01.2023
Олександр народився та проживав у Харкові, де закінчив середню школу та отримав вищу освіту за спеціальністю тренера в Харківській державній академії фізичної культури. Наділений фізичною силою та витривалістю, він з юності любив спорт та туристичні походи, був членом туристичного клубу, згодом його пристрастю стали гори. Саме це захоплення переросло у справу його життя. Олександр всерйоз зайнявся альпінізмом та скелелазінням.
Будучи за своїм характером людиною надзвичайно цілеспрямованою, наполегливою, дисциплінованою та амбітною, він досяг у цій справі неабияких висот. І це саме той випадок коли слово «висот» вживається, як в переносному, так і в прямому сенсі, оскільки на рахунку Олександра наступні регалії, звання, досягнення та підкорені горні вершини:
- Майстер Спорту з альпінізму;
- Член збірної України з альпінізму;
- Чемпіон України;
- Чемпіон Світу;
- Підкорювач п'яти семитисячників Паміру та Тянь-Шаню;
- Сніговий Барс (престижне альпіністське звання за підкорення всіх п’яти семитисячників);
- Віце президент Федерації Альпінізму та скелелазіння України.
Здійснив сходження на:
- Пік Перемоги (Кіргізія, 7439м);
- Пік Хан-Тенгрі (Кіргізія, 7010м);
- Пік Ісмоїла Сомоні / Комунізму(Таджикістан, 7495м);
- Пік Леніна / Абу Алі ібн Сини (Таджикістан, 7134м);
- Пік Корженевської (Таджикістан, 7105м)
Брав участь у експедиціях на восьмитисячники:
- Українська Національна експедиція на вершину Макалу (Гімалаї, 8481м);
- Експедиція Харківського обласного клубу альпіністів на в Чо-ойю (Гімалаї, 8201м);
- Експедиція Харківської федерації альпінізму на в.Нанга-Парбат (Каракорум, 8126м);
В останні роки з командою пройшов три найскладніші стінні маршрути Кавказу та Альп: Ушба, Гранд-Жорас та південний бастіон Монблана.
Протягом 10 років очолював скелелазний центр "Вертикаль" у Харкові, в якому займався розвитком та популяризацією альпінізму та скелелазіння, тренував дітей та молодь, а також як одним з найвідоміших альпіністів країни, організовував різного рівня змагання з альпінізму та скелелазіння. Мав багато планів щодо розвитку цієї справи та подальших спортивних досягнень.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр займався волонтерством, допомагаючи людям евакуйовуватися з Харкова та інших, в тому числі окупованих, міст Харківської області до більш безпечних регіонів України. Згодом став у ряди добровольців, готових захищати Харків, з яких в подальшому було сформовано спеціальний підрозділ "КРАКЕН" ГУР МО України, де він виконував бойові завдання у складі штурмової групи, що брала участь у багатьох бойових місіях на території Харківської, Донецької та Луганської областей.
Обрав собі позивний "СКАЛА", як данину своєму захопленню та справі свого життя. Мав звання старший солдат, був командиром взводу. Вправний, хоробрий та ризиковий воїн, що завжди один з перших у всьому: у навчанні, в тренуваннях, у бою. Був відкритий та завжди охоче ділився своїм досвідом з побратимами.
Загинув Олександр 21 січня 2023 року, у віці 35 років, в бою, прийшовши на допомогу своїм побратимам під час відбиття ворожої атаки на позиціях під Соледаром в Донецькій області.
Нагороджений багатьма пам’ятними та заохочувальними відзнаками і медалями Головного управління розвідки та Міністерства оборони України, а також орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
У нього залишилася дружина та четверо дітей.
Похований Олександр на Алеї Слави 18-го кладовища у Харкові.
