Євнухоїдна недодержава

За останню добу промайнуло дві, формально не пов'язаних між собою події, які надзвичайно яскраво характеризують сутність того в що перетворили «державу» в нашій країні.

Перша, малопомітна, але знакова. Поруч затонулого танкера «Дельфін» знайшли натурального дохлого дельфіна. Всі метушаться, тушку везуть в лабораторію, влада занепокоєна екологічною обстановкою.

Але ж вибачте.... Давайте трохи згадаємо коріння проблеми.

Аварія танкера відбулась 22 листопада 2019 року, а вже 23 стало відомо, що забруднення нафтопродуктами перевищило припустиму концентрацію в 157 (!!!) разів. Нагадую, це поруч з мільйонною Одесою, яка в туристичний сезон перетворюється ледь не в другу столицю (за кількість населення).

Це близько 8 місяців, строк за який дитина цілком може народитись доношеною і здоровою. Або за який можна реально отримати нову професію на відповідних курсах.

Найближчий пляж закрили 25 червня 2020 року. Надавши можливість труїтись ледь не половину сезону.

Операцію з евакуації танкеру розпочали 18 липня і вона досі незавершена, більш того, вже двічі дії учасників завершились провалом.

Характерно, що в ситуації активно бере участь президент, який особисто втрутився принаймні з часів своєї поїздки в Одесу.

Простіше кажучи, шмат заліза в морі, виявляється сильнішим за нашу (точніше не нашу, бо українською її назвати важко) державу. Не говорячи вже про те, що розв'язувати проблему мусили негайно після катастрофи.

Друга подія, досить помітна і значно драматичніша.

В лісах під Полтавою, в бою з поліцією, загинув Роман Скрипник, якого вже встигли охрестити «полтавським Рембо». В процесі боротьби він полонив офіцера поліції, якого використовував як заручника.

Проти нього діяло близько 200 силовиків. Живим його взяти не вдалось.

За деякими даними, на момент затримання він був напідпитку, оскільки спокійно відвідував магазин на найближчий заправці, де купував їжу та алкоголь.

Антон Геращенко:

«...у один із нежилих будинків зайшов начальник СРПП Зінківського відділення Гадяцького відділу поліції капітан поліції Гума та виявив злочинця.

Надалі Скрипник, погрожуючи гранатою, взяв у заручники поліцейського.

Гума мав при собі табельну зброю. З метою затримання зловмисника введено в дію спеціальну поліцейську операцію «Грім».

Злочинця ліквідували агенти поліцейського спецназу КОРД через влучний постріл.

Заручник мав три секунди для того, щоб відскочити від місця вибуху гранати. Він залишився живим та неушкодженим.»

Цікаве завершення. Беззбройного Скрипника (оскільки протистояти снайперам гранатою технічно неможливо) тупо застрелили з відстані.

Заручник врятувався фактично самостійно.

Цікаво, а щоб робили, якби в заручниках був не офіцер поліції, а переляканий цивільний? А ще краще цивільна жінка або дитина?

До честі загиблого він цивільних не чіпав. Проблема полягає в тому, що правоохоронні органи повинні бути готові до боротьби з жорстокими відморозками, а не з таким специфічним контингентом.

А уявімо собі, що мова б йшла не про одного бійця, а про банду реальних терористів, які б мали наказ сіяти хаос та спустошення на Полтавщині?

Скрипника брали 200 і брали коряво, до того ж, що він діяв досить не агресивно і не мав повноцінної зброї. Я так розумію, що в випадку появи повноцінної збройної банди, прийдеться застосовувати коврові бомбардування місцевості та й взагалі передавати всю справу військовим.

Про, що свідчать ці дві події?

Республікансько-демократичний режим в сучасній Україні не працює і деградації не тільки верхівки, але загального управління державою досягла термінальної стадії. Вони не здатні протистояти викликам на рівні малозначної морської аварії або окремого злочинця, який (неочікувано...в країні де сотні тисяч побували на війні) почав професійно пручатись.

Це вже не імпотенція – імпотент має можливості для лікування. Це можливості виконання чоловічої функції на рівні кастрата.

Система все одно помре – питання лише в тому, зроблять це українці або зовнішні сили. Нам потрібна абсолютно нова держава заснована на абсолютно інших принципах і абсолютно іншими людьми.

Ці два, формально малозначущі епізоди, фінальні гвіздки в труну тог що непорозуміння, яке імітує національну державність з 1991 року.