Зіставне дослідження інфінітивів та інфінітивних конструкцій в англо-українському перекладі - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Зіставне дослідження інфінітивів та інфінітивних конструкцій в англо-українському перекладі

Загальні властивості безособових форм дієслова в англійській мові. Особливості інфінітивних конструкцій як форми англійського дієслова, їх синтаксичні функції. Аналіз способів англо-українського перекладу речення з суб’єктним інфінітивним зворотом.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Курсова робота - с., ( с. основного тексту), літературних джерела, додаток.
Мета роботи полягає у з'ясуванні способів перекладу інфінітивів та інфінітивних конструкцій.
Досягнення мети дослідження передбачає реалізацію таких завдань:
- визначити сутність поняття „інфінітив ”;
- виявити граматичні категорії інфінітиву та синтаксичні функції інфінітиву;
- з'ясувати походження інфінітиву та інфінітивних конструкцій в англійській мові;
– розкрити способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій.
Об'єктом дослідження є інфінітив та інфінітивні конструкції в англійській мові ХХ ст.
Предметом аналізу виступають способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій у романі Дена Брауна “Ангели та демони”.
Інфінітив - найбільш абстрактна форма дієслова, в основному розряді активного стану, що тільки називає дію та відповідає на питання що робити?, що зробити?. Інфінітив може реалізуватися у формах виду і стану. У реченні виступає як підмет або будь-який інший член речення.
ДІЄСЛОВО, БЕЗОСОБОВА ФОРМА ДІЄСЛОВА, ІНФІНІТИВ, ВИД, СТАН, ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ, ПЕРЕКЛАД
Курсова робота присвячена зіставному дослідженню інфінітивів та інфінітивних конструкцій в англо-українському перекладі.
– розглянути сутність поняття „інфінітив ”;
– з'ясувати особливості історії походження інфінітиву та інфінітивних конструкцій в англійській мові.
– виявити граматичні категорії та синтаксичні функції інфінітиву;
– розкрити способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій.
Об'єктом дослідження є інфінітив та інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові.
Предметом аналізу виступають способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій на матеріалі роману Дена Брауна “Ангели та демони”.
Матеріал дослідження - добірка речень з інфінітивом, які відібрані мною з роману Дена Брауна “Ангели та демони”[11, 12, 30].
Методи дослідження: описовий - для опису та систематизації мовних одиниць; метод кількісної обробки фактичного матеріалу - для визначення кількісних показників інфінітиву та інфінітивних конструкцій у романі Дена Брауна “Ангели та демони”; порівняльно-зіставний - для виявлення спільних та відмінних рис інфінітивів та інфінітивних конструкцій у англо-українському перекладі.
Теоретична значення дослідження полягає в тому, що внаслідок розглядання способів перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій зроблено внесок у розуміння їх вживаності у сучасній художній літературі.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їх використання у теоретичних та практичних курсах з практики перекладу. Отримані результати дають змогу пояснити чим зумовлюються способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій у конкретних випадках.
Cтруктура і обсяг роботи. Курсова робота загальним обсягом 42 сторінок (обсяг основного тексту - 39 сторінок) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (30 позиції) та додатку.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено мету й конкретні завдання, описано його матеріал, методи дослідження, висвітлено теоретичне і практичне значення.
У першому розділі “ Загальні властивості безособових форм дієслова в англійській мові ” визначено особливості історичного розвитку безособових форм дієслова та їх властивості в сучасній англійській мові.
У другому розділі „ Інфінітив в сучасній англійській мові ” з'ясовані основні граматичні категорії інфінітиву, такі як стан, вид, синтаксичні функції та способи перекладу інфінітиву.
У третьому розділі “ Інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові ” розглянуто особливості структури інфінітивних конструкцій, синтаксичні функції та способи перекладу інфінітивних конструкцій.
У четвертому розділі “Аналіз способів перекладу” розкрито способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій на матеріалі книги Дена Брауна “Ангели та демони”.
У висновках підсумовуються результати проведеного дослідження, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблематики.
У Додатку надаються вибірки речень до практичної частини курсової роботи.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ БЕЗОСОБОВИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
1.1 Історичний розвиток безособових форм дієслова
Існує періодизація історії англійської мови, яка була вивчена англійським лінгвістом Г. Суїтом. В основу своєї періодизації Суіт поклав морфологічний принцип - наявність системи словозмінних афіксів [1, с. 24 ]. Згідно цієї теорії, історію англійської мови слід поділити на три періоди: давньоанглійський, середньоанглійський, ново-англійський.
Давньоанглійска мова датується від початку письменності до ХІ століття. Зміни у мові були зумовлені завоюванням Англії норманами. У давньоанглійській мові існували форми Participle та Infinitive. Інфінітив мав категорію виду. Це вказує на те, що він походить від іменника. І.П. Іванова зазначає, що в цей період інфінітив втратив відмінкові закінчення. Збереглась ізольовано лише форма давального відмінку з закінченням -anne (-enne). Ця форма вживалась з прийменником to(to bindanne зв'язати, to etanne їсти). Більш розповсюдженою, але незмінною була форма інфінітиву з закінченням -an (bindan зв'язати, etan їсти)[15, с. 191]. Щодо морфологічної системи, то основною характеристикою цього періоду була наявність повних словозмінних афіксів. Наприклад: sunu - син, sin?an - співати.
Середньоанглійський період триває від ХІ до ХV століття. У цей час Лондонський діалект проникає у віддалені частини Англії. Відбувається перехід англійської мови з синтетичної на аналітичну. З часом форму слова з -inge (dyinge) почали сприймати як дієприкметник. У зв'язку з цим два варіанти закінчення -inde і -inge сприймалися як фонетичний варіант одного закінчення. З плином часу один варіант витіснився. Звідси й з'явилося сучасне закінчення -ing (singing, speaking). О.І. Смирницький вважає, що у результаті синтаксичного зміщення дієприкметник та іменник мали одне закінчення, хоча вони мали семантичну різницю. Ці дві форми стали омонімами. [22, с. 132] Також у цей час відбулося співпадіння двох форм інфінітиву. Давньоанглійський прийменниковий інфінітив являв собою форму з прийменником to, який мав значення мети, а в середньоанглійській він втрачає закінчення давньоанглійського давального відмінка і як результат співпадає з формою простого інфінітиву (to writenne > writan). Отже, після зникнення ненаголошеного закінчення ця форма сприймається як форма відмінка, а прийменник to починає набувати значення частки, яка вживається з інфінітивом (to drink, to bear, to speak).У цей час відбувається фонетичне послаблення словозмінних афіксів.
Новоанглійська мова починає своє існування у XV столітті і вживається до наших днів. Національна мова формується з появою новоанглійськой. Відбувається становлення фонетичного та граматичного складу мови. Основною характеристикою цього періоду є відсутність словозмінних афіксів. Наприклад: son - син, sing - співати. Існувало багато місцевих діалектів, але вони були менш вживані, тому що у цей період почали друкувати багато книжок та словників. Отже, люди почали вивчати літературний варіант мови.
Дуже важливо відзначити, що у сучасній англійській мові існує інфінітив та дієприкметник, а згодом з'явилася ще одна форма безособових дієслів - герундій, який не існував в давньоанглійській мові.
1.2 Безособові форми дієслова у сучасній англійській мові
На думку І.П. Іванової., М.А. Бєляєвої, Л.Г. Верби. на відміну від особових дієслів, безособові форми дієслова можуть виконувати ряд синтаксичних функцій, окрім функції простого присудка. Тобто не можуть буди присудком, але можуть виконувати функції інших членів речення.[ 16, с. 80; 6, с. 80; 8, с. 90].
До безособових форм дієслова належать інфінітив (Infinitive), герундій (Gerund) та дієприкметник (Participle). Вони поєднують у собі як дієслівні, так і іменні ознаки. Л.С. Бархударов вказує, що особові форми дієслова протиставлені безособовим як за морфологічними, так і за синтаксичними ознаками. З точки зору морфології безособові форми відрізняються від особових відсутністю таких граматичних категорій, як: категорія часу, способу дії, числа та особи. З точки зору синтаксису для особових форм дієслова характерно вживання лише у функції присудка, у той час коли безособові форми вживаються в будь-якій іншій синтаксичній функції [4, с. 106]. На думку І.П. Іванової, безособові форми дієслова з'явились у мові як іменні форми і лише згодом набували дієслівні категорії виду, стану та дієслівну комбінаторику[16, с. 80].
Англійський інфінітив відповідає неозначеній формі дієслова в українській мові, а Participle - українському дієприкметнику та дієприслівнику. Але форми, яка б відповідала формі англійського Gerund, українська мова не має. В рідній мові герундій передається іменником, який утворений від дієслова; неозначеною формою дієслова та іншими формами.
На думку К.О. Гузєєвої, безособові форми дієслова мають такі спільні риси: по-перше, крім дієслівних ознак безособові форми дієслова мають ще й ознаки якоїсь іншої частини мови. Наприклад, інфінітив та герундій мають ознаки дієслова та деякі ознаки іменника, а дієприкметник I та II - деякі ознаки прикметника та прислівника[9, с. 173].
По-друге, неперфектні безособові форми означають дію, одночасну з дією, яка виражена особовою формою дієслова-присудка. А перфектні безособові форми означають дію, яка сталася раніше та виражена особовою формою дієслова-присудка.
Відмінною рисою англійських безособових форм дієслова є їх здатність утворювати синтаксичні комплекси, тобто сполучення з іменниками, займенниками, які є еквівалентами підрядних речень. Вони виступають у ролі складного додатка, присудка, підмета, означення чи обставини. Наприклад, інфінітив може утворювати об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот, незалежний інфінітивний зворот та інфінітивний зворот з прийменником for. Дієприкметник може утворювати ті ж форми, що і інфінітив, окрім звороту з прийменником for.
Більш детально інфінітивні звороти ми розглянемо у ІІ розділі.
Отже, у цьому розділі ми з'ясували, що існує три періоди розвитку англійської мови: давньоанглійський, середньоанглійський та новоанглійський. Ми з'ясували, що інфінітив існував вже в давньоанглійській мові та мав категорію виду. У цей час інфінітив втратив відмінкові закінчення, крім закінчення - anne (enne). У середньоанглійський період відбувався перехід англійської мови з синтетичної на аналітичну. В цей час прийменник to втрачає значення мети і стає формою простого інфінітиву. Також ми з'ясували, що безособові форми дієслова з'явились у мові як іменні форми, а згодом набули дієслівних ознак (категорію виду, стану та дієслівну комбінаторику).
РОЗДІЛ 2. ІНФІНІТИВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
2.1 Інфінітив як форма англійського дієслова
Дієслово - це повнозначна частина мови, що називає дію(to run бігти, to read читати, to speak говорити), стан (to be бути, to sleep спати), відчуття (to love любити, to feel відчувати, to smell пахнути), процеси мислення(to think думати, to consider вважати)[8, с. 7]. Всі англійські дієслова поділяються на правильні (regular) і неправильні (irregular).У реченні вони виступають у ролі присудка. Дієслово має граматичні категорії часу, особи, числа, стану,виду. Система часів дієслова поділяється на такі групи: Simple, Indefinite, Рrogressive (абоСontinuous), (Рerfect).
Дієслово також має функціональну класифікацію. І.П. Іванова вважає, що функціональна класифікація - це класифікація дієслів за здатністю виступати у різних типах присудків [16, с. 48]. Отже, за цим розгалуженням дієслова можуть бути: повнозначні, які самостійно виражають дію або стан; службові (допоміжні, дієслова-зв'язки), які виконують граматичну роль у реченні; модальні, які передають причетність до дії.
І.В. Корунець зазначає, що завдяки лексико-граматичним властивостям дієслово в реченні виступає в ролі предиката та може входити до складу таких комбінацій а) з іменними частинами мови, передаючи функції суб'єкта або об'єкта (The student passed his examinations); б) з іншими дієсловами(to want to know, to want to read); в) з прийменниками (to depend on)та сполучниками (neither read nor write) [18, с. 231].
Як вже згадувалося у попередньому розділі, дієслово має як особові, так і безособові форми. До безособових форм належать: інфінітив, герундій, дієприкметник.
У цьому розділі ми більш детально розглянемо інфінітив.
Інфінітив - це безособова форма дієслова, яка в українській мові відповідає неозначеній формі дієслова та відповідає на питання “що робити?”, “що зробити?”. Інфінітив тільки називає дію або стан, не вказуючи на особу та число. Він є формою дієслова, тому має такі ознаки дієслова: прямий додаток (I would like to settle the matter. - Мені б хотілося залагодити справу.); визначатись прислівником (I asked him to speak slowly. - Я попросив його говорити повільніше.). Роль інфінітиву визначається тим фактом, що парадигма являє собою фактичну підставу для виведення всіх форм правильних дієслів. Тому саме він використовується для введення дієслівної словникової статті.
Суть полягає у тому,що інфінітив може виконувати ті ж функції, що і іменник, і має категорії виду (Common, Continuous) та стану (Active, Passive), як дієслово.
Формальним показником інфінітиву є частка to. Але, як зазначає Б.С. Хаймович, цей показник не відноситься до частки як частини мови, не має лексичного значення та поєднується лише з інфінітивом [24, с. 188]. Але саме частка to відрізняє інфінітив від особових форм дієслова, які є омонімічними формами. Між ними є відмінність. Показником особової форми є будь-який тип співвіднесеного з нею підмета, у тому ж числі й інфінітиву. Інколи частка to передає сам інфінітив. Найчастіше це явище використовується у розмовній мові, коли інфінітивна частка to закінчує фразу. Наприклад, I'm not going to play the fool just because you tell me to. Здебільшого інфінітив вживається з часткою, але якщо у реченні використовується два інфінітиви, з'єднані сполучниками and або or, то частка to перед другим інфінітивом не ставиться. Наприклад: I would like to lie down and go to sleep.
К.О. Гузєєва вказує,що інфінітив може вживатися без частки to у таких випадках: після дієслів чуттєвого сприйняття (to feel, to see, to watch, to observe); дієслів, що виражають спонукання до дії або дозвіл (to let); після виразів з but, cannot but, nothing but; у речення, які починаються з why not…; після допоміжних дієслів у Present, Past, Future Indefinite; якщо два інфінітиви зв'язані сполучниками and, except, than; після модальних дієслів (за винятком have to, be to, ought tо. Після цих модальних дієслів частка вживається обов'язково!) [9, с. 174].
Як зазначає Т.М. Жималєнкова, є особливий випадок вживання частки to. Це структура Split Infinitive, в якій між часткою to та дієсловом вживається прислівник. Наприклад: He began to slowly get up off the floor. - Він почав повільно підводитись з підлоги[13, с. 131].
У XIX столітті англійські вчені вважали, що структура Split Infinitive не є правильною з граматичної точки зору. Свої висновки вони ґрунтували на правилах латинської мови, в якій немає форми інфінітиву, що складалась би з двох слів, тому розчепити інфінітив неможливо. Але сучасні вчені не дотримуються цієї точки зору. Завдяки структурі Split Infinitive можна уникнути не правильного трактування змісту тексту. Порівняємо два речення: Steve decided to quickly feed Amy's cats. Стів вирішив скоріше нагодувати котів Емі. Steve decided quickly to feed Amy's cats. Стів швидко вирішив нагодувати котів Емі [29].
2.2 Граматичні категорії інфінітиву
Граматична категорія - одне із головних понять будь-якої мови. Це сукупність однорідних, протиставлених одне одному граматичних значень. В.Д. Аракін вважає, що є два поняття “граматична категорія”. З одного боку - це загальне граматичне поняття, яке існує в даній мові і виражає найбільш характерні ознаки або властивості даної мови як системи. З іншого боку - це відокремлений клас слів, який має ці граматичні ознаки[2, с. 90].
Граматична категорія містить у собі не менш ніж два протиставлені граматичні значення та повинна мати граматичні показники. Наприклад, граматичні значення однини і множини в сукупності утворюють граматичну категорію числа; граматичні значення теперішнього, минулого і майбутнього часів - граматичну категорію часу. В лінгвістичній літературі граматична категорія має ширше поняття, ніж граматичне значення або граматична форма.
А.О. Худяков зазначає, що даний термін використовується широко стосовно будь-якого класифікаційного об'єкту граматики, наприклад «категорія імені», «категорія дієслова» та інші. Але більш звичним є трактування граматичних категорій як позначення конкретних змістовних параметрів морфології та синтаксису - категорій числа, відмінку, виду та інших [25, с. 18].
Граматична категорія виявляється в граматичних опозиціях, що складаються з двох (бінарна) або більше членів (багаточленна). Наприклад: категорія числа. Однина -cat, множина - cats. Перший член цієї опозиції є немаркований, а другий - маркований, бо має граматичний показник.
Як було вже сказано, інфінітив має категорії виду (Common, Continuous), стану (Active, Passive) та категорію часової віднесеності.
Зараз ми розглянемо ці питання більш детально.
Б.А. Ільїш вказує, що існує дві думки щодо категорії стану. У першій теорії стверджується, що категорія стану виражає відношення між суб'єктом та дією. У другій, що категорія стану виражає відношення між суб'єктом та об'єктом дії[17, с. 114].
В англійській мові існує два стани (активний та пасивний), але деякі вчені стверджують, що їх три, додаючи до цих двох ще й зворотний стан [16, с. 74].
Стан можна розглядати з двох сторін: як форму і як зміст. Щодо першої сторони, то стан - це категорія морфологічна, оскільки вона виражена дієслівними формами. Щодо другої сторони, то це категорія синтаксична, оскільки стан (на відміну від категорії особи, числа, часу та виду) вказує на зв'язок між членами речення [10, с. 147].
М.А. Блох вказує, що категорія стану посідає особливе місце у системі дієслівних категорій, тому і відображає керування процесу по відношенню до учасників і визначає синтаксичну конструкцію [7, с. 170].
Дієслово зв'язане з носієм дії (слово,що позначає предмет). Носієм дії може виступати як особа, яка виконує дію, так і особа, яка приймає цю дію на себе.
Активний стан виражає дію, яка надходить від референта підмета. Він не має специфічних показників.
В активному стані інфінітив має чотири форми. Наприклад: tо write (Active Indefinite Infinitive),to be writing (Active Continuous Infinitive), to have written (Active Perfect Infinitive), to have been written (Active Perfect Continuous Infinitive).
У пасивному стані інфінітив має дві форми. Наприклад: to be read (Passive Indefinite Infinitive), to have been read (Passive Perfect Infinitive).
У європейських мовах форма пасивного стану притаманна перехідним дієсловам. Розглянемо поняття перехідності детальніше. “ Перехідність - це лексико-граматична характеристика дієслова, його здатність показувати дію, яка націлена на об'єкт, або неспроможність передавати таке об'єктно-орієнтовану дію і, як наслідок, неспроможність з'єднуватися з прямим додатком, який виражає об'єкт дії ” [16, с. 75].
Форма пасивного стану аналітична. Роль допоміжного дієслова полягає у вираженні граматичних значень (Особи, числа, виду, часу).
В англійській та українській мовах форми дійсного стану вживаються частіше, ніж пасивні.
Категорія виду характеризує перебіг дії у часі. В англійській мові ця граматична категорія виражається у формах Non-Continuous та Continuous.
О.І. Смирницький вказує, що обидві форми можуть вживатися для позначення як короткочасної дії, так і тривалої, але форма Continuous, незалежно від тривалості процесу в дійсності, підкреслює момент її розвитку, а форма Non-Continuous,навіть позначаючи дуже тривалий період дії, підкреслює не дію, а її зміст, сам факт дії в цілому [23, с. 322].
Категоріальна форма нетривалого виду немаркована. Категоріальна форма тривалого виду - маркована, аналітична, характеризується морфемою be +ing. Л.С. Бархударов вказує, що не всі дієслова мають протиставлення форм тривалого та нетривалого виду. Немаркована форма нетривалого виду є в усіх дієслів, а форма тривалого виду у деяких відсутня. Наприклад у дієслів: consist, belong, know. Або вживається дуже рідко. Наприклад у дієсловах: be, hear, see, resemble [4, с. 114].
Як зазначає Л.Г Верба, в англійській мові інфінітив має одну просту форму та п'ять складних. Інфінітив перехідних дієслів має категорії виду та стану, а неперехідних - лише виду [8, с. 91]. Дещо відрізняється думка М.А. Блоха. Він вказує, що існує сім форм англійського інфінітиву, додаючи форму Continuous Passive [7, с. 108] (Дивитись таблицю1).
О.І. Смирницький вказує, що “…перфект и неперфект створюють у співвідношенні один з одним особливу граматичну категорію дієслова, яка відрізняється від часу та виду - категорію часової віднесеності...” [23, с. 314]. Перфект тісно зв'язаний з категоріями виду та часу, але він не може розглядатися як одна з форм цих категорій. Перфектні форми можуть бути Continuous та Non-Continuous, але й різнитись за граматичними часам як і неперфектні форми, а також бути поза часом (gone, written). Можна зробити висновок, що перфект - це особлива граматична категорія.
Зараз ми розглянемо кожну форму більш детально.
Indefinite Infinitive є простою формою інфінітиву та виражає одночасну дію, яка виражається дієсловом-присудком. Наприклад: The function of a transmitter is to propagate radio-waves. - Функція передавача полягає у тому, щоб поширювати радіохвилі.
Continuous Indefinite виражає дію у процесі її виконання, також виражену дієсловом-присудком. Наприклад: We know the velocity of the particle to be continuously changing. - Ми знаємо, що швидкість частини постійно змінюється.
Perfect Infinitive вживається для: вираження дії, що відбулася до тієї дії, що виражена дієсловом-присудком у реченні (I seem to have promised that I'd take you into my laboratory. - Мені здається, я обіцяв взяти Вас із собою до лабораторії.); для вираження можливості або ймовірності дії, яка належить до минулого, у поєднанні з модальними дієсловами must і may (What he saw in that room must have frightened him terribly. - Те, що він побачив у цій кімнаті,мабуть, дуже його злякало.); для вираження невиконаної дії, яка мала або могла відбутися у минулому, у поєднанні з модальними дієсловами should, ought, might, could, was (Youshould (ough tto) have kept your promise. - Вам слід було стримати свою обіцянку.); для вираження невиконаної дії після таких дієслів у формі минулого часу: to hope, to except, to intend, to mean,to want (I intended (meant) to have left the next day. - Я збирався виїхати наступного дня.).
Perfect Continuous Infinitive вживається для вираження дії, що продовжується впродовж певного відрізку часу і відбулася до тієї дії, яка виражена дієсловом-присудком у реченні. Наприклад: “The wind seems to have been howling all the night long,”,she said. - “Вітер, здається, вирував усю ніч”, сказала вона [6, с. 153-155].
Дуже рідко у формі тривалого часу використовуються дієслова сприйняття та відчуттів (tosee, tohear, tofeel, tolike, totolove), мозкової діяльності (tothink, tounderstand, tobelieve). Як правило, ці дієслова використовуються у формі загального виду.
Спочатку розглянемо поняття “синтаксична функція”. Л.С. Бархударов дає чітке визначення цього поняття: “ …синтаксичною функцією слова або групи слів називається той безпосередній синтаксичний зв'язок, завдяки якому дане слово або група слів приєднується до речення…” [5, с. 32].
Отже, інфінітив у реченні може виконувати усі синтаксичні функції, що виконує іменник, крім функції прийменникового додатка і деяких обставин. Таким чином, інфінітив може виступати у ролі підмета, частини іменного присудка,додатка, означення, обставини мети та наслідку. Крім цього, інфінітив використовується як частина дієслівного присудка. Інфінітив може використовуватися ізольовано та у поєднанні зі словами (додатками та обставинами)[28].
Зараз ми розглянемо синтаксичні функції інфінітиву більш детально.
Інфінітив, який виступає у ролі підмета, як правило, ставиться на початку речення. Наприклад: To walk in the garden was very pleasant. - Гуляти по парку було дуже приємно. Інколи інфінітив у якості підмета ставиться після присудка. У цьому разі речення починається з формального підмета it.
Інфінітив може виступати в якості обставини мети (ставиться після присудка або на початку речення), наслідку( як правило, використовується з прислівниками too, enough, sufficient) , способу дії (вживається з сполучниками as, if, asthough) та обставини. Наприклад: I came here saw her. - Я прийшов сюди, щоб побачити її.; He was too young to give me a wise advice. - Він був надто молодим, щоб дати мені мудру пораду. Як вказує М.А.Бєляєва, перед інфінітивом у функції обставини мети часто вживається сполучник in order, який на українську мову перекладається “для того, щоб” [6, с. 158].
У ролі іменної частини складеного іменного присудка інфінітив вживається у поєднанні з дієсловом-зв'язкою to be. Наприклад: To prolong this discussion is to waste time. - Продовжувати це обговорення - марно витрачати час.
Також інфінітив може виступати у ролі частини складеного дієслівного присудка. У цій функції інфінітив вживається з: модальними дієсловами(can (could), may (might), must, should, would) а також з дієсловами to have та to be у модальному значенні; з дієсловами to begin , to start, to continue, to end, to stop, to want, to decide, to intend, to try, які не мають закінченого значення без інфінітиву.
В якості додатка інфінітив вживається після перехідних дієслів, що виражають прохання, спонукання до дії (to help, to assist, to like, to prefer, to forget, to ask, to beg, to promise, to recommend). Наприклад: I promised him to do it. - Я обіцяла його зробити це. Інфінітив може бути частиною складного додатку. Наприклад: Everyone watched him walk across the garden. - усі дивились, як він йшов через садок.
Як зазначає Л.С. Бархударов, інфінітив вживається у таких словосполученнях (як залежний компонент): дієслівних began to read; ад'єктивних ready to go; субстантивних а book to read; як об'єктивно-предикативний член в трьохчленній дієслівній конструкції to see somebody run[3, с. 212].
Н.В. Батіщєва зазначає: “…при перекладі значну роль відіграють такі вимоги: по-перше, передача змісту з елементами його первісної форми. Значення цих елементів визначається по зв'язку зі змістом та направляє вибір засобів; по-друге, вимоги мови перекладу…” [26].
Синтаксична функція інфінітиву впливає на спосіб його перекладу. Невідповідність в граматичній системі двох мов та неможливість точно передати значення тієї чи іншої граматичної форми компенсується за допомогою лексико-граматичних трансформацій. Зараз ми розглянемо способи перекладу інфінітиву більш детально.
Інфінітив в якості підмета перекладається на українську мову інфінітивом або іменником. Наприклад: To read English books is very important. - Читати книжки на англійській мові - дуже важливо. Читання англійських книжок - дуже важливе. Переклад речень, які починаються з формального підмета it, на українську мову виконується без перекладу формального підмета. Наприклад: It is strange to speak to him about it. - Незвично говорити з ним про це.
Інфінітив, який виступає у ролі частини присудка, перекладається іменником, неозначеною формою дієслова або особовою формою дієслова. Як частина дієслівного присудка інфінітив вживається:
- в поєднанні з модальними дієсловами та з дієсловами, які наближені за змістом до модальних (передають сумніви та невпевненість). Наприклад: He seems to have read this book. - Він, здається, читав цю книжку.
Як частина складеного іменного присудка інфінітив перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова або іменником. Наприклад: His greatest wish was to turn his native town into a health resort.- Його найбільшим бажанням було перетворити рідне місто на курорт.
Я.І. Рецкер вважає, що інфінітив у ролі складного присудка може перекладатись як неозначеною формою дієслова, так і модально-вставними словами“як повідомляють”, “як передають” та іншими. Наприклад: Like other things, it (the football) is sometimes said to have been introduced by the Romans.- Футбол, як інколи стверджують,як і інші нововведення, був привезений до Англії римлянами [20, с. 33].
Інфінітив, який вживається в якості додатка, перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова. А інфінітив, який вживається як частина складного додатка, перекладається дієсловом, що виконує функцію присудка підрядного речення. Наприклад: We don't want them to be late.- Ми не хочемо, щоб вони запізнились.
При вживанні інфінітиву у якості означення в англійській мові на українську мову інфінітив перекладається означальним підрядним реченням, у якому присудок має відтінок можливості, бажання, обов'язковості або майбутнього часу. Показником функціонування інфінітива, як означення, є його положення у реченні після: іменника; неозначеного займенника (somebody, anybody, nobody, everybody, someone, anyone); порядкового числівника, займенників, що виражають кількість (much, little, enough, agreatdeal, alot, plenty). Наприклад: The issue to consider next deals with our company.- Питання, що буде розглядатись далі, стосується нашої компанії. У разі якщо інфінітив вживається з прийменником, то переклад інфінітиву потрібно починати з прийменника. Наприклад: The things that you see here, are things to be seen and not to be spoken of. - Речі, які ви бачите тут, є речами, які можна бачити, але про які не можна говорити.
Інфінітив у функції обставини також перекладається за допомогою неозначеної форми дієслова та іменника, рідше - за допомогою дієприслівника. Як обставина мети інфінітив може знаходитись як спочатку, так і у кінці речення. Інколи пер
Зіставне дослідження інфінітивів та інфінітивних конструкцій в англо-українському перекладі курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Сочинение Егэ 2022 Любовь К Родине
Курсовая работа по теме Технология изготовления отливки 'Кольцо' методом литья по выплавляемым моделям
Реферат: Психологическая коррекция и консультирование
Национальные Особенности Речевого Этикета Реферат
Магистерская диссертация по теме Заряженная плазма, способы теоретического описания, перспективы исследований
Структура Профессиональных Моральных Кодексов Реферат
Контрольная работа по теме Динамика, товарная и географическая структура внешней торговли РФ
Реферат: Понятие подсудности 2
Почему Так Сложно Изменить Себя Декабрьское Сочинение
Историческая География Реферат
Теория экономического районирования
Реферат: Актуальность темы исследования. В «Морской доктрине Российской Федерации на период до 2022 г.» подчеркивается, что в настоящее время Атлантическое региональное
Курсовая работа по теме Мотивационный анализ поведения покупателей
Реферат: Colonial Society And Economy Essay Research Paper
Курсовая Работа На Тему Использование Центрифуги
Курсовая работа: Правовые отношения и общество
Реферат: Деятельностный подход на уроках технологии как основа формирования практических навыков в рамках
Реферат: Отчет по практической работе по экономике организации
Реферат: Болконский на поле Аустерлица. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Профессия – журналист
Освещение в СМИ гибели подводной лодки "Курск" - Журналистика, издательское дело и СМИ реферат
Генетична інформація - Биология и естествознание реферат
Защита информации при документировании на предприятии - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа